Налаштування
Розмір шрифту:
Інтервал:
Колір
тексту:
фону:
Коментарі

Авторизуйтесь, якщо бажаєте залишити коментар

Авторизація Реєстрація
Доступ обмежено! Контент 18+

Твір може містити сцени неприйнятні для деяких користувачів.

Перегляд дозволено тільки зареєстрованим користувачам віком від 18 років

Ріна Скіх
Подаруй мені крила

Зміст книги: 42 розділів

Спочатку:
Розділ 1
14 дн. тому
Розділ 2
14 дн. тому
Розділ 3
14 дн. тому
Розділ 4
14 дн. тому
Розділ 5
13 дн. тому
Розділ 6
13 дн. тому
Розділ 7
13 дн. тому
Розділ 8
13 дн. тому
Розділ 9
13 дн. тому
Розділ 10
13 дн. тому
Розділ 11
13 дн. тому
Розділ 12
13 дн. тому
Розділ 13
13 дн. тому
Розділ 14
13 дн. тому
Розділ 15
13 дн. тому
Розділ 16
12 дн. тому
Розділ 17
12 дн. тому
Розділ 18
12 дн. тому
Розділ 19
12 дн. тому
Розділ 20
12 дн. тому
Розділ 21
12 дн. тому
Розділ 22
12 дн. тому
Розділ 23
12 дн. тому
Розділ 24
12 дн. тому
Розділ 25
12 дн. тому
Розділ 26
12 дн. тому
Розділ 27
12 дн. тому
Розділ 28
12 дн. тому
Розділ 29
12 дн. тому
Розділ 30
12 дн. тому
Розділ 31
12 дн. тому
Розділ 32
12 дн. тому
Розділ 33
12 дн. тому
Розділ 34
12 дн. тому
Розділ 35
12 дн. тому
Розділ 36
12 дн. тому
Розділ 37
12 дн. тому
Розділ 38
12 дн. тому
Розділ 39
12 дн. тому
Розділ 40
12 дн. тому
Розділ 41
12 дн. тому
Розділ 42
12 дн. тому

Адріана

 День пройшов без особливих пригод, що вже було добре.  Вдома я спокійно повечеряла з хлопцями, після чого прийняла душ і почала збиратися на зустріч з Енді.  Цього разу навіть одягла приталену темно-синю сукню, довжиною до коліна і рукавом три чверті. Попросила Ділана, щоб заплів мені волосся в косу набік.

 Повністю зібравшись, пішла на зустріч з Енді, про всяк випадок ще раз нагадавши хлопцям, що повернуся не одна.  З фейрі досить приємно провела час за легкою ненав'язливою розмовою.  В принципі, флірт вже був зайвим, бо ця зустріч не перша, але чому б не пограти в цю стару як світ гру?

 Посидівши близько двох годин в таверні, ми попрямували до мене.  Як і Лірель, ще в передпокої Енді примудрився урвати пару моїх поцілунків.  Передчуваючи приємне проведення часу, я зробила крок разом з ним до вітальні, де так і застигла.

 З кухні вийшов Тайлер з тацею імбирного печива, судячи з запаху, тільки випеченого. З одягу на ньому був лише короткий білосніжний мереживний фартух, який мені колись подарували на якесь свято, і він раніше лежав без справи.  Зараз же ледь-ледь прикривав тіло Тайлера спереду.  Чи була під ним нижня білизна — не знаю, спиною напівкровка до мене не повертався.  Але мені поки і цього видовища вистачило, щоб оціпеніти.  Енді теж завмер, розгублено кліпаючи очима.

 — О, Адріано, ви привели новенького!  От я хлопців порадую — вчотирьох можна стільки цікавого зробити!  — зраділо вигукнув Тайлер, з широкою посмішкою дивлячись на Енді.

 — Аее... — тільки й змогла видавити з себе я.

 — Ти завела собі раба?  — очманів Енді.

 — Ну... Ти ж радив мені це зробити, — почала викручуватися я, з напівкровкою пізніше розберуся.

 — Трьох, — послужливо підказав Тайлер з підкреслено невинним виглядом.

 — Трьох?!

 — Так, але...

 — Я тут згадав, мені додому треба... Терміново… Давай іншим разом, добре?  — перебив мене фейрі і поспішно вибіг за двері.

 Поки я намагалася опанувати себе, Тайлер встиг уже поставити тацю з печивом на журнальний столик.  Його штучна посмішка зникла, як тільки Енді пішов, лише на пару миттєвостей в очах майнув задоволений відблиск.  Тепер дивився тільки в мою сторону з непроникним виразом обличчя.

Усередині мене ж повільно закипала лють, образа і нерозуміння.  А також чітке усвідомлення, що причина цього зараз стояла переді мною.  Я зробила невеликий крок до нього, потім ще один.  Він насторожено дивився за моїм наближенням, але мовчав.

 — Ти що зараз влаштував?  — нарочито спокійним тоном поцікавилася я, намагаючись вгамувати злість і увібрати назад магію, яка іскорками з’явилася на кінчиках пальців.

 — Зрадів появі гостя, — рівним тоном відповів Тайлер.

 — Що?! У такому вигляді?  Чому ти взагалі був на кухні і вийшов, коли ми увійшли до будинку?  — майже перейшла на крик, вже наблизившись до нього майже впритул.

 — Думав, може, ви голодні і хочете свіжоспеченого печива, — бездоганно ввічливим тоном, але з іронією в очах відповів Тайлер.  Це для мене стало останньою краплею.

 — Та яке ти мав право взагалі так вчиняти?!  — з образою вигукнула я, від надлишку емоцій ляснувши його долонею по плечу.

 Тайлер ніяк не відреагував на це, з якимось прихованим очікуванням продовжуючи дивитися на мене.

 — Це мій будинок, моє життя, розумієш?!  Тільки я вирішую, що і як мені робити!  — вигукнула я, від злості стукнувши його по грудях рукою, стиснутою в кулак.  Але він навіть не похитнувся, продовжуючи уважно слухати.

 — Я ж до вас намагаюся ставитися по-людськи, думала, ми знайшли спільну мову, а ти... – видихнула я, намагаючись знайти хоч якийсь відгук у його обличчі. При цьому ще раз несильно вдарила його долонею.

  — От що мені з тобою робити?  — зітхнувши, майже спокійно запитала я, особливо не сподіваючись на відповідь.  Взагалі зараз було таке відчуття, що все це я висловлювала якомусь манекену.

 — Можеш перекинути через коліно і відшльопати, як і обіцяла, якщо хтось із нас ще раз накосячить, — неголосно запропонував Тайлер.

 Від його відповіді я здивувалася, навіть не відразу зрозумівши, що він нарешті перейшов на «ти».  Ось тільки момент вибрав дещо невдалий.

 — Придурок! — тільки й змогла видавити з себе і поспішила сховатися в своїй кімнаті, голосно грюкнувши дверима.

 Там я просто втомлено прихилилася спиною до тонкої дерев'яної перешкоди між мною і тим, через кого сьогодні майже не могла спати.  Якось все не так відбувається в моєму житті.  Я знайшла заспокоєння для себе, коли закрилася в твердій шкаралупі шість років тому, створила свою зону комфорту.  А зараз мене намагаються з неї видряпати.  І найбільше бісить, що сама не можу відповісти: хочу цього чи ні?

 Хто для мене той же Тайлер: раб, якого через рік я позбудусь, зробивши вільним, або вже вільний чоловік, який таким офіційно поки що не є?  Від цього залежить, як мені далі себе з ним поводитися.  Та й не тільки з ним.  З Аланом і Діланом ситуація не простіша.

 У двері обережно постукали.  Відійшла від них, роздумуючи: відкривати чи ні.

 — Адріано, можна увійти?  — почула я напружений голос Тайлера.

Замість відповіді просто відкрила двері і з мовчазним очікуванням втупилася в нього.  Повагавшись, він почав опускатися навколішки.

 Я красномовно закотила очі і скривилася, після чого відступила трохи вбік, даючи йому пройти. Як тільки він увійшов до моєї спальні, зачинила за ним двері.

 — Ну?  — поквапила його, склавши руки на грудях.

 — Я не хотів вас образити, вибачте, — покаянно почав Тайлер, знову повернувши звернення «ви».

 — Ближче до справи.  Що за цирк ти влаштував і з якою метою?  І заради всього святого, зніми вже цей демонів фартух!  У тебе ж є там щось?  — роздратовано відмахнулась, все ж схаменувшись під кінець фрази.  Ось тільки голого Тайлера в моїй спальні не вистачало.

 — Є, — коротко відповів чоловік і зняв з себе безглузду мереживну ганчірку.

 — І не посперечаєшся, — видихнула я, оглядаючи свіже татуювання внизу живота Тайлера.

 Це був якийсь магічний напис з готичних літер.  Придивившись, розібрала, що це вдосконалене заклинання депіляції. Досить зручно, до речі, ніякої зайвої рослинності не буде близько року, потім потрібно буде оновити.  І так, крім татуювання під фартухом більше нічого не було. Втім, все інше я вже мала задоволення споглядати за інших обставин в цій же спальні.

 Але тепер, коли на ідеально пласкому животі Тайлера, відразу під його кубиками преса, майорів цей напис, який відтіняла трохи почервоніла шкіра, все виглядало набагато цікавіше.  Руки так і тягнулися помацати, провести по ній пальцем, упевниться, що вона не зітреться, а заодно відчути тепло шкіри Тайлера... Ох, невчасно він мені Енді злякав!

 — Звідки у тебе тату?  — прокашлявшись, запитала я.

 — Ви дали гроші на бордель, але сказали, що можна їх витратити на щось інше, — знизав плечима він.

 — Ти до мене знову на «ви»?  Шкода. Тобі хотілося саме татуювання? Можна ж зробити його невидимим…

 Злість за зіпсований вечір повністю відійшла на другий план.  Та й яка злість, коли тут таке інтригуюче-збудливе видовище?

 — Так. У твого попереднього коханця було схоже. Я подумав, що, може, тобі таке подобається, — майже спокійно відповів чоловік, поки я намагалася відвести погляд від напису і того, що знаходилося під ним.

 — Але навіщо це все?  Чому ти прогнав Енді, врешті-решт?  — похитала головою я і все ж підняла свій погляд вище, намагаючись прочитати відповідь в його очах.

 — Чому? Хіба не бачиш?  Ти ж навіть не спробувала нас.  Навіщо тобі коханці з таверни, якщо є ми?  Принципово спиш лише з вільними або ж гидуєш, бо знаєш, що нас брали чоловіки?  — з нерозумінням, замішаним на розпачі, запитав Тайлер, так само пильно вдивляючись в моє обличчя, ніби сподіваючись там знайти відповіді.

 — Справа не в цьому. Я звикла бачити своїми коханцями тих, хто хоче саме мене, а не спить, тому що змушений або просто давно не бачив інших жінок.  Хочу бути жаданою, нехай на одну ніч, але єдиною, щоб мій партнер був щасливий в цю мить бути зі мною, розумієш?  Щоб у вас теж був хоч якийсь вибір, дала гроші на бордель, — спробувала донести свою думку.

— А хіба по мені не видно, як я хочу тебе?!  Не просто сексу, не як володарку, а як жадану жінку. Навіщо мені продажне кохання? Хочу тільки тебе, хоча б на одну ніч. Я клянусь, ти не пошкодуєш!  Зі мною не залишишся незадоволеною. Подумай, що ти втрачаєш?  — почав з запалом швидко говорити Тайлер, немов боячись, що я зараз перерву його.

 — Тайлере, я... — спробувала придумати досить вагому причину для відмови, але відразу нічого в голову не прийшло, зате напівкровка скористався паузою.

 — Ми обоє цього хочемо.  Знаємо, що отримаємо задоволення.  Вранці ж все буде так, як раніше.  Ти — володарка, я — раб.  Але це потім, а зараз вся ніч попереду.  Що тебе зупиняє?  Чому ні? — з відчайдушною надією запитав Тайлер.

 І я чесно задумалася.  А дійсно, чому «ні»?

 — Я завжди зверху, — заявила категорично.

 — Згоден, — поспіхом кивнув він.

 — І мене не можна чіпати за спину.  І взагалі торкатися можна тільки так, щоб я бачила, — додала ще одну важливу умову.

 — Як скажеш.

 — Якщо мені не сподобається, будь-якої миті припинимо, — вже більше бажаючи перевірити його рішучість, ніж дійсно думаючи про такий варіант.

 — Безумовно, — без запинки погодився він.