Адріана

 День пройшов без особливих пригод, що вже було добре.  Вдома я спокійно повечеряла з хлопцями, після чого прийняла душ і почала збиратися на зустріч з Енді.  Цього разу навіть одягла приталену темно-синю сукню, довжиною до коліна і рукавом три чверті. Попросила Ділана, щоб заплів мені волосся в косу набік.

 Повністю зібравшись, пішла на зустріч з Енді, про всяк випадок ще раз нагадавши хлопцям, що повернуся не одна.  З фейрі досить приємно провела час за легкою ненав'язливою розмовою.  В принципі, флірт вже був зайвим, бо ця зустріч не перша, але чому б не пограти в цю стару як світ гру?

 Посидівши близько двох годин в таверні, ми попрямували до мене.  Як і Лірель, ще в передпокої Енді примудрився урвати пару моїх поцілунків.  Передчуваючи приємне проведення часу, я зробила крок разом з ним до вітальні, де так і застигла.

 З кухні вийшов Тайлер з тацею імбирного печива, судячи з запаху, тільки випеченого. З одягу на ньому був лише короткий білосніжний мереживний фартух, який мені колись подарували на якесь свято, і він раніше лежав без справи.  Зараз же ледь-ледь прикривав тіло Тайлера спереду.  Чи була під ним нижня білизна — не знаю, спиною напівкровка до мене не повертався.  Але мені поки і цього видовища вистачило, щоб оціпеніти.  Енді теж завмер, розгублено кліпаючи очима.

 — О, Адріано, ви привели новенького!  От я хлопців порадую — вчотирьох можна стільки цікавого зробити!  — зраділо вигукнув Тайлер, з широкою посмішкою дивлячись на Енді.

 — Аее... — тільки й змогла видавити з себе я.

 — Ти завела собі раба?  — очманів Енді.

 — Ну... Ти ж радив мені це зробити, — почала викручуватися я, з напівкровкою пізніше розберуся.

 — Трьох, — послужливо підказав Тайлер з підкреслено невинним виглядом.

 — Трьох?!

 — Так, але...

 — Я тут згадав, мені додому треба... Терміново… Давай іншим разом, добре?  — перебив мене фейрі і поспішно вибіг за двері.

 Поки я намагалася опанувати себе, Тайлер встиг уже поставити тацю з печивом на журнальний столик.  Його штучна посмішка зникла, як тільки Енді пішов, лише на пару миттєвостей в очах майнув задоволений відблиск.  Тепер дивився тільки в мою сторону з непроникним виразом обличчя.

Усередині мене ж повільно закипала лють, образа і нерозуміння.  А також чітке усвідомлення, що причина цього зараз стояла переді мною.  Я зробила невеликий крок до нього, потім ще один.  Він насторожено дивився за моїм наближенням, але мовчав.

 — Ти що зараз влаштував?  — нарочито спокійним тоном поцікавилася я, намагаючись вгамувати злість і увібрати назад магію, яка іскорками з’явилася на кінчиках пальців.

 — Зрадів появі гостя, — рівним тоном відповів Тайлер.

 — Що?! У такому вигляді?  Чому ти взагалі був на кухні і вийшов, коли ми увійшли до будинку?  — майже перейшла на крик, вже наблизившись до нього майже впритул.

 — Думав, може, ви голодні і хочете свіжоспеченого печива, — бездоганно ввічливим тоном, але з іронією в очах відповів Тайлер.  Це для мене стало останньою краплею.

 — Та яке ти мав право взагалі так вчиняти?!  — з образою вигукнула я, від надлишку емоцій ляснувши його долонею по плечу.

 Тайлер ніяк не відреагував на це, з якимось прихованим очікуванням продовжуючи дивитися на мене.

 — Це мій будинок, моє життя, розумієш?!  Тільки я вирішую, що і як мені робити!  — вигукнула я, від злості стукнувши його по грудях рукою, стиснутою в кулак.  Але він навіть не похитнувся, продовжуючи уважно слухати.

 — Я ж до вас намагаюся ставитися по-людськи, думала, ми знайшли спільну мову, а ти... – видихнула я, намагаючись знайти хоч якийсь відгук у його обличчі. При цьому ще раз несильно вдарила його долонею.

  — От що мені з тобою робити?  — зітхнувши, майже спокійно запитала я, особливо не сподіваючись на відповідь.  Взагалі зараз було таке відчуття, що все це я висловлювала якомусь манекену.

 — Можеш перекинути через коліно і відшльопати, як і обіцяла, якщо хтось із нас ще раз накосячить, — неголосно запропонував Тайлер.

 Від його відповіді я здивувалася, навіть не відразу зрозумівши, що він нарешті перейшов на «ти».  Ось тільки момент вибрав дещо невдалий.

 — Придурок! — тільки й змогла видавити з себе і поспішила сховатися в своїй кімнаті, голосно грюкнувши дверима.

 Там я просто втомлено прихилилася спиною до тонкої дерев'яної перешкоди між мною і тим, через кого сьогодні майже не могла спати.  Якось все не так відбувається в моєму житті.  Я знайшла заспокоєння для себе, коли закрилася в твердій шкаралупі шість років тому, створила свою зону комфорту.  А зараз мене намагаються з неї видряпати.  І найбільше бісить, що сама не можу відповісти: хочу цього чи ні?

 Хто для мене той же Тайлер: раб, якого через рік я позбудусь, зробивши вільним, або вже вільний чоловік, який таким офіційно поки що не є?  Від цього залежить, як мені далі себе з ним поводитися.  Та й не тільки з ним.  З Аланом і Діланом ситуація не простіша.

 У двері обережно постукали.  Відійшла від них, роздумуючи: відкривати чи ні.

 — Адріано, можна увійти?  — почула я напружений голос Тайлера.

Замість відповіді просто відкрила двері і з мовчазним очікуванням втупилася в нього.  Повагавшись, він почав опускатися навколішки.

 Я красномовно закотила очі і скривилася, після чого відступила трохи вбік, даючи йому пройти. Як тільки він увійшов до моєї спальні, зачинила за ним двері.

 — Ну?  — поквапила його, склавши руки на грудях.

 — Я не хотів вас образити, вибачте, — покаянно почав Тайлер, знову повернувши звернення «ви».

 — Ближче до справи.  Що за цирк ти влаштував і з якою метою?  І заради всього святого, зніми вже цей демонів фартух!  У тебе ж є там щось?  — роздратовано відмахнулась, все ж схаменувшись під кінець фрази.  Ось тільки голого Тайлера в моїй спальні не вистачало.

 — Є, — коротко відповів чоловік і зняв з себе безглузду мереживну ганчірку.

 — І не посперечаєшся, — видихнула я, оглядаючи свіже татуювання внизу живота Тайлера.

 Це був якийсь магічний напис з готичних літер.  Придивившись, розібрала, що це вдосконалене заклинання депіляції. Досить зручно, до речі, ніякої зайвої рослинності не буде близько року, потім потрібно буде оновити.  І так, крім татуювання під фартухом більше нічого не було. Втім, все інше я вже мала задоволення споглядати за інших обставин в цій же спальні.

 Але тепер, коли на ідеально пласкому животі Тайлера, відразу під його кубиками преса, майорів цей напис, який відтіняла трохи почервоніла шкіра, все виглядало набагато цікавіше.  Руки так і тягнулися помацати, провести по ній пальцем, упевниться, що вона не зітреться, а заодно відчути тепло шкіри Тайлера... Ох, невчасно він мені Енді злякав!

 — Звідки у тебе тату?  — прокашлявшись, запитала я.

 — Ви дали гроші на бордель, але сказали, що можна їх витратити на щось інше, — знизав плечима він.

 — Ти до мене знову на «ви»?  Шкода. Тобі хотілося саме татуювання? Можна ж зробити його невидимим…

 Злість за зіпсований вечір повністю відійшла на другий план.  Та й яка злість, коли тут таке інтригуюче-збудливе видовище?

 — Так. У твого попереднього коханця було схоже. Я подумав, що, може, тобі таке подобається, — майже спокійно відповів чоловік, поки я намагалася відвести погляд від напису і того, що знаходилося під ним.

 — Але навіщо це все?  Чому ти прогнав Енді, врешті-решт?  — похитала головою я і все ж підняла свій погляд вище, намагаючись прочитати відповідь в його очах.

 — Чому? Хіба не бачиш?  Ти ж навіть не спробувала нас.  Навіщо тобі коханці з таверни, якщо є ми?  Принципово спиш лише з вільними або ж гидуєш, бо знаєш, що нас брали чоловіки?  — з нерозумінням, замішаним на розпачі, запитав Тайлер, так само пильно вдивляючись в моє обличчя, ніби сподіваючись там знайти відповіді.

 — Справа не в цьому. Я звикла бачити своїми коханцями тих, хто хоче саме мене, а не спить, тому що змушений або просто давно не бачив інших жінок.  Хочу бути жаданою, нехай на одну ніч, але єдиною, щоб мій партнер був щасливий в цю мить бути зі мною, розумієш?  Щоб у вас теж був хоч якийсь вибір, дала гроші на бордель, — спробувала донести свою думку.

— А хіба по мені не видно, як я хочу тебе?!  Не просто сексу, не як володарку, а як жадану жінку. Навіщо мені продажне кохання? Хочу тільки тебе, хоча б на одну ніч. Я клянусь, ти не пошкодуєш!  Зі мною не залишишся незадоволеною. Подумай, що ти втрачаєш?  — почав з запалом швидко говорити Тайлер, немов боячись, що я зараз перерву його.

 — Тайлере, я... — спробувала придумати досить вагому причину для відмови, але відразу нічого в голову не прийшло, зате напівкровка скористався паузою.

 — Ми обоє цього хочемо.  Знаємо, що отримаємо задоволення.  Вранці ж все буде так, як раніше.  Ти — володарка, я — раб.  Але це потім, а зараз вся ніч попереду.  Що тебе зупиняє?  Чому ні? — з відчайдушною надією запитав Тайлер.

 І я чесно задумалася.  А дійсно, чому «ні»?

 — Я завжди зверху, — заявила категорично.

 — Згоден, — поспіхом кивнув він.

 — І мене не можна чіпати за спину.  І взагалі торкатися можна тільки так, щоб я бачила, — додала ще одну важливу умову.

 — Як скажеш.

 — Якщо мені не сподобається, будь-якої миті припинимо, — вже більше бажаючи перевірити його рішучість, ніж дійсно думаючи про такий варіант.

 — Безумовно, — без запинки погодився він.