Попросивши Тайлера зробити мені каву, щоб трохи заспокоїтися, я пішла до себе. Алан і Ділан так і стояли посеред вітальні, всім своїм виглядом зображуючи каяття, але я на них ніяк не відреагувала.

 У себе в кімнаті просто передяглася в домашні зручні сірі шорти і персикового кольору сорочку з коротким рукавом.  У такому вигляді лягла на ліжко поверх покривала, намагаючись зрозуміти, що тільки що відбулося між Аланом і Діланом.

 Але ніякі думки в голову не лізли.  На щастя, незабаром в двері постукав Тайлер, що приніс мені мою каву.  Я йому кивком вказала на стілець, який стояв біля мого секретера.  Сама ж прийняла більш зручне положення, спершись на подушку, щоб було краще видно чоловіка.

 — Тайлере, що у вас тут сталося?  — запитала я, як тільки Тайлер сів.

 Той кинув на мене винуватий погляд.  Зрозуміло, видавати друзів не хочеться, але обов’язок змушує.  Звичайно, я можу наказати, але навіщо?

 — Ступінь покарання для Алана і Ділана не зміниться, що б ти зараз не розповів, обіцяю, — зітхнувши, додала я, безпомилково зрозумівши, що конкретно турбує напівкровку.

 — Це випадково все вийшло.  Спочатку проста розмова про те, як несподівано змінилося наше життя.  Що ще місяць тому не було ні найменшої надії, а зараз... Вибачте, — чомусь раптом зніяковів Тайлер.

 — Продовжуй. Можна без подробиць, саму суть, — зглянулася я.

 Зрештою, хіба мало що можуть обговорювати три дорослих чоловіка.  Ну, два і один майже дорослий.  І я не впевнена, що хочу це знати.  Але вникнути в саму суть проблеми все одно потрібно.

 — Розмова зайшла про те, що вже кожен з нас був з вами наодинці.  Ділан додав, що він був частіше.  Алан же відповів, що якість понад кількість.  І ось через цю дрібницю вони почали сперечатися, а потім вже я не витримав і згадав про ночівлю Алана у вашій спальні, Ділан і зірвався, — повільно почав говорити Тайлер, уникаючи дивитися на мене.

 Його пальці, зчеплені в замок, аж побіліли від напруги.  Було видно, що йому в принципі не подобається вся ця ситуація в цілому. Особливо його роль в ній.  І я його могла зрозуміти.  Про Тайлера в останню чергу подумаєш, що він раб, за характером це зовсім не його.  І зараз йому доводилося практично видавати друзів.  У всякому разі, думаю, його думки рухалися приблизно за таким маршрутом.

 — Дякую, що відповів чесно.  Якби почала розпитувати Алана або Ділана, їм було б неприємно.  А так ти передав мені найголовніше, без зайвих емоцій.  Я це дуже ціную, — цілком щиро сказала йому.

 — Ви не гніваєтесь, що ми обговорювали вас?  — здивовано підняв голову Тайлер.

 — А ви говорили про мене щось погане?

 — Ні, що ви…

 — Тоді за це не серджуся.  До речі, коли я прийшла додому, двері були прочинені.  Чому?  — згадала я.

— Вони туго закривалися, Алан знайшов в коморі якесь масло або щось типу того, змастив петлі.  Тепер двері не скриплять і легко закриваються.  Залишив прочиненими, щоб запах трохи вивітрився.  Він трохи специфічний, — зморщив ніс Тайлер.

 — Зрозуміло. А я вже злякалася, що щось трапилося, — фиркнула я.

 — Я вечерю не встиг приготувати, не очікував на вас так рано, — раптом схаменувся він.

 — У тебе є час цим зайнятися.  Я поки не голодна, — трохи посміхнулася йому.

 — А щодо сьогодні... Ви насправді подумаєте?  — почав було він з явно незвичною для нього боязкістю і допитливо глянув мені в очі.

 — Я-то подумаю, але ти розумієш, що це просто сон, навіть без дотиків?  — трохи покривила душею я.  Але мені потрібно було донести до нього, що своїм коханцем жодного з них робити не збираюся.

 — В одному ліжку?

 — Так.

 — Я згоден.

 — Ем... Ну добре.  Тоді ввечері приходь, — не знайшла, що заперечити я.

Тайлер кивнув і пішов на кухню, готувати вечерю.  Але коли він виходив, встигла помітити його погляд, що світився тріумфом.  Я лише похитала головою, дурдом якийсь.

 Згадавши про недочитану книгу, яка так і лежала на моїй тумбочці, взяла її і зручно влаштувалася на ліжку на животі, бовтаючи задертими догори ногами.  Почитаю, відволічуся.  А про те, що Колін дозволив мені брати з собою до відділку Ділана, повідомлю хлопцям пізніше.  Поки він явно не заслуговує знати про цю радісну новину.

 Але приблизно через півгодини у двері тихо пошкребли.  Я заклала книгу пальцем і сіла на ліжку нормально, обличчям до дверей. Тільки після цього дозволила увійти. Це був Алан, одягнений лише в свої світлі бавовняні штани.  Він мовчки пройшов і закрив за собою двері.  Я з подивом на нього дивилася.  Очі горіли дивною рішучістю, губи щільно стиснуті, дихання прискорене. Ніби на війну зібрався.

 — Я ж сказала, сьогодні сплю одна.  Не хочу вас як-небудь обмежувати, але основні правила поведінки на моїй території були озвучені.  Нічого надприродного.  Для мене будинок повинен бути місцем, де мені тихо, спокійно і комфортно.  Якщо в ньому скандали і, тим паче, бійки, комфортно в ньому не буде.  Подумай над своєю поведінкою.  Все ж ти не дитина і вже менше, ніж через рік, станеш вільним.  Вчися відповідати за свої вчинки, — трохи роздратовано нагадала про своє рішення.

 — Тому й прийшов.  Забувся, порушив ваші закони, чим засмутив і образив. Не повинен був так чинити.  Я заслужив жорсткої прочуханки, розумію це, — глухим голосом сказав він.

 Після чого вихопив ремінь зі своїх штанів і простягнув мені, плавно стаючи на коліна.

 — Ти що твориш?  — здивувалася я.

 — Ви для мене найкраща володарка.  Я повинен бути покараний за свій вчинок.  Тоді зможу сподіватися на пробачення.  Якщо ви просто не знаєте, як слід пороти знахабнілого зухвалого раба, я розповім. Є кілька основних поз.  Перша... — немов не чуючи, почав швидко говорити він з гарячково палаючими очима.  Сильно його зачепило моє незадоволення.  Але раніше треба було думати.

 — Я не збираюся тебе бити.  І це зараз виглядає дешевим маніпулюванням.  Хочеш прочуханку — сам собі її і влаштовуй, мене не вплутуй, — взявши себе в руки, якомога більш холодно сказала я.  Те, що відбувалося мені не подобалося з кожною секундою все більше.

 — Як скажете, — з цим словами Алан швидким помахом руки хльоснув себе ременем по голим грудям, викликавши мій неголосний зойк.

  На щастя, недарма вважаюся бойовим магом.  Реакція у мене досить хороша, і я встигла створити щільну магічну стінку в парі міліметрів від шкіри чоловіка, об яку і вдарився ремінь, не заподіявши йому шкоди.

 — З глузду з'їхав?!  Припини! — викрикнула я, скочивши з ліжка. — Ще раз таке зробиш, взагалі ніколи більше не пущу до моєї спальні, ти мене зрозумів?  — дзвінким від люті голосом вимовила я, намагаючись не показати, як мене злякала ця сцена.

 — Вибачте, володарко, — рівним тоном сказав він, але в його очах промайнув чималий переляк.

 — Найближчий тиждень ти зі мною точно не спиш.  Можеш йти, — якщо вже вони так рвуться спати в моєму ліжку, буду використовувати це як заохочення і покарання.

 Зрештою, все одно вже якось встигла звикнути, що засинаю під рівне сопіння і прокидаюся, притискаючись до когось.  Після того, як Алан пішов, деякий час полежала, відкинувшись на подушки, приходячи в себе.  Намацавши книжку, яку впустила, поки розбиралася з ельфом, спробувала знайти потрібну сторінку.  Знову поринула в читання, намагаючись взагалі не думати про те, що ж сьогодні за день такий безглуздий.

 Але через якийсь час до мене знову постукали.  Усередині мене знову сколихнулася злість.  За допомогою магії відчинила двері.  На порозі стояв Ділан.  Я вже навіть майже не здивувалася.

 — Якщо і ти з'явився за своєю порцією покарання, дарма прийшов — я його вже озвучила. Ввійдеш зараз до моєї кімнати — весь наступний тиждень теж не спатимеш зі мною.  Чи ти з іншого питання?  — про всяк випадок уточнила досить прохолодно.

 — Н-ні, вибачте, я просто... Вибачте, Адріано, просто відчув, що ви злитесь, і... — пискнув він і замовк.

 — І вирішив прийти, щоб потрапити під гарячу руку?  — продовжила я.

 — Якщо вам від цього стане легше, — ледь чутно прошепотів Ділан.

 — Не розчаровуй мене ще більше.  Іди.

 На щастя, він не став зі мною сперечатися і швидко пішов.  Так само магією зачинила двері до кімнати і дозволила собі тихенько застогнати.  Прийшла додому раніше, називається.  Просто блиск!

 Наступні хвилин сорок до мене до спальні більше ніхто не вривався з наміром побити себе у мене на очах, і я нарешті зітхнула з полегшенням.  А потім Тайлер покликав вечеряти, уточнивши, накривати на всіх, чи у мене будуть якісь заперечення.  Заспокоїла його запевненням, що вечеряти будемо вчотирьох, як і раніше.

 За столом спочатку панувала гнітюча тиша.  Мені і зовсім шматок в горло не ліз під повними провини поглядами Алана і Ділана. Але потім я запитала Тайлера про його думки щодо продажу випічки.  Той з натхненням взявся мені розповідати, що і як планує.  Треба визнати, ідеї у нього дійсно були, і досить розумні.  Було видно, що він дійсно хоче цим займатися. Із задоволенням ставила йому навідні запитання, щоб дізнатися більше.

 В сторону Алана і Ділана демонстративно намагалася зайвий раз не дивитися.  Мало того, що в принципі мене засмутили, так ще й потім додали, намагаючись маніпулювати мною.  Не знаю, спеціально чи ні, все ж варто враховувати їхню рабську психологію.  Але мені-то від цього аж ніяк не легше!

 Після вечері взяла чашку з какао, посипаним тертим шоколадом, і пішла у двір, де, сівши прямо на траву, деякий час розважалася тим, що чаклувала світлячків і змушувала їх витанцьовувати різні піруети в повітрі.  По-перше, це було хорошим тренуванням для мага в плані концентрації, і періодично потрібно робити цю вправу.  По-друге, це заняття мене добряче заспокоювало.  А по-третє, було весело і гарно, тим паче, вже стемніло.

 Вдосталь награвшись, повернулася до будинку.  Ні в вітальні, ні на кухні нікого з чоловіків не було.  Мабуть, знаходилися у себе в кімнаті.

 Спокійно в своїй спальні переодягнувшись в халат, я попрямувала в бік ванної з наміром прийняти душ.  Якраз відчинилися двері і звідти вийшов Тайлер лише в одному рушнику, обмотаному навколо стегон.

 Я завмерла, заворожено втупившись в краплі води, що стікали по його рельєфним грудям. Мимоволі простежила за їх траєкторією руху.  Як вони трохи затрималися на кубиках преса, минули впадинку пупка, потекли нижче... Відзначила трохи виступаючі тазові кісточки, що не прикривав рушник. Чомусь дуже захотілося торкнутися саме їх.  Машинально облизнула губу.

 — Адріано... — трохи хриплувато неголосно покликав мене Тайлер.

 Від його м'якої «р», яку він ніби перекочував на язиці, я майже затремтіла та почала дихати більш прискорено, ніж зазвичай.

 — Чому ти в такому вигляді?  — тремтячим голосом запитала я, насилу впоравшись з собою, і нарешті перевела погляд на його обличчя.

 — Забув чистий одяг в нашій кімнаті.  Зараз одягнуся, — відповів він, не зводячи з мене потемнілих очей.

 — Добре. Гаразд, я в душ, а потім вже лягатиму спати, — майже спокійно сказала і спробувала обійти його.

 — І ви дозволили мені сьогодні ночувати у вас.  Ви ж не передумали?  — з ледь помітним хвилюванням в голосі запитав він.

 Я з сумнівом подивилася на нього.  Просто спати, коли поруч лежить такий красень?  Ох, рано менестрель від мене позавчора пішов, зовсім рано.  Найбільш правильним варіантом було б зараз сказати Тайлеру, що передумала.  Так буде краще для всіх.  А завтра видам їм гроші на бордель.  Тим паче, їм пар теж варто випускати, хоч іноді.  І не тільки «ручною працею».  Хоча, Ділан і Алан, ніби як не заслужили... Гаразд, подивимося.  А поки зразу відмовлю Тайлеру.

 — Не передумала, приходь, — сказала зовсім не те, що збиралася, і замилувалася його радісною посмішкою, розквітлою на губах.

 — Дякую, Адріано, — однією фразою знову викликавши у мене сироти на шкірі, трохи схилив голову він і попрямував до своєї кімнати.

 Я ж пішла нарешті до душа.  Цікаво, чи так вже допомагає холодна вода заспокоїтися?  Відчуваю, завтра ввечері мені все ж доведеться знайти кого-небудь собі на вечір.  Дожити б ще до завтра.