Тайлер

 Лежати і слухати як за стіною займаються сексом – те ще випробування.  Ще й таким пристрасним, судячи з захоплених стогонів. Особливо враховуючи, як довго цього вже хочу.  Просто нормального сексу з будь-якою дівчиною.  Хоча, не зовсім з будь-якою.  Краще, якщо вона буде брюнеткою.  І кучерявою.  І з блакитними очима.  І з фігурою, як у Адріани.  Хоча, кого я обманюю?  Ця «будь-яка» дівчина в принципі повинна бути Адріаною.

 Коли стогони стали зовсім вже гучними, я не витримав і, лаючись, вискочив з кімнати. У ванній кімнаті зміг дати волю своїм рукам.  Пари характерних рухів вистачило для того, щоб отримати бажану розрядку.  Але варто було мені уявити оголену Адріану, що лежить на зім'ятих простирадлах, і згадати її стогони, як мені довелося все повторити ще раз.  І ще.

 Трохи заспокоївшись і «наситившись», я вийшов з ванної і практично зіткнувся з якимось худорлявим голим хлопцем, трохи схожим на Алана.  Він явно був здивований мене бачити.

 — Ти хто? — випалив він ошелешено.

 — Раб пані Адріани, — трохи схиливши голову, щоб він не бачив мого скривленого обличчя, відповів я.

 — Нічого собі! Навіщо тоді їй коханець?  — здивовано промовив хлопець.

 Ледве стримався, щоб не сказати йому: «Сам думаю над цим питанням!»

 — Гаразд, сам у неї спитаю.  Душ за цими дверима?  — почухавши потилицю, уточнив він і після мого кивка пішов у вказаному напрямку.

 Я ж, насилу стримуючи злість і роздратування, повернувся до нашої кімнати і ліг на диван, намагаючись викинути цього хлопця з голови.  Але чомусь, як навмисне, всі думки тепер крутились навколо татуювання на його тілі, трохи нижче пупка.  Виглядало воно, варто визнати, досить цікаво.  Може, Адріані подобається, коли у чоловіків щось набите?  Варто про це подумати.

 Через пару хвилин, прислухавшись, зрозумів, що коханець Адріани йде, що не могло не радувати. Ділан вже спав, отримавши свою порцію задоволення завдяки рідкісному дару.  Алан же, що майже весь вечір сидів на підвіконні, зважився прислухатися до моєї поради і скористатися даним Адріаною дозволом приголубити себе.

 Майже відразу, як він вийшов, я заснув.  Прокинувся вже дещо пізніше, коли ельф повернувся.  Не вмикаючи світло, він потягнувся до своєї нижньої білизни, яку ми з подачі Адріани купили для кожного з запасом.  З подивом придивився до нього, благо, наявність крові перевертнів в жилах дозволяла без перешкод бачити в темряві.  Не зміг не помітити мокру пляму на його штанях спереду.

 — Ти займався цим, не знімаючи штанів?  — не втримався від запитання я.

 — Ти не спиш? Ні, я зустрів в коридорі Адріану і запропонував їй зробити масаж, — сказав Алан і замовк.  Мені чомусь стало трохи неприємно.

— А ти часу даремно не втрачаєш... — протягнув я, намагаючись не пустити в голос невдоволення.

 — А чому ні? — резонно відповів питанням на питання Алан.

 — І що в результаті сталося з твоїми штанами?  — не став розвивати попередню тему я.

 — Адріана випадково торкнулася, ну, я і не стримався, — скривився ельф.

 — Ти? Хвалений елітний раб, який в рабстві вже близько тридцяти років, не рахуючи навчання у вищій рабської школі? І не стримався?!  І що тепер тобі за це буде?  — здивувався я.

 А ще відчув дещицю занепокоєння.  Все ж це було прямим порушенням наказу Адріани.  Втім, згадавши своє покарання, навіть трохи позаздрив Алану, якому тепер може дістатися щось подібне.

 — Вона визнала це випадковістю і карати не буде.  Слухай, я не хочу обговорювати подробиці того, що там сталося.  Зрештою, ти про своє покарання теж не особливо розповідав, — посміхнувся Алан.

 Довелося з ним погодитися.  Але все ж мене розпирало від цікавості, досади і зовсім трохи від заздрості. Закінчити в присутності Адріани я б теж не відмовився.  Хоча б просто, за її наказом, щоб вона дивилася, облизувала язичком свої губи, її очі горіли від збудження... Щось мої думки знову повели не в те русло.

 Алан тим часом підхопив свою нижню білизну і халат, в якому тут з'явився вперше і який вже давно був випраний і просто лежав з іншими нашими речами.  Після чого тихо вийшов з кімнати.

 Я знову заплющив очі і спробував заснути, викинувши з голови думки про Адріану. Але майже відразу після того, як Алан пішов, прокинувся Ділан.  Сів на своїй розкладачці, обвів кімнату сонним поглядом.

 — Я що, заснув?  — позіхаючи, запитав він.

 — Як бачиш.

 Згідно кивнувши головою, він встав і поплентався в бік дверей.

 — Стривай. В душі Алан, — зупинив його я.

 — Я в туалет, в душ ходив ввечері, — відмахнувся він.

 — А те, що було в кімнаті Адріани, тебе ніяк не торкнулося?  Ти ж, здається, зловив її емоції і фінал в тому числі.  Хіба тобі не потрібно тепер змінити білизну?  — нагадав йому я.

 — Ні. Це ж тільки емоції.  Я відчув все те ж, що і вона, але фізично мене це не торкнулося, — вдоволено посміхнувся хлопець і вийшов з кімнати.

 — Так нечесно, — видихнув в порожнечу я.

 Один кінчив в присутності Адріани і, впевнений, без її участі там не обійшлося, тому і карати не стала.  Другий ментально до неї підключився і відчув її оргазм.  А я?  Лежав перед нею абсолютно голий, вона мене торкалася всюди, але без дозволу дійти до фіналу.  От де справедливість?  Так, звичайно, тоді сам був винен.  Але зараз вже розкаявся, намагаюся догодити їй, а «солодке» дістається іншим.

 Раптом я почув голоси Ділана і Алана з коридору.  З цікавістю прислухався.

— Так, прокинувся тільки що.  А той хлопець, якого привела Адріана, вже пішов, не знаєш?  — запитав Ділан.

 — Пішов, десь хвилин сорок тому, — відповів Алан.

 — Шкода, що я заснув.  Може, якби вийшов вчасно, вона покликала б мене до себе.  Як думаєш?  — сумним голосом запитав Ділан.

 — М-м-м... Може і покликала б.  Гаразд, ти йди спати лягай, а я ще посиджу тут, почитаю, — якось надто поспішно сказав ельф, що змусило мене здивовано підняти брови.

 Через кілька секунд повернувся Ділан і ліг на розкладачку.  Я ж ретельно прислухався, зробивши певні висновки.  Так і є.  Двері до кімнати Адріани прочинилися, пролунав її тихий голос, тільки слів не розібрати.  Потім тиша. Здається, хтось тільки що скористався тим, що Ділан так невчасно заснув.  Ще деякий час я лежав і намагався вловити найслабший звук.  Проте в будинку було тихо.  Алан дійсно з Адріаною просто спав.  Але який хитрун!

 І чому я не додумався вийти в коридор після того, як пішов той кістлявий напівельф? Хоча, що б міг запропонувати Адріані? Масаж робити не вмію.  Втім, можна було б почати з какао.  А там, гляди, і просто поруч посидіти, користуючись моментом, що Алан з Діланом сплять.  Може, навіть поговорити.  Наскільки встиг її вже пізнати, вона любить ставити запитання.  З радістю відповів би на всі...

 Але який сенс зараз про це думати?  Ділан майже весь тиждень спить з нею.  Алан сьогодні зумів пробратися до її спальні.  А я продовжую залишатися тим, хто просто готує їжу.  Мною знову опанувала злість і роздратування.

 З сумнівом покосився в бік Ділана, роздумуючи над тим, чи не розповісти йому.  Але тут же відкинув цю ідею.  Ще засмутиться.  Та й в принципі пора б мені навчитися тримати свої емоції під контролем хоч трохи і подумати над тактикою поведінки з Адріаною.  Зрештою, чим я гірший від Ділана і Алана?

Алан

 От як можна заснути, коли поруч лежить вона?  Така бажана, до неможливого близька і при цьому недоторканна.  І як можливо залишатися спокійним і розслабленим, коли фантазія раз у раз підкидає картинки спогадів, пов'язаних з Адріаною? Я думав, що робити їй масаж спини — те ще випробування.  Як же наївно було так вважати.

 Масажувати її ніжки, відчуваючи під долонями ніжну шовковисту шкіру, і знати, що якщо підніму голову трохи вище, зможу побачити те, що сьогодні не приховує її нижня білизна — ось справжня мука.  Адже шовковий халатик дійсно трохи задерся.

 Ще й Ділан ледь не сплутав мені всі плани.  Тепер я відчував докори сумління за те, що збрехав йому.  Наскільки було б все простіше, якби він спокійно проспав до ранку.  Але ж Адріана погодилася, щоб я його замінив сьогодні, нерозумно було втрачати такий шанс. Ділан ще не раз спатиме з нею, з нього не убуде.  Зате зараз я перебував в ліжку Адріани і міг слухати її тихе розмірене дихання.  Та й місячне світло, що проникало в кімнату через вікно, дозволяло мені розглядати її зараз без сорому.

 Раптово, щось сонно промуркотівши, вона посунулася до мене і поклала голову на моє плече, не прокидаючись.  У перший момент я навіть забув, як дихати.  Спробував обережно відсунутися, адже це пряме порушення її наказу «не торкатися».  Але відчувши рух, вона невдоволено зморщила ніс і закинула на мене праву руку і ногу.  Причому так, що коліном ледь не зачепила мій збуджений член.

 Я знову затамував подих, чекаючи, що вона щось скаже.  Але ні, Адріана продовжувала спати.  Обережно перевівши подих, я акуратно звільнив руку, на яку вона спиралася, і поклав зовсім поруч з її спиною, майже торкаючись.  Можна було уявити, що так обіймаю сплячу володарку.

 З насолодою вдихнув її запах.  Крім ледь помітного аромату фруктового шампуню, відчував і її власний, який п'янив сильніше найміцнішого алкоголю.

 До самого ранку лежав в такій позі.  Адріана більше не переверталася, затишно розташувавши свою голову у мене на грудях, я ж намагався зайвий раз не ворухнутися, щоб її не розбудити ненароком.

 Коли ж перші промені сонця пофарбували кімнату в рожеві тони, я все ж спробував обережно виповзти з-під дівчини.  Мені вдалося це зробити, не розбудивши її.  Я не знав, чи маю право залишати її кімнату, але вона ніяких розпоряджень з цього приводу не давала.  Та й просила тільки вранці не будити.  Тому я вийшов, тихо причинивши за собою двері.

 Все ж не хотілося, щоб вона дізналася про моє порушення її наказу.  Нехай і не навмисно, але її торкнувся.  Пробачить — не пробачить, покарає — чи не покарає, тут ролі вже не грало.  Просто не хотів бути причиною її поганого настрою.

— Вдала ніч?  — почув я тихий голос Тайлера, сповнений уїдливості.

 Обернувшись, побачив його в дверях кухні.  Не ставши перемовлятися через всю кімнату, я підійшов до нього ближче.

 — Сам же знаєш, що нічого не було, інакше ти почув би, — знизав плечами я, з цікавістю оглядаючи розкатане на столі тісто.  Судячи з усього, Тайлер збирався спекти якусь здобу до чаю.

 — Знаю. І все ж, не поділишся секретом, як так вийшло, що ти зайняв місце Ділана сьогодні?  — беззлобно пирхнув він і повернувся до столу змащувати тісто варенням.

 Я сів на стілець навпроти нього.  Настрій у мене був більше ніж хорошим.  Чому б і не поговорити?

 — Адріана запитала після масажу, чи спить Ділан.  Я чесно сказав, що коли я йшов — він спав.  Тоді мені було запропоновано замінити його на цю ніч, — сказав я майже чисту правду.

 — Угу. А про свою зустріч з несплячим Діланом в коридорі ти Адріані теж розповів?  — немов би між іншим поцікавився Тайлер, скочуючи  тісто з начинкою в рулет.

 — Вона не питала, — з викликом відповів я, схрестивши руки на грудях.

 — Ну звісно. Чомусь я так відразу і подумав.  І як ніч пройшла?  — не вгамовувався він, з якоюсь веселою злістю продовжуючи ставити запитання.

 — Краще не буває, — дозволив собі задоволену посмішку я і, не приховуючи переможного погляду, подивився йому прямо в очі.

 Ми обидва зараз розуміли, що це всього лише не підкріплена нічим провокація.  Та й він перший почав, але після цієї моєї фрази у нього знову заходили жовна, і напівкровка сердито стиснув губи в нитку.

— Радиш?  — не стримуючи емоцій, зі злістю запитав він, залишивши рулет в спокої.

 Несподівано це просте слово змусило і мене відчути злість і... ревнощі? Дожили.  Мабуть, на моєму обличчі щось таке відбилося, бо Тайлер став виглядати трохи здивованим.  Чомусь майже весело гмикнувши, він знову розслабився і повернувся до випічки.

 — Міцно тебе зачепила.  Напевно, не менше, ніж Ділана.  Як думаєш, до добра це чи до лиха?  — видав незрозумілу фразу він.

 — А тебе не зачепила?  — в тому ж тоні поцікавився я і підійшов до плити, щоб поставити чайник.

 — У мене поки не було шансів наблизитися до неї настільки близько, як ви.  Але я над цим працюю.  І відступати не збираюся.  О, ти чай робиш?  Зроби і мені, будь ласка, — знову перейшов на свій звичайний безтурботно глузливий тон Тайлер.

 — Та тут ніхто не відступить.  Сподіваюся, це не стане між нами всіма проблемою?  — резонно зауважив я.

 — Не думаю. В кінцевому рахунку, ми все одно залишаємося лише її рабами.  Сенс лаятися між собою?  Та й, сподіваюся, рано чи пізно, але вона перестане водити сюди коханців, зупинивши вибір на будь-кому з нас.  От тільки питання: хто стане цим першим щасливчиком?  Інтрига, однак, — неголосно засміявся Тайлер, повертаючись до свого заняття.

 Я лише посміхнувся у відповідь і потягнувся до закипілого чайника.  Час розставить всі крапки над «і».