Налаштування
Розмір шрифту:
Інтервал:
Колір
тексту:
фону:
Коментарі

Авторизуйтесь, якщо бажаєте залишити коментар

Авторизація Реєстрація
Доступ обмежено! Контент 18+

Твір може містити сцени неприйнятні для деяких користувачів.

Перегляд дозволено тільки зареєстрованим користувачам віком від 18 років

Ріна Скіх
Подаруй мені крила

Зміст книги: 42 розділів

Спочатку:
Розділ 1
14 дн. тому
Розділ 2
14 дн. тому
Розділ 3
14 дн. тому
Розділ 4
14 дн. тому
Розділ 5
13 дн. тому
Розділ 6
13 дн. тому
Розділ 7
13 дн. тому
Розділ 8
13 дн. тому
Розділ 9
13 дн. тому
Розділ 10
13 дн. тому
Розділ 11
13 дн. тому
Розділ 12
13 дн. тому
Розділ 13
13 дн. тому
Розділ 14
13 дн. тому
Розділ 15
13 дн. тому
Розділ 16
12 дн. тому
Розділ 17
12 дн. тому
Розділ 18
12 дн. тому
Розділ 19
12 дн. тому
Розділ 20
12 дн. тому
Розділ 21
12 дн. тому
Розділ 22
12 дн. тому
Розділ 23
12 дн. тому
Розділ 24
12 дн. тому
Розділ 25
12 дн. тому
Розділ 26
12 дн. тому
Розділ 27
12 дн. тому
Розділ 28
12 дн. тому
Розділ 29
12 дн. тому
Розділ 30
12 дн. тому
Розділ 31
12 дн. тому
Розділ 32
12 дн. тому
Розділ 33
12 дн. тому
Розділ 34
12 дн. тому
Розділ 35
12 дн. тому
Розділ 36
12 дн. тому
Розділ 37
12 дн. тому
Розділ 38
12 дн. тому
Розділ 39
12 дн. тому
Розділ 40
12 дн. тому
Розділ 41
12 дн. тому
Розділ 42
12 дн. тому

 Поглянувши на годинник, я зрозуміла, що поки ми розбиралися тут з Діланом, час невблаганно плинув і мій робочий день повинен був розпочатися з хвилини на хвилину.

 Вилаявшись, почула здавлений вигук з боку хлопця, що теж зрозумів, що я категорично спізнююся через нього.

 — Страждати від докорів сумління будеш пізніше.  Я зараз до ванної — дістань, будь ласка, мій одяг, щоб я повернулася, відразу одяглася і побігла до відділку, — скоромовкою випалила я вже на бігу.

 У коридорі зіткнулася з Аланом, краєм ока помітила стурбованого Тайлера, що визирнув з кухні.

  — Проспала, — буркнула я їм на ходу.

 У рекордні терміни покінчивши з чищенням зубів і іншим, пронеслася назад до кімнати, де підхопила приготований одяг і поспіхом почала перевдягатися. Ділан розсудливо відразу ж вийшов. Зібравшись, сяк-так розчесала волосся і вискочила із спальні.

 Троє моїх чоловіків уже були тут.  Тайлер простягнув згорток з їжею, який я з вдячністю прийняла. Схаменувшись, простягнула Алану, як найвідповідальнішому, невеликий капшук з грошима.

 — Відразу не подумала якось.  Нехай хтось із вас сьогодні сходить на ринок і купить вам засоби гігієни, нижню білизну і що вам ще потрібно.  Тут не дуже багато, але на найголовніше має вистачити.  Нормальний одяг вже купимо вам в неділю, — сказала я і, не чекаючи будь-яких заперечень чи обурень, вибігла за двері.

 На щастя, моє запізнення пройшло повз увагу, бо Коліна викликали до столиці в якійсь важливій справі, і повернеться він лише в понеділок.

 Ще однією радісною подією для мене стало те, що я нарешті розібралася з природою заклинання, за допомогою якого проникли до будинку, де стався злочин. Всі необхідні відомості передала слідчому.  Звичайно, тепер мені потрібно було визначити, хто саме його використовував і яким чином зумів замаскувати, — але головне, що в принципі справа зрушила з мертвої точки.

 Після обіду у мене утворилося трохи вільного часу, і я його витратила на те, щоб заскочити до своєї колеги дріади, з якою я досить непогано спілкувалася. Вона якраз сьогодні тільки вийшла з відпустки.  До того ж, саме у неї зберігалися нашийники з ще не поставленими печатками.  І можна було випросити один такий.  Трохи побалакавши з нею, перейшла до самої суті справи.

 — Лін, ти б не могла дати один з вільних нашийників?  Дуже потрібно, а забігти в спеціальний магазин ніколи, — попросила я її одразу після того, як вона розповіла, куди їздила зі своїм чоловіком відпочивати під час відпустки.

 — М-м-м... А я все чекаю, коли ж ти почнеш розповідати про своїх рабів. Чула, вони у тебе красені? Пощастило.  І як тобі, влаштовують?  Тепер можеш більше не шукати собі хлопчика на одну ніч?  — підморгнула мені дріада.

— Лін, та не сплю я з ними.  І взагалі збираюся потім звільнити через рік. Хлопцям і так дісталося, — скривилася я.

 — Ну так.  Теж чула, в якому стані доставили одного з них до нас.  Думаю, це не перший такий досвід, і іншим теж діставалося не менше. І ти правда віриш, що зумієш їх потім відпустити?  Та перестань! Ну і дурепа.  Втім, діло твоє.  А в загалому як, справляєшся?  Все ж ти раніше навіть до ранку чоловіка не залишала в своєму будинку, — похитавши головою, розуміюче посміхнулася Лін.

 — Угу.  Моє діло. Нібито мене питали, чи хочу я, щоб це діло стало моїм.  Та якось справляюся поки.  Не знаю. Тільки четвертий день, як вони у мене, а таке відчуття, що пройшла вічність.  Так допоможеш з нашийником?  — скошлативши своє волосся, попросила я з надією.

 — А навіщо тобі?  Начебто на всіх твоїх хлопчиках, наскільки знаю, є цей аксесуар.  Чи якийсь не подобається по дизайну?  — змовницьки підморгнула мені вона.

 — Ем... Так, саме так.  У наймолодшого нашийник занадто грубий, хотілося б більш тонкий.  А займатися всією цією тяганиною з документами не хочеться. Зачарую сама по-швидкому — різниці ніякої не буде.  Зробиш ласку? — швидко знайшлася я.

 — Та вже зроблю.  Відпустить вона через рік, угу, як же.  Вже на даному етапі дизайн підбираєш....  Зараз що-небудь знайду для тебе, — насмішкувато пирхнувши, Ліна все ж відкрила нижню шухляду столу і витягла звідти тонку чорну смужку.

 — Дивись, який милий, — з придихом сказала вона.

 Я уважно розглянула нашийник.  Тонка смужка оксамиту так і манила доторкнутися, провести по ній пальцем. Потрібно буде тільки нанести на нього додаткові заклинання, щоб не зношувався.  Все ж оксамит недовговічний.  Треба визнати, Ділану дійсно пасуватиме така прикраса.

 — Спасибі.  Скільки я тобі винна?  — подякувала я, знаючи, що Лін сама купує всі нашийники, а потім продає їх дорожче тим, хто прийшов оформляти раба без цього аксесуара.

 — Анітрохи.  Просто пообіцяй, що не будеш поспішати з пошуком чергового хлопчика на ніч, знаючи, що в твоєму домі знаходиться три таких же, а то і кращих, і вже точно не будуть потім тріпати нерви.  Ну і, звичайно ж, потім все мені розкажеш в подробицях, — весело розсміялася Лін.

 Я у відповідь трохи натягнуто посміхнулася.  У своєму рішенні не спати з хлопцями була впевнена, але сперечатися з дріадою не хотілося.

 Залишок дня пройшов без пригод.  Увечері я одягла на Ділана його новий нашийник, наклавши всі необхідні магічні печаті.  Заодно перевірила Алана і Тайлера, на щастя, у них були не артефакти, а звичайні смужки шкіри.  Розпитала їх щодо тієї гидоти, що була на хлопцеві, але вони нічого про це не знали. Хоча підтвердили, що Райзек дуже сильний маг, набагато сильніший, ніж його вважають. Але я не стала з ними сперечатися.  У столиці не зовсім вже дурні сидять, явно не перший рік вивчали всі таємниці Райзека. Якщо щось і було не так — знали б.

 Перед сном у нас з Діланом все ж відбулася розмова про те, ким він зараз є. Поки він буде відчувати лише найсильніші емоції і тільки тих людей/нелюдей, до яких сам відчуває хоч якісь почуття. Неважливо, позитивні, негативні — будь-які.  В тій чи іншій ситуації буде вибирати найвірніше рішення, в повній мірі не усвідомлюючи, чому діяти потрібно саме так.  На цьому поки все, решта його вмінь ще сплять.  Дар занадто довго був замкнений, його потрібно розвивати.  І бажано почати це робити вже зараз.

 Але тут вже інша проблема намальовується.  Раби, що володіють магією, — це зовсім інша категорія.  Тим паче, якщо їхній дар досить сильний або рідкісний.  Ділана у мене можуть просто забрати і віддати у володіння кому-небудь з вищої аристократії. Ще й замість  нього кого-небудь дадуть, не треба мені такого щастя.

 Для рабів-магів умови життя набагато кращі, ніж для простих.  Та й прав більше.  Але свободу хлопцеві тоді точно не дадуть, а значить, йому краще залишатися зі мною.  Я не кращий вчитель, але що-небудь придумаю.  Потрібно лише вирішити: відкривати здібності Ділана Коліну чи ні.

 Про все це і повідомила хлопцю.  На його обличчі відбилося неймовірне полегшення, коли сказала, що віддавати його нікому не збираюся.  Мабуть, все ж занепокоївся.  Від Тайлера і Алана ми не стали приховувати нові здібності Ділана.  Вони мають право знати.  Втім, ті сприйняли цю інформацію нормально.  Здивувалися, звичайно, але не занервували, як це часто буває у людей/нелюдей в присутності інтуїтів.

 Наступні два дні були як один схожі один на одного.  Вранці я знову прокидалася, притискаючи до себе Ділана, але в такому положенні він навіть примудрявся мене будити, зрозумівши, що ніяких наслідків від таких дотиків не буде.  Снідала в компанії хлопців, навіть перекинулася з ними кількома словами не з серії «раб-володарка».  У відділку працювала все над тією ж справою.

 Увечері ж поспішала додому до своїх чоловіків.  Тільки тепер ловила себе на думці, що мені хочеться повертатися, більше немає бажання залишитися на роботі довше.  І, як не дивно, хотілося б пізнати їх трохи краще.  Що у них на думці, чим цікавляться, чого хочеться... Тому прийняла рішення в свій законний вихідний якраз сходити з ними не тільки на ринок, але і влаштувати після цього невеликий пікнік біля озера.

 Але це все потім.  Поки ж наявність трьох вродливих чоловіків в моєму будинку добряче збивала з пантелику. У Алана спина майже загоїлася, ще дня три, і залишаться лише світлі смужки.  З огляду на його регенерацію і те, що нові рани йому наносити ніхто не буде, з часом і вони зникнуть. А там, сподіваюся, і старі шрами зійдуть.  До речі, треба б поцікавитися, чому в принципі вони залишилися.  Виглядають дуже давніми, вже повинні були зникнути.  Проте ельф продовжував ходити без сорочки, що змушувало мою фантазію рухатися в зовсім іншому напрямку.  Та й при погляді на Тайлера перед очима знову вставали спогади про покарання.

 Ділан нібито не викликав ніяких особливих думок у цьому напрямку.  Але прокидаюся щоранку, притискаючи до себе гаряче тіло, торкаючись його оголеної шкіри.  Природно, мій організм реагує на це недвозначно!

 На щастя, нарешті настала субота, і я пішла з роботи раніше з твердим наміром таки навідатися сьогодні до тієї таверни, де засідав вподобаний мною менестрель. Тим більше, що мені у відділку якраз видали мою нову платню.  Отримуючи її, ледь втрималася від захопленого присвистування: вона була чи не в три рази більша, ніж раніше.  Звичайно, з огляду на моїх трьох домочадців і в зв'язку з цим значно збільшені витрати, особливо багатшою я не стала, але сам факт.  Живемо!

 Від хлопців приховувати нічого не стала, після вечері чесно повідомивши, куди йду, і майже прямим текстом сказала, що, цілком ймовірно, повернуся не одна.  Після цього насолодилася гамою емоцій, що відбилися на їхніх обличчях.  Алан прийняв замислений вид, на його губах навіть майнула слабка, якась іронічна посмішка.  Ділан трохи похнюпився, в очах промайнула неприхована образа, але він зумів впоратися з собою.  А ось у Тайлера на обличчі відбилася досада і чи не злість.  Втім, майже відразу змінилася байдужістю.  Ну-ну.

 Повернувшись до своєї кімнати, я одягла чорні вузькі штани зі щільної тканини і свою улюблену білу блузу з червоною вишивкою по коміру і рукавам. Поверх неї застебнула чорний корсет з безліччю ремінців-застібок.  По-перше, мені подобалося, як це виглядає, по-друге, в цей корсет було вбудовано кілька захисних артефактів. Хіба мало кого можна зустріти ввечері в таверні, на мені ж не написано, що я бойовий маг і працюю на варту.

 Трохи підвела очі чорним олівцем, злегка торкнула губи червоною помадою. Волосся ретельно розчесала і залишила вільно лежати на плечах.

 Коли вже наносила останні штрихи, до кімнати обережно постукали.  Після мого дозволу увійшов Ділан.  Окинув мене захопленим поглядом.  Несподівано це було приємно.  Не втримавшись, покрутилася перед ним.

 — Як тобі?  — запитала я, підморгнувши.

 — Приголомшливо, — видихнув він, і в його очах на мить відобразилася туга.

 — Вам допомогти укласти волосся?  — запропонував Ділан.

 — Ніяких засобів для укладки у мене немає, а щось заплітати не хочу.  З розпущеним волоссям простіше.  Але дякую за пропозицію, — знизавши плечами, відповіла я.

 — Сьогодні вночі я сплю в кімнаті з хлопцями, правильно розумію?  — уточнив він рівним тоном, не дивлячись на мене.

 — Так, все вірно.  І в принципі бажано, щоб ви особливо не висовувалися, коли я повернуся, добре?  — трохи зніяковівши, сказала я.  Відчувала себе при цьому вкрай ніяково.

 — Як скажете, Адріано, — з показною байдужістю відповів Ділан.

 Але я ж не можу відмовлятися від свого особистого життя тільки тому, що мені нав'язали хлопців?  Тим більше, коли я на них вже дивлюся чи не голодним поглядом.

 Вийшовши з кімнати, відмітила захоплений блиск очей Алана і Тайлера. Від цього стало тепло на душі. Якій дівчині не хочеться, щоб її зовнішній вигляд оцінили належним чином?

 Попрощавшись з чоловіками і ще раз уточнивши, щоб зайвий раз не бродили по будинку, коли повернуся, я вийшла на вулицю.  Мене все ще гризло відчуття, ніби роблю якусь помилку і вчиняю неправильно.  Але я його задавила в корені і, зітхнувши на повні груди, попрямувала до уподобаної мною таверни.