Вдома на мене вже чекали троє моїх чоловіків і смачна вечеря. Побіжно поцікавилася як у них пройшов день, в плані простого «як справи». Але мені відзвітували чи не по хвилинах, хто що робив. Наступного разу треба буде більш м'яко питати. 

Заодно дізналася, що розкладачку все ж спустили вниз, що не могло не радувати. І вона навіть в робочому стані. Я її тут же оглянула: досить довга, але вузька, пружини не просідають, і матрац також є. Запаху затхлості або прілості від останнього начебто не було, але про всяк випадок ретельно обдала його потоком гарячого повітря з долоні, скорегувавши заклинанням потрібну температуру. Тепер спальне місце точно було готове. І тужливий щенячий погляд у виконанні Ділана мого рішення зовсім не похитнув. 

Вручивши йому постільну білизну, сама пішла переодягатися в більш зручний і домашній одяг. Пізніше разом з хлопцями сіли вечеряти. 

— До речі, ви вже думали над тим, ким хочете стати, коли через рік я вас звільню? Часу, звичайно, ще повно, але якщо потрібно вступати до навчального закладу, варто почати підготовку якомога раніше. Якщо вже є якісь певні варіанти — теж не завадило б почитати спеціальну літературу або потренуватися. Дивлячись, в чому полягає ваша майбутня професія, — зауважила я між іншим. 

Але відповіддю мені була лише тиша і насторожені погляди. Все по новому? Втім, тиснути на них не стану. Нехай поки звикнуть до того, що я різко не змінюю своїх поглядів. А десь через тиждень-два повернемося до цієї розмови.

 Доїли ми в тиші. Після чого Алан став мити посуд, а Тайлер, поцікавившись моєю думкою, почав робити мені какао. Ділан же прибрав зі столу, трохи постояв, не знаючи чим зайнятися, після чого сів за стіл поруч зі мною. 

— У нас продукти ще є? У неділю можна буде все придбати, але якщо потрібно, я залишу гроші, і завтра сходите купите те, що необхідне, — запропонувала я, залишившись сидіти на місці. 

— До неділі вистачить. Адріано, можна поставити вам питання? — подав голос Тайлер. 

— Можна, мабуть. І необов'язково кожен раз запитувати про це. До речі, всіх стосується, — знизала плечима я. 

— У Райзека нам можна було займатися своїм тілом. Тренуватися, робити різні вправи, іноді навіть дозволяв проводити спаринги між собою, але без зброї. Нам би хотілося продовжити ці заняття, щоб тримати м'язи в тонусі. Та й тіла наші тоді будуть виглядати як і раніше приємно, — сказав Тайлер, простягаючи мені чашку ароматного какао.

 На останній його фразі я ледве стримала недоречний сміх. Але напівкровка виглядав при цьому дуже вже серйозно. 

— Ну займайтеся тоді, що вам заважає? А, зрозуміла. Так, я нічого проти не маю. Тільки у мене в будинку місця для цього немає, самі бачите. А так, двір у вашому розпорядженні. Тільки ніяких пристосувань у мене теж немає, і ніколи не було, — знизала плечима я. 

— А якщо ми зробимо? — подав голос Алан.

 — Ну добре. Скажете, які матеріали потрібні, якщо вони не дуже дорогі — в неділю купимо. Все одно у мене двір порожній практично, — знову знизала плечима я. 

— А можна і мені? — поспіхом з надією вигукнув Ділан. 

— Якщо хочеш, можеш і ти, — не стала розчаровувати я його. 

— Дякуємо. Тоді я піду, і огляну двір, визначу, де можна все це зробити? — з ледь помітним хвилюванням у голосі уточнив Тайлер. 

Я у відповідь кивнула. Чоловік тут же поспішив покинути кухню. Ділан, кинувши на мене боязкий погляд, немов очікуючи, що його зупиню, поспішив за ним. 

Я залишилася сидіти, ліниво хитаючи ногами і попиваючи какао. Алан продовжував мити посуд, в той час як я його розглядала. Його спина тепер виглядала не так страшно, як коли ми з ним зустрілися вперше. Деякі смужки вже зовсім затягнулися і посвітлішали. Хоча, звичайно, найглибші рани тільки-тільки вкрилися скоринкою, і якби Алан надів що-небудь на себе, цілком міг потривожити тканиною свої рани знову. Зараз же я могла спокійно без здригання і жалості його розглянути.

 Своє довге світле волосся він заплів у недбалу косу і перекинув через плече. Чомусь подумалося раптом, що воно повинно бути дуже м'яким на дотик. І також, що у менестреля, з яким я хочу в найближчі дні налагодити більш близьке знайомство, воно виглядає не настільки виграшно. Зате фігури у них схожі. Тільки, звичайно ж, у Алана шкіру прикрашають відмітини старих шрамів. Втім, від цього гірше виглядати він не став.

 А ще моя фантазія побрела далі і почала підкидати картинки того, як би шикарно ельф виглядав на моєму ліжку на місці Тайлера. Та й чорна пов'язка на ньому виглядала б більш цікаво, вигідно підкреслюючи білу шкіру…

 Не знаю, куди б ще завели мене мої думки, зважаючи на те, що я вже забула про какао і просто невідривно дивилася на Алана, раз у раз облизуючи губу. Але об'єкт моїх фантазій закінчив мити посуд і, обернувшись, на кілька секунд завмер, зіткнувшись зі мною поглядом. Емоцію, що промайнула в його очах, я не зуміла розгадати. Перша перервала тишу, трохи натягнуто посміхнулась, допиваючи какао.

 — Як твоя спина? Сьогодні турбувала? — запитала я перше, що спало на думку. 

— Дякую, вже набагато краще. Майже не боліла. Як ваша голова? – злегка посміхнувся Алан. 

— Та ніби на місці. У сенсі, не болить. Може, все ж будеш звертатися до мене на «ти»? — з надією запитала я. 

У відповідь ельф тільки посміхнувся трохи винувато. Зрозуміло. Рано ще. Шкода. 

— Гаразд. Іди, напевно, відразу в душ, і я змащу тобі спину маззю. І, м-м-м, ти тільки масаж голови вмієш робити? — все ж запитала я. 

Шия і спина все також нили. Не до крику, звичайно, але приємного було мало. Та й цей тупий біль мав всі шанси завтра перетворитися зовсім вже в нестерпний, враховуючи, що буду у відділку й надалі розбиратися з кристалом. 

— Ні, вас щось турбує? — насупився він. 

— Та не так, щоб дуже, але шия болить. Ну, і було б непогано в принципі по спині пройтися, — скривилася я.

 Не хотілося б, звичайно, дозволяти сторонньому чоловікові торкатися себе, але Алан адже вже не зовсім сторонній, правильно? Незворушно кивнувши, Алан відразу ж пішов в душ. 

Я виглянула у вікно: Тайлер і Ділан щось натхненно обговорювали, бурхливо жестикулювали, вказуючи на стару, похилу вже від часу напівзасохлу грушу. Якщо вони хочуть її спиляти і на тому місці влаштувати свій майданчик для тренувань — я тільки «за», все одно вона не плодоносила вже, коли я в'їхала до цього будинку. 

Ельф повернувся досить швидко і, підкорюючись моєму мовчазному жесту, пішов до мене в кімнату. Перш ніж нанести мазь на його спину, я ще раз оглянула його уважним поглядом. Красунчик же, у кого повернулася рука спотворювати таку красу і навіщо? Райзек адже явно не перший його володар. 

Ледь торкаючись, провела долонею по його плечах, де виднілися ще старі шрами. Викликавши цим легкий подих з грудей ельфа. Перекинула косу Алана йому на груди, щоб не заважала. Заодно переконалася в м'якості і шовковистості його волосся.

 Саму мазь нанесла досить швидко. Цього разу, здається, чоловік вже не відчував такого дискомфорту, як вчора. Процес загоєння дійсно йшов дуже швидко. Закрутивши ковпачок на тюбику, прикинула, що мазі вистачить тільки на ще один раз. Але, з огляду на швидкість регенерації Алана, йому цього вистачить. Якраз завтра — і все. А потім треба б ще купити. Хіба мало які ситуації бувають, зайвим не буде. 

— Дякую. Лягайте, будь ласка, тепер моя черга вас лікувати, Адріано. А точніше, робити масаж, — сказав Алан, обернувшись до мене. 

Уточнивши, як саме мені варто розташуватися, я лягла на своє ліжко і постаралася розслабитися. 

— Вам потрібно зняти з себе сорочку. І, бажано, якимось маслом або кремом змастити шкіру для кращого ефекту, — сказав ельф, сідаючи на ліжко зовсім близько від мене.

 Я очікувала відчути дискомфорт, як завжди буває в небезпечній близькості від чоловіка, коли його не бачила. Але Алан, як і Ділан, ніякого почуття небезпеки не викликав. Цікаво, річ у тому, що вони все ж раби, чи то в тому, що вже дві доби вони провели під дахом мого будинку і автоматично стали вважатися моєю підсвідомістю «своїми»?

— Ні, роздягатися не буду, роби так, — відмовилася я. 

— Але ж більшого ефекту можна досягти, якщо... 

— Обійдемося тим ефектом, що є, — скривилася я. 

Ось ще не вистачало мені зараз пояснень, звідки у мене на шкірі шрами, такі схожі на відмітини, що покривали тіло самого Алана. Та й Тайлера, наскільки пам'ятаю. 

Ельф не став зі мною сперечатися і, поклавши свої долоні мені на плечі, відчутно стиснув їх. Великими пальцями почав масажувати впадинку на шиї біля самої голови. Від однієї тільки цієї дії хотілося муркотіти натуральним чином. Потім і зовсім почав творити щось немислиме і з шиєю, і з плечами, від чого я раз-поза-раз поринала в ейфорію. 

Коли ж він спустився з плечей на саму спину, моя витримка мене підвела. Таке задоволення і від сексу не завжди отримувала. У якийсь момент навіть почала тихенько стогнати в такт його ніжним, але вивіреним неквапливим рухам, що торкалися, здавалося, кожної клітинки мого тіла. 

Ніколи не думала, що масаж може дарувати такий екстаз. Я ніби загубилася у часі, відчуваючи лише неймовірне задоволення, пливла на хвилях блаженства, поки не досягла піку, і мій світ не вибухнув яскравими друзками сильних відчуттів. 

По-моєму, останні хвилини себе вже в повній мірі не контролювала і мої стогони перестали бути «тихенькими». Не знала, що від простого масажу можна отримати настільки потужний оргазм. І це навіть не знімаючи сорочки. Про який тоді «більший ефект», якого можна досягти без одягу, могла йти мова? 

Деякий час полежала, вирівнюючи дихання, поки Алан трохи тремтячими пальцями пестив мене по спині уздовж хребта, розганяючи по тілу хвилі приємного тремтіння. Нарешті я знайшла в собі сили перевернутися на спину і зустрітися поглядом з ельфом. На його обличчі красувався невимовний коктейль з приголомшення, радості, збудження і недовіри. Втім, майже одразу він постарався прийняти незворушний вигляд. Тільки головне я побачити вже встигла. 

— Дякую... за масаж. Мені вже набагато краще, — трохи тремтячим голосом промовила я.