Тайлер 

Умовити Алана допомогти мені переставити меблі в одній з кімнат нової володарки було складно. Здійснювати настільки безрозсудний, дурний і тяжкий вчинок він поки був не готовий. Чи жарт — зробити перестановку в будинку володаря без його відома, та ще й на свій розсуд!

 Райзек вбив би за таке і не скривився. Недарма Алан не горів бажанням в цьому приймати участь. Але моя інтуїція мені підказувала, що яке б покарання наша володарка не призначила, вбивати не стане.

 Ельф все ж погодився з моїми доводами і допоміг мені зрушити меблі. Сам я впоратися не зміг — зламана не так давно рука відгукнулася різким болем, як тільки її напряг. Але заздалегідь прийняв рішення в будь-якому випадку взяти всю провину на себе. Нема чого Алану поки випробовувати на собі гнів володарки.

 Чесно кажучи, сам собі не міг відповісти, чому ж хочу якомога швидше отримати покарання від рук Адріани. Втішив себе, що лише прагну дізнатися, чого нам всім тепер очікувати в разі непередбаченої ситуації і чого побоюватися. Також хотів довести Ділану, що володарка не така вже хороша, як він зараз думає. Я свого часу вже встиг надивитись на таких, які спочатку білі і пухнасті, зате потім... Згадувати бридко.

 Але крутилася в голові ще думка, що все це задумав для того, щоб звернути на себе увагу. Багато господарів після покарання раба за провину зовсім не проти його використовувати і для інших, більш приємних цілей. І ось від того, що мимоволі думав про це і, чого вже приховувати, сподівався, ставало насправді бридко. Від самого себе.

 Ділан, який більшу частину дня практично вилизувати кожен сантиметр спальні Адріани, прагнучи зробити все ідеально, впав у стан істерики, тільки-но побачив перестановку. Поривався схопитися і повернути все на свої місця, але сил не вистачило. Це нам з Аланом колишній володар дозволяв проводити тренування, щоб тримати тіло в тонусі. Ділана ж більше на дієтах тримали, щоб був більше схожий на тендітну субтильну дівчину. 

До вечора ми прибрали весь будинок, і я приготував вечерю. Їсти не стали, чекаючи на Адріану. А вона, як на зло, сильно затрималася. Хто знає, може, і зовсім забула, що вдома на неї чекають раби. Від цієї думки стало якось неприємно, чи що? Дивні відчуття, особливо з огляду на те, що знаємо її всього другий день. 

Хоча, брешу, звернув на неї увагу, ще коли намагався за наказом виставити її з дому Райзека. Об стіну тоді мене сильно жбурнула, і все ж підійшла перевірити, чи живий. І Ділана не чіпала. А вже Алан і зовсім поки в камері марив, постійно повторював її ім'я, почуте від когось із охоронців. Сьогодні тільки повідомив, що вона його і зі стіни зняла, і вартовому вдарити його не дала, і навіть про певний одяг для нього подбала.

 Та тільки все одно не вірю я в те, що вона насправді така, не прикидається! Не буває так! І все ж, надія продовжувала жевріти десь в глибині душі. Тим більше, повинен отримати вже дурнувате покарання, щоб це безглузде почуття пішло, як і багато разів до цього з попередніми володарями. Втрачати надію завжди найболючіше, особливо якщо вона вже зміцнилася, проросла корінням крізь душу. 

Тим часом за вікном вже давно стемніло, а Адріани все не було. Не те щоб я всерйоз турбувався за її долю, але знову міняти володаря не хотілося, якщо з нею раптом що трапиться. Ось де її може носити в такий час? 

Коли ж вона повернулася, відчув те саме полегшення. Все ж не кинула нас, та ще й одяг нам принесла. Я вже думав, так і будемо весь час в її шовкових халатах ходити. Тільки не дивлячись на мій застережливий погляд, Алан вперед мене потягнувся за ганчір'ям і буквально засяяв, коли Адріана поцікавилася його самопочуттям. Навіть Ділан сердито на нього зиркнув. Але той у принципі зараз на нас злився і боявся реакції нашої володарки на моє з ельфом свавілля. 

Поглядом я показав Алану, що сьогодні у мене провідна партія, щоб не втручався. Головне, мені тепер не передумати — володарка виглядала якоюсь виснаженою, таку пожаліти б, а не виводити з себе. Поспіхом повідомив про готову вечерю і навіть додав у голос докору, розраховуючи, що володарка зараз спалахне і зірветься на мені. Але та лише відмахнулася і пройшла до вітальні. 

Ми всі троє поспішили за нею, чекаючи, що ось-ось розверзнеться буря. Ділан, що знаходився на межі непритомності, ще намагався щось мимрити, але я його відтер в сторону, готуючись прийняти весь праведний гнів на себе. Тільки Адріана мовчала, з її погляду складно було щось зрозуміти. 

Не стримавшись, Алан вирішив трохи прискорити події, вказавши на очевидне, а їй... сподобалося. Я ще намагався конкретно вказати їй, що саме накоїв, але вона лише відмахнулася і, згадавши головний біль, вирушила в душ, а потім до спальні. 

Поки ми з Діланом перебували в цілковитому ступорі, не розуміючи до кінця, що тут тільки що сталося, Алан, на свій страх і ризик, пішов до володарки. Навіть не встиг його зупинити. Хто ж сунеться до володарки, яка відчуває біль і в якої є, за що тебе покарати? У деяких випадках і ельфійська регенерація може не врятувати. 

Але і тут все обійшлося. Недарма на рабській фермі їх вчили приносити володарям задоволення всіма можливими способами. Масаж, який знімає біль, туди теж входить. 

А потім, якось несподівано для нас самих, ми почали сперечатися. Причому висловлювати претензії нам взявся Ділан. Ніколи його таким не бачив. Чесно кажучи, і зовсім не думав, що він проживе так довго, враховуючи, що з ним витворяв Райзек. Захищав хлопчину в міру можливостей, і все ж побоювався, що його ось-ось зламають або вже це зробили, а тут, виявляється, ще й характер такий-сякий є. 

Напевно, з цієї причини ніхто з нас не почув, що Адріана прокинулася і якийсь час слухала нашу розмову. Варто визнати, такі півгодини були для всіх нас дуже неприємними. Я вже встиг сотні разів пошкодувати про те, що зробив, і навіть відчути слабке каяття. 

Зате, як того і домагався, покарання призначили тільки мені. Правда, так і не повідомивши, яке саме. І, якщо чесно, я так і не зрозумів за що. Ті вчинки, за які я і розраховував неслабо отримати, Адріану не задовольнили. А те, про що і не подумав навіть, раптово стало причиною того, що мені наказали перед сном навідатися до її кімнати. 

Під час вечері Адріана згадала, що Ділан сьогодні знову спатиме з нею. Несподівано це в мені викликало хвилю обурення. Йому і так було дозволено вчора лежати з володаркою в одному ліжку. І сьогодні знову. А як же я? Мені сьогодні призначили покарання. Судячи з усього, ним же все і обмежиться, а те, на що все ж сподівався, дістанеться або Ділану, або нікому.

 За хлопця, звичайно, радий, нехай хоч трохи насолодитися більш-менш спокійним життям. Та й в принципі у нього зараз є всі шанси стати улюбленою іграшкою. Зазвичай володарі до таких рабів ставляться дуже обережно, Райзек не береться до уваги. Ось тільки чомусь кішки на душі шкребли, ще й Алан дивиться так, ніби все розуміє. 

Після вечері я зробив для Адріани какао. Я не ворог собі і було б непогано перед покаранням володарку задобрити. Наскільки мені це вдалося, так і не дізнався, оскільки насолоджуватися напоєм вона вирушила на ганок. З часткою занепокоєння зазначив, як туди ж через деякий час попрямував Ділан. Не хотілося б, щоб він по дурості теж нарвався. Але поки все було спокійно. 

— Боїшся? — несподівано почув я спокійний голос Алана за спиною, від чого здригнувся і ледь не впустив тарілку, яку в той момент мив. 

З роздратуванням покосився на нього. Я не Ділан, зворушливо-жалібно дивитися не вмію, за псування майна явно б неслабо влетіло, тим паче, вже є за що отримувати. 

— Ти чого так підкрадаєшся? — невдоволено запитав я, повертаючись до свого заняття. 

— Ти ж знаєш, ельфи ходять безшумно, особливо, якщо ще й без взуття. То як, хвилюєшся перед покаранням? 

— А сам-то як думаєш? — буркнув я. 

— Хто знає, ініціатива все це влаштувати йшла від тебе. А якщо серйозно, особливо розлюченою вона не виглядала, девайсів ніяких під час прибирання ми не знайшли. Так що, швидше за все, завтра вже оклигаєш, — миролюбним тоном відгукнувся Алан. 

— Та сам розумію, що сьогодні, швидше за все, просто постраждає моя дупа. Відшмагати ременем — особливих навичок і фантазії не треба. Та й втомлена вона сьогодні, сам же бачив і головний біль лікував. Навряд чи придумуватиме спеціально для мене щось особливо страшне. Тільки ось якось навіть не знаю. Завжди є ризик, що покарання буде жорстоким, фантазія володарів яких тільки форм іноді не приймає, чи нам з тобою не знати? І, що тут приховувати, вже і сам шкодую, що затіяв це все, ще й тебе підставив. Добре хоч обійшлося, — скривився я. 

— А ще, мабуть, розраховував, що після прочуханки тобою скористаються і з іншою метою. Як же, оголений раб, вже в спальні, та й тільки що так еротично стогнав або кричав від болю. Мало хто може встояти. І тоді з'являються вже чималі шанси на секс, — трохи глузливо протягнув Алан. — А якщо навіть і так, то що? І чого ти такий злий сьогодні? — обурився я, не ставши сперечатися, поставивши останню вимиту тарілку на місце. 

— Пробач. Швидше на себе злий. Яка б Адріана не була, але вона однозначно краща Райзека, нерозумно заперечувати очевидне. Сьогодні прийшла втомлена, голодна, з мігренню, а тут ми зі своєю перевіркою. Як повні придурки, — скривився ельф і якось втомлено згорбився. 

Точніше, спробував, але поранена спина дала про себе знати. Зашипівши від болю, він тут же випростався.

 — Ось за це я якраз сьогодні дупою і відпрацюю. Ну, або чим іншим, якщо не пощастить, — гмикнув я. 

— Чесно, волів би опинитися на твоєму місці — совість би менше мучила, — криво посміхнувся Алан. 

Я не став це ніяк коментувати. Це у мене було життя на свободі, хоч і погане, а йому з дитинства вбивали непохитне правило, що якщо раб накосячив — обов'язково повинен понести покарання, спокутувати провину. 

Але розвивати тему далі ми не стали, бо повернулася Адріана з підозріло задоволеним Діланом. Ось тут-то кішки на душі і зашкребли сильніше. Наступні півгодини я місця собі не знаходив, чекаючи, коли мене покличуть. Вже і справді почав провину відчувати, що так нерозумно вчинив. А ще до горла став підступати ненависний страх. 

Здавалося б уже все, що тільки міг, я випробував на собі. В одного тільки Райзека більше п'яти років жив, після кожного третього сеансу з ним наодинці мене лікар ледве врятовував. А от все одно боюсь. І зловив себе на думці, що більше боюся не болю, а розчарування.

 Прекрасно розумію Ділана, хоч і сам лаявся на нього за це, як же хочеться повірити, що нам нарешті пощастило з володаркою, яка буде карати лише справедливо і не особливо жорстоко. І тим менше хочеться таку засмутити. 

Що ж, думаю, сьогодні точно все стане на свої місця. Переваг у мене ніяких немає, провина доведена, жалість я не викликаю, а значить, отримаю сповна все, що заслужив. Тільки вийшов з душу, як зіткнувся з Аланом, який вже повернувся від Адріани. 

Нашвидку витершись рушником, попрямував до неї, намагаючись заховати глибше страх, що невчасно прокинувся і, демон забирай, незрозуміло звідки взялося збудження. Не можу повірити, що тривала стриманість вирішила про себе нагадати саме сьогодні і саме зараз! Втім, може це й на краще?