Ділан і Тайлер без розмов і суперечок пішли приміряти одяг, що я їм принесла. Алан пішов слідом, але йому сказала обмежитися лише штанами і взуттям. Поки його рани хоч трохи не загояться, краще, мабуть, взагалі сорочку не надягати. 

Поки чоловіки переодягалися, я задумалася над поведінкою Ділана, зовсім не властивою йому. Ще сьогодні вранці він жахався практично від будь-якого мого жесту, а тільки що осмілів настільки, що сам прийшов поговорити, та ще й попросити за Тайлера. Звичайно, при цьому все одно мене боявся і чекав, що ось-ось його вдарю, але все ж занадто швидкий перехід від безмежного страху до легкого побоювання. 

Я, звичайно, рада, що він так швидко освоюється, але дуже вже несподівано. Цілком можливо, це все пояснюється підлітковою імпульсивністю. Зрештою, скільки йому там, сімнадцять-вісімнадцять? І все ж, з нього стільки років вибивали, викорінювали будь-який натяк на власну думку, і тут така розмова. Щось тут не чисто.

 Звичайно, під час його тиради я бачила і тремтіння по тілу, і страх в очах, і побоювання, що його зараз вдарю, але, тим не менш, він продовжував говорити. Що його на це сподвигло? Явно не Тайлер і Алан, які хоч і поводяться технічно правильно, якщо не брати до уваги їх спроби «перевірити» мене, але від них практично віє недовірою до мене. Або це вже у мене параноя, і Ділан просто намагається підлаштуватися під обставини? Зрештою, фальші ні в його словах, ні в емоціях, які він випромінював, я не побачила. 

Поки роздумувала подібним чином, повернулися мої чоловіки. Я оглянула їх критичним поглядом. Що і слід було очікувати. Ділану одяг великий, бовтається, Тайлеру штани впору, а от сорочка того гляди лопне по шву. Якось не врахувала, що він дійсно самий плечистий з усіх трьох. Алану ж штани виявилися короткі. 

— Чи дозволите сказати, Адріано? — подав голос Алан, помітивши мій скептичний погляд. Я зацікавлений кивнула. 

— Одяг Ділана можна вшити, і він йому буде впору. Мені сорочка, швидше за все, підійде, а ось штани краще ще більше скоротити, зробивши з них бриджі. Тайлеру ж доведеться бути без сорочки, вона занадто мала на нього, в будь-який момент може порватися. Якщо бажаєте, я можу все це зробити, — виключно ввічливим тоном сказав Алан. 

— Добре, роби з одягом все, що вважаєш за потрібне. Якісь нитки і голки у мене були, пізніше дам. А в неділю займуся цим питанням, — з полегшенням відповіла я. Однією проблемою стало менше. 

Правда, тепер у мене по дому будуть ходити два нелюда і світити оголеним торсом. І якщо на Алана поки без сліз не поглянеш, з огляду на його страшні рани, то з Тайлером складніше. 

Не заперечуватиму, що мені приносить естетичне задоволення дивитися на нього. Мабуть, в неділю точно піду до однієї знайомої таверни. Пам'ятаю, там був менестрель, який частенько недвозначно мені підморгував. 

Але про це подумаю пізніше. Сьогодні на порядку денному спочатку Алан, потім Тайлер. І ось з приводу другого у мене починається легкий мандраж. Чи буде доречно те, що я задумала? З іншого боку, чому б і ні? Зрештою, якщо вже все так вийшло, залишити ситуацію без уваги все одно не можу. 

— Ходімо, Алане, лікувати тебе буду, — зітхнувши, махнула рукою я і попрямувала до своєї кімнати. 

Всі ліки краще зберігати під рукою. Особливо мазь для загоєння ран. Не сказати, що вона мені часто потрібна, але ситуації бувають різні. Якщо вже мене офіційно відправляють на виклик, нічого хорошого чекати не доводиться. Бойовий маг з мене досить хороший, реакція теж нівроку, але декілька разів бувало, що нападників було більше, ніж нас.

 Вартові як могли прикривали мене, але для злочинців було очевидно, кого слід виводити з ладу в першу чергу. Ніяких серйозних поранень, на щастя, я ні разу не отримала, але порізи різного ступеня глибини траплялися. 

— Сідай на ліжко, зараз оброблю рани, — коротко кинула я Алану, як тільки увійшла до кімнати. 

Запалила магічний світильник і завмерла в захваті. Коли з головним болем сюди ввалилася, світло не запалювала, та й в принципі по сторонам не дивилася. Зараз же по достоїнству змогла оцінити, що таке «ідеальний порядок».

 Ліжко було застелене, чого я і не помітила, коли на нього лягала. Ніде нічого не валялося, на столі, колись заваленому різними важливими і не дуже паперами, нічого не було. 

Я в першу чергу кинулася до нього, вирішивши, що все викинули, але шукане виявилося акуратно складеним в одному з відділень секретера. Причому найпершим лежав якраз магічний договір про володіння рабами. 

Весь одяг акуратно складений в шафу і навіть випрасуваний. Згадалося, що дійсно десь був у мене такий артефакт. Що вже говорити про пил по кутах — вся кімната тепер була практично стерильною. А я раніше не вірила, що такого ефекту можна добитися без використання побутової магії. 

— Хтось із вас володіє магією? — про всяк випадок запитала я, хоча і розуміла, що якщо у раба є хоч якісь здібності, про це відразу скрізь вказується, і у такого раба більше прав, ніж у звичайного. 

— Ні, Адріано, — здивовано скинувся Алан, який вже сів на ліжко. 

— Це ви тут всі разом так прибрали? — машинально запитала я. 

— Ділан. Ми з Тайлером займалися іншими кімнатами. Припустили, що раз залишили його на ніч у себе, то буде логічно, щоб він і спальню вашу також прибирав. Як раб, якому більше довіряють.

 Ще один плюсик Ділану, дійсно намагався. Потрібно терміново вирішити питання з його спальним місцем. В ідеалі, взагалі потрібно, щоб у кожного з них було своє ліжко, але на це потрібні додаткові кошти. Подивимося ще, яка буде моя платня, яку обіцяли якраз в суботу видати, і тоді будемо вирішувати, що робити.

 Більше нічого не питаючи, дістала з нижнього ящика секретера мазь і з нею в руках забралася на ліжко, зручно вмостившись позаду ельфа. Він ледь помітно напружився, відчувши мою близьку присутність, але майже відразу постарався розслабитися. 

— Трохи щипатиме, — попередила я, розглядаючи рубці, які навіть зараз сочились кров'ю.

 Видавила побільше мазі і почала товстим шаром акуратно наносити на пошкоджену шкіру. Від першого мого дотику ельф досить сильно здригнувся. Я його заспокійливо погладила по плечу, після чого він з шумом втягнув повітря. 

— Терпи. Не потрібно було влаштовувати мені перевірки і порушувати рекомендації лікаря, — суворо наказала йому я і продовжила наносити мазь. 

До кінця процедури Алан поводився спокійно, лише зрідка здригався, коли я змащувала найглибші рани. Але я намагалася якомога швидше впоратися з цим так, щоб не заподіяти йому зайвого болю. 

— От і все. Напевно, сорочку поки і зовсім не варто надягати. Якщо замерзнеш, тоді халат накинеш. І лягатимеш спати — постарайся особливо не крутитися, мазь сильно бруднить простирадла і потім погано виводиться. Можеш йти до себе і поклич відразу Тайлера, — трохи посміхнулася я Алану, закриваючи флакон з маззю. 

— Буде виконано, Адріано. І дякую.

В дверях він трохи забарився. Але я якраз ставила флакон на місце, напевно, єдину річ, яку завжди повертаю туди, звідки взяла. А коли обернулася і з питальним виглядом подивилася на Алана, той чомусь зніяковів і покинув мою кімнату. 

Знизавши плечима, підійшла до своєї тумбочки і почала перебирати її вміст, вибираючи те, що мені зараз могло знадобитися з Тайлером. Відібравши необхідні предмети, залишила їх біля ліжка, сама ж дістала магічний договір. Сьогодні мені якраз потрібна була формула покори. 

Вона діяла таким чином, що тіло раба виконувало виключно ті команди, які закладав володар при її застосуванні. Раб в цей час все усвідомлював, але вплинути не міг. Також її зручно використовувати для того, щоб дізнатися правду. 

Але в моєму випадку ефект від формули буде мінімальним. Мені не потрібна покора в повній мірі. Швидше, навіть перестраховка. 

Як тільки взяла документ, в двері постукали. Після мого дозволу увійшов Тайлер. Завагався, побачивши в моїх руках договір. На його обличчі проявилися відголоски страху і сум'яття, але він відразу ж опанував себе і скорчив байдужий вираз обличчя. 

— Я прийшов, Адріано, — тихо сказав майже рівним тоном Тайлер.

 Але його видавала майже повністю зникла з слів «р». Боявся чи ні, але нервував точно. 

— Я помітила. Роздягайся і лягай, — дозволила собі трохи посміхнутися я і кивнула на ліжко. 

Сама ж сперлася на свій секретер і почала з цікавістю його розглядати. Зрештою, було на що подивитися. 

— Коли ми прибирали, не знайшли ніяких девайсів, які могли б зараз стати в нагоді, — знімаючи з себе одяг, сказав Тайлер спокійним голосом, ніби це його зовсім не стосувалося. 

— Нічого страшного, скористаюся магією і обійдуся підручними засобами. Чи, думаєш, на майбутнє варто прикупити предмети, призначені для цього? 

На цих моїх словах чоловік здригнувся. Але викликала таку реакцію згадка про магію або ж мої слова про подальші покупки, я не зрозуміла. Звичайно, мені б не хотілося, щоб чоловіки, які перебували під моєю опікою, мене боялися. Тільки ось Тайлер — це не Ділан, і почав першим цю гру, трохи провчити його, змусити понервувати, зайвим не буде. 

— Мабуть, буде правильніше придбати потрібні девайси. Якщо забажаєте, я можу допомогти вибрати найнеобхідніше, — досить шанобливо сказав Тайлер, знімаючи з себе останню деталь одягу. 

Підкоряючись моєму кивку, склав його на стілець, що стояв біля стіни. При цьому дивитися на мене прямо він уникав, хоча його погляд раз у раз і повертався до договору, який я як і раніше тримала в руках.

 Я трохи розгублено почухала ніс. Щось наша розмова і зовсім пішла не в ту сторону. Все ж поки не готова спокійно обговорювати подібне. Проте, зацікавлено глянула на Тайлера. 

Перше, про що подумала, як тільки зараз побачила напівкровку у всій красі, що менестрель з таверни явно йому програє. Причому за всіма параметрами. Хоча це і дивно, зазвичай мені більше подобалися чоловіки, схожі на Алана. Високі, з тонкими кістками, витончені.

 Ледь втрималася, щоб не облизнути губи, ще раз оглянувши рельєфну фігуру Тайлера, красиво виступаючі м'язи, ідеальні кубики його преса. Перевела погляд нижче. Тут все також було ідеально. 

На моїй шкірі знову проступили сироти, а внизу живота розлилося приємне тепло. Під моїм поглядом його знаряддя кохання затверділо і майже відразу перейшло в стан бойової готовності. Ну добре я, знаю ж, що нічого страшного зараз з ним не станеться і, цілком ймовірно, до якогось моменту навіть сподобається. Але він-то розраховує отримати справжнє покарання, і все одно збуджений. 

Я перевела здивований погляд на його обличчя. Але той і сам виглядав трохи збентеженим, мабуть, і сам не очікував такої підстави від свого організму. В його очах промайнув і швидко зник сором, змінився чи не викликом. Мені здалося це кумедним, і я дозволила собі трохи посміхнутися. 

— Лягай на ліжко, вчити буду, — ласкаво сказала йому, відкладаючи договір в сторону.

 Зрештою, формулу я вже подивилася і запам'ятала, поки мені цей магічний папірець без потреби. А зараз час перейти до найцікавішого...