Прохолодні струмені води трохи допомогли опанувати себе, але сам біль нікуди не подівся. Таке відчуття, ніби хтось монотонно довбав кувалдою мені по потилиці. Більше не затримуючись, пішла до себе в кімнату, де, не вмикаючи світло, прямо в одязі повалилася на ліжко. Сил переодягнутися в щось більш зручне і домашнє, хоч би в той же халат, в якому через Ділана довелося сьогодні спати, не було. 

Відсторонено помітила, що тут меблі на своїх місцях так і залишилися стояти. Такі мігрені у мене бували і раніше. Прекрасно знаю, що в таких випадках допомагає навіть просто полежати в темряві без руху деякий час. А в ідеалі і зовсім заснути. 

Але полежати спокійно мені не дали. Не минуло й години, як до мене в спальню хтось пошкрябався. Саме не постукали, а ніби просто по дереву провели нігтями. Я вже думала, що мені це здалося, але слідом почула голос ельфа.

 — Адріано, дозволите увійти? — ввічливо запитав він. 

Відповідати, сперечатися або обурюватися не було сил, тому я промимрила щось малозрозуміле, сподіваючись, що Алан інтерпретує це як відмову. Але у ельфа була своя думка на цей рахунок. Двері відчинилися, і я швидше відчула, ніж почула безшумні кроки чоловіки. Алан зупинився біля мого ліжка і обережно присів на підлогу біля нього.

 — Я можу допомогти позбутися головного болю. Мене з дитинства навчали приносити господарям різні види задоволення. Масаж, який знімає напругу з втомлених м'язів або прибирає мігрень, входить до цього переліку. Дозволите? — тихий оксамитовий голос ельфа в принципі було приємно слухати. 

А враховуючи, що він обіцяв, мені не залишалося нічого іншого, як угукнути у відповідь. Прохолодні тонкі пальці Алана тут же ковзнули на мої скроні, що змусило мене здригнутися і тут же ледь чутно зашипіти від болю, що пронизував голову через мою нестриманість. 

Чоловік декілька секунд почекав, поки моє тіло трохи розслабиться, і почав ласкавими неквапливими рухами робити масаж, попутно розплітаючи зачіску, любовно споруджену Діланом вранці. Не відразу, але млість почала заповнювати мою свідомість, відсуваючи на другий план ниючий біль. 

У якийсь момент я, здається, навіть замуркотіла від блаженства. Мігрень відступила зовсім, і мені не залишалося нічого іншого, чим просто насолоджуватися умілими дотиками Алана. Хоч він торкався лише шкіри голови, мурашки задоволення пробігали по всьому тілу. І в цей момент я була навіть зовсім не проти, щоб руки ельфа пройшлися в масажі і по моїй спині, розім'яли натруджені м'язи. Навіть попри те, що останні кілька років я ретельно стежила, щоб чоловіки торкалися мене лише там, де я можу це бачити, і тільки з мого на те дозволу. 

— Адріано, ви спите? — на межі чутності покликав Алан, вже просто погладжуючи моє волосся, від чого насправді хотілося муркотіти. 

Треба б йому відповісти, але я гойдалася на хвилях млості, і говорити було лінь, відверто кажучи. Зачекавши кілька миттєвостей, він обережно прибрав руки з моєї голови. Але мені і так вже було добре, я перебувала в стані напівдрімоти. Ворушитися зовсім не хотілося. 

Постоявши ще пару хвилин біля мене, Алан покинув мою кімнату. Майже відразу ж з коридору почулося тихе нашіптування. Мабуть, Ділан і Тайлер чекали там на Алана і відразу ж накинулися з розпитуваннями.

 Мені, як і раніше було дуже ліниво щось робити, але раптом стало вкрай цікаво почути, як вони спілкуються між собою, коли не чекають кожну секунду підступу і не відстежують ретельно кожне своє слово. Цікавість перемогла, і я шепнула заклинання, що дозволяє почути будь-який найтихіший звук в радіусі не більше десяти метрів. 

Це простеньке заклинання проходили ще на першому курсі. Годиться в основному для того, щоб дізнатися, що про тебе говорять за стіною. Під час контрольних було зручно, потрібно було лише заздалегідь залишити в коридорі когось з конспектом, хто б читав його вголос. А ось на іспитах вже проти цього стояв антимагічний щит. 

Для чогось більш серйозного вже використовувалися заклинання вищого рівня або артефакти. Але зараз мені вони були без потреби. Спочатку мене ледь не оглушило стрекотіння цвіркунів, що влаштувалися під моїми вікнами, але я поспішно додала інше заклинання, що коригувало спрямованість дії магії. На жаль, об'єднувати їх не можна, тільки використовувати одне за іншим. Але зате і магії потрібно зовсім крапля. 

— ... не потрібно було, я ж казав, — почула я стривожений голос Ділана. 

— Заспокойся, ти тут ні до чого. Все робили ми з Аланом. Тебе карати нема за що. Принаймні, якщо наша володарка не придумає інший привід. Ну, як вона? Сказала що-небудь з приводу нашого свавілля, перш ніж ти вгамував головний біль? — пролунав насторожений голос Тайлера. 

Це змусило мене насупитися. Де вони вже встигли проявити свавілля? Здається, нічого такого особливого в їхній поведінці не помітила. Або ж... 

— Біль вгамував, Адріана заснула. Здається, встиг до того, як вона розлютилася на нас. Хоча, знаєте, у мене виникло таке відчуття, що вона насправді не вважала перестановку меблів серйозним порушенням, — невпевнено відгукнувся Алан. 

Чесно кажучи, взагалі не думала, що це може бути порушенням. Але розмова дуже інтригує. Лежу, слухаю далі. 

— Та годі тобі. Просто не встигла сказати. Але добре, що ти відразу пішов до неї. У поганому настрої, та ще якщо щось болить, господар і покалічити може раба за будь-яку найменшу провину. Настільки перевіряти її майстерність в покараннях я поки не готовий, — серйозним тоном зауважив Тайлер. 

— А навіщо взагалі напрошуватися на покарання? Хіба не краще у всьому підкорятися, покірно виконувати будь-які її накази? Тоді вона нас полюбить і нікому не продасть. Наше життя стане кращим, навіщо ви намагаєтеся це зіпсувати? — нещасним голосом, що виражав майже дитячу образу, висловився Ділан.

 І мені теж стало дуже цікаво почути відповідь на це питання. Особливо враховуючи, що чоловіки перемістилися на кухню, і я ось-ось могла перестати їх чути. Але якщо встану з ліжка, Тайлер може це почути і перервати розмову. 

Чуткий слух завжди був однією з особливостей перевертнів. В його роду явно був хтось із них. Звідси його темперамент і непримиренність. Воно й зрозуміло: перевертні ніколи не бувають рабами. Якщо якимось дивом потрапляють в рабство, вважають за краще вбити себе. Непомірна гордість не дозволить втратити волю, хоч би що стояло на кону. 

— Ділане, ти не розумієш. Краще відразу зрозуміти, яке життя на нас чекає і чим загрожує щонайменша помилка, ніж розслабитися, повірити, а потім нарватися на наказ, підкріплений формулою покори. Але це ніщо, в порівнянні з крахом надій. Краще спочатку нічого доброго не очікувати. Даремно ти думаєш, що Адріана відрізняється від інших. Вона просто вичікує слушного моменту, щоб насолодитися нашим болем і приниженням сповна. Я волію бути покараним зараз за будь-яку провину, щоб відразу зрозуміти, які види покарань вона вважає за краще і наскільки вони жорстокі. Не хочу перебувати в постійному страху і трястися від думки, що зроблю що-небудь не так, і не буду знати, що за це очікувати, — випалив Тайлер. 

В його голосі я чітко почула нотки злості і навіть дещицю відчаю. Можливо, в інший час мені б було шкода його, не від хорошого ж життя у нього з'явилися такі думки. Але чомусь стало раптом дуже прикро. 

Я ж не зробила їм нічого поганого, вчора весь день тільки і намагалася стежити за своїми словами і вчинками, щоб нікого не поранити випадково. Пообіцяла відпустити на волю, планую надалі забезпечити всім необхідним. Чому відразу ж потрібно вважати мене жорстокою садисткою? 

Тобто, вони будуть мене підбивати до тих пір, поки я не призначу кому-небудь з них якесь покарання? Це зараз були дрібниці, на які я і не звернула б уваги, якби не почула їх розмову. А далі що, мій будинок стане місцем бойових дій? 

Далі слухати я не мала наміру. По нервах хльоснуло образою і злістю. Піднявшись з ліжка, швидко перетнула кімнату, деактивувавши використане заклинання, й поспішила до чоловіків, ще точно не знаючи, що їм можу сказати. Звичайно, що я не сплю і йду до них, вони почули відразу і повернулися з кухні до вітальні. Завмерли, побачивши, мабуть, на моєму обличчі цілу гаму емоцій. 

— Вам уже краще, Адріанр? — тихо запитав Алан. 

Тайлер лише сторожко на мене дивився, намагаючись зрозуміти, що для них може означати така моя поява. Ділана і зовсім почало знову трусити. 

— Краще. Хто з вас рухав меблі? Ділане, ти? — для порядку запитала я, намагаючись себе заспокоїти. 

— Він тут ні до чого. Ділан нічого не порушив, — поспіхом відповів Тайлер.

 Я зміряла його пильним поглядом. 

— Порушення в перестановці меблів я не бачу. Тоді хто зрушив з місця, наприклад, той диван? — якомога більш суворіше запитала я. 

— Це був я, — спокійно відповів Тайлер, не опускаючи голови, в той час як ельф вже явно прикидав, чи не стати йому навколішки, а Ділан і зовсім перебував в стані напівнепритомності. 

— І я теж рухав, — неголосно додав Алан, після чого все ж опустився навколішки. 

Тайлер, не зволікаючи, наслідував його приклад, втім, як і Ділан. Я скривилася. Звичайно, найпростіше відразу вирішити, що їхня володарка жорстока збоченка, і поводити себе відповідно, наплювавши на зауваження, яке прозвучало раніше, що не люблю такого. Але ще й з цим зараз розбиратися не хотілося. І так було бридко від того, що, схоже, щось для них придумати все ж доведеться. Інакше зовсім на голову сядуть з цими «перевірками» моєї стійкості. Але не бити ж мені їх справді? 

— Ділане, і ти щось переставляв? – запитала я втомлено. 

— Ні, волод... Адріано, — тремтячим голосом відповів він і навіть заплющив очі. 

— Щось зіпсував, розбив? — продовжила уточнювати я про всяк випадок, але вже зраділа відповіді. 

Невже з самим психічно нестабільним серед моїх чоловіків буде найменше проблем? 

— Ні, все в цілості. Я прибирав дуже обережно, — злякано додав він.

 — Будь-які провини, які ти сам собі придумав, за тобою числяться? — вирішила дотиснути до кінця це питання, перш ніж перейти до насущного.

 А саме до Алана і Тайлера, що так прагнуть випробувати мене на міцність.

 — Я не привітав вас як слід? Чи не зумів переконати Тайлера і Алана не чіпати меблі? — розгублено видав два припущення Ділан. 

— Особливих правил вітання немає. А у Тайлера і Алана є своя голова на плечах, щоб розуміти, що можна робити, а що ні. Якщо за тобою немає абсолютно ніякої провини, чому ти зараз опустився навколішки? Я ж говорила вже, що не люблю цього, — спитала я якомога м'якше.

 Той розгублено озирнувся на порушників мого спокою. Зрозуміло, за компанію. Або про всяк випадок. Тут одразу і не розбереш. 

— Встань. Я на тебе зовсім не серджуся і дуже вдячна за чистоту в будинку. Якщо ви ще не їли, мабуть, приєднаюся до вас. Масаж допоміг — моя мігрень зникла, і я зрозуміла, наскільки голодна. Розклади поки їжу по тарілкам всім нам, — майже ласкаво посміхнулася я розгубленому Ділану. 

— Ми всі троє прибирали, — раптово додав Ділан, осмілівши. 

Його спроба захистити інших виглядала дещо кумедно. Але ж якби я дійсно була такою жорстокою, як вони мене вважають, Ділану теж дісталося б за компанію. Наскільки встигла зрозуміти, такі господарі, які володіли ними раніше, навряд чи розбиралися б, хто саме з них винен. Хоча, звідки мені знати, як там все було. 

— Рада за вас усіх трьох. А тепер іди до кухні, ми незабаром теж підійдемо, — м'яко посміхнулася я, і хлопець пішов, ще кілька разів обернувшись з тривогою. 

На кухні задзвенів посуд, хоча, впевнена, хлопець продовжував ретельно прислухатися до того, що відбувалося в цій кімнаті. Але я і не збиралася нічого приховувати. Просто говорити з Аланом і Тайлером мені буде спокійніше, не відволікаючись на великі сірі очі, повні жаху і приреченості.

 А ще мені раптово стало дуже соромно. Я тільки зараз згадала, що Ділану поки ніде спати. Хіба важко відразу дати команду знайти розкладачку і поставити її в кімнаті чоловіків? Доведеться сьогодні знову потіснитися. 

Втім, спала цієї ночі спокійно, Ділан абсолютно не заважав і не бентежив. Так що не страшно. Важко зітхнувши, я повернулася до ельфа і напівкровки, що смирно стояли навколішках. З хвилину дивилася на них. 

Скривилася, помітивши цятку крові, що проступила крізь тканину халата на спині ельфа. Його рани знову почали кровоточити. В грудях сколихнулася досада. 

І от потрібно ж було їм почати рухати меблі сьогодні? Ні щоб почекати, поки все загоїться. Тепер варто ще перевірити, як там рука Тайлера. Кістки скріпили цілительною магією, але до кінця вони ще ніяк не могли зростися, якою б високою регенерація у нього не була. 

Ще раз тяжко зітхнувши і похитавши головою у відповідь на свої думки, під настороженими поглядами чоловіків я сіла навпроти них на диван.

 — Що ж, тепер розберемося з вами, — промовила втомлено, потерши долонею лоб.