Налаштування
Розмір шрифту:
Інтервал:
Колір
тексту:
фону:
Коментарі

Авторизуйтесь, якщо бажаєте залишити коментар

Авторизація Реєстрація
Доступ обмежено! Контент 18+

Твір може містити сцени неприйнятні для деяких користувачів.

Перегляд дозволено тільки зареєстрованим користувачам віком від 18 років

Ріна Скіх
Подаруй мені крила

Зміст книги: 42 розділів

Спочатку:
Розділ 1
14 дн. тому
Розділ 2
14 дн. тому
Розділ 3
14 дн. тому
Розділ 4
14 дн. тому
Розділ 5
13 дн. тому
Розділ 6
13 дн. тому
Розділ 7
13 дн. тому
Розділ 8
13 дн. тому
Розділ 9
13 дн. тому
Розділ 10
13 дн. тому
Розділ 11
13 дн. тому
Розділ 12
13 дн. тому
Розділ 13
13 дн. тому
Розділ 14
13 дн. тому
Розділ 15
13 дн. тому
Розділ 16
12 дн. тому
Розділ 17
12 дн. тому
Розділ 18
12 дн. тому
Розділ 19
12 дн. тому
Розділ 20
12 дн. тому
Розділ 21
12 дн. тому
Розділ 22
12 дн. тому
Розділ 23
12 дн. тому
Розділ 24
12 дн. тому
Розділ 25
12 дн. тому
Розділ 26
12 дн. тому
Розділ 27
12 дн. тому
Розділ 28
12 дн. тому
Розділ 29
12 дн. тому
Розділ 30
12 дн. тому
Розділ 31
12 дн. тому
Розділ 32
12 дн. тому
Розділ 33
12 дн. тому
Розділ 34
12 дн. тому
Розділ 35
12 дн. тому
Розділ 36
12 дн. тому
Розділ 37
12 дн. тому
Розділ 38
12 дн. тому
Розділ 39
12 дн. тому
Розділ 40
12 дн. тому
Розділ 41
12 дн. тому
Розділ 42
12 дн. тому

Тайлер 

Цю ніч ми з Аланом практично не спали. У ельфа розболілися його рани, хоча лікар практично всі їх загоїв, але в дуже вже занедбаному стані вони були. Я ж не знаходив собі місця від занепокоєння за Ділана. Все поривався схопитися і піти до Адріани. В черговий раз я піднявся з вузького дивана і підійшов до дверей. 

— Ну і куди ти? — неголосно запитав Алан. 

— Я не можу просто сидіти тут, не знаючи, що зараз роблять з Діланом, — крізь зуби процідив я.

 — Цілком можливо, що володарка все ще спить, — спробував потиснути плечима Алан і скривився від різкого болю, що явно відгукнувся в спині і сідницях. 

— Ні, я тільки що чув її голос в коридорі. Вона розмовляла з Діланом. Але слів не розібрав, — похитав головою я. 

Не знаю, хто саме з моїх предків був перевертнем, але це дало мені перевагу у вигляді тонкого слуху і трохи підвищеній регенерації. Втім, також така спадщина дала мені непомірну гордість і свавілля, через які я отримував на горіхи від господарів набагато частіше, ніж інші раби. 

— Навіть якщо так. Повір, нічого особливо страшного йому не загрожує. Сам же казав, що їй, ніби як, шкода хлопця. Так що максимум відшльопає його чимось. А від прочуханки ще ніхто не вмирав. Якщо ж ти підеш туди — можеш роздратувати її і зробити тільки гірше Ділану, — резонно зауважив Алан. 

З моменту, як він прийшов до тями, він, здавалося, тільки радів, що ми потрапили до Адріани. З іншого боку, його цілком можна зрозуміти. Вона врятувала нас від Райзека, а Алану ще й перервала екзекуцію, влаштовану колишнім володарем. Але це не привід вважати її за замовчуванням хорошою і невинною овечкою. 

Я з тугою подивився на двері і відвернувся. Сів біля стіни, витягнувши довгі ноги, і стиснув долонями скроні. 

— Та розумію все це, але вдіяти нічого не можу. Найгірше, що було в моєму житті у Райзека, не знущання, які він мені влаштовував, не нанесені ним травми, фізичні і моральні, ні. Найжахливіше і мерзенне — це чути крики Ділана, ще навіть не дорослого чоловіка, і розуміти, що нічим не можеш йому допомогти, — глухим голосом поділився я. 

— Ти прекрасно знаєш, що мені він теж дуже дорогий. Але ми нічого не можемо зробити. Забув? Ми безправні раби, просто речі, які можна використовувати так, наскільки вистачить фантазії. У нас немає своєї думки, свого я. Тіло нам не належить, і як володар або володарка вирішить його використовувати — нас не повинно цікавити. Навіть якщо я помилився, і вона перестарається в покаранні Ділана — ми не в силах що-небудь змінити. Але хоча б можемо розраховувати на те, що після цього володарка викличе йому лікаря, — гірко зауважив Алан. 

Нашу розмову перервав ледь чутний шум води в душі, який свідчив про те, що там хтось є. 

— Ділан чи володарка? — одними губами запитав Алан.

 Але як я не прислухався, не почув нічого, що свідчило про те, хто ж приймає водні процедури. 

— Може, вона змусила Ділана повністю вимитися, перш ніж приступити до покарання? — припустив я крізь зуби, стискаючи і розтискаючи кулаки. 

— У всякому разі, йому не загрожує зґвалтування лише через те, що він схожий на дівчину. 

— Звідки ти знаєш, які смаки у нашої нової володарки? Тебе ніколи жінки не мали в зад страпоном? – прошипів зі злістю. 

Тривога за Ділана лише посилилася. Через деякий час, коли я встиг уже навіть задрімати, шум води вщух. Потім в коридорі знову почулися тихі голоси, які незабаром затихли. І я, і Алан напружено вслухалися в тишу будинку, чекаючи, що її ось-ось розірве перший крик Ділана, але все було тихо. 

Не витримавши, я все ж вийшов з кімнати і пішов на кухню випити води. Очікувано, що Ділана ніде не було. 

— Вона забрала його до себе в кімнату, — роздратованим тоном повідомив я Алану, коли повернувся. 

— Ясна річ, у вітальні карати незручно, — скривившись, відповів Алан. 

Деякий час ми ще помовчали, слухаючи тишу. 

— Чому він мовчить? Що вона робить?! — першим знову не витримав я. 

Через цю нестриманість всі мої попередні господарі били мене нещадно, прагнучи привити мені повну покірність. Але їм цього так і не вдалося. 

— Може, поки нічого такого йому і не роблять? Сам знаєш, інакше б ми вже почули його зойки — Райзек відразу привчив нас ніколи не мовчати під час покарань, йому подобались крики. Значить, Ділана не карають або це майже не боляче, — припустив Алан. 

— Ти сам в це віриш? Таких солодких хлопців, як наш Ділан, володарі в принципі полюбляють кривдити без причини. А за серйозний вчинок його просто погладять по голівці і покладуть поряд спати? Швидше за все, йому просто заткнули рот кляпом, — ледь стримуючи глуху лють, відповів я, не розуміючи до кінця, чому ельф такий спокійний.

 Адже йому більше років, ніж мені, і в рабстві він фактично з народження. Кому, як не йому, знати, наскільки винахідливі бувають володарі?

 — Цілком можливо, що його просто поставили в куток на ніч. Одна з моїх попередніх власниць любила так робити. Приємного теж мало, але бажання кричати точно не викликає, — висловив ще одне припущення ельф.  

Я покосився на нього, але промовчав, лягаючи на вузький диван поруч з ним. Якщо справа йде дійсно так, як говорить Алан, то все не так вже й погано. Цілком може бути, що Ділана вже відшмагали не дуже сильно і поставили в куток. Неприємно, але не критично. 

— Все одно вона краща за Райзека, — важко зітхнувши зауважив Алан через деякий час. 

— Тобі звідки знати? — роздратовано фиркнув я. 

Але ельф мені не відповів, лежачи на боці, втупившись порожнім поглядом в стіну і думаючи про щось своє. До ранку ми так і не заснули, лише ненадовго провалювалися в напівдрімоту, чекаючи, що ось-ось повернеться Ділан. 

Після світанку я і зовсім не знаходив собі місця, навіть кілька разів пройшовся туди-сюди повз кімнату нової володарки, з надією прислухаючись. Щоб хоч якось себе зайняти, почав готувати на кухні сніданок з кількох страв, не знаючи, що саме Адріана полюбляє.

 Нарешті почув скрип дверей. Рвонув туди в надії, що це Ділан, і ледь не зіткнувся з Адріаною, що поспішала в душ. Так нічого і не дізнавшись, про всяк випадок приготував каву і став якомога ближче до дверей в спальню володарки, куди та вже знову встигла прослизнути. 

Незабаром почув голос Адріани і Ділана. Слів не розібрати, але особливо нещасним голос хлопця не здавався, що мене трохи заспокоїло. Я вже хотів було повернутися знову до кухні, як пролунав гучний переляканий і, як мені здалося, болісний зойк Ділана. 

У моїй голові промайнуло кілька десятків варіантів того, що могло зараз відбуватися з хлопцем. З глибини душі почала підніматися лють. Невже володарка за ніч не натішилася з покірним рабом і продовжує його муки ще й вранці? Я вже був на межі того, щоб увірватися до кімнати, але тут звідти вийшов Ділан. 

— Що з тобою зробили? Ти можеш сам ходити? Потерпи, скоро вона піде, і ми з Аланом про тебе подбаємо! — стурбовано вигукнув я, кидаючись до хлопця. 

Але не встиг Ділан що-небудь відповісти, як вийшла Адріана. Втім, поставивши декілька питань, лише пригубивши кави і на ходу кинувши кілька вказівок, вона втекла з дому. 

— Ділане... — почав було я, коли за Адріаною зачинилися двері. 

— Зі мною все в порядку, — майже відразу перебив мене Ділан. 

— Переді мною можна не ховатися, ти ж знаєш. Ходімо до Алана, він теж хвилювався, — з докором похитав головою я, окинувши хлопця уважним поглядом.

 На перший погляд з ним дійсно було все в порядку, але я як ніхто інший знав, наскільки жорстокі можуть бути жінки. Та й деякі рани не так просто побачити. 

— Ти як? — схвильовано запитав Алан, підвівшись, коли ми увійшли в нашу кімнату. 

— Вона мені нічого не зробила, — хитнув головою Ділан, трохи зніяковівши, і розповів в подробицях все, що з ним сталося вночі. 

— Володарка обрала тебе в улюбленці. Це непогано, — помовчавши, зауважив Алан. 

— У Райзека він теж був улюбленцем. Багато хорошого це йому дало? — зі злістю парирував я. 

Знову почало накочувати хвилями роздратування. 

— Адріана — НЕ Райзек! — несподівано випалив Ділан майже те ж саме, що вночі сказав Алан. 

— Та що з вами таке? Декілька посмішок, провина, що зійшла з рук — і все, розслабилися? Повірили в те, що вона дійсно буде тепер пестити і викохувати нас? Може, ви ще й вірите в те, що вона відпустить своїх рабів на свободу через рік?! Та ясно, як день, що це лише вдавання, щоб змусити нас повірити в те, що вона хороша, а потім безжалісно розтоптати всі наші надії! Нехай Ділан, йому крім Райзека ні з ким порівнювати. Але ти, Алане, хочеш сказати, ніколи ще не стикався з моральним знущанням?! — практично перейшов на крик я.

 — Тримай себе в руках, ти Ділана лякаєш, — спокійно сказав у відповідь на мою гнівну тираду Алан, кивнувши в бік хлопця, що втиснув голову в плечі і дивився на мене очима побитого цуценяти. 

— Вибач, я не на тебе кричу, все добре, — отямившись, зітхнув я, намагаючись заспокоїтися.

 І правда, радіти треба, що сьогодні з Діланом все так обійшлося, а не психувати. 

— Таю, я багато з чим стикався. І найкращий вихід, як на мене, просто плисти за течією, поводитися настільки вільно, наскільки дозволяє володарка. Підлаштовуватися під ситуацію. Поки ж чому б не скористатися ситуацією? Дізнатися де межі дозволеного? — продовжив Алан. 

— Ти пропонуєш перевірити нашу володарку на міцність? Вивести її з рівноваги, щоб точно зрозуміти, яка вона і чого можна в гіршому випадку від неї очікувати? Це трохи небезпечно, але щось в цьому є. Чим швидше ми пізнаємо її з усіх боків, тим краще для нас, — задумавшись, повільно сказав я, по-своєму зрозумівши слова Алана.

 Той скривився, збираючись заперечити, але зупинився, так і не розкривши рот. В його очах заблищала якась ідея, і він кивнув у відповідь на мої міркування. 

— Хлопці, я не хочу. Навіщо зайвий раз провокувати? Давайте покажемо, якими хорошими ми можемо бути, нехай вона нас полюбить, — жалібно попросив Ділан. 

— Ми не збираємося порушувати її правила, малий, ми ж не ідіоти. Але і виконувати накази можна по-різному. Заодно і побачимо, чого варте її слово. Повір, кожен раб мріє про ідеальну володарку, яка буде його любити і балувати за хорошу поведінку. Але це міф. Чим швидше це зрозумієш — тим краще, — м'яко сказав Алан. 

— Я не буду в цьому брати участь! Хочу бути для неї хорошим, — вперто майже викрикнув Ділан і, засоромившись свого пориву, вислизнув з кімнати. 

— Не дави на нього. Перевірити Адріану зможемо і ми вдвох. Так навіть краще. Хлопець досить настраждався, а в разі чого, на нашому фоні буде вигідно виглядати і завдяки цьому зможе уникнути зайвих знущань, — спокійно відмітив я. 

— Згоден. То що ви говорили, володарка дійсно дозволила за її відсутності їсти будь-яку їжу на власний розсуд?