— Адріано, якому напою ви віддаєте перевагу? Чай, кава, щось інше? — поцікавився між справою Тайлер. 

— Мабуть, кава, — подумавши, відповіла я. 

З’ясувавши, де у мене знаходиться все необхідне і швидко переглянувши мій набір спецій, Тайлер приготував дивовижну каву з мигдалем. Чесно кажучи, навіть не знала, що у мене є мигдаль. Чи це не він? Демон його знає, але неймовірно смачно. 

— Тайлере, розкажеш про ваше колишнє життя? — відчуваючи деяку незручність, все ж запитала я. 

Чоловік на секунду завмер, але тут же продовжив обсмажування овочів, не піднімаючи на мене погляду. 

— Безумовно. Що ви бажаєте знати? — тим же рівним, практично беземоційним голосом. 

— Ви народилися рабами? Чи ж добровільно ними стали? 

— Ви дійсно вірите, що можна добровільно на це піти? Якщо все ж виникла така необхідність, значить, обставини склалися настільки несприятливо, що питання про добровільність вже зайве, — з ледь відчутною уїдливою ноткою відповів він, але, схаменувшись, додав уже тим же рівним тоном: — Вибачте, володарко, забувся. 

— І все ж? — не стала загострювати на цьому увагу я.

 — По-різному. Про кого б ви хотіли дізнатися в першу чергу? 

— Про Ділана, — не стала ходити колами я.

 Тим не менш, він поки вселяв мені найбільші побоювання щодо його психічного стану.

 — Ділан з'явився на світ від вільного і його рабині. Думаю, ви знаєте, що тут уже батько вирішує долю дитини: бути йому рабом чи ні. Мати хлопця він продав майже відразу ж, а Ділан жив у нього до тринадцяти років. Нашийник на нього не надягали, але ставлення до хлопця було таким же, як і до інших рабів, що жили у його батька. Проте, Ділана зайвий раз не кривдили, та й не били особливо. Якби до чотирнадцяти років так протримався, став би вільним, відповідно до законів нашої країни, але дива не сталося. За декілька місяців до того, як йому повинно було виповнитися чотирнадцять, до його батька прийшов Райзек, який запропонував йому якийсь дуже рідкісний артефакт. На свою біду, Ділан попався Райзеку на очі, і той зажадав плату за артефакт — Ділана. Його батько з радістю на це пішов, оформивши всі необхідні документи в той же день, — почав розповідати Тайлер. 

Його голос не змінився, але я помітила, як побіліли кісточки його пальців, що стискали ложку. 

— Але навіщо Райзеку Ділан? Особливих талантів у нього немає, наскільки зрозуміла, — не зрозуміла я. 

— Невже не помітили? Ділан до нестями схожий на дівчину. Ніжний овал обличчя, великі оленячі очі, зворушливий переляканий погляд, по-дівочому пухкі губи, густі чорні брови і вії, — з кривою усмішкою відповів чоловік. 

Цього разу уїдливість в тоні мені точно не здалася. 

— Він що, його ґвалтував? — жахнулася від своєї здогадки я. 

— І не тільки його. Таке життя раба, право на його тіло має лише власник, рабу доводиться підкорятися. Хоча, звичайно, частіше саме Ділана, — з гіркотою вимовив Тайлер. 

— Райзек гей? У досьє не згадувалося, — трохи розгубилася від такої новини я. 

Так, мені і раніше доводилося чути про такий вид кохання, але з ельфом-ілюзіоністом це ніяк не пов'язувала. Тепер те, чим він займався, виглядало ще більш гидко. А поведінка Ділана тим більше ставала зрозумілою. Бідному хлопцеві практично скалічили життя і психіку, не дивно, що він зараз такий. Чи зуміє подолати себе і відкинути минуле — час покаже. Можливо, зможу йому в цьому допомогти. Принаймні, постараюся не зробити гірше. 

— З чого ви взяли, що він гей? Віддає перевагу жінкам, але оскільки постійно переїжджає, рабинь з собою возити незручно, вони менш витривалі, менш практичні. І немає нічого особливого, що не може зробити або дати раб. Серед вільних же Райзек спав лише з жінками, з якими поводився обережно, майже ніжно. З нами ж міг собі дозволити особливо не церемонитися, — майже байдуже відповів Тайлер. 

Не можна сказати, що у мене зовсім не було жодної здогадки про те, що Райзек робить зі своїми красенями-рабами. Але здогадуватися і знати напевно різні речі. Ділан і зовсім був майже дитиною, коли з ним це сталося. Чотирнадцять років — жарт чи що? І як допустили продаж неповнолітнього? Хоча, чи мені не знати, що закон діє не завжди і не для всіх. 

— Тому Ділан такий... ммм... нервовий? — постаралася підібрати необразливо характеристику я. 

Не скажу ж прямо: «неадекватний». Хоча навіщо питаю, якщо і так все зрозуміло? Але, як виявилося, не все. 

— Не тільки. З Ділана вийшла б дуже красива дівчина. Тому він і став улюбленою іграшкою Райзека. Райзек в принципі любив гратися. У нього був цілий список правил персонально для Ділана. Від більш-менш адекватних, наприклад, як слід будити володаря і в який час, до зовсім абсурдних, наприклад, відповідати на поставлені запитання рівно через три секунди, не більше не менше. Крім цього постійно давав йому нові завдання. Припустимо, прочитати за ніч якусь книгу і потім зуміти відповісти на будь-яке поставлене по ній питання. Багато різних обмежень, їх і запам'ятати всі неможливо, напевно. Під яким кутом тримати руки щодо тіла, подаючи Райзеку який-небудь предмет, наскільки низький повинен бути уклін для різних випадків, довжина нігтів з точністю до міліметра — і та враховувалася. А за порушення будь-якої дрібниці, бісового правила, вигаданого на порожньому місці чекало покарання. Райзеку просто подобався сам процес. Та й в принципі йому приносили невимовне задоволення крики Ділана і його страх. Втім, на відміну від нас з Аланом, хлопцеві ніколи не завдавали серйозної фізичної шкоди. Так, могли злегка відшмагати, навіть шкіру жодного разу, здається, не пошкодили, не кажучи вже про розсічені м'язи чи зламані кістки. Проте майже кожен день. Рідко коли йому вдавалося протриматися з ранку до вечора, виконавши всі накази з бездоганною точністю. Нам з Аланом діставалося рідше, але якщо вже потрапляло, часто приходили до тями кілька днів. Звичайно, якщо пошкодження були зовсім вже сильними, Райзек викликав лікаря, — майже спокійно розповідав Тайлер, не відволікаючись від процесу приготування їжі. 

Я ж була в повному жаху від усього цього, стискаючи чашку з остиглою кавою обома руками. До останнього не могла повірити, що те, про що зараз говорить чоловік, не плід збоченої фантазії, а відбувалося з ними насправді. 

Згадався вираз радісного передчуття, який я помітила на обличчі Райзека до того, як встигла жбурнути його об стіну. Така тварюка дійсно здатна на по-справжньому мерзенні речі. 

У грудях сколихнулася лють і на цього ельфа, і на тих, хто дозволив йому творити такі речі. Ті ж цілителі, яких він наймав, явно знали, що відбувається за стінами його спальні, але нікому нічого не сказали. Та що далеко ходити — навіть мій знайомий лікар пропонував мовчати про зламану руку Тайлера за певну плату. 

— Райзек заплатить за все, що зробив, — мимоволі вирвалося у мене. 

Тайлер кинув на мене здивований погляд, але нічого не сказав. 

— Скільки ж Ділан прожив в таких умовах? Рік, менше? — щоб не мовчати, запитала я. 

— Років зо три точно. Навіть трохи більше. 

— Три? Але ж йому всього років п’ятнадцять-шістнадцять, — не повірила я, згадуючи худорляве тіло хлопця. 

— Йому нещодавно виповнилося вісімнадцять. Він виглядає набагато молодшим через недоїдання. Райзек тримав його на дієті, щоб було більше схожості з тендітною дівчиною. Та й, припускаю, накладав якісь особливі ілюзії. Він вміє робити їх матеріальними. Думаю, без підживлення вони з часом зникнуть зовсім, — знизав плечима він. 

— В день, коли я заарештувала Райзека, Алан сказав, що його выдшмагали через Ділана. Точніше, навіть не так. Так розумію, він взяв на себе його провину. Але чому і що такого жахливого Ділан зробив? — згадала я. 

— Сім'ї ні у кого з нас немає, ми всі троє намагалися триматися разом і підтримувати один одного. Бувало, Ділан навмисне порушував якесь несерйозне правило зі свого списку, щоб відволікти Райзека від вчинка, скоєного вже мною або Аланом. В свою чергу, по можливості, ми брали провину Ділана на себе, але це вдавалося рідко. Днями він не витримав, зірвався. Сумніваюся, що Райзек робив з ним щось нове, те, чого не робив раніше. Можливо, пообіцяв зробити щось жахливе. На фантазію наш колишній володар ніколи не скаржився. Хто знає, може, причепив йому ілюзорні груди і пообіцяв так і залишити або ще щось гірше зробив, Ділан так і не зізнався. У хлопця було довге, до середини спини густе чорне волосся, що робило його схожість з дівчиною зовсім вже повною. Райзек змушував його доглядати за ним, заплітати в різні вишукані зачіски. Ось Ділан на кухні і вихопив ніж, поки Райзека не було, і, наскільки зміг, обкраяв волосся. Ми з Аланом не встигли його зупинити. Від люті Райзек міг і забути, що Ділан людина і не має нашої регенерації, покалічив би серйозно. Мене б за таке просто вбив, не піклуючись про наслідки, тим паче, що моя поведінка і так не завжди була ідеальною. Алана ж він цінував, до того ж, ельф серед нас найвитриваліший, і регенерація вища. Коли Райзек повернувся, Алан взяв на себе провину Ділана, — в голосі знову не було і краплі емоцій, але по різким рухам Тайлера було видно, що він відчуває. 

Чесно кажучи, навіть не могла придумати, що сказати з цього приводу. На тлі почутого, те, що колись сталося зі мною — дрібниці. Все ж наскільки дивна істота людина: як тільки дізнається, що комусь було набагато гірше, ніж їй — у неї виростають крила і з'являється бажання захистити постраждалих. Або ж це на мені просто позначається професія? В будь-якому випадку, захищати невинно постраждалих мій прямий обов'язок. 

— А ти як потрапив до Райзека? Ти не схожий на зовсім вже забитого раба, — якщо вже зайшла така розмова, нерозумно не скористатися ситуацією і не дізнатися про них усіх. 

Зрештою, нам ще не один місяць жити під одним дахом. 

— Моя історія прозаїчна і нудна. Скільки себе пам'ятаю, жив на вулиці, батьків своїх не знав. У віці п'ятнадцяти років попався на великій крадіжці, свої витягувати не стали, вартові особливо розбиратися не захотіли і зіпхнули на мене ще кілька схожих крадіжок. Це загрожувало десятирічною каторгою. Я б там просто не вижив. Принаймні, так тоді думав. Зараз же не впевнений, що зробив правильний вибір. У всякому разі, один із охоронців пожалів мене, запропонував оформити добровільне рабство, пообіцяв відпустити через рік. Я довго сумнівався, але в результаті погодився, і вартовий навіть уклав магічну клятву, що через рік відпустить. Сім місяців жив у нього просто як слуга: прибирав, готував, був його особистим помічником у всіх справах, але потім на якомусь затриманні його випадково вбили, і все його майно перейшло племінниці. Оскільки магічна клятва укладена лише з цим вартовим, дівчина відпускати мене не збиралася. Здавала в оренду своїм подругам і друзям, розважалася сама, потім продала. А тоді мене ще раз продали. І ще. Так і потрапив до Райзека, — без зайвих подробиць розповів Тайлер.

 Втім, воно і зрозуміло. Я б про себе теж не хотіла надто докладно розповідати. 

— Як щодо Алана? 

— Той уже народився рабом на одній з рабських ферм. Тому і ім'я звичайне, не ельфійське. Ось його з дитинства вчили, як поводитися з господарями, як їм догодити, навіть як поводитися під час покарань, щоб володарю здавалося, що той заподіює неймовірні страждання, але при цьому обійшлося без серйозних наслідків для здоров'я. Багато чому вчили корисному, Алан потім і з нами ділився цією інформацією. Він в принципі був зразковим рабом, його і карали дуже рідко. Під поганий настрій частіше я потрапляв, — на останніх словах у Тайлера навіть вирвався якийсь злий смішок. 

Не знаю, як щодо Алана, але Тайлер явно так і не змирився зі своїм становищем. Воно й на краще, хоч і розумію, що навряд чи «тарганів» в його голові менше, ніж у інших. Але хоча б можна сподіватися, що в перший час особливих проблем з ним не буде. Принаймні, не стільки, скільки очікується з Діланом. 

Більше я не ставила ніяких незручних запитань. А незабаром Тайлер закінчив готувати страву. Смачні аромати вже давно попливли по дому, змушуючи ковтати слину. Я наказала Тайлеру прибрати зі столу, після чого піти покликати Ділана на обід і перевірити, як там Алан, чи спить ще. 

Взагалі, повинен, доведеться його тоді пізніше погодувати окремо, як прокинеться. Сама ж почала діставати тарілки і накладати їжу. От саме зараз за обідом і можна буде прояснити трохи ситуацію і обговорити найосновніші правила проживання на моїй території.