Ізабелла арх СКайдемантл

– Як ти, Іззі? – Анд ввалився в кімнату, стривожений, з рукою на перев'язі.

– Краще, ніж ти, – відповіла, збентежено поглядаючи на його руку. Все ж цілителі тут були відмінні і медицина, в порівнянні з нашою, творила чудеса і бачити звичну перев’язь було трохи дивно. 

– Ти знав, що породження хаосу отруйні? – запитав друг брата, помітивши мій повний питання погляд. Хитнула головою. – От і я не знав. А цілитель пропустив шматочок, і я ледь всю руку потім не відцюкав.

Після його слів повисла незручна тиша – надто багато хлопців не повернулося з тієї клятої розвідки. І серед них Трей. Кліпнула очима, женучи сльози. 

– Ти... – почала, але т договорити так і не змогла – слів не було.

– Хлопці знали, на що йшли. Нехай втрату друзів та побратимів нелегко пережити, але ми вижили і до наступної атаки будемо готові. А коли-небудь і зовсім зачистимо Фашіде від породжень. Ми обов'язково помстимося, – натхненно закінчив він, сідаючи на моє ліжко і міцно стискаючи мою долоню.

Кивнула, погоджуючись, обережно вивільняючи тендітну долоню з його сильної руки під гучне невдоволене гарчання триголового пса.

– Як справи в Академії? – поцікавилася відчужено.

Мене не дуже хвилювала відповідь на це питання. Набагато більше мене хвилювало питання, що з Треєм, Зейном та невгамовною Фоксі.

– Як зазвичай, – знизав плечима Анд, – немов нічого не сталося, і ми не втратили Трея, Зейна і багатьох інших.

– Але Трей живий, – перебила, озвучуючи відому мені правду.

– Що ти, Іззі. Мені дуже шкода тебе засмучувати. Все ж ви були кузенами, але я його побратим і я б знав. 

Хотіла запротестувати, але щось всередині мене застерегло, і я прикусила язика.

– Імператор Маркона прибув вчора. Хотів тебе побачити, але його не пустили.

Я мовчала, розмірковуючи про те, що привело сюди діда. Адже він, безсумнівно, знає, що Трей живий. І все ж таки добре, що він тут. Якщо за день мене не відвідає, доведеться самій навідатися до старого.

– Уявляєш, – тим часом довірливо віщав Анд, – ці лицеміри, як ні в чому небувало, повернулися до занять, виділивши для жалоби всього три дні, й пославшись на воєнний стан.

Він трохи нахилився до мене, і я як заворожена залипнула на сірих, як сталь, очах. І губи такі близькі, привабливі... створюють дискомфорт перебуваючи в безпосередній близькості від мене. Мимоволі облизала свої пересохлі. 

– Та пустіть мене вже до внучатого племінника!

О, а ось і дід завітав.

Голосно грюкнули вхідні двері, й в кімнату увірвався імператор в супроводі командора. Закотила очі – останнього дід міг би і загубити десь по дорозі.

– Ерг Джанлусі, що ви тут робите? – поцікавився командор, мружачи зелені очі.

– Прийшов відвідати друга, – відрапортував Анд, вскочивши й вирівнюючись мало не по стійці смирно.

Упс. Здається, я невірно поводилася з командором. Забула, що академія військова, і на час навчання всі принци та їх двійники, підпорядковуються вищим чинам.

– Залиште нас, – коротко кинув арх Танелас і Анд слухняно покинув мою палату.

Командор клацнув пальцями, і я помітила тонкі нитки, що зірвалися з них. Нитки пролетіли крізь кімнату, врізалися у зачинені двері і розповзлися по них тонким павутинням. Нас заперли? 

– А тепер поясніть, арх СКайдемантл, що ваша внучка робить в академії Корвернок в такому вигляді?

– Не забувайся, хлопче, – попередив дід з легкою посмішкою: – Я не один з твоїх підлеглих. Як ти, Бель? 

І стільки ласки й тривоги було в його голосі, що я вчепилася в простягнуту мені руку, притискаючись до неї лобом.

– І що такій тендітній квітці знадобилося у військовій академії? – виклик і насмішка світилася в зелених очах.

– Вчитися захотілося, – знизала плечима, супроводивши слова зухвалим поглядом. 

“Хіба незрозуміло?” – продовжила подумки. Сподіваюся, вигляд у мене доволі виразний.

– До чого такі жертви? Для принцес є куди більш приємні способи проведення часу.

– Це ви на заміжжя натякаєте, командор? Або на щось більш нетривіальне?

– А що і так можна? – посміхнувся арх Танелас.

– Спиток – не збиток. Хай іноді нічим від останнього не відрізняється, – промовила повчально.

Гучний сміх імператора, перервав наш обмін дотепностями. 

– Бачу, мила, що у тебе все в порядку. Скажи, ти Трея відчуваєш?

З сумнівом подивилася на командора, але помітивши підбадьорливий кивок діда, відповіла:

– З ним все добре. Майже. Слабкий ще. Але життю нічого не загрожує. Вони сховалися в якійсь печері.

– Вони? – вхопився за мої слова командор.

– Зейн, здається, теж живий. Діду, а чому я відчуваю Зейна, але не відчуваю Анда? Та й Анд... Він впевнений, що Трей помер.

– Я провів ритуал приховування. Є у мене підозри, що все це влаштували спеціально, щоб дістатися до Трея. Тепер тільки ти можеш його відчувати.

– І Зейн?

– І Зейн, – підтвердив дід, – але тільки тому, що був поруч з ним.

– І що тепер? Які в тебе плани?

– У нас, мила. Тепер тобі доведеться вийти заміж... – пильно розглядаючи моє обличчя, озвучив імператор свої плани.

– Що? – навіть підстрибнула на ліжку від несподіванки. Такого я якось не очікувала. 

– Ти все чула, мила. Тобі доведеться вийти заміж.

– Ні… за... що, – по складах викарбувала я, схрещуючи погляди з дідом. Відчуття зради розривало душу.

– Навіть за мене? – втрутився в нашу розмову командор.

– За вас тим паче, – відрізала категорично.

– Чому це?  Багато хто знаходить мене вартим заздрості нареченим.

Мовчати я не стала, хоч знала, що наступні мої слова Арх Танеласу явно не сподобаються:

– Ну, от нехай і знаходять. Багато. Я якось заміж не збираюся, поки академію не закінчу.

– Вважай, вже закінчила!

– Владний, самозакоханий солдафон! – обурилась я на таке свавілля.

Очі метали блискавки, повітря між нами іскрилося, і я знову відчувала цей ідіотський магічний резонанс. Та що мені за кожного другого тепер заміж виходити?

– Крихітка... – почав було дід.

– Не називайте мене так, Ваша Величносте. Я вам не крихітка, – злість переповнювала мене, і я насилу утримувалася від того, щоб почати кидатися звинуваченнями, але голос був холодний і байдужий – я вже взяла емоції під контроль.

– Маленька, тільки так ти будеш у безпеці.

– Обійдусь, Ваша Величносте! А тепер дозвольте мені відпочити. Я втомилася, – насилу втримавши грубе «пішли геть» чемно попросила я.

Ерік підтримав мою вимогу грізним гарчанням та гучним клацанням зубів.

– Ще раз клацнеш, відправлю на перевтілення, – попередив мого цербера командор.

– Тільки посмій… те! – процідила крізь зціплені зуби.

– І що ти мені зробиш?

Відповідати на цей випад не стала. Кинула докірливий погляд на діда, а він мені підморгнув. Підморгнув! І що б це значило?

***

– Що відбувається? – запитала, ледь прокравшись у кабінет гостьових кімнат, що на ці кілька днів виділили діду – сил гадати над відповіддю вже не було. 

– Може, спочатку присядеш, мила? – посміхнувся імператор моєму нетерпінню, відриваючись від паперів.

Невдоволено фиркнула, влаштовуючись в кріслі. Почекала, засувалася, знову почекала, скоса кидаючи нетерплячі рідкі погляди. Салазар арх СКайдемантл не звертаючи на мене жодної уваги, дописував щось, розмашисто виводячи букви. Зітхнула, усвідомлюючи, що він просто відчуває моє терпіння і зручніше вмостилася в кріслі, зосередившись на медитації.

– Ти так не схожа на наших дівчат, – висмикнув мене з розслабленого стану імператор.

Пересмикнула плечима, випрямивши спину і змістившись на краєчок сидіння:

– Я і не можу бути на них схожа. У мене інше виховання, цінності, менталітет... Може, розкажеш мені, звідки командор знає, хто я?

– Шенрайзен надто кмітливий та прозорливий, – запевнив мене дід, допускаючи у своєму тоні легку нотку поблажливості, немов це було чимось само собою зрозуміле. – Він не став би тим, ким став, якби було інакше.

Прийшла моя черга знову знизати плечима – в місцевій ієрархії я поки що погано не розбиралася.

– Ти вже встигла розібратися з тим, хто такі архи, деси і діси? – немов відповідаючи на мої думки запитав імператор. 

– Трохи, – зізналася я.

– Я ж просив Трея все пояснити, – роздратовано буркнув імператор.

– У нас було мало часу й дуже багато того, що мені потрібно було пояснити в першу чергу. 

Кілька миттєвостей зелені очі діда свердлили мене проникливим поглядом, стягуючи покриви з душі й оголюючи суть. На відміну від Трея, чиї очі міняли колір від темно-оливкового до нефритового відтінку, і від командора, очі якого сяяли подібно до смарагдів, райдужка діда немов вицвіла до болотної зелені, видаючи вік та гіркоту перенесених втрат. Трохи згодом дід кивнув, немов отримавши відповідь, і я з запізненням згадала, що він менталіст, як і Трей.

– Тобі нічого бентежитися, Бель. Я не читав твої думки. Мені потрібно було зрозуміти, що ти знаєш, щоб не втрачати часу, якого в нас небагато, – втішив мене імператор, займаючи сусіднє зі мною крісло. В його руці з'явився келих з рідиною, що своїм насиченим блакитним кольором нагадала мені улюблений лікер барменів – кюрасао.

– Архи це не тільки звернення до королівської династії. Це назва раси, до якої ми відносимося. Раси, яка не належить цьому світу. Деси – це аристократи. У крові кожного деса тою чи іншою мірою є кров архів. Діси – нащадки тих, хто населяв Норію до приходу архів. Чисті, без домішки крові архів або з її мінімальним вмістом. І так, зелені очі ознака чистоти раси, – відповів на не задане мною питання імператор.

– Коли на планету потрапили архи, вони викликали гнів Ніктії, – продовжив після невеликої паузи дід: – Покаранням став магічний резонанс – здатність відчувати партнера, що найбільше підходить для народження нащадків. Чим вони викликали гнів, прочитаєш в літописах, можу сказати лише одне: покарання було заслуженим, а те, що сталося наших предків не прикрашає, – він знову зробив ковток з келиха, на що я встигла образитися (мені ніхто напоїв не запропонував), і, посміхнувшись, матеріалізував поруч зі мною келих з рожевою рідиною. – Тобі потрібна твереза ​​голова.

Мовчки простягнула руку, приймаючи келих з розбавленим вином. Зробила ковток. Вино виявилося пряним, тягучим з легкою кислинкою і відсвіжним м'ятним посмаком. Смачно. І хмільно.

– Союз чоловіка і жінки, що з ним резонує, підсилює арха і дозволяє йому вступити до Ради Вищих.

– А жінки з чоловіком?

Салазар знову посміхнувся з належною поблажливістю, і я відчула себе дитиною, що задає несподівані, але правильні питання.

– І жінки. Але тут тобі потрібно розуміти, що резонанс буває в архів тільки з десами і дісами. Між архами резонанс не виникає.

– Але... – пробурмотіла розгублено, згадуючи про те, що командор однозначно арх.

– А ось тут і починається найцікавіше, Бель. Діти арха і деси завжди архи, як Трей. Ти ж якимось чином успадкувала гени батька та матері в рівній мірі. І тепер ти архами сприймаєшся як деса, що підходить на роль провідника, а десами, як арх, якому потрібен провідник.

– Провідник чого?

– Енергії цього світу. Не слід забувати, що архи чужі на цій землі.

– Тобто для командора я провідник, а Зейн – провідник для мене? – озвучила я здогадки.

Дід кивнув.

– А Анд?

– З ним у тебе теж резонанс?

Похитала головою. З Андом відчуття шаленої пристрасті не було. Ніяких тобі мурашок по тілу та метеликів в животі. Він мене приваблював, але не більше ніж красиві хлопці на Землі. 

І чому мені це все не пояснили, коли підтримали мою ідею вчитися в академії?

– Ні я, ні Трей не могли припустити, що в тобі не візьме гору кров архів. А деси з побратимів могли скільки завгодно на тебе реагувати – вони б просто не зрозуміли, що це означає. Прийняли б за гормональний сплеск або списали на власну ненормальність.

– Але, якщо все так, чому ви так рано видаєте заміж принцес?

– Мила, ми знову повертаємося до резонансу. З ким виявиться найбільш сумісною спадкоємиця арха? З десом. А це мезальянс, втрата маси привілеїв та можливостей, що несе династичний шлюб. І кров знову-таки буде розбавлена. Нехай у неї й народяться діти архи, але у них в разі шлюбу з десами всі нащадки будуть десами, а ми змушені стежити за чистотою раси.

Похитала головою. Як все заплутано! Нагадує урок біології в школі.

– А як щодо інбридингу*? – згадавши, як вироджувалися Габсбурги**, що так само дотримувалися чистоти крові, поцікавилася я.

Дід на мить задумався, але, мабуть, відшукав значення терміну в моїй голові, бо бадьоро продовжив:

– О, не варто переживати. Ми пильно відстежуємо родоводи.

Хитнула головою, показуючи, що брала сказане до відома.

– І як все це стосується мене?

– Вже кілька десятиліть магічні кордони Норії коливаються під впливом сил Хаосу. З кожним роком грань стирається і сил вищих архів недостатньо, щоб її утримувати. Це загрожує нам війною, яку очолить відомий тобі командор, як найсильніший з нині живих.

Розплющила, прикриті повіками очі й секунду розглядала обличчя діда.

– І ти хочеш, щоб я пожертвувала своїм щастям заради порятунку світу та посилення цього самого командора як провідник?

– Не зовсім так, мила. Я хочу, щоб у тебе був надійний захисник, а командор найкраща кандидатура.

– Ні, – і скривилася від того, як категорично прозвучало це коротке слово.

– Що ні, Бель?

– Я не збираюся виходити за нього заміж, які б причини ви з ним не придумали.

– Я як старший в роду можу примусити тебе, – закинув імператор вудку. Він ще не тиснув, просто промацував прийнятну для себе лінію поведінки.

– Можете спробувати, Ваша Величносте. Але не варто забувати, що, попри нашу кровну спорідненість, я все ж ще дочка батька, що виростив мене, і зречення від Вашого високого роду, мені не страшно. Мало того, погрозами й примусом Ви отримаєте результат прямо протилежний бажаному.

– Я зрозумів тебе, Бель, – втомлено промовив імператор, відставляючи келих: – і примушувати не буду, але ти сама розглянь таку можливість.

Кивнула і, намагаючись згладити виниклу після цих слів незручність, перевела розмову на Трея:

– Чому ви хочете приховати той факт, що Трей живий?

– Давай все ж на «ти», – скривився дід, – я вже і так не радий, що затіяв цю розмову, але ще часто особисті й державні інтереси будуть перетинатися в нашому з тобою спілкуванні, а втрачати кожен раз внучку трохи болісно.

Кивнула, погоджуючись.

– Так ось... повертаючись до Трея. Ти чула, напевно, що за день до його зникнення в академії з'явився Геджавір, – знову кивнула, нагадуючи собі китайського бовдура. – Ще до твого народження мій старший син, Раеттіат, спокусив наречену-провідника середнього з Геджавірів. Той був у своєму праві, коли викликав Раеттіата на дуель і безглуздо загинув – син не дарма вважався першим воїном Норії і обіймав посаду командора, – з гордістю промовив імператор і вже спокійніше продовжив: – Минуло кілька років й про цю трагедію забули. У Раеттіата народилося двоє синів Ретрелек і Кіир, у старшого Геджавіра, Арлестзена, народилися дочка й два сини, а молодший закінчував академію разом з моїм середнім сином Аркілуном. Твій батько, Джартейнрін, зустрів Асгеріс та відклав навчання на кілька років, поки не підросте спадкоємець, – з теплом посмішкою, шкодуючи за втраченим, згадував імператор, поки я плуталася в складних для мене іменах.

– Я передав справи Раету й відправився в подорож. Але щось пішло не так і я не зміг повернутися навіть на весілля Луна. Все сталося саме в той день… – він заплющив очі й тут же розплющив, спішно продовжуючи. – Напад забрав життя всіх СКайдемантлів. Розслідування вивело нас на Геджавірів. Ми помилилися тільки в одному – в тому, хто саме за цим стоїть, але ця помилка коштувала багато чого. Стративши Арла, ми мимоволі підписали смертний вирок і його дружині. Коли ж з'ясували, що за всіма подіями стояв молодший з братів, квітучий край Фашіде вже перетворився на випалену пустелю, в якій панували породження хаосу. Ми знайшли молодшого й притягнули до відповіді, але...

– А діти?

– Діти зникли, як і всі жителі Фашіде, залишивши купи тіл та розкидані жменьки попелу. Тоді ми вирішили, що діти мертві.

– Але хтось вижив, – зауважила я.

– Вижив... – знесилено промовив дід, – і прийшов помститися.

* Кровозмішання, схрещування близькоспоріднених форм у межах однієї популяції.

** Одна з найбільш могутніх монарших династій середньовічної Європи. Проіснувала до Нового часу. На прикладі іспанських Габсбургів можна простежити результат родинних шлюбів.