Налаштування
Розмір шрифту:
Інтервал:
Колір
тексту:
фону:
Коментарі

Авторизуйтесь, якщо бажаєте залишити коментар

Авторизація Реєстрація
Поліна Ендрі
Клянусь, я твоя

Зміст книги: 62 розділів

Спочатку:
8
103 дн. тому
9
103 дн. тому
10
103 дн. тому
11
103 дн. тому
12
103 дн. тому
13
103 дн. тому
14
103 дн. тому
15
103 дн. тому
16
103 дн. тому
17
103 дн. тому
18
103 дн. тому
19
103 дн. тому
20
103 дн. тому
21
103 дн. тому
22
103 дн. тому
23
103 дн. тому
24
103 дн. тому
25
103 дн. тому
26
103 дн. тому
27
103 дн. тому
28
103 дн. тому
29
103 дн. тому
30
103 дн. тому
31
103 дн. тому
32
103 дн. тому
33
103 дн. тому
34
103 дн. тому
35
103 дн. тому
36
103 дн. тому
37
103 дн. тому
38
103 дн. тому
39
103 дн. тому
40
103 дн. тому
41
103 дн. тому
42
103 дн. тому
43
103 дн. тому
44
103 дн. тому
45
103 дн. тому
46
103 дн. тому
47
103 дн. тому
48
103 дн. тому
49
103 дн. тому
50
103 дн. тому
51
103 дн. тому
52
103 дн. тому
53
103 дн. тому
54
103 дн. тому
55
103 дн. тому
56
103 дн. тому
57
103 дн. тому
58
103 дн. тому
59
103 дн. тому
60
103 дн. тому
61
103 дн. тому
62. Епілог
103 дн. тому
1
116 дн. тому
2
116 дн. тому
3
116 дн. тому
4
116 дн. тому
5
116 дн. тому
6
112 дн. тому
7
112 дн. тому

Шкрябаючий звук фіранки, що відсувається по широкій балці карниза подібний нагостреній крейді, яка мимохіть дряпає по дошці і неприємно дере перетинки вух. Яскраві промені сонця одразу б'ють в очі, від чого мені доводиться мружитися, як сліпий кріт, витягнутий назовні.

- Кімберлі, прокидайся. У нас сьогодні запланований похід по магазинах, чи ти забула? Нам треба поквапитися, бо потім не буде з чого вибирати. Випускний вже близько, а у нас ще повно справ. Якщо встигнемо купити сьогодні хоча б сукню, то так і бути, потім посидимо з тобою у кафе.

Мамин голос чується мені так, ніби я дивлюсь крізь білястий серпанок туману вранці, який неохоче розсіюється. Ранок суботнього дня б'є по мені якимось безглуздим і обплітаючим серце відчуттям. Я кидаю погляд на безперечно вже холодну половину ліжка і засмучуюсь від того, що вона порожня.

Знала б ти, мамо, в чиїх обіймах я спала цієї ночі, ти б не стала водити мене по кафе і тим більше ходити зі мною по магазинах. Але ти цього не знаєш і я нізащо в житті тобі не зізнаюся. Тому що легше і справді просто втекти з Кейном, ніж спробувати переконати твою позицію, що він мені не пара. Звичайно ж, що перша, що друга думка майже антиреальні і вони змушують мене відчувати себе ніби в якомусь паралельному світі. 

Я неохоче розліплюю одне око і, зрозумівши, що це була помилка, з відчайдушним невдоволенням накриваю голову подушкою від сонця. Погода явно вирішила наді мною познущатись після такого рясного дощу.

– Я не піду на випускний. Тільки дай мені поспати.

Мій голос звучить майже глухо і якось безпорадно. Звісно, я сама розумію, наскільки це неможливо. До слова, мама відразу забирає в мене подушку і стягує ковдру.

- Що значить, не підеш? Швидко піднімайся, сніданок вже на столі. Кімберлі, якщо за десять хвилин ти не спустишся вниз, ти залишишся на вихідні без ноутбука. І не забувай, що в тебе сьогодні ще додаткові заняття з літератури. Ти ж не збираєшся завалити вступні іспити? Тому що я буду дуже розчарована, Кімберлі, – у її голосі звучить попередження. - Це у твоїх інтересах. 

Я все ж таки неохоче підводжуся на лікоть і недобро щурюся одним оком на промені сонця, все ще відчуваючи неприємну різь в очах. Раптом я розумію, що вчорашня поблажливість мами, не більше ніж хвилинна слабкість. Я тихо повертаю до неї обличчя.

- А тато?

- Що тато? – мама зупиняється у дверях, щиро не розуміючи мого питання.

- Тато вже пішов?

Я бачу, як вона підтискає губи, з секунду гаючись, і сухо кидає перед тим, як вийти за двері:

- Так, Кімберлі, тато пішов.

Мама зникає за стягнутою смужкою дверей, і я розумію, що мені не подобається те, що я відчуваю від її відповіді. До того, що мені вдається рідко бачити батька навіть у вихідні, я звикла, але холод мами і погано приховане невдоволення навіює мені не надто втішну думку.

Будь ласка, Господи, нехай не чергова сварка. Я не хочу, щоб це знову позначалося на нашому загальному настрої. Тато вже кілька років має свій малий бізнес, якщо чесно, я досі не знаю до пуття, з чим він пов'язаний, крім того, що має справу з іноземцями, але мене мабуть і не сильно планують ставити в розуміння. А ще вони так відчайдушно хочуть поріднитися з сімейством Девіс, що вже навіть склали список гостей на наше зі Стеном весілля.

Я різко падаю на ліжко і з роздратованим звуком заліплюю вуха подушкою, впевнена в тому, що це тільки початок...