Налаштування
Розмір шрифту:
Інтервал:
Колір
тексту:
фону:
Коментарі

Авторизуйтесь, якщо бажаєте залишити коментар

Авторизація Реєстрація
Поліна Ендрі
Клянусь, я твоя

Зміст книги: 62 розділів

Спочатку:
8
159 дн. тому
9
159 дн. тому
10
159 дн. тому
11
159 дн. тому
12
159 дн. тому
13
159 дн. тому
14
159 дн. тому
15
159 дн. тому
16
159 дн. тому
17
159 дн. тому
18
159 дн. тому
19
159 дн. тому
20
159 дн. тому
21
159 дн. тому
22
159 дн. тому
23
159 дн. тому
24
159 дн. тому
25
159 дн. тому
26
159 дн. тому
27
159 дн. тому
28
159 дн. тому
29
159 дн. тому
30
159 дн. тому
31
159 дн. тому
32
159 дн. тому
33
159 дн. тому
34
159 дн. тому
35
159 дн. тому
36
159 дн. тому
37
159 дн. тому
38
159 дн. тому
39
159 дн. тому
40
159 дн. тому
41
159 дн. тому
42
159 дн. тому
43
159 дн. тому
44
159 дн. тому
45
159 дн. тому
46
159 дн. тому
47
159 дн. тому
48
159 дн. тому
49
159 дн. тому
50
159 дн. тому
51
159 дн. тому
52
159 дн. тому
53
159 дн. тому
54
159 дн. тому
55
159 дн. тому
56
159 дн. тому
57
159 дн. тому
58
159 дн. тому
59
159 дн. тому
60
159 дн. тому
61
159 дн. тому
62. Епілог
159 дн. тому
1
172 дн. тому
2
172 дн. тому
3
172 дн. тому
4
172 дн. тому
5
172 дн. тому
6
168 дн. тому
7
168 дн. тому

Остання коробка.

Я обертаюся і оглядаю свою порожню кімнату, що стала неймовірно чужою в цьому холодному сірому світлі туманного й мертвого ранку. Вікно здається незвично великим без фіранок, розсіяне світло опускається на голу дерев'яну підлогу. Тут навіть звуки резонують, відскакуючи луною від стін, хоча добра половина меблів все ж таки залишається в будинку. Моє ліжко виглядає по-лікарському сиротливо з цим порожнім сірим матрацом і залізними перекладинами під ним, стіл ніколи не був таким чистим, порожня біла шафа дивиться на мене зсередини своєю темною самотністю, що виглядає з-за відкритих стулок.

Незважаючи на те, що кімната більше не здається рідною, мені важко повірити, що я залишаю її, можливо, назавжди. За довгі роки я встигла звикнути до цього будинку і перейнялася до нього особливою симпатією; вигляд моєї невеличкої кімнатки завжди нагадував мені про безліч спокійних вечорів, проведених за виконанням домашніх завдань, проте чомусь зараз на думку спадає інше. З появою його у моєму житті все змінилося. Він прийшов, розтоптав моє серце і пішов, навіть не попрощавшись.

Ні, все це дуже нестерпно навіть для мене. Останнім часом я тільки й роблю, що з усім прощаюсь.

- Кім, - звук маминого голосу з порога резонує у порожній кімнаті. - Час.

Я не обертаюся, востаннє дивлячись із сиротливо порожнього вікна. Легкий вітер колише листя старого дуба, сьогодні погода тужлива і сповнена запахом осені. Самотньо розгалужений дуб прощається зі мною легким шелестом гілок. Он там, пробираючись ним, Кейн пробирався до мене у вікно і ми проводили з ним теплі, затишні ночі в обіймах одне одного.

Руки самі тягнуться до живота, я обіймаю його і відчуваю, як по щоці скочується одна сльоза. На більше мене не вистачає. Всередині мене порожнеча, в прямому і переносному значенні, там настільки порожньо, що здається, видай якийсь звук, і по мені прокотиться луна. У мене немає більше сліз, голос заглох у глибинах горла, пригнічена свідомість повільно покидає мене. Мене вчили не здаватися, боротися до кінця за своє щастя... Але як боротися, якщо знаєш, що щастя померло?

– Кім, – це мама. Вона ще не пішла. - Ти не повинна так побиватися. Він не повернеться за тобою, змирися з цим. Тато має рацію, так було потрібно. Кім, йдемо.

Мама нікуди не йде, чекаючи на мене. Я піднімаю останню коробку з речами і залишаю кімнату та будинок, не оглядаючись.

 

Друзі, ось ми і підійшли до кінця цієї історії) Запрошую вас до другої частини, яка вже доступна на моїй сторінці під назвою "КЛЯНУСЬ, Я ТВІЙ". 

Дякую за лайки, прочитання та коментарі! Дуже ціную і подвійно тішуся, бачачи кожну нову вашу зірочку)

АНОТАЦІЯ: 

Колись ти зробила найбільшу помилку у своєму житті, вибравши мене. І тепер я тут, щоб перевернути твій звичний спосіб життя і забрати тебе собі. Ти від мене не дінешся, Кім Вільямс. Я вимолюватиму в тебе прощення сильніше, ніж будь-що на цьому ублюдському світі. Я буду повзати перед тобою на колінах, як закінчений всмерть покидьок, я зроблю все, аби ти повернулася до мене. Я руйнуватиму наші життя, наплюю на всі правила і втягну нас у пекло, бо без тебе я не виживу. Я надто сильно кохаю тебе, щоб врятувати від себе самого і ти пробачиш мені, чого б мені це не коштувало. Тому що я тільки твій, Кімберлі Вільямс. Присягаюсь, я твій. 

Продовження історії у моєму профілі під назвою "Клянусь, я твій" ))

Ласкаво прошу!