Налаштування
Розмір шрифту:
Інтервал:
Колір
тексту:
фону:
Коментарі

Авторизуйтесь, якщо бажаєте залишити коментар

Авторизація Реєстрація
Поліна Ендрі
Клянусь, я твоя

Зміст книги: 62 розділів

Спочатку:
8
159 дн. тому
9
159 дн. тому
10
159 дн. тому
11
159 дн. тому
12
159 дн. тому
13
159 дн. тому
14
159 дн. тому
15
159 дн. тому
16
159 дн. тому
17
159 дн. тому
18
159 дн. тому
19
159 дн. тому
20
159 дн. тому
21
159 дн. тому
22
159 дн. тому
23
159 дн. тому
24
159 дн. тому
25
159 дн. тому
26
159 дн. тому
27
159 дн. тому
28
159 дн. тому
29
159 дн. тому
30
159 дн. тому
31
159 дн. тому
32
159 дн. тому
33
159 дн. тому
34
159 дн. тому
35
159 дн. тому
36
159 дн. тому
37
159 дн. тому
38
159 дн. тому
39
159 дн. тому
40
159 дн. тому
41
159 дн. тому
42
159 дн. тому
43
159 дн. тому
44
159 дн. тому
45
159 дн. тому
46
159 дн. тому
47
159 дн. тому
48
159 дн. тому
49
159 дн. тому
50
159 дн. тому
51
159 дн. тому
52
159 дн. тому
53
159 дн. тому
54
159 дн. тому
55
159 дн. тому
56
159 дн. тому
57
159 дн. тому
58
159 дн. тому
59
159 дн. тому
60
159 дн. тому
61
159 дн. тому
62. Епілог
159 дн. тому
1
172 дн. тому
2
172 дн. тому
3
172 дн. тому
4
172 дн. тому
5
172 дн. тому
6
168 дн. тому
7
168 дн. тому

- Кімберлі, люба, ти щось пізно, - у маминому голосі чується докір і легке занепокоєння. Вона вже метушиться за обіднім столом, я за звичкою кидаю сумку на підлогу і нахиляюся, щоб стягнути кеди.

- Так, мене затримав містер Томас в учительській, щоб вирішити кілька питань підсумкової контрольної з алгебри. - Про розмову зі Стеном я вирішую промовчати. - Хіба Генрі тебе не попередив про це?

Мама тактовно промовчала. Звісно ж, попередив. Я взагалі не розумію, до чого вся ця вистава з розігруванням очевидних питань.

- А що не так із твоєю контрольною? – щиро не розуміє мама. - Ти припустилася помилки?

- Ні, я просто переплутала послідовність варіантів. Нічого страшного, ми вже вирішили. І до речі, підсумкова оцінка з алгебри п'ять.

- Що ж, наступного разу будь уважніша, - мама сьогодні явно не в дусі. - До тебе тут прийшли. Твоя подруга.

- Елайна? - я дивуюсь.

Мама невдоволено підтискає губи.

– У тебе з'явилася якась інша подруга? Чи може є ще хтось, хто може так нахабно увірватися до твоєї кімнати, не дочекавшись дозволу?

Я тихо посміююся, барвисто уявляючи безпардонність Елайни.

- Я щось не так сказала? - мама витончено згинає брову. О так, вона сердиться.

- Ні, мамо. Все гаразд, - я щосили давлю посмішку, вішаючи тоненьку шкільну курточку на гачок, краєм ока відзначивши порожнє місце за обіднім столом. - Тато скоро повернеться?

- Тільки пішов. Він, до речі, теж не в захваті від того, що останнім часом рідко тебе бачить. Ми збираємось у вихідні влаштувати пікнік на природі. Заодно відпочинеш від навчання. Як тобі така ідея?

Мені хочеться пирхнути вголос, бо я знаю, чим зазвичай закінчуються такі обіцянки. Нічим.

- Добре, мам, - байдуже погоджуюсь я. – Я до себе.

- Почекай, а як же вечеря?

- Я не голодна! - відгукуюся я вже нагорі сходів, швидко переступаючи останні сходинки.

Мамині нарікання обриваються на півслові, коли я завертаю за ріг другого поверху. Я тягну ручку дверей і потрапляю до своєї кімнати. І відразу атмосфера навколо докорінно змінюється. Я відчуваю явну присутність іншої людини, і на мене спрямовується одна пара сяючих карамельних очей.

- Привіт, Кім, - сидячи на стільці, повернутому передом до дверей, склавши ноги по-турецьки, Елайна променисто посміхається мені.

Я несхвально розхитую головою, недбало кидаючи сумку на підлогу, прикриваючи за собою двері.

- Мама нарікає на твою поведінку. У неї явно сьогодні поганий настрій... - промовляю я, дивлячись їй в очі, йдучи до неї. - Ти чому сьогодні не прийшла до школи?

- Та так, - Елайна жує нижню губу, накручуючи пасмо волосся між пальцями і загадково дивлячись з-під вій. - Були деякі справи.

Я зітхаю, вже знаючи, що це означає. Зуб даю, це якось пов'язано з її нинішньою відсутністю в школі. 

- Гаразд, викладай.

Елайна навіть трохи підстрибує.

- Загалом, Кім, я вчора познайомилася з хлопцем. Його звуть Шелдон. Йому двадцять п'ять.

- Скільки?? - Тут вже я мало не підстрибую.

- Тихіше ти, - нарікає не мене подруга, кинувши погляд на двері, швидко про це забувши. - Ми всю ніч зависали разом, уявляєш? Він такий класний!

– Що? - мої очі ледь не викочуються з орбіт. - Ви... Всю ніч?

Елайна округляє очі.

- За кого ти мене маєш! - обурившись, вона відразу пом'якшується, хитаючи головою. - Нічого не було. Ми просто гуляли по місту, а потім довго цілувалися в його машині.

- Та він же старший за тебе! – вигукую я.

- А Кейн твій хіба не старший? - різко вимовляє подруга. Я здригаюся.

- Але Кейну лише двадцять один! - чомусь я відчуваю безпорадність. - Ел, ти ж розумієш, що це неправильно? Адже ти зовсім його не знаєш!

- Зрозуміло все з тобою, - обличчя Елайни гасне, я чую прикрість в її голосі. - А я думала, що ми подруги.

Я відкриваю і закриваю рота, як викинута на берег риба.

- Я просто хвилююсь за тебе.

- Дякую, не варто, - буркає подруга, злазячи з стільця, скривджено прямуючи до дверей. - Краще хвилюйся про свого Кейна.

- Ел, - я зупиняю її, перехоплюючи за руку трохи вище зап'ястя. Серце кольнула маленька образа, але я не подаю виду. - Ну пробач мені, - я мимохіть морщуся, почуваючи себе некомфортно, озвучуючи питання: - Давай, розкажи мені краще, він хоча б добре цілується?

Зате це діє моментально. Елайна мало не стрибком розвертається назад.

- Ще й як! - її очі знову спалахують, як яскраві світлячки. - Ми півночі не могли відлипнути одне від одного, - Ел мрійливо зітхає. - Ех, ось би сьогодні знову зустрітися... Але це навряд чи, батьки повертаються з відрядження. Ми сподобалися одне одному з першого погляду. Він записав мій номер, обіцяв сьогодні ввечері зателефонувати. Як це називається... О! Взаємний потяг, точно! Це ж так чудово, скажи?

Я відчуваю, як по моїй спині тікають мурашки. Я не знаю, що їй відповісти.

Мене напружує така легковажність та сліпа довіра подруги. Надто вже ідеально все, щоб здаватися правдою. Шелдон, отже. Як би не обламав він їй потім крила... Я не хочу, щоб моя подруга постраждала. А з іншого боку, я ж не знаю всього. Раптом не все так погано і цей хлопець справді хороший? Та й батьки цілком довіряють їй. Може вони навіть не будуть проти. Хоча кого я обманюю?