Налаштування
Розмір шрифту:
Інтервал:
Колір
тексту:
фону:
Коментарі

Авторизуйтесь, якщо бажаєте залишити коментар

Авторизація Реєстрація
Поліна Ендрі
Клянусь, я твоя

Зміст книги: 62 розділів

Спочатку:
8
113 дн. тому
9
113 дн. тому
10
113 дн. тому
11
113 дн. тому
12
113 дн. тому
13
113 дн. тому
14
113 дн. тому
15
113 дн. тому
16
113 дн. тому
17
113 дн. тому
18
113 дн. тому
19
113 дн. тому
20
113 дн. тому
21
113 дн. тому
22
113 дн. тому
23
113 дн. тому
24
113 дн. тому
25
113 дн. тому
26
113 дн. тому
27
113 дн. тому
28
113 дн. тому
29
113 дн. тому
30
113 дн. тому
31
113 дн. тому
32
113 дн. тому
33
113 дн. тому
34
113 дн. тому
35
113 дн. тому
36
113 дн. тому
37
113 дн. тому
38
113 дн. тому
39
113 дн. тому
40
113 дн. тому
41
113 дн. тому
42
113 дн. тому
43
113 дн. тому
44
113 дн. тому
45
113 дн. тому
46
113 дн. тому
47
113 дн. тому
48
113 дн. тому
49
113 дн. тому
50
113 дн. тому
51
113 дн. тому
52
113 дн. тому
53
113 дн. тому
54
113 дн. тому
55
113 дн. тому
56
113 дн. тому
57
113 дн. тому
58
113 дн. тому
59
113 дн. тому
60
113 дн. тому
61
113 дн. тому
62. Епілог
113 дн. тому
1
126 дн. тому
2
126 дн. тому
3
126 дн. тому
4
126 дн. тому
5
126 дн. тому
6
122 дн. тому
7
122 дн. тому

- То яке? Червоне? Чи лавандове? Перше все-таки надто виділяє груди, а ось друге дуже чарівно підкреслює твою фігуру. Подумай добре, Кімберлі.

Я збентежено закусую губу і ковзаю поглядом по ніжно-фіолетовому платті в підлогу, яке на мені. Ліф з вирізом «фігурне каре» прикрашають горизонтальні дрібні драпірування, верх сукні доповнюють короткі пишні рукави-ліхтарики, низ зовсім трохи не дістає підлоги, залишаючи можливість відкрити туфельки. Я почуваюся дивно, стоячи перед дзеркалом відкритої примірювальної. Мені не подобається те, що серед проходжуючих повз ряди відвідувачів майже кожен мимохіть дивиться в наш бік. Мама тримає в руках кілька суконь, які не помістилися на гачках примірювальної і навіть не помічає, як із сусідньої кабінки долинають суперечки дівчини з хлопцем, який вже биту годину стирчить за ширмою і врешті вилив своє роздратування. Схоже, маму справді нічого більше не хвилює, окрім як довести день до кінця, щоб потім спокійно викреслити цей пункт зі свого подовженого списку справ.

- Не знаю, мам, - обережно промовляю я. - Якщо чесно, мені найбільше сподобалося те синє з корсетом на шовковій шнурівці. Ми міряли його у першому відділі.

- Яке з мереживними аплікаціями та напівпрозорими вставками?

Я повертаю до неї обличчя, відчуваючи підбадьорення від того, що вона запам'ятала.

- Воно гарне, Кімберлі, але не для тебе, - ось так просто гасить надію мама. - Давай краще візьмемо це?

Я знову дивлюся на себе у відображенні, помічаю волосся, що вибилося з коси, легкий рум'янець, злегка припухлі губи, ковзаю очима по скромному вирізі на грудях, опускаюся до прямого шовкового крою до самого низу...

- Так, давай.

- От і славно. Ти поки що переодягайся, а я рознесу інші сукні по місцях.

Я допомагаю зняти вбрання з гачків і затуляю шторку, щойно мама повертається до мене спиною. Милуватися обраною сукнею у мене немає бажання, чесно кажучи, я втомилася і відчуваю укол розчарування, а тому без найменшого жалю знімаю з себе вже незрозуміло яку за рахунком за цей день сукню і почуваюся куди комфортніше у своїх звичайних кедах, джинсах і сорочці в клітинку. Коли виходжу з примірювальної, мама забирає в мене сукню і майже за руку веде мене до каси. Привітна продавчиня навіть не дивиться на мене, механічно пробиває покупку, складає її у твердий прямокутний пакет і бажає нам гарного дня.

І ми виходимо на вулицю.

- Ну що, ти задоволена, Кім? - Запитує мама.

Я підводжу на неї погляд і бачу, як вона копається у своїй улюбленій сумці-сідл за ключами, питаючи швидше її, ніж мене.

Як тобі сказати, мамо. Мені немає діла до того, як я виглядатиму в очах однокласників, вчителів і, тим більше, Стена, тому що якщо бути вже зовсім відвертими, ти більше стараєшся для нього, ніж для всіх інших, і чого вже гріха таїти, для мене. Я ж зараз знаходжуся тут і мовчки йду з тобою тільки з однієї причини: там буде Кейн. Він обіцяв, що постарається прийти на випускний. Мені неважливо, що весь вечір я буду в ореолі уваги вчителів, інших однокласників та батьків, бо я хотіла бути гарною тільки для нього. А там ми знайдемо спосіб усамітнитися. Головне, він прийде.

- Так, цілком.

Ось так до повсякденності просто.

Мама йде попереду мене, вона підносить до обличчя ліву руку, в якій тримає пакет з сукнею, щоб подивитися на годинник, і втомлено зітхає:

- Люба, мені треба зараз відлучитися по деяких справах, але я обіцяла тобі сьогодні кафе, значить, воно буде. Попрошу Генрі приглянути за тобою.

Вона відкриває переді мною чорні дверцята Шевроле і чекає. Я ж дивлюся на її рішуче, непроникне обличчя і з недовірою вимовляю:

- Але мамо, з мене ж у школі всі сміятимуться, якщо побачать.

Тонка брова мами витончено вигинається дугою.

- А вони що невігласи якісь, щоб сміятися? По-моєму, у тебе був дружний клас, ти жодного разу не скаржилася, чи щось встигло змінитись?

- Ні, але...

- Кімберлі, я не бачу жодних приводів для суперечок. Якщо ти думаєш, що я заплющила очі на твою витівку, то ти сильно помиляєшся, юна леді. Я сказала, гуляти ти сама не будеш. Не вистачало ще, щоб ти знову перетиналась з цим ізгоєм.

Значить, тепер Кейн ізгой...

Я дивлюся собі під ноги і закушую губу, ховаючи перекошену усмішку. Мене навіть не бентежить те, що рандомні перехожі стали свідками нашої ганебної розмови. Мені страшенно хочеться дорікнути їй, освітлити Кейна в її очах, але я знаю, що нічого не досягну. Простіше проломити бетонну стіну іграшковим молотком, ніж достукатися до тебе. Я стискаю губи, щоб не ляпнути зайвого і мовчки забираюся на сидіння, від мене не ховається, що дверцята за мною зачиняються голосніше, ніж слід. Я мовчу й коли в салоні лунає брязкіт ключів і цокіт у замку запалювання. І тільки коли розливається утробне гарчання автомобіля, я схрещую руки на грудях і повертаюся боком до неї.

- Знаєш, я не хочу ні в яке кафе, мамо. Відвези мене додому, я краще почитаю матеріал перед літературою.

Мама байдуже знизує плечима і втискає ногу в педаль, повертаючи кермо. Вона так нічого і не зрозуміла.