Таміла

– Міла, він пішов, – Джен зашепотіла поруч із дверима, а потім тінню прослизнула в підсобку. – І ти просто зобов'язана розповісти мені, хто це! І де ти з ним познайомилась. А то я зараз лусну від цікавості.

Подруга і справді почервоніла, а в її очах з'явився гарячковий блиск. Як би не хотілося, але... Правду я не могла розповісти, як би сильно я їй не довіряла. Про мою вагітність Джен знала лише те, що колишній чоловік мене кинув майже відразу після нав'язаного нам весілля, а сам втік із молоденькою покоївкою. І частина правди в цьому все ж таки була. Щоправда, покоївок було в рази більше.

– Та тут і розповідати нема чого! Це лорд Крейг, очі б мої його не бачили, Донеган, – сказала прізвище колишнього чоловіка і страшенно захотілося скривитися. – Я працювала на нього у столиці! І він ліз до мене з усілякими непристойними пропозиціями. Через нього і довелося звільнитися.

І я ж майже не збрехала! Він справді заглядав під кожну спідницю...

– Я якось так і думала! Він і мене намагався обмацати, уявляєш?! Якщо зі столиці, то все можна?! Чорта з два! Нехай іде до мадам Селестії і там шукає собі пригод на одну ніч! Я дівчина пристойна! – Джен скривилася. – Який же він бридкий! І все йому не подобалося, віскі віддають дріжджами, м'ясо сухе, стіл брудний!

Як знайоме! Йому й удома не подобалося абсолютно все. Але найбільше його дратувала я. А служниць він міняв раз на тиждень, разом із заміною постільної білизни...

– Гаразд, біжи! Я перевірила, горизонт чистий! – Джен підморгнула і, підхопивши тацю, попрямувала до зали.

– До завтра, Джен! І дякую! – Я підхопила свою сумку, що обізвалась брязкотінням пляшечок із зіллями, і, перекинувши її через плече, вирушила до виходу.

Але не тут було! Містер Майєрс, звичайно ж, не залишив без уваги мою витівку з подачею страв.

– Міло! Це що ще за виставу ти влаштувала? – Джо зашипів, варто було мені тільки висунутися з підсобки.

Його обличчя почервоніло, темне рідке волосся прилипло до лисини, ніздрі роздмухувалися як у вогнедишного дракона. Він був злющий. Схоже, що колишній чоловік і його крові попив.

– Мені стало недобре, містере Майерсе, – важко зітхнула і опустила погляд. – Не хотілося лякати такого високородного столичного гостя зеленим кольором обличчя.

– На півдорозі до столика їй погано стало! Звичайно! Віднімаю із зарплати за сьогоднішній вечір! – містер Майєрс кинув у мій бік ще один невдоволений погляд і зник за дверима кухні. Ну все! Нині Томасу дістанеться за сухе м'ясо. Краще не потрапляти під руку Джо в такому настрої.

Накинувши плащ, я відчинила двері і пірнула в прохолоду літньої ночі. Після спертого повітря із запахом елю та тютюну в шинку, свіжість п'янила і дурманила. Теплий вітер підхопив моє волосся і почав грати з подолом плаща. Вуличні ліхтарі відкидали високі темні тіні на бруківку. Тут було так спокійно!

Насправді мені подобалося жити на околиці, далеко від столичної метушні та нескінченних прийомів у вищому колі. Мені, що виросла далеко від будинку в закритій академії, куди мене відправили по волі мачухи ще дитиною, все це світське життя здавалося фальшивим і безглуздим. А тут я відчувала себе вільною. Працювала в таверні, потроху продавала зілля та порошки на ринку і, головне, була сама собі господаркою! Як і звикла. І мені хотілося, щоб саме тут зростала моя дитина. Можливо, тоді вона буде менш схожою на свого тата.

Як же мені пощастило вийти заміж за Крейга? А моєї згоди взагалі ніхто й не питав. За сімейних традицій відразу після закінчення академії батько просто підписав згоду на заручини. І все б нічого, але! Наречений був удвічі старшим... Може я й не оцінила подарунка долі, адже для напівсирітки безприданниці заможний старий – вершина мрій. Повинна була бути.

Як виявилося, батько просто виставив мене з дому, аби я не влізла в їх із мачухою життя. Я могла втекти, зректися сім'ї, але… Але духу не вистачило в той момент! Втім, спочатку колишній чоловік загалом справив приємне враження. Тримав обличчя, так би мовити. Але після весілля… Навіть згадувати гидко, що трапилося після весілля! Мого терпіння вистачило рівно на рік.

Я перевела подих і рушила у бік будинку. Все ж таки втомилася жахливо.

Але варто мені тільки ступити на бруківку, як переді мною різко зупинився чорний блискучий лакованими боками екіпаж. Дверцята з глухим стукотом відчинилися і... І вмить все всередині перевернулося. Прокляття! Та що ж за день сьогодні такий!

Крейг майже не змінився за ці місяці. Тонкі губи як завжди підібгані, погляд темних очей гордовито-зневажливий. Пальто за останнім словом моди. Хіба що змінив зачіску і тепер зачісував відросле темне волосся назад. На скронях ніби додалося сивини, а навколо очей – зморшок. Мабуть, дамочки легкої поведінки все ж таки зіпсували йому життя!

– Добрий вечір, моя дорога дружино! – Він завмер навпроти і спрямував у мій бік хижий немиготливий погляд.

Вечір перестав бути добрим у той момент, коли він переступив поріг таверни! На мить завмерла, відчуваючи, як вся кров прилила до обличчя. Прокляття! Це ж треба! Так, спокійніше, Міло. У плащі живота непомітно. Потрібно просто від нього втекти якнайшвидше.

– Привіт, Крейгу. Не чекала побачити тебе так далеко від столиці, – озвалася, не моргнувши й оком. – І... Якщо тобі пам'ять відбило після кислих віскі, то нагадаю, що ми розлучилися п'ять місяців тому. А тепер вибач, я поспішаю.

Головне бути впевненою. Стриманою. І не показувати хвилювання.

– Нікуди ти не підеш, поки я не дозволю, – він різко скоротив відстань, що нас розділяла, обдаючи мене нудотним запахом сигар і тих самих кислих віскі. – Ти чудово знаєш, чому я тут.

Дихання перехопило, а серце ухнуло кудись у п'яти. Але треба тримати обличчя!

– Не знаю, може, в столиці пані закінчилися? – Відступила назад і стійко винесла його погляд. – І ти наважився на нові пригоди тут?

Крейг навіть подавився словами від такої моєї відповіді.

– Що?! – його голос задзвенів від злості.

– Я помилилася? Може, тоді ти приїхав по чергову безприданницю? За наступною наївною дурепою, з якої ти будеш вичавлювати останні соки!

Крейг різко небезпечно наблизився, блиснувши очима.

– Ти хоч розумієш, з ким розмовляєш? Як ти взагалі поводишся?!

– Ну, взагалі-то це ти мене зараз утримуєш! – Підняла погляд і насупилась, а сама відчула, що ноги ось-ось підкоситься.

– Я знаю про дитину! – Він різко смикнув за мій плащик, відкриваючи погляду живіт, що округлився. – І тому ти зараз поїдеш зі мною! Ти віддаси її мені, а потім зникнеш із мого життя до всіх демонів.

Віддаси її мені і зникнеш... Він хоче забрати мою дитину?! Навіщо вона йому взагалі потрібна? Щоб по борделях носити? Або... використовувати як джерело сили? З нього станеться!

Ох! Думай, Міло! Думай! Безвихідних ситуацій не буває! Потрібно просто бути спритною! І раптова думка осяяла свідомість яскравим спалахом. Він що, єдиний чоловік в імперії, з яким я могла ділити постіль?

– Та невже?! – Відштовхнула його руку і гидливо скривилася. – З чого ти взагалі взяв, що це твоя дитина?

– А чия ж? – він пирхнув, але все ж таки по його обличчю пробігла судома.

– А ти думав, що я маю після розлучення піти в монастир служити богам? – Я продовжила гнути свою лінію. – Ні, Крейг! Дитина, яку я ношу під серцем, не твоя. Будь впевнений. І взагалі, я виходжу заміж! Тож не смій мене чіпати! Мій наречений дуже ревнивий!

І тут в очах колишнього чоловіка промайнув справжній подив. На це він явно не очікував. Таким, мабуть, я бачила його вперше. Але він швидко взяв себе до рук:

– Нікуди ти не підеш! – у його голосі з'явився глум. – І де ж твій наречений?

– Яка тобі взагалі справа?! Ми розлучені! І крапка. Я кричатиму, Крейгу, якщо ти мене зараз же не відпустиш! Тобі потрібні проблеми?

Він неохоче відсторонився. Але його обличчя стало кольором стиглого помідора від злості, а погляд пропалював наскрізь. Але… Він завжди боявся заплямувати свою репутацію! Крейг не впевнений, що я блефую.

– Так просто ти від мене не втечеш. Я виведу тебе на чисту воду, – він промовив крізь зуби, а потім зник у екіпажі. – Що ж, подивимось на твого нареченого… Дуже хочу з ним познайомитись!

Я кинулася вперед, відчуваючи, як кров гуде у вухах. Отже, мені треба тікати із міста. І якнайшвидше! Прямо зараз пакувати валізу та шукати новий будинок подалі звідси… Але Крейг і там мене знайде. Адже якщо я втечу, він відразу розгадає мою брехню. І про те, що буде після, навіть думати не хотілося!

Ні! Мені потрібний… потрібний тимчасовий наречений!