Налаштування
Розмір шрифту:
Інтервал:
Колір
тексту:
фону:
Коментарі

Авторизуйтесь, якщо бажаєте залишити коментар

Авторизація Реєстрація
Олена Гуйда
Будь моєю вагітною

Зміст книги: 44 розділів

Спочатку:
Розділ 1
86 дн. тому
Розділ 2
86 дн. тому
Розділ 3
85 дн. тому
Розділ 4
84 дн. тому
Розділ 5
81 дн. тому
Розділ 6
65 дн. тому
Розділ 7
64 дн. тому
Розділ 8
63 дн. тому
Розділ 9
59 дн. тому
Розділ 10
58 дн. тому
Розділ 11
55 дн. тому
Розділ 12
54 дн. тому
Розділ 13
53 дн. тому
Розділ 14
30 дн. тому
Розділ 15
30 дн. тому
Розділ 16
30 дн. тому
Розділ 17
29 дн. тому
Розділ 18
29 дн. тому
Розділ 19
29 дн. тому
Розділ 20
28 дн. тому
Розділ 21
28 дн. тому
Розділ 22
27 дн. тому
Розділ 23
27 дн. тому
Розділ 24
23 дн. тому
Розділ 25
22 дн. тому
Розділ 26
22 дн. тому
Розділ 27
22 дн. тому
Розділ 28
18 дн. тому
Розділ 29
18 дн. тому
Розділ 30
14 дн. тому
Розділ 31
14 дн. тому
Розділ 32
14 дн. тому
Розділ 33
14 дн. тому
Розділ 34
14 дн. тому
Розділ 35
14 дн. тому
Розділ 36
14 дн. тому
Розділ 37
14 дн. тому
Розділ 38
14 дн. тому
Розділ 39
12 дн. тому
Розділ 40
12 дн. тому
Розділ 41
12 дн. тому
Розділ 42
12 дн. тому
Розділ 43
12 дн. тому
Епілог
12 дн. тому

Таміла

– Гей! Красуне! Налий ще порцію віскі! – над барною стійкою схилився добряче напідпитку чоловік, що поширював гострий запах перегару і дешевого алкоголю. Вже добряче потертий, але все ж таки дорогий костюм, довге волосся, витягнуте незасмагле обличчя. Схоже, приїжджий. І швидше за все постоялець знімних кімнат над шинком.

Спритно наповнила келих коричневим найдешевшим напоєм і поставила перед гостем. Потім кинула побіжний погляд у бік столиків. Сьогодні в шинку «Кривий ріг» було не дуже жваво. Кормчий на прізвисько Громила мирно хропів лежачи на столі і від його хропіння подзвонювала самотньо склянка з недопитим елем, у дальньому кутку старий Брайан на самоті читав свіжу газету, розкурюючи сигару, і Даррен від нудьги натирав один із столиків до стану дзеркальної чистоти. Хазяїна корчми містера Джозефа Майєрса не було видно, слава всім богам. Може, сьогодні навіть піду з роботи раніше!

– І що тут робить така чарівна юна світловолоса фея? – Заплітаючимся язиком вирішив продовжити розмову чоловік, виливаючи на мене нову порцію аромату перегару.

І справді, що я, обдарована цілителька з дипломом, роблю в дешевій забігайлівці на околиці імперії? Починаю життя з чистого аркуша, зрозуміло. Втікаючи від нав'язаного чоловіка, який намагався всі соки з мене випити в буквальному значенні цього слова. Відбирав магічні сили, змінюючи коханок як рукавички! І я пішла, голосно грюкнувши за собою дверима! Планувала закінчити магістратуру, присвятити себе цілительському ремеслу цілком і повністю.

Ось тільки виникла одна серйозна проблема, через яку я, власне, і зважилася осісти тут, якнайдалі від столиці та знайомих. І головне від нього. Бо якщо колишній чоловік дізнається про мою таємницю, то розлучення можуть анулювати...

– Гроші заробляю, – відповіла коротко, навіть не скривившись, і почала протирати барну стійку. – А ви тут якими вітрами?

Краєм ока помітила смужку обручки на безіменному пальці. Що ж! Тут усе зрозуміло. Заїжджий шукає пригод на одну ніч. Бачили таких і неодноразово!

– По роботі, я зі столиці, красуне! – Він перекинув порцію віскі, а потім сально підморгнув, втопивши погляд у вирізі моєї сукні. Одразу захотілося прикритись. – Третій день уже тут.

Швидше, всі три дні він п'є, не просихаючи. Але все ще намагається здаватися важливою шишкою. Пил у вічі пускає.

– А знаєш, красуне, чого мені тут і зараз найбільше не вистачає? – тон його голосу знизився.

Мила та мочалки. А ще витверезного зілля та гарної виволочки від дружини за те, що заграє з офіціантками у барі.

– Ризикну припустити, що ще віскі? – Усміхнулася, зберігаючи незворушність. Обірвати розмову не дозволяла вроджена ввічливість. І Джо, який виставить мене геть, варто тільки хоч комусь заявити про неввічливе обслуговування...

На мить мій «залицяльник» розгубився, але тут же підставив порожній келих.

– Можна, напевно! – кивнув і провів рукою по брудному волоссю. – Але! Мені так бракує жіночого тепла... Знаєш! Я хотів би сьогодні показати тобі чудовий світанок! З мого вікна відкривається такий вигляд!

Отже, перейшов до рішучих дій? Вирішив, що будь-яка дівчина з цієї глушини до його ніг ляже? Плюхнувши ще віскі в склянку, і я посміхнулася:

– Світанок, значить, пропонуєте зустріти?

– Так, красуне! І світанок, і захід сонця... Зізнаюся, ти запала мені в серце, синьоока німфа, як тільки я з'явився на порозі цього чудового закладу! Я практично закоханий! – Він вивернувся і примудрився перехопити мене за зап'ястя.

От настирливий! Але в мене в запасі був найкращий засіб від нав'язливих і велелюбних клієнтів. Вислизнула з-за барної стійки, провівши долонею по животу, що округлявся, але весь цей час ховався за барною стійкою.

– Чудово! Давно мріяла знайти чоловіка, з яким можна зустрічати світанки!

– Але... але... – його розсіяний погляд переміщався з мого обличчя на живіт, що помітно округлився.

– Щось не так? Вагітність же не перешкода для справжнього почуття? – Я пирхнула і повернулася назад за барну стійку.

– Прошу мене пробачити. Термінові справи! – Чоловік підскочив з насидженого місця і, кинувши десяток срібних монет на стійку, рвонув геть із закладу. Оце щедрість! Утричі більше за потрібну суму! Хоч на цьому спасибі!

Був у моєму житті один багатий старший лорд. Мій колишній нав'язаний чоловік, від якого я ледве втекла чотири місяці тому без гроша в кишені. Ми знаємо таких. Їх за версту оминати треба! Щоб потім не залишитися матір'ю-одиначкою у богами забутій глушині.

– Ну і погода сьогодні! То спека, то холод! – З підсобки показалась почервоніла Джен з тацею, обмахуючись подолом фартуха. Змоклі пасма світло-русявого волосся потемніли і прилипли до чола. – З глузду з'їхати можна! Голова розколюється! – у її веселих карих очах читалося страждання, і подруга не могла навіть видавити подобу привітної усмішки, яку від нас вимагав господар закладу.

На мою думку, нас з Джен звела доля. Хоча, вірніше сказати, місіс Флаерті, яка здавала дешеві кімнатки у своїй хатці. Ми познайомилися саме там мого першого дня на новому місці. Дженіфер приїхала вступати до тутешньої академії, але вступити з першого разу не вийшло. І подруга осіла працювати у шинку. А я... я того дня просто шукала вихід із, здавалося, безвихідного становища.

Запустила руку в кишеню і витягла звідти невелику прохолодну пляшечку. Джен часто мучили мігрені, і лише настоянка ніраміс рятувала.

– Не треба божеволіти! Ти нам потрібна у тверезому розумі! Тримай!

– І що б я без тебе робила? – Вона зробила ковток і з полегшенням зітхнула. – Чула новину останню?

– Що там знову? Лорд Лонерган знову виставив дружину надвір?

На околиці життя кипіло і вирувало не гірше, ніж у столиці. І плітки тут були навіть пікантнішими.

– Ні! Стара Рейверс переписала заповіт! – Джен округлила очі, наче заповіт на її користь переписали. – Уявляєш? Там такі пристрасті киплять!

– Якщо є що заповідати, то пристрасті завжди киплять. Головне, щоб цю бабусю на той світ раніше не відправили, – я пересмикнула плечима.

Раптом двері в шинок відчинилися з гулким стуком і в приміщення увірвався наш роботодавець. І, судячи з різких рухів і грізного вигляду, трапилося щось надзвичайне.

– Таміло! Дженіфер! Де вас демони носять? – голос господаря корчми рознісся громом по приміщенню, а потім його погляд сфокусувався нарешті на нас. – Я за що вам гроші плачу? Щоб ви плітки останні обговорювали? Швидко-швидко накрийте мені на стіл! Подайте баранячу ногу, найкращий віскі, а не то пійло, що наливаєте звичайним гостям! І щоб гарно все! Швидко, швидко! У нас гість зі столиці!

Джен коротко кивнула і кинулася назад у підсобку за віскі, а я рвонула у бік кухні, де господарював старий кухар Томас. Головне, щоб він зараз був у тверезому розумі! А то всяке бувало...

І через пів години я, навантажена двома підносами з усілякими закусками, попрямувала в бік зали. Ловила баланс і дивилася під ноги, боячись втратити рівновагу і розтягнутися посеред таверни.

Тоді Джо мене точно виставить.

Краєм ока помітила за столиком чоловіка, що сидів до мене спиною в явно дорогому темно-синьому відпрасованому костюмі. Щось у його зовнішності насторожувало... Навколо нього як кружляв господар закладу, присідаючи і навісивши на обличчя свою найлюб'язнішу посмішку. Поруч безмовною тінню завмерла Дженіфер, готова будь-якої миті наповнити келих.

Підійшла ближче і тут незнайомець зі столиці заговорив, а в мене підлога мало не пішла з-під ніг! Уся кров прилила до обличчя, а серце забилося ніби у загнаного зайця. Втім, я і була тим зайцем. Бо прямо навпроти мене сидів мій колишній чоловік.

І він прийшов саме сюди явно не просто так! Прокляття!

Зробила крок назад, поглядом показуючи Джен, щоб вона забрала у мене таці. Потрібно тікати звідси і якнайшвидше! Він не повинен мене побачити! В жодному разі!