Таміла

– Гей! Красуне! Налий ще порцію віскі! – над барною стійкою схилився добряче напідпитку чоловік, що поширював гострий запах перегару і дешевого алкоголю. Вже добряче потертий, але все ж таки дорогий костюм, довге волосся, витягнуте незасмагле обличчя. Схоже, приїжджий. І швидше за все постоялець знімних кімнат над шинком.

Спритно наповнила келих коричневим найдешевшим напоєм і поставила перед гостем. Потім кинула побіжний погляд у бік столиків. Сьогодні в шинку «Кривий ріг» було не дуже жваво. Кормчий на прізвисько Громила мирно хропів лежачи на столі і від його хропіння подзвонювала самотньо склянка з недопитим елем, у дальньому кутку старий Брайан на самоті читав свіжу газету, розкурюючи сигару, і Даррен від нудьги натирав один із столиків до стану дзеркальної чистоти. Хазяїна корчми містера Джозефа Майєрса не було видно, слава всім богам. Може, сьогодні навіть піду з роботи раніше!

– І що тут робить така чарівна юна світловолоса фея? – Заплітаючимся язиком вирішив продовжити розмову чоловік, виливаючи на мене нову порцію аромату перегару.

І справді, що я, обдарована цілителька з дипломом, роблю в дешевій забігайлівці на околиці імперії? Починаю життя з чистого аркуша, зрозуміло. Втікаючи від нав'язаного чоловіка, який намагався всі соки з мене випити в буквальному значенні цього слова. Відбирав магічні сили, змінюючи коханок як рукавички! І я пішла, голосно грюкнувши за собою дверима! Планувала закінчити магістратуру, присвятити себе цілительському ремеслу цілком і повністю.

Ось тільки виникла одна серйозна проблема, через яку я, власне, і зважилася осісти тут, якнайдалі від столиці та знайомих. І головне від нього. Бо якщо колишній чоловік дізнається про мою таємницю, то розлучення можуть анулювати...

– Гроші заробляю, – відповіла коротко, навіть не скривившись, і почала протирати барну стійку. – А ви тут якими вітрами?

Краєм ока помітила смужку обручки на безіменному пальці. Що ж! Тут усе зрозуміло. Заїжджий шукає пригод на одну ніч. Бачили таких і неодноразово!

– По роботі, я зі столиці, красуне! – Він перекинув порцію віскі, а потім сально підморгнув, втопивши погляд у вирізі моєї сукні. Одразу захотілося прикритись. – Третій день уже тут.

Швидше, всі три дні він п'є, не просихаючи. Але все ще намагається здаватися важливою шишкою. Пил у вічі пускає.

– А знаєш, красуне, чого мені тут і зараз найбільше не вистачає? – тон його голосу знизився.

Мила та мочалки. А ще витверезного зілля та гарної виволочки від дружини за те, що заграє з офіціантками у барі.

– Ризикну припустити, що ще віскі? – Усміхнулася, зберігаючи незворушність. Обірвати розмову не дозволяла вроджена ввічливість. І Джо, який виставить мене геть, варто тільки хоч комусь заявити про неввічливе обслуговування...

На мить мій «залицяльник» розгубився, але тут же підставив порожній келих.

– Можна, напевно! – кивнув і провів рукою по брудному волоссю. – Але! Мені так бракує жіночого тепла... Знаєш! Я хотів би сьогодні показати тобі чудовий світанок! З мого вікна відкривається такий вигляд!

Отже, перейшов до рішучих дій? Вирішив, що будь-яка дівчина з цієї глушини до його ніг ляже? Плюхнувши ще віскі в склянку, і я посміхнулася:

– Світанок, значить, пропонуєте зустріти?

– Так, красуне! І світанок, і захід сонця... Зізнаюся, ти запала мені в серце, синьоока німфа, як тільки я з'явився на порозі цього чудового закладу! Я практично закоханий! – Він вивернувся і примудрився перехопити мене за зап'ястя.

От настирливий! Але в мене в запасі був найкращий засіб від нав'язливих і велелюбних клієнтів. Вислизнула з-за барної стійки, провівши долонею по животу, що округлявся, але весь цей час ховався за барною стійкою.

– Чудово! Давно мріяла знайти чоловіка, з яким можна зустрічати світанки!

– Але... але... – його розсіяний погляд переміщався з мого обличчя на живіт, що помітно округлився.

– Щось не так? Вагітність же не перешкода для справжнього почуття? – Я пирхнула і повернулася назад за барну стійку.

– Прошу мене пробачити. Термінові справи! – Чоловік підскочив з насидженого місця і, кинувши десяток срібних монет на стійку, рвонув геть із закладу. Оце щедрість! Утричі більше за потрібну суму! Хоч на цьому спасибі!

Був у моєму житті один багатий старший лорд. Мій колишній нав'язаний чоловік, від якого я ледве втекла чотири місяці тому без гроша в кишені. Ми знаємо таких. Їх за версту оминати треба! Щоб потім не залишитися матір'ю-одиначкою у богами забутій глушині.

– Ну і погода сьогодні! То спека, то холод! – З підсобки показалась почервоніла Джен з тацею, обмахуючись подолом фартуха. Змоклі пасма світло-русявого волосся потемніли і прилипли до чола. – З глузду з'їхати можна! Голова розколюється! – у її веселих карих очах читалося страждання, і подруга не могла навіть видавити подобу привітної усмішки, яку від нас вимагав господар закладу.

На мою думку, нас з Джен звела доля. Хоча, вірніше сказати, місіс Флаерті, яка здавала дешеві кімнатки у своїй хатці. Ми познайомилися саме там мого першого дня на новому місці. Дженіфер приїхала вступати до тутешньої академії, але вступити з першого разу не вийшло. І подруга осіла працювати у шинку. А я... я того дня просто шукала вихід із, здавалося, безвихідного становища.

Запустила руку в кишеню і витягла звідти невелику прохолодну пляшечку. Джен часто мучили мігрені, і лише настоянка ніраміс рятувала.

– Не треба божеволіти! Ти нам потрібна у тверезому розумі! Тримай!

– І що б я без тебе робила? – Вона зробила ковток і з полегшенням зітхнула. – Чула новину останню?

– Що там знову? Лорд Лонерган знову виставив дружину надвір?

На околиці життя кипіло і вирувало не гірше, ніж у столиці. І плітки тут були навіть пікантнішими.

– Ні! Стара Рейверс переписала заповіт! – Джен округлила очі, наче заповіт на її користь переписали. – Уявляєш? Там такі пристрасті киплять!

– Якщо є що заповідати, то пристрасті завжди киплять. Головне, щоб цю бабусю на той світ раніше не відправили, – я пересмикнула плечима.

Раптом двері в шинок відчинилися з гулким стуком і в приміщення увірвався наш роботодавець. І, судячи з різких рухів і грізного вигляду, трапилося щось надзвичайне.

– Таміло! Дженіфер! Де вас демони носять? – голос господаря корчми рознісся громом по приміщенню, а потім його погляд сфокусувався нарешті на нас. – Я за що вам гроші плачу? Щоб ви плітки останні обговорювали? Швидко-швидко накрийте мені на стіл! Подайте баранячу ногу, найкращий віскі, а не то пійло, що наливаєте звичайним гостям! І щоб гарно все! Швидко, швидко! У нас гість зі столиці!

Джен коротко кивнула і кинулася назад у підсобку за віскі, а я рвонула у бік кухні, де господарював старий кухар Томас. Головне, щоб він зараз був у тверезому розумі! А то всяке бувало...

І через пів години я, навантажена двома підносами з усілякими закусками, попрямувала в бік зали. Ловила баланс і дивилася під ноги, боячись втратити рівновагу і розтягнутися посеред таверни.

Тоді Джо мене точно виставить.

Краєм ока помітила за столиком чоловіка, що сидів до мене спиною в явно дорогому темно-синьому відпрасованому костюмі. Щось у його зовнішності насторожувало... Навколо нього як кружляв господар закладу, присідаючи і навісивши на обличчя свою найлюб'язнішу посмішку. Поруч безмовною тінню завмерла Дженіфер, готова будь-якої миті наповнити келих.

Підійшла ближче і тут незнайомець зі столиці заговорив, а в мене підлога мало не пішла з-під ніг! Уся кров прилила до обличчя, а серце забилося ніби у загнаного зайця. Втім, я і була тим зайцем. Бо прямо навпроти мене сидів мій колишній чоловік.

І він прийшов саме сюди явно не просто так! Прокляття!

Зробила крок назад, поглядом показуючи Джен, щоб вона забрала у мене таці. Потрібно тікати звідси і якнайшвидше! Він не повинен мене побачити! В жодному разі!