Таміла

– Тут знаходяться всі ключі від усіх кімнат, кухні та комори, місіс Рейверс. Окрім кімнат леді Кассандри та леді Амадеї, – щебетала Сюзанна, відчинивши гігантську шафу, в якій були педантично розміщені позолочені ключики на витончених гачочках. Над кожним була металева табличка під назвою кімнати, до замка якої підходив ключ. І кімнат тут було явно понад сотню! Мабуть, мені треба було обійти кожну.

Ерік розпорядився, щоб новоявлена ​​свекруха посвятила мене у всі тонкощі справ маєтку, передала ключі та видаткові книги. Я рахувати чужі гроші, зрозуміло, не збиралася, але для переконливості мені потрібно було взяти на себе управління господарством. Таке собі випробування на міцність! Але леді Кассандра, звичайно, не горіла бажанням спілкуватися зі мною. Втім, не лише спілкуватися. Мій вигляд, схоже, викликав у неї нетравлення, тому що до сніданку вона не з'явилася, пояснивши свою відсутність поганим самопочуттям, чим розсмішила бабусю Рейверс. Втім, я й сама не дуже намагалася траплятися їй на очі! Але зараз потрібно лише переконливо грати і зуміти втекти до того, як Крейг викриє мій обман. А заради цього я була готова на що завгодно. І фіктивна свекруха-фурія, і сотня пліток, і газетні статті, присвячені нашому весілля, лише тимчасові труднощі.

Зрештою я знала, на що йшла! І головне, заради чого.

– Дякую, Сюзанно, – я кивнула, і погляд забігав по табличках. – Можеш йти. Думаю, я впораюся!

– Леді Кассандра веліла мені ні на мить не залишати вас на самоті, – служниця посміхнулася ще ширше. – Вона боїться, що може щось трапитися і ваша дитина народиться раніше терміну!

Швидше вона боїться, що я щось стягну або підсиплю їй в чай ​​дурману, наприклад. От і звеліла служниці за мною шпигувати. І підозрює, що дитина не від Еріка, і що я вожу всіх за ніс... А Сюзанна і рада щастю, що звалився на неї! Не здивуюсь, що саме вона ділилася з місцевими газетами інформацією, якою рясніли сьогоднішні заголовки. «Принц і жебрачка», «Спадщина Рейверсів дістанеться шинкарці» та інше в тому ж дусі.

Можна було відвернутися від настирливої ​​Сюзани, але стосунки з леді Кассандрою це тільки зіпсує. Мені це зовсім ні до чого. Хоче знати мій кожен крок? Так будь ласка! Мені приховувати нічого. Майже.

– Чудово! Сподіваюся, ви вмієте приймати пологи на будь-якому терміні, – я хмикнула і очі дівчини округлилися від переляку.

– Б-боюся, що не зможу, але у нас є чудова лікарка! – Сюзанна вийшла зі становища.

Що ж! Лікарка, що натирає болотяною жижею... Я дозволила б їй приймати пологи хіба що тільки собаки.

– Що ж! Тоді мені нема про що турбуватися! Почнемо обхід із кухні!

– Так-так! – служниця закивала з подвоєним завзяттям – Також леді Кассандра просила обговорити з вами меню на тиждень, графік прибирання кімнат та прийом з нагоди Дня народження леді Амадеї.

Видихнувши і поправивши поділ чергової нової та вкрай незручної сукні, я попрямувала слідом за Сюзанною. Перед очима миготіли приблизно однакові гостьові спальні, вітальні різного ступеня оздоблення. І в якийсь момент мою увагу привернули родинні портрети. Не було жодного, на якому було б зображено щасливу родину у повному складі. Ось, наприклад. Леді Амадея в молодості, яку було важко не впізнати, і її чоловік дивляться на мене з величезної картини у вітальні... Молоді та закохані. Художникові чудово вдалося це передати. Але вже поряд портрет без чоловіка, тільки з дитиною на руках. І погляд у леді Амадеї став іншим. Жорсткіший і серйозніший. Та сама історія трапилася і з портретом новоявленої свекрухи... Збіг? Не думаю.

Це була основна причина появи мене в цьому будинку. Ерік боявся прокляття. Невже йому ніколи не судилося одружитися? Пізнати радість батьківства... Попри його деяку легковажність, думаю, з нього вийшов би чудовий батько. Добрий і розуміючий. І з чудовим почуттям гумору.

Але розглядати інші портрети часу не було. Кімнат було дві сотні, а годин на добу лише двадцять чотири. Обхід Сюзанна щебетала майже весь час і йшла за мною по п'ятах, заглядаючи за плече щоразу, коли я намагалася відсторонитися. Наприкінці я все ж таки не витримала і, побачивши перед собою першу вбиральню, що трапилася на очі, кинулася туди. Сюзанна задріботіла слідом.

– Я допоможу вам! – від її співчутливості хотілося втекти якомога далі.

Стало навіть цікаво, як вона збиралася мені допомогти! Ні, це вже не смішно!

– Тримати спідницю, доки я буду зайнята справою? Чи боїтеся, що спадкоємець Рейверсів вислизне в процесі? – я поцікавилася, як ні в чому не бувало. – Хоча гадаю, леді Кассандра просила простежити, щоб я нічого не винесла з цього будинку. Так ось. Ванну або умивальник, навіть якщо він покритий золотом, я винести, на жаль, не в змозі. Будьте спокійні. Зачекайте на мене тут!

Зачинивши двері прямо перед носом червоної Сюзанни, я шмигнула в кімнатку і клацнула замком. Тут, як, втім, і в будь-якій іншій вбиральні все сяяло від чистоти, простора ванна більше нагадувала невеликий басейн. Потрібен був невеликий перепочинок від балаканини моєї супутниці. До того ж у животі починалася справжня битва від нескінченної біганини поверхами.

Підійшла до невеликого віконця і відчинила його навстіж. До приміщення увірвався солодкуватий аромат квітів та свіжоскошеної трави. Перевела погляд униз, у бік основного входу. Біля нього зупинився чорний лакований екіпаж. Гості? Невже ще не всі родичі привітали Еріка з такою визначною подією? Цікаво.

З головного входу тим часом випурхнула леді Кассандра. У темно-зеленій сукні і витонченому капелюшку в тон. Навіть не берусь вгадувати, як той капелюшок взагалі тримався та копиці її кучерявого рудого волосся. Двері екіпажу послужливо відчинив чоловік-слуга, що допоміг вибратися худій темноволосій високій жінці з ідеальною поставою. На жінці красувалася елегантна синя сукня, в руках вона стискала сумочку... І щось змусило мене напружитися.

Обпершись на підвіконня, переважила вниз, спрямувавши погляд у бік незнайомки. І тут вона розвернулась, вітаючи леді Рейверс. А я мало не випала з вікна! Бо дамочка була мені добре знайома. Меган Кейр. Дружина мого батька.

Ось тільки її зараз не вистачало! Навіщо прийшла, цікаво? Вже точно не вітати із заміжжям!