Налаштування
Розмір шрифту:
Інтервал:
Колір
тексту:
фону:
Коментарі

Авторизуйтесь, якщо бажаєте залишити коментар

Авторизація Реєстрація

Таміла

– Головне, не хвилюйся, – підбадьорливо посміхнувшись, намагався мене заспокоїти мій новоявлений вже чоловік. – Ми все обговорили, ти про мене тепер знаєш більше, ніж мій духовник. Так що припини тремтіти. І пам'ятай – ми кохаємо один одного без пам'яті. І особливо – нашого малюка.

– Я б набагато менше хвилювалася, якби ти відповідальніше поставився до нашої появи у твоєму домі, – зітхнула я. – І про мене знав трохи більше, ніж ім'я та прізвище.

– Не турбуйся, я все пам'ятаю! Ти бліда з ранку! Знову брикається? – Запитав Ерік кивнув на живіт.

– Не більше, ніж зазвичай! – Усміхнулася я у відповідь, рефлекторно погладивши долонею живіт.

– Як тільки все трохи втихомириться, обіцяю компенсувати витрати твоїх нервів! Ти любиш шоколад? Солодке? Чи що там люблять вагітні?

Кавун з оселедцем. Але цього я йому казати не стала. Нехай.

– Ну, ось ми і вдома! – Зітхнув Ерік, явно теж хвилюючись, але намагаючись вдавати легкість та оптимізм. – Ти точно добре почуваєшся?

Ми зупинилися навпроти широких дерев'яних дверей великого маєтку Рейверс. Шикарний будинок із білого каменю з коричневим черепичним дахом за розмірами, мабуть, перевершував навіть будівлю нашої академії. Вікна вичищені до блиску, на незліченних балкончиках виднілися дивовижні квіти, ароматом яких було просякнуте повітря. А вся величезна прилегла територія була просторим парком із доглянутими деревами, стриженими фігурними кущами, білими статуями, фонтанчиками...

Уявляю, яке обличчя буде у «свекрухи» та бабусі Рейверс! Та їх срецевий напад розіб’є! Спадкоємець роду привів у будинок шинкарку з пузом! І мені потрібно їм сподобатися! Нездійсненне завдання...

– Знайомство зі свекрухою, нехай і фіктивною, вельми хм... трепетна подія, – я промовила, натягнувши на обличчя дещо стражденну усмішку. – Хвилювання – частина образу нареченої!

Про хвилюючу подію я знала не з чуток. Зустріч зі свекрухою номер один була незабутньою. Мати Крейга була ще тією фурією! Якби вона була магом вогню, то того дня від мене залишився б один попіл. Невістка безприданниця – найгірший кошмар будь-якої свекрухи!

– Дружина, – нагадав Ерік. – Ти вже леді Рейверс! Прошу!

Так-так. Тепер я леді Рейверс. О боги, невже я справді пішла на все це?!

Але, треба сказати, що перед очима досі стояла та німа сцена з корчми, після якої мого колишнього чоловіка і слід пропав. Наш поцілунок, на мою думку, вийшов дуже переконливим!

За минулі три дні я все ж таки встигла вивчити імена всіх численних родичів, вивчити їх вигляд, за словами новоявленого чоловіка, зрозуміло, і навіть ознайомитися з їхніми уподобаннями. Тепер головний вихід. Репетиції закінчено! Час грати перед публікою...

– Готова?! – поцікавився Ерік, обіймаючи мене за талію і торкаючись живота.

– Готова! – Що тут ще сказати.

Тепер уже точно не відкараскаєшся. Папір, що підтверджує факт нашого заміжжя, був затиснутий у долоні Еріка. Його видали нам вранці відразу після того, як ми принесли клятви в місцевому храмі. Хай пробачать мені наші боги, але я вплуталася в цю авантюру виключно заради благополуччя своєї дитини!

Секунда, і двері до графського маєтку Рейверсів відчинилися.

– Прошу, кохана, до нашого нового будинку – сімейне гніздечко, – продекламував Ерік, наче актор зі сцени Великого театру – голосно і злегка переграючи.

У такт його словам щось розбилося. Здається, ваза, яку в цей момент натирала мініатюрна служниця в сірій формі та білому фартуху. Дівчина застигла в німому подиві з ганчіркою в руках, над уламками антикваріату і витріщаючись на нас так, ніби на порозі з'явився не господар, а дух-пересмішник. І схоже, і бути такого не може.

– Амелі, за що тобі гроші у цьому будинку платять? – поцікавився мій чоловік, з таким виразом обличчя, що дівчина ойкнула і зніяковіла, не знаючи, доповідати про прибуття господаря будинку або прибирати уламки з килимової доріжки. – Прибирай, – полегшив її муки Ерік. – Я в змозі знайти свою матір у цьому будинку. Тим більше, що вона, швидше за все, біля свого казанка.

І взявши мене за руку, чоловік розміреним кроком, щоб не напружувати мене, попрямував коридором, а потім звернув у крило, затягнуте зеленуватим димом і смердотою, від якої навіть апельсинове дерево обсипалося, здається. По-моєму, хтось використав недозрілий івжельник… Мій нюх, що загострився, відчув саме цю рослину.

– Прокляття! – пролунав жіночий голос через прочинені двері. – Востаннє я купувала інгредієнти у цього пройдисвіта.

За дверима щось грюкнуло, спалахнуло і дим повалив фіолетовий. Але сморід змінився дуже приємним квітковим ароматом. Щось знайоме! На мою думку, я вже виготовляла щось подібне в академії...

Ерік коротко постукав, і відразу відчинив настіж двері, захоплюючи мене за собою.

– О! У Безодню все! – грюкнувши товстішим фоліантом об стіл, скрикнула леді Рейверс, навіть не глянувши в наш бік. – День просто кошмарний. Сподіваюся, що хоч ти приніс добрі новини.

Кассандра Рейверс, а це була саме вона, завмерла біля широкого столу, на якому бурчав свіжозвареним зіллям відьомський казанок. І весь її вигляд просто кричав про поганий настрій. Руді кучері розкуйовджені і стирчали в різні боки, тонка оправа окулярів з'їхала на кінчик гострого носа, а губи витяглися в ниточку.

– Так, мамо. У мене чудові новини! – Награно весело проголосив мій чоловік, мало не силоміць втягнувши мене в кімнату. – Я одружився і в нас скоро народиться дитина, – випалив Ерік, явно теж не дуже підготувавшись до цієї розмови, бо леді Рейверс підняла на нас погляд і не змогла вимовити жодного слова.

Ніколи не бачила відьму у шоці. Зазвичай у них завжди була пара трійка уїдливих зауважень. І кілька проклять на додачу. 

– Сподіваюся це жарт? – процідила свекруха, вп'явшись у мене повним ненависті поглядом.

Зберігаючи видимість незворушності, я обережно опустила погляд у підлогу, вирішивши не втручатися у цей діалог. Звісно, леді Рейверс жадала б бачити на моєму місці багату дівчину з родовитої сім’ї, а не вагітну в нехай і чистій та старанно випрасувані, але все ж зовсім не новій сукеночці. І прикрас на мені не було. Хіба мамин маленький срібний медальйон. Висновки, щодо мого становища, просились самі. Уявляю, що там собі напридумувала леді Рейверс. В погляді прямо таки читалось: “або обпоїла, або прокляла”.

– Я серйозний як ніколи. Ми довгий час не наважувалися розповісти вам. Але тепер тягнути нікуди, – Ерік любовно обійняв мене за талію. – Ми одружилися сьогодні вранці, мамо. Можете нас привітати!

На доказ нашого гострого божевілля Ерік простяг матері довід… тобто свідоцтво про наше одруження.

І далі сталося те, чого я ніяк не очікувала.

Леді Рейверс пробігла поглядом по рядках, зблідла і закотила очі.

– Лови її, – встигла вигукнути я за мить до того, як свекруха почала осідати на підлогу поряд зі столом з відьомським казанком. – З глузду з'їхав? А якби її серцевий напад розбив? Ти ж казав, що все продумав!

Я розстебнула сумочку і почала шукати настоянку лірмулли. Повинна допомогти привести свекруху до тями… Тільки ось чим це зараз обернеться?

– Звідки мені знати, що вона так відреагує? – укладаючи матір на диван, обурився чоловік. – Вона зазвичай як бойовий грифон – з поганою, але стійкою вдачею.

Промокнула кінчик хустки в рожевій рідині і простягла чоловікові.

– Дай їй вдихнути. Це настоянка.

– Це настоянка лірмулли, – кивнув Ерік. – Незвичайний запах!

Але відповісти на цю фразу мені не довелося. Бо мати Еріка розплющила очі, скривившись, і тут же благаюче простогнала:

– Скажи, що я надихалася івжельника і мені привиділося щось... – Кассандра Рейверс зробила якийсь знак рукою, що належало синові самому додумати, що їй там здалося. Але син розвіювати страхи матері не поспішав.

– Не примарилося, мамо. Ти скоро станеш бабусею.

І леді Рейверс повторно зомліла.