Налаштування
Розмір шрифту:
Інтервал:
Колір
тексту:
фону:
Коментарі

Авторизуйтесь, якщо бажаєте залишити коментар

Авторизація Реєстрація
Крістіна Логоша
Чортівка на виданні

Зміст книги: 31 розділів

Спочатку:
Пролог
739424 дн. тому
Розділ 1
739424 дн. тому
Розділ 1 (2)
739424 дн. тому
Розділ 2
739424 дн. тому
Розділ 2 (2)
739424 дн. тому
Розділ 3
739424 дн. тому
Розділ 3 (2)
739424 дн. тому
Розділ 3 (3)
739424 дн. тому
Розділ 4
739424 дн. тому
Розділ 4 (2)
739424 дн. тому
Розділ 4 (3)
739424 дн. тому
Розділ 5
739424 дн. тому
Розділ 5 (2)
739424 дн. тому
Розділ 5 (3)
739424 дн. тому
Розділ 5 (4)
739424 дн. тому
Розділ 6
739424 дн. тому
Розділ 6 (2)
739424 дн. тому
Розділ 6 (3)
739424 дн. тому
Розділ 7
739424 дн. тому
Розділ 7 (2)
739424 дн. тому
Розділ 8
739424 дн. тому
Розділ 9
739424 дн. тому
Розділ 10
739424 дн. тому
Розділ 11
739424 дн. тому
Розділ 12
739424 дн. тому
Розділ 13
739424 дн. тому
Розділ 14
739424 дн. тому
Розділ 14 (2)
739424 дн. тому
Розділ 15
739424 дн. тому
Розділ 16
739424 дн. тому
Епілог
739424 дн. тому

У разі гострої необхідності я могла скористатися чарівними вилами, та навряд чи Брієр розіграв увесь цей маскарад, щоб просто затягти мене до підземелля.

Спуск тривав недовго, і ми опинилися в чудовому місці: через скляний купол сіяли нічні зірки, в центрі зимового саду був фонтан зі скульптурами дівчат, що ллють воду з глеків. Напівтемряву порушувало лише світло від сотень світлячків, які кружляли над запашними квітами. Це місце ідеально підходило до романтичних зустрічей. А потім я зрозуміла, навіщо мене Брієр привів сюди – ми одні, і цього разу мені буде важче уникнути його домагань. Одразу стало гидко, особливо від того, що він прикидається іншою людиною.

– Ваша Високість, тут так гарно… чим я можу віддячити вам за цю прогулянку?

– Не варто подяки, я лише хотів поговорити…

– Може, поцілунок? – перебила його і почала наближатися до двійника, пильно гладячи в очі. – Пекучий і пристрасний, який доведе, як сильно я хочу стати королевою.

Себастьян розгубився. Я бачила в його погляді боротьбу бажання та доводів розуму. Моя поведінка його насторожувала.

– Може спочатку розмова? – розгублено промовив відьмак.

Я підійшла до нього впритул , поклала долоні на груди і глянула в бляклі очі принца.

– А справді, навіщо нам ці поцілунки? Ми ж дорослі люди, і потрібно встигнути до офіційного оголошення фавориток.

Стала спокусливо розтібати ґудзички на його камзолі, а він стояв як укопаний і мовчав. Я дійшла до останнього і підняла на нього погляд.

– Ви візьмете мене на відбір, принце Монті?

Він тяжко проковтнув і відповів здавленим голосом:

– Звісно.

– Тоді чого соромитись? Ми ж без п'яти хвилин чоловік та дружина. Роздягайтесь!

Немов пес, що почув команду господаря, Брієр скинув камзол, розв'язав зав'язки на комірі, скинув сорочку і став стягувати штани. Залишившись в одних трусах, він тільки тоді помітив, що я й досі стою в одязі. Хотів запитати, але я пристрасним поцілунком заглушила його слова. Себастьян сміливо і жадібно блукал руками по моєму тілу.

Я різко відсторонилася від нього і промовила збентеженим голосом:

– Ваша Високість, я забула сказати…

– Що? – насупився Брієр.

– Я ж чортівка. І у нас є традиції, за якою майбутній чоловік не може бачити оголене тіло нареченої до весілля.

Себастьян замовк, обмірковуючи мої слова.

– А як не чоловік? Я знав одну таку, вона ходила в рушник перед незнайомцем.

Я стиснула зуби – рибка зісковзував з гачка.

– Але ж він, мабуть, був їй не чоловік. І в любовних стосунках вони не були. Та й ми говоримо про нас із вами. Яка різниця, у кого якісь моральні цінності? Я дівчина порядна і такого ніколи не дозволяю.

Брієр посміхнувся, стискаючи мої стегна.

– Обіцяю не підглядати.

– Обіцянки замало. Давайте, щоб напевно, – я розкрила долоню, в якій з'явилася яскраво-червона атласна стрічка, – пропоную зав'язати вам очі.

– А ви пустунка, Мізріель. Сподіваюся, ви від мене не втечете.

– Як я можу? Ви ж тоді не зробите мене королевою, – сказала спокусливим голосом, позбавляючи Брієра останніх підозр.

Я акуратно пов'язала стрічку йому на очі і, обхопивши двома долонями його обличчя, врізалася поцілунком у губи. Хоча було дивно цілувати Себастьяна в іншому обличчі, я відчувала тяжіння між нами. Залишив його вуста, я тихенько промовила "підемо" і взяла його за руку. Зробив кілька кроків до сходів, зупинилася. Він завмер в очікуванні, а я, обпалюючи його шкіру диханням, прошепотіла:

– А тепер упіймай мене, Себастьяне.

На обличчі принца засяяла посмішка.

– Здогадалася.

 Я відпустила його руку, і поки він намагався зняти пов'язку, підібрала розкиданий Брієром одяг і пішла вгору сходами.

– Ти куди? – борючись із пов'язкою, спитав відьмак.

– Ти ж не справжній принц, навіщо мені на тебе гаяти час? Усього хорошого, Себастьяне. Сподіваюся, тебе з'їдять комарі.

Відьмак люто рвав яскраво-червону стрічку, але не міг з нею нічого зробити.

–Вона зачарована.

– Розв'яжи негайно! – зло процедів відьмак.

– Буде тобі урок, як обманювати порядних міледі.

Прогарчавши від гніву, він підняв долоню, і в сад влетіла його тростина, відповівши на заклик господаря. Я не могла допустити, щоб моя помста закінчилася так швидко. Розрядом блискавки вил, що з'явилися в моїх руках, ударила по тростині і прибила її до полу. Коріння дерев вирвалося з-під землі і схопило її, не даючи кинутися до господаря.

– Ви і ваша зубочистка звільнитесь з настанням опівночі. Приємно провести час.

– Мізріель!

Гнівне ревіння долинало з глибини секретного ходу, коли я вийшла на вулицю. Відчувая небувале задоволення, я попрямувала до головної зали, де зовсім скоро мали назвати імена претенденток. Десь за спиною закричала дама: «Цей божевільний майже голий!». Себастьяну вдалося вибратися назовні, але у пов'язці і без чар він мене зовсім не турбував.

Гул сотень голосів перебивав оркестр. У граціозному полонезі кружляло кілька пар, серед яких я побачила Сардинію. Русалка протанцювала весь вечір, мабуть, їй не так буде прикро, якщо ми не потрапимо на відбір. Я підійшла ближче до трону, де сидів двійник принца Монті — король Річард. Декілька радників, як близнюки, стояли позаду нього. Десь тут має тинятися оригінал. Навряд чи майбутній наречений ризикне піти проти волі агресорів і не з'явиться на святі на його честь.

Музика різко стихла.

– Який із вас Себастьян Брієр? – звернувся король до радників, але ті лише знизали плечима. Звідки вони могли знати, що королівський відьмак бігає садом в одних трусах і лякає людей. – Отже, почнемо без нього.

Король Річард підвівся, і всі замовкли.

– Піддані, – він дістав з внутрішньої кишені камзола годинник на тонкому ланцюжку, – за кілька хвилин закінчиться чаклунство, і джентльмени стануть самі собою. Сподіваюся, за ці кілька годин ви не надто вжилися в роль спадкоємця і повернення в звичний вигляд пройде безболісно.

По залі пронісся смішок.

– Хто ж із усіх нас справжній принц Монті?

– Ось він, Ваша Величність, – натовп розступився, і до короля вийшли принц Монті та Хресна Фея. Принц був мертвий блідий і боязко поглядав на всі боки, стискаючи в руках папір.

– Дивно, я за весь вечір жодного разу не бачила Еллу, – сказала русалка, коли підійшла до мене.

Нас безцеремонно штовхнули, і ще один принц встав попереду нас.

– Обережніше, любий.

Чоловік обернувся, і я здивувалася: у його волоссі стирчало листя дубового дерева – поряд з нами стояв справжній принц.

Тоді хто ж стоїть біля короля зі списком? Копія безглуздо посміхнувся і, несміливо піднявши руку, махнув їй, дивлячись на мене. Даніель!

– Ви ж принц, йдіть до короля і займіть своє місце, – підштовхнула я вперед оригінал.

– Але ж там уже зайнято! – упирався Монті.

– Це ж несправжній спадкоємець. Швидше займіть своє місце, інакше у людей виникнуть підозри.

Гримаса страху та розпачу майнула на обличчі принца. Я виштовхнула його вперед, але він зупинився за два кроки від натовпу підданих.

– Я принц Монті, – пробубнив собі під ніс, і ніхто його не почув.

Він розвернувся і подався назад, але я знову штовхнула його вперед, не даючи сховатися.

– Ваша величність! Ось справжній принц Монті!

Мої слова відразу ж почули і всі подивилися на Даніеля, який стискав злощасний список.

– Дуже цікаво, – сказав король, розглядаючи Монті, – тоді хто ж ви, любий?

– Принц, – без хибної скромності сказав біс.

Хресна Фея витріщалася то на Монті, то на Даніеля, намагаючись знайти відмінності у двох однакових чоловіках.

– Отже, чекаємо на дванадцяту. Тим більше, що залишилося всього п'ять хвилин.

Одягнений у святковий мундир з величезною кількістю медалей, до короля підійшов військовий.

– Ваша Величність, по саду тинявся один із гостей в образі принца Монті.

– І що таке? Тут усі запрошені чоловіки у образі принца.

– Він був в одних трусах із зав'язаними очима. А ще дуже голосно лаявся. Ми його затримали. Що накажите із ним робити?

– А що він каже?

– Сказав, що одна відьма вкрала його вбрання. І що він – Себастьян Брієр.

– Надягніть на нього щось і приведіть сюди.

Військовий кивнув і пішов. Незабаром до зали ввели Себастьяна з червоною пов'язкою на очах, і накинутим поверх голого тіла солдатським мундиром.

– Це ви Себастьян?

– Так, одна господиня зачарувала пов'язку і поділу догола. Їй вона поплатиться, коли я до неї дістануся.

Серед підданих пробігся стривожений шепіт.

– Я в тронній залі? – перепитав незрячий.

– Так, і у нас два принці Монті. Сподіваюся, самозванець розуміє, що за підробку документів, яким є список наречених, йому загрожує позбавлення голови. Сподіваюся все це лише простий розіграш.

Даніель побілів, а мені стало ніяково. Хоч би як я лаяла брата, допустити цього не могла. Я швидко озирнулася – погляди всіх присутніх були прикуті до обох Монті та Брієра, і крадькома покликала вила. Їхній металевий тримач став плавитися, як шоколад на сонці, і, стікаючи з моїх долонь в'язкою стрічкою, опустився на підлогу і поповз між ніг гостей, обернувшись чорною змією.

– Змія!

Першою закричала сусідка праворуч. Її дикий вереск різав слух, а наростаюча паніка за лічені секунди понесла збуджений натовп до виходу. Почалася тиснява, і Даніель вислизнув з-під нагляду вартових, просунув Монті список, і зі мною з Сардинією почав пробиратися надвір.

Ми зупинилися біля входу до палацу разом з людьми у той момент, коли чаклунство відьмака спало. Чоловіки стали собою, а Даніель повернувся до образу кузини Елли.

– Не може бути, щоб у палац пробралася змія. А раптом вона мене вкусила, а я цього не помітила? – Русалка підняла поділ сукні і почала розглядати свої кісточки. Довелося обсмикнути її, бо нас почали звертати увагу сторонні.

Розходитися гості не збиралися. Всі вирішили чекати на остаточне оголошення результатів попереднього обора наречених. Якою би лячною не була змія, але пропустити нагоду ніхто не бажав. Ще близько години гвардійці під керівництвом начальника охорони та Брієра ретельно перевіряли палац та його околиці, але змію не знайшли — вона зникла туди, звідки з'явилася.

Нарешті на верхні сходинки вийшли король і принц Монті. По обидва боки монархів стали Хрещена Фея і Себастьян Брієр. За королівською свитою видно було два лакеї, вони тримали на рубінових подушках те, заради чого і було затіяне все це свято – браслети претенденток-наречених.

– Друзі, ми розберемося в цьому інциденті. Ситуацію зі змією буде взята під особистий контроль королівський відьмаком. А тепер ми хотіли б оголосити довгоочікуваний список.

До принца підійшов глашатай і взяв у нього документ. Одну за іншою викликали міледі і одягали на руку браслети. Вже було відомо вісім претенденток із десяти, коли зовсім несподівано назвали ім'я Сардинії де В'єр. Русалка від щастя обхопила обличчя і пішла за своєю прикрасою. На обличчях Хресної Феї та Брієра читався подив. Принц був байдужий до того, що відбувається, немов це не він писав цей перелік. Я навіть позаздрила русалці – її мрія збувалася, а ось тепер мені доведеться шукати нове джерело доходу.

– Мізріель де В'єр, – сказав моє ім'я глашатай, і згорнув папір.

На ватяних ногах я приєдналася до решти претенденток, і мені одягли браслет учасниці відбору.

– Цього не може бути, – Хрещена Фея вирвала з рук лакея папір і подивилася на список. – Це обман! Два останніх імені викреслено зі списку і замість них вписані імена де В'єр!

Істерична фея підійшла до короля і показала йому документ, чернець став уважно розглядати його.

– Отож і був потрібен цей саботаж зі змією, і принців було два! Нас обдурили! – не вгамувалася крилата істеричка.

– Думаю, ви перебільшуєте, Хрещена Фея. І щоб розвіяти ваші сумніви, варто запитати у принца, чи він змінював останні два імені, – сказав король.

Монті немов прокинувся від сну і перелякано озирнувся на відьмака та фею. Відвернувши голову, він глянув на мене.

– Так, я змінив останні два імені. Я обрала Мізріель і Сардинію де В'єр.

 

Любі мої, попереду вас чекає багато романтичних історій. Тисніть кнопку «Відстежити автора» і ви завжди будете у курсі моїх нових книг.

 Ваша Крістіна.