Налаштування
Розмір шрифту:
Інтервал:
Колір
тексту:
фону:
Коментарі

Авторизуйтесь, якщо бажаєте залишити коментар

Авторизація Реєстрація
Крістіна Логоша
Чортівка на виданні

Зміст книги: 31 розділів

Спочатку:
Пролог
739432 дн. тому
Розділ 1
739432 дн. тому
Розділ 1 (2)
739432 дн. тому
Розділ 2
739432 дн. тому
Розділ 2 (2)
739432 дн. тому
Розділ 3
739432 дн. тому
Розділ 3 (2)
739432 дн. тому
Розділ 3 (3)
739432 дн. тому
Розділ 4
739432 дн. тому
Розділ 4 (2)
739432 дн. тому
Розділ 4 (3)
739432 дн. тому
Розділ 5
739432 дн. тому
Розділ 5 (2)
739432 дн. тому
Розділ 5 (3)
739432 дн. тому
Розділ 5 (4)
739432 дн. тому
Розділ 6
739432 дн. тому
Розділ 6 (2)
739432 дн. тому
Розділ 6 (3)
739432 дн. тому
Розділ 7
739432 дн. тому
Розділ 7 (2)
739432 дн. тому
Розділ 8
739432 дн. тому
Розділ 9
739432 дн. тому
Розділ 10
739432 дн. тому
Розділ 11
739432 дн. тому
Розділ 12
739432 дн. тому
Розділ 13
739432 дн. тому
Розділ 14
739432 дн. тому
Розділ 14 (2)
739432 дн. тому
Розділ 15
739432 дн. тому
Розділ 16
739432 дн. тому
Епілог
739432 дн. тому

Третій розділ

Будівля Гільдії скелетів знаходилася на одній площі з королівським палацом. Кістяні жартували, що спеціально обрали це місце, щоб влаштовувати страйки не відходячи від рідних пенатів.

Стрілки годинника на ратуші показували дванадцять, коли на утрамбованій цеглою площі з'явилися Мізріель і Елла де В’єр. Чортиці – а саме так їх сприймали лежачі на землі протестувальники – квапливо пройшли повз страйкуючих і увійшли до будівлі гільдії. На вулиці протест був сонним і апатичним, але всередині будівлі кипіла активна діяльність. Перед бісовими промайнули жіночі мощі в чорно-білій сукні секретаря з величезною стопкою папок і паперів. По дерев'яних сходах спускався скелет в робочому одязі гондольєра, роздаючи вказівки трьом супутникам. Звідусіль було чути розмови, з кабінетів в кабінет снували працівники канцелярії.

– Як же добре, що ми їх вигнали з Підземного царства! Вони б там влаштували переворот і скинули все наше рогате начальство, – промовила Елла, озираючись на всі боки.

– Я тебе благаю, Даніель! Це легенда, яку придумало керівництво, щоб не вдарити в бруд обличчям, – посміхнулася Мізріель.

Озираючись, вони підійшли до дверей з табличкою «Керівник Гільдії скелетів».

– Тоді навіщо ми тут?

– Щоб почати відбір наречених, – Мізріель штовхнула двері і увійшла до кімнати.

До самої стелі простягались полки, завалені стопками паперів. Інші бумаги лежали на столі, стільцях, підлозі...

– Добрий день, де я можу знайти шановного Федеріко Ріва?

Під паперами почалося ворушіння, почувся шурхіт. І крізь стопки документів на стіл перед бісовими викотився череп.

– Міледі, чим зобов’язаний? – запитав безтілесний.

З-під столу піднялося тіло і початок метушливо нишпорити руками по поверхні в пошуках голови. – Прошу вибачення за незручність. Іноді так втомлюєшся, що хочеться відключити голову. Для цього я відділяю її від тіла, і, знаєте, дуже допомагає, з'являється така легкість...

Руки, нарешті, намацали голову, та додали її до шийних хребців.

– Мізріель де В’єр, – бісова простягнула руку, і кістяний вдарився зубами об мою шкіру, імітуючи поцілунок.

Скривившись, Даніель простягнув свою для поцілунку. Але тільки скелет хотів припасти «губами», чорт відразу ж висмикнув руку, за що отримав загрозливий погляд від сестри.

– Ви така сором’язлива, – зазначив Федеріко, якого потішила реакція Даніеля.

– Ми прийшли висловити своє схвалення вашою роботою, спрямованою на припинення дискримінації та утисків прав кістяного народу, – випалила Мізріель патріотичне гасло.

– Дійсно, проблема обмеження прав скелетів дуже гостро стоїть в сучасному суспільстві, – погодився Федеріко Ріва.

Сів на своє місце і запропонував відвідувачкам зайняти вільні стільці.

– А чим викликаний ваш сьогоднішній протест? – запитав Даніель.

– Моя кузина тільки приїхала. Я проводжу їй екскурсію і не втрималась познайомити з таким видатним борцем за свободу, як ви, – згладила казусну ситуацію Мізріель.

– Бачу-бачу, міледі не з наших місць. Такий лагідний характер... Наш сьогоднішній протест спрямований на захист найдорожчого, що є у скелетів – борсуків.

– Борсуків? – шоковане перепитав Даніель.

– Так. Ми використовуємо борсуковий жир для змащування суглобів. Коли цього жиру не вистачає, наші скелети починають хрустіти при кожному русі – це дуже дратує, розумієте?

– Розумію, – нічого не розуміючи, відповів Даніель.

– Так ось, коли у борсуків хороші умови проживання, гідне харчування і дозвілля вони запасаються великою кількістю жиру. А єнотовидні собаки ...

– Вибачте, хто? Єнотовидні собаки? Я просто заплуталася, про яких тварин ви говорили.

– Так, вони самі – єнотовидні собаки. Так ось, крім того, що вони скорочують популяцію борсуків, так ще й займають їх нори! Це ж обурливо!

– Який жах, – підтакував Мізріель.

– Саме так! І ми вимагаємо у короля Річарда взяти під варту всіх єнотовидних собак і забезпечити кожного борсука особистої цілодобовою охороною.

– Це геніально, – ошелешено сказав Даніель.

Мізріель зааплодував.

– Ви такий відважний, Федеріко Ріва. Мені здається, що кожен борсук повинен дякувати вам.

– Нема за що, міледі. Мені лестить, що наші ідеї чіпають не тільки кістяний народ, але вас, – гордовито сказав глава гільдії скелетів.

– Шкода тільки, що при дворі не завжди хочуть дослухатися до ваших проблем. – Федеріко насторожився, слухаючи слова Мізріель. – От якби в королівській родині був хтось, зацікавлений вашою ситуацією, то пропала необхідність в страйках, і проблеми вирішувалися по клацанню пальців.

– Один з радників короля – скелет.

– Радник – це одне, а член сім'ї – інше. Ви ж розумієте, наскільки важливі сімейні зв'язки?

Приголомшений Федеріко розгублено задумався, чухаючи череп.

– Але ж ви маєте рацію... Потрібно зробити когось із члена королівської сім'ї скелетом!

– Ой ні! Навіщо такі крайнощі? Є більш гуманні способи. Наприклад, шлюб. Принц ще не одружений, і міг би взяти в дружини одну з кістяних дів.

Скелет відкинувся на спинку стільця і ​​почав погрожувати пальцем.

– А ви знову-таки мають рацію, міледі Мізріель. Потрібно одружити принца. Секретар! Терміново до мене секретаря! – заволав Федеріко так, що у чортівки і її брата позакладало вуха.

В кімнату вбіг жіночий скелет у сірій сукні та перуці.

– Звали, містер Федеріко?

– Термінові збори. Звертаємо страйк на підтримку борсуків. Розгортаємо мітинг перед палацом... Вибачте, пані, у нас намічається незапланована робота, але я був радий вашому візиту.

– Ми всі розуміємо. Хай щастить в починаннях, – промовила Мізріель і вийшла з кабінету.

В неспокійній канцелярії почалася справжня істерія, спровокована бісовою. Чортівка з братом вийшли на вулицю.

– І навіщо ти це зробила? – запитав Даніель, почухав під перукою. – Тепер вони скелетіну одружують на принці, і прощавай наші п'ять мільйонів.

– Ти забуваєш, любий брате, головне правило: принців не може бути примушений одружитися – вони занесені до Червоної книги, а значить – скелетам не вдасться його одружити.

– Тоді в чому суть всього цього?

– Відбір. Щоб одружити принца потрібно провести змагання серед всіх наречених, якими можуть бути і скелети. Ці товариші доб'ються свого, вони не відстануть від королівської сім'ї, поки принц візьме в дружини хоча б когось.

– Тільки нареченою може стати інша.

– Так і буде, – самовпевнено сказала бісова.