Раді Вас бачити!

– Сестро, а я тебе вже зачекався! Вип’ємо за тебе! – Він смикнув рукою з келихом, і рідина червоною стрічкою розтіклося по ліжку. Служниці побачивши мене зблідли, стали вибачатися і, підібрав з підлоги свій одяг, блискавично покинули кімнату. – Що? – хмільним голосом запитав Даніель.

Це була остання крапля. З гуркотом віконниці на вікнах закрилися, від звуку Даніель підстрибнув на місці, злодійкувато поглядаючи во всі боки. У моїх руках блиснув тризуб.

– Що ти задумала? – вмить протверезів, біс підібрав коліна, кутаючись у ковдру.

– Вирішила тобі допомогти, як вмію, – стукнула вилами об підлогу, і в кімнаті з’явився сірий туман.

– Знайшла гроші? – обережно запитав недолугий родич.

– Майже...

Ще один удар тризубцем, і ми провалилися під землю. Я так і стояла з вилами в руках, але вже не в своєму будинку. З тріщин крізь землю виступала магма. Даніель влучив у величезний чан з водою. Борсаючись, він підібрався до ботику, дивлячись сповнених жахом очима.

– Ти що твориш, Мізріель?

– Вирішую проблеми. Зараз сюди приїде Брієр, і я з радістю йому тебе передам, – промовила, насолоджуючись його наростаючою панікою.

– Ти в своєму розумі? Мене не можна йому віддавати? Він же мене вб'є!

– А мені що з того? Ти довів, що здатний тільки створювати проблеми. Мені вони навіщо? – Я виставила руку вперед, розглядаючи свій манікюр і краєм очей помітила, як, корчиться Даніель, намагаючись вилізти з котла, але у нього нічого не виходило. – Даремно намагаєшся, він зачарований. Тобі з нього не вибратися.

І на доказ моїх слів брат в сотий раз зісковзнув з бортика і пішов на дно. Виплив на поверхню, він безпорадно схопився за край і почав благати:

– Мізріель, будь ласка, не видавай мене! Я на все згоден! Я все віддам: і п'ять мільйонів, і все, що вкрав раніше! Тільки не видавай!

Мої губи зігнулися в переможну посмішку.

– Тоді контракт.

– Який контракт? – насторожився біс.

– Контракт, за яким я поверну за тебе борг. Але ти ж не думаєш, що я повірю тільки твоєму слову?

– Добре, я згоден на контракт. Тільки прочитаю разок.

Я клацнула пальцями, і під котлом з'явилася полум'я.

– Читай скільки завгодно, головне – не зварись.

У розкритої долоні з'явився папір – я вже давно роздумувала над його змістом, але сьогоднішня витівка Даніеля, все розставила на свої місця. Я простягнула братові контракт.

– Може, приберешь вогонь? Він мені заважає думати.

– Він допомагає тобі швидше вирішувати.

Тримаючись рукою за чавунний край, він читав умови.

– Це не прийнятне! – обурився він. – Це рабський договір.

– Хіба? – награно здивувалася і зробила вогонь під котлом сильніше. – Ти завжди можеш відмовитися. Тільки довго не розмірковуй. Брієр, напевно, захоче сам з тобою розібратися, а не отримати вже варений шматок м'яса.

Даніель відскочив від краю чана, який швидко нагрівався. Вода починала закипати, а червоне обличчя брата говорило, що дуже скоро він прийме вірне рішення.

– Гаразд. Дай сюди перо. Я підпишу.

Обмінявши перо на папір, яку я притримувала, Даніель поставив підпис.

– Дякую, – звернула згорток, і він знову зник туди, де мій брат ніколи його не знайде.

Сріблястий туман спіраллю опустився з кінцівок вил до основи і поповз над землею, повертаючи нас назад в маєток де В’єр. Мокрий Даніель укутався в ковдру.

– Ти виплодок пекла, Мізріель. Більш жорстокого створення я не бачив ніколи в житті.

Я посміхнулася.

– З поверненням в сім'ю, братик.

***

Недільний покер – традиція, яку я не готова скасовувати навіть заради мого коханого братика. Але залишати цього недотепу самого небезпечно, тільки особистий контроль і тільки під моїм наглядом. Контракт обрізав йому всі шляхи відступу, але, знаючи його хитру натуру, вважала за краще не відпускати його з короткого повідця.

Як не противився родич, але брати участь в недільних посиденьках йому все-таки довелося. Даніеля де В’єра знали всі собаки в окрузі, а ось Елла де В’єр – нещасна вдова, була людиною нової. Після того, як швачка підігнала по фігурі Даніеля пару моїх суконь, а цирульник продав пшеничного кольору перуку, Елла де В’єр стала вельми пристойною бісовою. Образ нещасної вдови неможливо було пов'язати з Даніелем, настільки було вдалим перетворення. Але, на жаль, манери у нього залишилися чоловічі.

Дворецький повідомив про прибуття гостей, і я спустилася до веранди. Стояла чудова погода: сонячні промені золотили дах альтанки, оповитої декоративним виноградом. Всередині стояв столик, і на своїх звичних місцях розташувалися дві мої старі подруги: Болотяна Відьма і Зла Мачуха.

– Мізріель, серденько, – поцілувала мене в щоку Болотяна Відьма, – ти гарнішаєш з кожним днем.

– Дякую, люба.

– Дійсно, так змінилася, – підхопила її Зла Мачуха, повторюючи наш обряд вітання, – невже нового коханця завела?

Я сіла за стіл, розправив складки сукні під допитливими поглядами подруг.

– Ви вже знаєте?

Дами перезирнулися. Роздаючи карти, першою заговорила Зла Мачуха:

– Все місто гуде. Кажуть, Себастьян Брієр хвалиться, що зловив головну бісову за хвіст, і ти у нього ходиш в коханок.

– Мерзенний брехун! – зло промовила.

– Ох, люба, навіщо ж так?! – заметушилася Болотяна Відьма, втупившись на мою долоню.

Я не помітила, як зім'яла в руках карти. Як же мріяла, щоб на їх місці була шия відьмака.

– Так, значить, між вами немає ... симпатії? – уточнила Зла Мачуха, кинувши пару золотих на стіл, підняв ставку.

– У мене до нього одне почуття, і воно діаметрально протилежно симпатії.

– Дивно. Навіщо тоді таке говорити? – додала Болотяна Відьма.

Я з гіркотою зітхнула. Вдаватися в подробиці нашого договору з мерзенним типом мені не хотілося, але і мовчати про те, що трапилося я не могла.

– Справа в тому…

– Кхе-кхе, – пролунало за спиною, відволікая від розмови. Елла де В’єр у всій її пишноті зайняла останнє вільне місце за столом.

– Це моя кузина – Елла де В’єр, бісова.

– Ви теж виконуєте бажання, як Мізріель? – запитала Болотяна Відьма.

– На жаль, ні, – ламаним голосом промовив Даніель.

– Елла ... втратила ліцензію, – збрехала я. Буде важко пояснити, як пристойна міледі примудрилася напитися до безпам'ятного стану і обміняла свою силу на пару пляшок міцного. – Чоловік Елли сильно хворів, і їй довелося продати ліцензію, щоб оплатити послуги лікаря.

– Це так героїчно! – сказала Болотяна Відьма. – Захоплююсь вами.

– А чоловік пішов на поправку? – захвилювалася Зла Мачуха.

– Ні. Елла – вдова.

– Жорж був хорошим бісом. У нашому місті ніхто не міг сказати поганого слова про нього.

Я глянула на брата – в минулий раз чоловіка звали Бенджамін. Даніель ще розповідав про переваги свого уявного чоловіка, видавлюючи з моїх подруг скупі сльози.

– Мізріель, так що ж сталося у тебе з Себастьяном Брієром? – запитала Зла Мачуха, стомлена розповідями Елли.

– Я повинна йому гроші... Дуже велику суму.

– Як ти примудрилася, серденько, зв'язатися з ним? Він же один з самих ненадійних лихварів! – вигукнула Болотяна Відьма.

– Борг Даніеля. Цей недотепа втягнув мене в свої брудні справи.

Зла Мачуха перетасувала колоду і роздала нам по дві карти.

– Від Даніеля одні проблеми. Він завжди був більмом на вашому чесному роду. Я тобі давно пропонувала: в мішок його і в лісі залишити. Вже би отгорювала і жила собі не зная лиха.

Я нервово засміялась, відчуваючи на собі допитливий погляд «Елли».

– Навіщо в ліс? З камінем на шиї і в болото. Мною перевірено, ще жодного такого не знайшли, – запропонувала Болотяна Відьма.

– Ай! – скрикнула я, – Даніель під столом штовхнув мене.

– Що з тобою, серденько? – злякалася Болотяна Відьма.

– Нічого, – я глянула на брата, – серце кольнуло... та й сенсу немає обговорювати те, що не сталося. Мені потрібно вирішити проблему з відьмаком. Мені гроші потрібні.

– Скільки тобі треба, серденько? – співчутливо поцікавилася Зла Мачуха.

– П'ять мільйонів.

Подруги скрикнули, хапаючись хто за голову, хто за серце.

– Таких грошей тобі ніхто не позичить. Це дуже велика сума, – сказала Болотяна Відьма.

– Може, відьмака в мішок і на дно болота? – писклявим голосом запропонувала «Елла».

– Ні-ні, з Себастьяном так не вийде, це вам не замшілий біс-алкоголік і злодій, – сказала Зла Мачуха, кольнув самолюбство Даніеля. – Та й такі гроші є тільки у короля.

– Навряд чи він погодиться ними поділитися добровільно, – сказала Болотяна Відьма.

– А чому ні? – обернулася до подруги Мачуха. – Потрібно правильно попросити... Ось, наприклад, своїй невістці він точно не відмовить.

– Невістці ... – я задумалась, оцінюючи вигоду від шлюбу з принцом Монті.

Про нього ходили різні чутки, він досить замкнутий. При його інфантильному батьку королі владою при дворі розпоряджалася Хрещена Фея і ненависний мною відьмака. Ризик великий, але азарт увести гроші з-під носа мерзотника був велик.

– Не думаю, що крутитися біля Себастьяна Брієра гарна ідея. Ти зовсім молода, Мізріель. Навіщо тобі такі зобов'язання? – запротестував Даніель.

– Думаєш, мені це не під силу? – розвеселив мене брат. – Або боїшся, що твоя кузина стане першою королевою з хвостом? Ну-ну, дорога Елла, вір в мене.

– Чудовий план! Пропоную відсвяткувати це чотирма келихами ігристого! – вигукнула Болотяна Відьма.

– Трьома, – я глянула на перелякане обличчя брата. До того ж заборона на алкоголь була частиною його контракту. – Елла після смерті чоловіка відмовилася від будь-яких міцних напоїв!