Кіра влетіла у свій кабінет і почала носитися туди-сюди по приміщенню. Злість і обурення вирували в її грудях, вимагаючи виходу. Ні, цей ультиматум в голові не вкладався! Як батько додумався до такого? І при цьому вже домовився і обговорив усі деталі з Архиповим! Гаразд, вона давно помічала у нього одержимість продовженням роду, але як Архипов і його син погодилися на це безглуздя? Невже вони настільки жадібні до влади? Вона колись читала, рік або близько тому, що після загибелі матері Архипова молодшого він пішов з бізнесу і про нього більше ніхто нічого не чув. Кіра навіть не пам'ятає, як він виглядає! У житті їм так і не довелося зустрітися, а фотографії дівчина практично не запам'ятовувала, вважаючи за краще тримати в голові лише важливу для бізнесу інформацію, а з цією сім'єю вони справ не мали.

До сьогоднішнього дня!

— Кіро...

— Так? — дівчина різко повернулася і побачила свою секретарку, яка боязко заглядала в кабінет через прочинені двері.

— Я постукала, — стривожено мовила вона.

— Добре, не хвилюйся, — відмахнулася Кіра. — Що в тебе?

— Тут знову з нашої філії, щодо тієї угоди. У них проблеми.

На мить вона задумливо подивилася на Дашу. Злість все ще вирувала в ній, вимагаючи виходу. По обличчю своєї секретарки вона розуміла, що не змогла цього приховати, як не старалась. Гнів і образа були настільки сильними, що вона до болю стискала пальці, вдавлюючи нігті в долоні. Куди подівся її люблячий батько, який у дитинстві водив її на фірму, садив на коліна і говорив, що все це колись стане її? Все проходить, все змінюється. Вона теж уже не та маленька, наївна дівчинка, а жорстока, владна, амбітна бізнес-леді. Стерво, як часто її називали позаочі. Кіра знала, що найкращий спосіб заспокоїтися — це повністю поринути в роботу. Випустити пар у своїй стихії. У тому, що вона вміла робити найкраще — керувати всякими бездарами.

— Навколо одні ідіоти! Я сама поїду туди і все улагоджу! — різко обронила вона Даші. — Скажи їм, щоб завтра чекали на мене.

— Але у вас призначені зустрічі...

— Я не ясно висловилася? — зі сталлю в голосі уточнила Кіра.

— Ні, я все зрозуміла, — відразу знітилася секретарка.

— Тоді йди, подзвони директору філії і скажи йому, щоб чекав на мене. Також підготуй усі необхідні документи. Через півгодини вони повинні бути у мене на столі. Я додому, збиратися.

Кіра схопила свою сумочку і вискочила з офісу.

***

— Сідай, попутнику.

Чоловік миттєво обійшов автомобіль і зайшов на переднє сидіння.

— Пробач, я намочив твій салон, — він кивнув на воду, що капала з його одягу. — Дощ просто жахливий.

— Нічого. Година в автохімчистці все виправить.

Чоловік з розкаянням подивився на Кіру. Його глибокі очі кольору віскі пройшлися по ній, явно оцінюючи. Дівчина зауважила, що в них спалахнув схвальний блиск. Звичайно, шифонова блузка від відомого бренду відмінно підкреслювала всі її переваги: пружні груди, талію в формі пісочного годинника та вузькі штани, що сексуально обтягували стегна. Шкода, що сидяче положення заважало йому побачити її пружні сідниці.

Кіра знала собі ціну. Не дарма надривалася кілька разів на тиждень у тренажерному залі, розбавляючи тренування плаванням. Посміхнувшись, вона завела машину і натиснула на газ. Спочатку в салоні повисла тиша, якщо не враховувати кілька незначних фраз. Дівчина знову і знову позирала на свого попутника, постійно стикаючись з його очима. Напруга між ними зростала. Це бентежило нервові клітини в тілі Кіри. Вона не була ласою на чоловіків, але в цьому екземплярі ховалося щось дике, примітивне, що робило його неймовірно привабливим. Мабуть, він не мав відбою від жінок, але і Кіра мала зовнішність, що манила погляди.

— Як ти опинився на трасі? — прочистивши горло, дівчина спробувала розрядити тишу.

— Це довга історія, але можу сказати, що за власним бажанням. Просто мені не сподобалася компанія, з якою я їхав.

— Значить, моя компанія тобі більше до душі?

Кіра відверто фліртувала, але і чоловік реагував на це належним чином.

— Безумовно, — з усмішкою заявив він.

Від його низького голосу вона розплавилася. Завовтузилася на сидінні. Випрямила спину і постаралася сконцентруватися на дорозі.

— Я, до речі, Олег, — представився чоловік.

— Кіра.

— Гарне ім'я.

— Воно походить від грецького імені Кирія і перекладається як «володарка», — продовжила кокетувати дівчина.

— Любиш наказувати?

— Шалено, — видихнула вона, облизуючи свої губи.

У напівтемряві автомобіля цей жест виглядав якось інтимно. Він не сховався від погляду чоловіка.

Серце Кіри забилося сильніше, але раптом сталося непередбачене. Швидкість почала знижуватися. Дівчина кинула погляд на прилади, але ті нічого особливого не показували. Потім вона почула якийсь скрегіт і, зрештою, її дорогий автомобіль зупинився.

— Якого біса!? — обурилася Кіра, б'ючи долонями об кермо.

— Ось і приїхали, — констатував Олег. — У тебе є в бардачку ліхтарик?

— Ні.

— Гаразд, — приречено промовив він, — вийду, подивлюся, що там.

У таку темряву він навряд чи щось міг побачити, — подумала Кіра. Світло від фар теж не допоможе, тому дівчина відразу набрала номер свого страхового агента, який гарантував їй допомогу в подібних ситуаціях.

Олег підняв кришку капота і нахилився вперед. Чорт, те що пішов дим, не було доброю новиною, але розгледіти щось більш детально він не міг, лише здогадався, що проблема явно в двигуні.

Чоловік розігнувся і кинув погляд на власницю авто. Дівчина досить голосно говорила по телефону. Сперечалася. Гаряча штучка. Один тільки погляд на неї хвилював його кров, змушуючи її спуститися в пах. Весь час, поки вони їхали, він не міг відірвати від неї очей. Її губи так і манили, шепотіли: «поцілуй мене, спробуй». Він посміхнувся, знову чуючи лайливі слова. Вона навіть у гніві була чарівна.

Олег знав багато жінок, але таку вольову зустрічав вперше. Ось тільки їх знайомство більше схоже на дешеве кіно, заборонене тим, хто молодший вісімнадцяти. Поломка машини, пустельна дорога і розкішна жінка. Правда, холодні краплі дощу трохи остуджували його кров.

Він зачинив капот, знаючи, що в такій ситуації нічого не виправить. Заплигнув на своє місце, Олег зосередився на Кірі, яка все ще сперечалася по телефону.

— Як це раніше ранку не приїдете? — обурювалася вона. — То за що я вам тоді гроші плачу! Звичайно, чорт вас бери, я хочу залишити заявку! І тільки спробуйте не приїхати, я вас по судах затягаю! — пригрозила вона і натиснула відбій.

Від випробуваного гніву Кіра з усієї сили кинула телефон на полицю сенсорною панеллю.

— Проблеми? — акуратно уточнив Олег.

— Мій страховий агент козел! Ось наша головна проблема.

— Це не дивно, — хмикнув чоловік. — Страховики всі такі. Чим він нас «порадував»?

— Сьогодні вже ніхто не приїде і потрібно дочекатися ранку, — кривлячись, повторила Кіра.

— Все ясно. По-моєму, у тебе щось з двигуном, але в темряві я точно не зміг розгледіти. І допомогти теж не можу.

— Ти впевнений? Я добре доглядаю за своєю машиною! Щорічно проходжу ТО.

— Те, що ти їздиш до офіційних сервісів, ще не гарантує якості. Повір мені.

— З чого б це? — різко кинула Кіра, незадоволена тим, який Олег зарозумілий.

— Я — механік, крихітко. Тут, ще за півгодини їзди, якраз перед містом, є селище міського типу, в якому я живу і утримую власне СТО.

— Може, ти комусь подзвониш, щоб приїхали на допомогу? — з надією поцікавилася Кіра.

— Мій напарник під час моєї відсутності йде в запій, а більше нікому.

— І що ж ми будемо робити?

День не міг закінчитися гірше. Сьогодні у Кіри все йшло з рук геть погано. Вона захотіла втекти від проблем, а потрапила в інші. Це карма чи злий рок?

— А в тебе, крім страхового агента, більше нікому подзвонити?

— Блін, доведеться дзвонити татові.

Чорт, вона не хотіла цього робити, як і бачити його. Почути чергові нотації. Однак і просидіти ніч на пустирі теж не було бажання. Скриплячи зубами, Кіра дістала телефон.

Олег помітив, що вона згадала про батька, а не чоловіка. І що голос звучав не дуже радісно. Явно сімейний конфлікт. Кому, як не йому, знати, що це таке! Сам зі своїм батьком мав натягнуті відносини. Батько не приймав той шлях, який вибрав Олег.

— Боже, ну що це таке! — стогнала Кіра, даючи зрозуміти, що проблеми на сьогодні ще не закінчилися. — Мережа пропала, я ж тільки що нормально розмовляла.

Олег не витримав і розсміявся.

— Це через грозу та дощ, місцевість тут така, — все ж додав він, коли помітив, що дівчина не поділяє його веселощів. — У мене є пропозиція. Недалеко знаходиться невеликий сарай. Він побудований для працівників, які обробляють поля, і там має бути більш-менш нормально. Давай переберемося туди, щоб не сидіти посеред траси.

— А ти звідки знаєш про цю будівлю?

Кіра підозріло примружилася.

— Мені знайомий цей район. Бувало вже ламався неподалік, коли проводив тест-драйв, а мій напарник не міг мене забрати.

— З машиною нічого не трапиться? Її не розберуть за ніч на запчастини?

— Ні, тут невеликий потік машин, а в будні ще менше.

Кіра зважила всі за і проти і вирішила, що краще сховатися в сараї, ніж сидіти в темряві на дощовій дорозі.

— Добре, пішли.

Вони вискочили з автомобіля. Мигнули фари, коли заблокувався замок. Кіра поспішила попрямувати за Олегом, який здавався, знав, куди йти. Вже через хвилину дівчина повністю промокла під холодним дощем. Вони минули ряд дерев, після чого Кіра справді побачила, що вдалині знаходиться якась невелика будова. Вона трохи відстала від свого провідника, бо каблуки дорогого взуття грузли в землі. Однак Олег не залишив її одну. Він розвернувся, підійшов до неї і взяв за руку. Тепла долоня міцно стиснула її руку, і Кіра миттю забула про холод. Електричний розряд пройшовся по її тілу ознобом. Вона підняла голову, але в темряві не могла розгледіти його очі, лише обрис фігури. Чоловік впевнено повів за собою, намагаючись йти не надто швидко.

Будова виявилася невеликою, але головне, що там було сухо і не брудно. Під стелею навіть висіла гасова лампа, завдяки якій Кірі здалося, що вони потрапили в минуле століття. Олег дістав сірники з полиці і запалив лампу.

— Ти вмієш таким користуватися? — здивувалася дівчина його спритності.

— Не вперше тут застрягаю, — зі смішком відповів її попутник.

Несподівано Олег почав знімати з себе мокру сорочку, через що Кіра застигла, відкривши рот. Кров ударила їй в голову від погляду на його рельєфний торс, на який падало м'яке світло лампи. На твердих м'язах не було жодної вади. Вона бачила голих чоловіків і навіть більше, але це ніколи не викликало у неї такої примітивної реакції. Внизу живота утворилася туга пружина, яка лише сильніше скручувалася, в міру того як Кіра вивчала свого супутника.

Холод зник. Навіть стало жарко. Цей жар йшов зсередини. Її лібідо стрепенулося, а пульс почастішав. Можливо, через те, що у неї давно не було сексу, а тут такий екземпляр перед очима, немов говорить: «бери, використовуй». Тоді чому б не скористатися нагодою? Звичайно, секс із незнайомцем — не найкраща ідея, але Кіра була дорослою жінкою, яка могла дозволити собі раз піддатися слабкості. Тим більше коли випала така можливість.