- Кохана, ти вдома? - пролунав гучний голос Віктора, як раз, коли Настя закінчувала обідати в компанії Валентини.

І хоч кухарка усіма силами пручалася, не розуміючи, як може сидіти за одним столом з господинею, все ж Настя наполягла на своєму. Обідати самій надто самотньо. З Валею хоча б можна було поговорити. І як же здивувалася дівчина, почувши в розпал дня голос чоловіка вдома. Валентина поспішила зникнути, забравши з собою тарілку, коли господар увійшов на кухню з величезним букетом троянд. Настя навіть підвелася від несподіванки.

- Ого. Це в честь чого? - запитала, підходячи ближче. Чоловік так і сяяв.

Так не притаманна йому широка посмішка і щасливий погляд підказали дівчині, що трапилося щось хороше. Взяла букет яскравих рожевих квітів, які видавали неповторний аромат. А чоловік зненацька обійняв її і поцілував в губи. Довго так, як давно не цілував.

- Привітай мене, я сьогодні підписав контракт з одним перспективним молодим співаком. - видав на одному диханні, а Настя не змогла утримати здивованого вигуку.

Ще вранці думала, що як тільки Вітя повернеться додому, їх чекатиме серйозна розмова. Хотілося висловити все, що накипіло. Давило зсередини, але зараз, дивлячись, який чоловік по-справжньому щасливий, вона не могла затьмарити йому цієї події. Тому взяла себе в руки і міцно обняла Віктора.

- Серйозно? Я дуже рада за тебе.

- Упевнений, це та золота жила, яку я давно шукав, - чоловік вивільнився з рук дружини і відправився до бару за пляшкою Скотча. - Він навіть пісні сам пише, і досить непогані. Я прочитав його начерки, і вже днями ми вирушимо на студію звукозапису,. - плеснув у склянку алкоголь, підніс його до рота, а потім урочисто вимовив. - Ну, за нове життя! - Настя була така щаслива за чоловіка, що зовсім неправильно розтлумачила його слова про нове життя. Їй раптом намалювалася перспектива, що тепер все зміниться.

Красиві картинки того, що життя повернеться в колишнє русло, потекли рікою, зігріваючи зсередини, і підкидаючи думки, що не дарма вона довго терпіла його відсутність вдома і холодність. Тепер, коли Віктор більше не буде витрачати стільки часу на пошуки зірки, він зможе більше уваги приділяти їй. Як же вона помилялася тоді, але іноді людина готова хапатися за будь-яку надію, аби повернути собі безцінні миті щастя.

- Сьогодні ти з ним познайомишся! - радісно вигукнув чоловік, - ми вирішили в тісному колі і неофіційній обстановці познайомитися з ним і його музикантами. Я вирішив поки нікого не міняти, подивимося, як робота піде.

- Почекай, з ним? Хіба це не група? - не зрозуміла Настя, передаючи букет Аліні, молодій служниці, яка відразу ж  забрала його, щоб поставити у вазу.

- Ні. Це сольний виконавець.

- Ти начебто групу шукав?

- Я шукав того, в кого зможу вкласти гроші. А група це або виконавець, не має значення. Головне результат і бажання працювати. У цього хлопчини бажання хоч відбавляй.

- Тоді це потрібно відзначити! І я з радістю познайомлюся з ним! 

Віктор підійшов ближче і з задоволеною посмішкою притягнув дружину до себе.

- Познайомишся обов'язково! Але спочатку відзначимо це по-справжньому. Привітаєш мене!

Що конкретно мав на увазі чоловік довго думати не потрібно було. Досить було побачити, як він по-господарські засунув руку їй під спідницю.

- Та не тут же! - обурилася Настя, легко стукнувши його по руках і озирнувшись на всі боки.

- А кого ти соромишся? Моя дружина. Де хочу, там і беру, - ігноруючи протест, чоловіча рука сильніше стиснула жіночу сідницю, а друга вже відсувала в сторону воріт домашньої кофти.

- Ні, любий мій, - суворо сказала дівчина, вириваючись з рук чоловіка. - Ми займемося цим в нашій спальні, де я не буду думати про те, що нас можуть побачити слуги. Я хочу розслабитися і отримати задоволення врешті-решт.

Примружившись, чоловік на мить напружився. Не сподобався йому цей протест. Якщо сказав тут, значить тут. Міг би, за комір схопив прямо зараз, над обіднім столом нахилив, спідницю задер і рот закрив би, щоб не горланила. Але поки не час. Поки він не може дозволити собі цього з нею, тому вже через кілька хвилин подружня пара опинилася в ліжку. Вперше за довгий час.

Увечері, одягнена в чорну приталену сукню довжиною до п’ят, Настя зайшла під руку з чоловіком в ресторан, де вже в одному із замовлених залів була присутня чимала кількість запрошених.

- Ти ж сказав, що ми познайомимося в тісному колі, - розгублено прошепотіла дівчина, не розуміючи для чого весь цей пафос, та обводячи натовп розсіяним поглядом.

- А хіба це не тісне коло? - поплескавши її по руці, Віктор відійшов, залишаючи дівчину одну посеред незнайомих людей.

Де не де їй траплялись знайомі обличчя, але все ж близько вона ні з ким з них не спілкувалася.

Стало ніяково стояти так одній біля дверей, і Настя пройшла вперед, хапаючи з таці офіціанта келих шампанського. Справа сміялася компанія молодих людей, одягнених не так офіційно, як інші. Один з них із розпатланим волоссям посміхався ширше інших, щось обговорюючи з друзями. Цікаво, хто це? Не встигла Настя додумати відповідь, як ззаду пролунав бадьорий голос чоловіка.

- Кохана, знайомся, - Настя обернулася і від несподіванки ледь не виплюнула шампанське назад в келих. - Це Стас Багіров. Той самий перспективний виконавець, що подає великі надії. А це моя дружина - Анастасія.

Стас отетерів. Серце перевернулося, поки карі очі досліджували дівчину уважним поглядом. Анастасія Свіридова? Він і не думав питати у неї прізвище при зустрічі. Таких збігів просто не буває. Але неймовірно красива дівчина навпроти, з обручкою на пальці доводила протилежне.

Першою отямилася Настя і привітно посміхнулася.

- Ну, вітаю, Стас! Думаю, з вас вийде відмінна команда.

- Ви знайомі? - насупився Віктор, переводячи запитальний погляд з дружини на нового підопічного.

- Так. Вже дуже давно.

- Ну, тоді, кохана, ти не будеш нудьгувати. Вже є з ким поговорити, - і, хлопнувши хлопця по спині, пішов вітатися з гостями.

Настя, здається, не очікувала, що так скоро залишиться в чужій компанії. Навіть фиркнула, проводжаючи спину чоловіка не зовсім доброзичливим поглядом.

- Я не знав, що Свіридов твій чоловік, - невпевнено подав голос Стас, і Настя глянула на нього знизу вгору.

Навіть зараз, на високих підборах, вона діставала йому тільки до лінії очей. Хоча раніше все було навпаки.

- Тепер будеш знати. Вітаю ще раз! - широко посміхнулася. - Як ви взагалі познайомилися?

- Я чув днями, що проходить кастинг до одного відомого продюсера. Пробив через знайомих його номер, і ми зустрілися. Він нас послухав, ми поспілкувалися, а сьогодні вранці підписали контракт.

- Швидко так.

- Ти чимось незадоволена? Не хочеш, щоб я працював з твоїм чоловіком? - примружившись, Стас не міг відвести погляду від Насті, шукаючи підтвердження своїй здогадці, що вона абсолютно не рада була знову з ним зустрітися.

Ще з минулої зустрічі поводилася занадто різко по відношенню до нього, гордовито.

- Ні! Що ти!? Просто зазвичай Вітя довго думає перед тим, як почати нове співробітництво. Але, мабуть, ти його підкорив!

 «Вітя», пролунало як наждачкою по склу для Стаса. Так по-простому, сімейному, як жінка повинна називати чоловіка.

А потім дівчина глибоко зітхнула і винувато схилила голову на бік.

 - Слухай. Я хочу вибачитися за позавчора. У мене був не дуже хороший день, і все дратувало. Я повела себе, як самозакохана дурепа, на все сердилася і бурмотіла. І пішла тоді не через тебе. Просто навалилася купа думок, і потрібно було заспокоїтися і розібратися в них.

Немов почувши його власні домисли, Настя сама відповіла на найголовніше питання. Хлопець ще з пару секунд пронизливо на неї дивився, а потім посміхнувся кінчиками губ. Підхопив келих шампанського з таці у офіціанта.

- Ну, приємно познайомитися, Анастасія! Мене Стас звуть, - стукнувся з її келихом і Настя розсміялася.

- І мені приємно. Дякую.

- У всіх бувають погані дні. Коли у мене паскудний настрій, під руку взагалі краще не потрапляти.

- Домовилися. Буду уникати тебе, - продовжуючи посміхатися, знайомі пішли в центр залу.

- Ну, зовсім вже уникати не треба, - підморгнув Стас. - До речі, ти сьогодні круто виглядаєш!

- Дякую, - вдячно кивнувши, дівчина не залишила і його без відповідного компліменту. - А ти взагалі на себе не схожий. Костюм, сорочка. Так офіційно!

- Не подобається? Чи не пасує мені?

- Пасує! Навіть дуже! Просто незвично.

- А що більш звично?

- Ну ... - задумалась Настя, - толстовки і широкі джинси.

Стас голосно розсміявся, закидаючи голову назад, і викликаючи у Насті відповідну посмішку. Адже вона описала той одяг, в якому він ходив, коли був підлітком. Ніяк цей образ не хотів стиратися з її пам'яті.

- Може, я тебе розчарую, але тепер я їх не ношу. Можеш забути. Але і костюми теж дуже рідко. В основному те, що ти бачила нещодавно.

- Простирадло? - хитро підняла ідеальну брову Настя.

- Іноді. Тільки якщо доводиться відкривати двері вранці непроханим гостям.

- Це я непрохана? 

- Ти завжди прохана, Настя! - сказав трохи тихіше і дивним поглядом її обвів, немов говорив про щось інше. А потім розвернувся і кивком голови вказав на ту саму компанію, за якою ще пару хвилин тому спостерігала вона сама. - Ходімо, познайомлю. Це мої пацани.