Виринувши зі спогадів, вона краєм ока встигла помітити, як Маша і Арина встають і виходять з-за столу, залишаючи її наодинці з колишнім знайомим.

- Гей, ви куди? - крикнула услід, але перекричати музику не вдалося.

- Носик припудрити, - пролунало поруч трохи хрипким голосом, і обернувшись, Настя побачила, що Стас пересів ближче до неї.

- Зрозуміло, - після такої кількості шампанського дивно як їй самій ще не пора було до дамської кімнати.

- Дивлюся, заміж вийшла? - поцікавився хлопець, вказавши кивком голови на її обручку.

- Вийшла, - підвела погляд і зустрілася з карими очима. Стас сидів близько. Занадто близько. Але через гучну музику, далі сидіти було неможливо. Тоді б вони просто не почули один одного. У Стаса в руці склянка з текілою, яку він повільно прокручує на місці. - А твої як справи? Як мама? Все також займається репетиторством? - з цікавістю вимовила дівчина.

- Мати відмінно. Уже давно не дає уроків. Хіба що грі на скрипці, - посміхнувся, і відпив невеликий ковток зі склянки. - А я .. ти і сама бачиш.

- Як ти взагалі на сцені опинився? Начебто ніколи не виявляв інтересу до музики, - здивовано запитала вона, згадуючи, що все, чим цікавився хлопець - був футбол, але ніяк не музика або спів.

- Чесно кажучи, єдине, що пов'язувало мене з музикою - була гітара. А після твого від'їзду все змінилося. Мати оплатила заняття з вокалу. Потім ми перебралися до Києва. Ну а далі кілька кастингів, два шоу, одне танцювальне, інше вокальне.

- І ось ти тут.

- І ось я тут, - пустотливі очі посміхалися, і Настя знайшла доказ того, що даремно вона так довго дошкуляла себе почуттям провини.

Він посміхався їй. Ніякої образи або злісті. Значить, рана була не дуже глибокою і швидко загоїлася. Це не могло не приносити радості. Відповідальність за чуже життя занадто важка ноша.

- Ну, ти напевно, дуже щасливий. Стільки прихильниць.

- Не скаржуся. Їх дійсно багато. Іноді по дві, три за ніч, - він самовдоволено реготнув, з цікавістю розглядаючи стару знайому.

- Знайшов чим вихвалятися, - фиркнула Настя, відкинувшись на спинку стільця. - А про почуття їхні ти подумав?

- Вони самі на все згодні, я нікого не примушую. З якого я повинен думати про їхні почуття? Нехай самі думають перед тим, як погоджуватися на секс на одну ніч, - байдуже знизав плечима і допив залишки алкоголю одним великим ковтком. Махнув офіціянтові, даючи знак повторити.

- А якщо дівчина закохається в тебе, після такої ось однієї ночі?

- Мені-то що? Пару разів перед іншим ноги розсуне і розкохається.

Все ж помилилася Настя. Зараз це не той хлопчина, якого вона знала сім років тому. То був доброзичливий, веселий і щедрий хлопчисько, який так і випромінював світло. А тепер на його місці опинилася абсолютно протилежна людина. У словах відчувався холодний егоїзм.

Що з нами робить час? Або це досвід? Чому ми так міняємося, закриваючи глибоко в собі ту щиру і променисту душу, захищаючи її парканом холоднокровності та цинізму? Хоча, напевно, це вірне рішення. Чим частіше відкриваєш душу, тим важче її потім вилікувати. Та й час зараз такий. Чому вона дивується? Це раніше займалися сексом тільки з тим, кого кохали, а зараз це як «привіт» сказати.

Познайомилися, переспали, розбіглися. Хлопець просто живе нормальним життям двадцяти однорічного. І він має рацію. Якщо дівчата самі стрибають до нього в ліжко, значить все, що їм потрібно - голий секс.

 - І давно ти заміжня? - відволік її об'єкт роздумів.

- Чотири роки як.

- І діти є?

- Ні. Поки немає.

- А чоловік де?

- Вдома.

- Чому відпустив так пізно в клуб?

- Я ж не маленька дівчинка, за якою потрібне око та око. Та й нам не по двадцять, щоб бігати один за одним по клубах.

Він задумався, а потім сказав, серйозно дивлячись їй в очі.

- А я б не відпустив.

- Чому це?

- Ти в дзеркало себе бачила? - погляд карих очей  проїхався її обличчям, і навіть нахабно спустився до грудей. На мить там затримався і назад до очей зметнувся.

- В якому сенсі?

- На тебе, як мінімум, зараз троє витріщаються, і це тільки ті, кого я помітив.

- Ну та й що? Нехай дивляться. Ніхто не забороняє.

- Я б заборонив, і очі повидирав, якщо б на мою жінку так витріщалися.

- Стас, це вік. Ти занадто імпульсивний.

- Мммм, вік значить? Пам'ятаю, ти в моєму віці досить раціонально мислила, а я значить, ні?

- Я не це мала на увазі. Просто, - запнулася, підбираючи правильні слова, - потім будеш по-іншому на речі дивитися.

- Ні-і, - цокнувши язиком, він теж відкинувся на стілець, торкаючись її плеча своїм. - Я дуже ревнивий, щоб відпускати свою жінку кудись одну.

Навіщо він їй це доводить? Адже все одно буде так, як Настя каже. З віком починаєш трохи інакше дивитися на речі. З'являється довіра. Немає дурних імпульсивних істерик на ґрунті ревнощів. Світогляд змінюється. Але чи є сенс зараз це доводити хлопцю, повністю впевненому в своїх словах? Звичайно, ні.

Настя кинула погляд на годинник. Телефон показував пів на другу. Дивно, але не дивлячись на всі свої переконання, Насті раптом прийшла в голову думка про те, що Віктор жодного разу за цілий вечір не подзвонив. Не поцікавився чи все у неї гаразд. Довіра довірою, але банальну турботу ще ніхто не відміняв. Хоча...можливо він втомився і спить вже. Все ж вони тільки звикають до зміни часових поясів.

Повернулися подруги, голосно про щось розмовляючи, і бесіда полилася в новому ключі. Машка тріщала без зупину, Арина теж не відставала. Одна Настя через деякий час стала мовчазною. Навалилася дика втома від випитого шампанського і гучної музики. Організм не звик до таких гулянок, і вимагав відпочинку. Тому попрощавшись з усіма, вона взяла таксі і поїхала додому. Чоловіка вдома не було. Зателефонувавши йому, Настя дізналася, що він на вечірці, якій конкретно уточнювати не стала. Прийняла душ і звалилася без задніх ніг.

Ближче до обіду, почула дратівливий звук будильника, і крізь туман, що охопив голову, згадала, що Машка записала її до свого перукаря. Ліниво відкинувшись на подушку, зазначила, що сторона чоловіка ідеально пристелена. Значить, вдома не ночував.

Набрала подругу, але та не відповіла. Ймовірно, приймає душ, припустила дівчина і знехотя попленталася робити те ж саме. Якщо домовилися, треба їхати. І про що вони думали вчора, випиваючи таку кількість шампанського? Навіщо?

Випивши пігулку, Настя через сорок хвилин дзвонила в двері подрузі. На очах темні окуляри, щоб приховати сліди вчорашньої гулянки. Подзвонила раз. Другий. Ну і де вона? Розсердилася, коли зрозуміла, що відкривати ніхто не збирається.

Набрала знову номер Машки і почула за дверима веселу мелодію дзвінка. Це що таке? За сорок хвилин вже можна було душ прийняти кілька разів. Невже спить? І тепер уже з силою натиснула на дверний дзвінок, і не відпускала до тих пір, поки не почула, як замок клацнув. Ось так, моя люба. Будеш знати, як спати до обіду, переможно посміхнулася дівчина.

- Якого біса? - продзвенів захриплий сонний чоловічий голос, як раз коли двері з гуркотом відчинилися. Настя так і завмерла. Протерши очі, на неї підняв заспаний погляд Стас, обгорнутий до пояса простирадлом, і тільки зараз здається, остаточно прокинувся. – Доброго ранку!