Ерен
Зміст книги: 2 розділа
Це була просто моя мрія – нарешті я звільнюсь від батьків, я зможу купувати стільки сукень скільки хочу, ніхто не змусить мене відвідувати всі бали, врешті-решт – я стану королевою в майбутньому.
-Я згодна! – щиро посміхнулась Ерен і простягнула руку.
-Чудово. – принц підвівся з коліна і натягнув обручку на її палець. Це була дуже вишукана обручка, вона була золота з розсипом маленьких камінчиків, мабуть то іклін – біле гарне і дуже дороге каміння, яке має захист від темних сил і світиться у темряві. А посередині був великий керіс – червоний, майже як рубін камінь, який підсилює магічні сили істоти. Якби в мене були сили, то цей камінь неабияк міг би допомогти в битві. І він червоний, прямо як рубіни які я часто ношу – відчуваю що принц про це подбав, може він давно у мене закоханий?
Я роздивлялась обручку поки їхала каретою додому. Після такої пропозиції мої батьки вже чекали мене і поки я не встигла нічого зайвого сказати – ми вже прямували до карети. Принц лиш посміхнувся і пообіцяв зустрітись на весіллі.
-Треба підігнати сукню, мабуть ми завтра поїдемо. – промовила мама. Почекайте, ми ж ще її не обрали?
-Так, весілля краще зіграти якнайскоріше – сказав батько. Ну, з цим я була згодна.
-Почекайте, але ж так багато приготувань має бути – сукню ще треба обрати, і я ще не впевнена в яких кольорах хочу весілля і де ми врешті решт його зіграємо? Я би хотіла зіграти весілля весною в нашому заміському маєтку.
-Дорогенька, все вже давно вирішено. Ми з королевою обрали для тебе найкращу сукню, а найліпші економки, дизайнери та слуги вже облаштовують бальний зал. Як тільки ми зрозуміли, що весілля буде з приїздом принца – ми почали підготовку. Весілля буде наступного тижня. – мама казала це так, наче це було абсолютно нормально і так робили всі.
-НАСТУПНОГО ТИЖНЯ? – я не стримала своїх емоцій за що отримала два гнівні погляди від батьків. –Вибачте. – я глибоко вдихнула. – Але ж , якщо ви вже давно про все знали, то чому мені не сказали? Я б хоча б прийняла участь у плануванні.
-Ти б могла розтеревенити все на одному з балів, а це ще було не стовідстоково, ми мали отримати згоду принца. Тим паче, люба, все і так буде з вищого розряду, не переживай. Тобі треба лиш бути гарною і усміхатись.
Я знов глибоко видихнула. Сперечатись було марно, я знаю своїх батьків. Єдине що я б отримала – це покарання, а покарання в батьків жорстокі, минулий раз ноги заживали два тижні, я ледь могла ходити але мусила танцювати і посміхатись на балах. «Треба бути гарною і усміхатись» - як мені вже тошно від цих слів, я ж не лялька, в мене є свої думки і почуття. Однак нікому це не цікаво. Сподіваюсь з принцем моє життя зміниться.
Ерен фон Геньян Докерен – звучить все ж таки. Як тільки вийду заміж – ніхто мені буде не указ, ну крім чоловіка. Але я думаю ми знайдемо спільну мову, він такий гарний – гарні люди не можуть бути поганими.
Наступного дня ми з матушкою відправились на примірку сукні. Фасон був далекий від моїх мрій, я люблю витончені сукні, не дуже пишні. Щоб тканина струменіла і підкреслювала мої форми. Сукня ж яку обрали мати та королева була пишною з дуже великою кількістю прикрас – тут і вишивка, і вшиті камінчики і бантики – вона явно дуже дорога, кравчиня мабуть дуже була рада все це пришивати. Я стояла навпроти дзеркала і дивилась на своє відображення, добре що я від природи гарна, це рятує всю цю ситуацію.
-Що думаєте? – спитала нарешті кравчиня поправляючи спідницю на моїй сукні. Вона буде готова вже після завтра.
-Чудово, просто чудово. – матінка явно виглядала абсолютно задоволеною своєю роботою. – Тоді дорогенька, перевдягайся назад.
Я ще раз повернулась біля дзеркала наостанок. Треба визнати – сукня непогана, просто забагато прикрас. Я пішла за ширму де слуги допомогли мені перевдягнутись.
-Тепер можемо повертатись додому, наступні декілька днів тобі треба буде багато чого зробити для догляду за шкірою. Врешті-решт весілля буває раз у житті.
-Матінко, а ми не підемо хоча б обрати обручки чи весільний букет сьогодні? Весілля так скоро, боюсь їх не встигнуть зробити.
-Що ти, дорогенька, їх вже давно замовили. – ми сіли в карету і вже направлялись додому.
-Навіть їх ви самі обрали? Але ж букет все одно роблять за день. Ми цілком могли обрати його разом.
-Люба, так прийнято що букет збирає мати. Тим паче що ми обирали його під загальну стилістику весілля.
Що ж, і то правда, загальної стилістики я все ще не знаю, можу лиш здогадуватись.
-Що ж, добре, матінко. – ми продовжили дорогу в тиші.
От і настав той самий день. Після величезної кількості арома-ванн, масок з цілющих рослин всього Тейвену – моя шкіра просто сяяла. В сусідніх королівствах з цим явно гірше, але кількість доглядових засобів з Тейвену продавалась і в інші країни. Врешті-решт, цим мій батько і зробив наш статок.
Я вдягнула свою весільну сукню – маю визнати після підгонки по фігурі вона стала виглядати краще. Покоївки зібрали моє волосся в переплетіння кос на голові. Я рідко роблю такі зачіски, бо люблю коли волосся вільно спадає на плечі, але виглядає це звичайно шикарно. Фінальним штрихом зачіски є невелика тіара з фатою. Фата дуже довга і опускалась до самої підлоги. Букет мені зібрали з білих і синіх квітів – анемдус – чарівні квіти які сяять від руху. Мабуть що королева підбирала букет під колір очей сина.
Що ж, могло бути і гірше, я посміхнулась своєму відображенню
-Люба, вже час виходити. – мене покликала мати.
Я вийшла з кімнати очікування і біля входу мене вже чекав батько. Я взяла його під руку і послідували в зал.
Зал було чудово прикрашено, тут нема зауважень. Білий і синій кольори чудово поєднувались. Лавки на яких сиділи гості були прикрашень квітами. Також квіти були під стелею і на проході стояли горщики з білими і синіми анемдусами – прямо як в моєму букеті. Ми з батьком шли по синьому килиму, а біля магічної арки вже чекав принц. Арка була прикрашена квітами. Зелена арка що виглядає як переплетіння коренів, сині і білі квіти – це виглядало дуже магічно. Принц Есмунд був у Синьому костюмі і посміхався мені. Я посміхнулась у відповідь і встала навпроти нього.
Під час церемонії ми обмінялись обручками, після чого нас благословила магічна арка – коріння обплело наші руки і біля обручок з’явились білі квіти – знак того, що відбулось одруження ельфів.
Після цього, ми нарешті поцілувались. Це був швидкий поцілунок, і я майже нічого не встигла відчути. Що ж, я готова дочекатись шлюбної ночі.
Після цього був дуже довгий банкет. Я була неймовірно щасливою – нарешті я виправдала очікування своїх батьків, нарешті я вільна від їх заборон і може сама вирішувати хоч шось в своєму житті.
Під час бенкету ми отримали багато подарунків – від королівства Фейрі ми отримали магічну духи, які змушують говорити тільки правду тих, хто їх вдихне, від королівства людей – механічну карету яка може пересуватись без звичної магії або тварин, а від королівства гномів – меч викований з найміцнішого матеріалу – елонд, міцніше за цей камінь нема нічого. В нього як і в мою каблучку на заручини було інкрустовано іклін і керес, через що меч виглядав майже як прикраса. Він був зачарований і подарований нашому первінцю – тож скористатись ним міг би тільки наш перший син.
Після банкету, привітань і подарунків я відправилась готуватись до шлюбної ночі, поки Есмунд(тепер я його і так можу називати, правда ж?) продовжував спілкуватись з гостями. Дуже багато часу відняло просто перевдягання з весільної сукні, а уж розібрати зачіску – закінчили ми вже глибокої ночі. Перевдягнувши в дуже тонку нічну сорочку, яка майже просвічувала, мене провели до нашої кімнати в королівському палаці. Тепер в мене є своя кімната в королівському палаці, нарешті! Зайшовши до кімнати, в ній все ще було пусто і тихо. Слуги запалили світло, поставили воду на прикроватний столик і принесли закуски, після чого залишили мене очікувати на свого чоловіка одну.
Коментарі
Авторизуйтесь, якщо бажаєте залишити коментар
Авторизація Реєстрація