Налаштування
Розмір шрифту:
Інтервал:
Колір
тексту:
фону:
Коментарі

Авторизуйтесь, якщо бажаєте залишити коментар

Авторизація Реєстрація
Олена Гуйда
Ворожка королівського відбору

Зміст книги: 50 розділів

Спочатку:
Глава 1
739600 дн. тому
Глава 2
739600 дн. тому
Глава 3
739600 дн. тому
Глава 4
739600 дн. тому
Глава 5
739600 дн. тому
Глава 6
739600 дн. тому
Глава 7
739600 дн. тому
Глава 8
739600 дн. тому
Глава 9
739600 дн. тому
Глава 10
739600 дн. тому
Глава 11
739600 дн. тому
Глава 12
739600 дн. тому
Глава 13
739600 дн. тому
Глава 14
739600 дн. тому
Глава 15
739600 дн. тому
Глава 16
739600 дн. тому
Глава 17
739600 дн. тому
Глава 18
739600 дн. тому
Глава 19
739600 дн. тому
Глава 20
739600 дн. тому
Глава 21
739600 дн. тому
Глава 22
739600 дн. тому
Глава 23
739600 дн. тому
Глава 24
739600 дн. тому
Глава 25
739600 дн. тому
Глава 26
739600 дн. тому
Глава 27
739600 дн. тому
Глава 28
739600 дн. тому
Глава 29
739600 дн. тому
Глава 30
739600 дн. тому
Глава 31
739600 дн. тому
Глава 32
739600 дн. тому
Глава 33
739600 дн. тому
Глава 34
739600 дн. тому
Глава 35
739600 дн. тому
Глава 36
739600 дн. тому
Глава 37
739600 дн. тому
Глава 38
739600 дн. тому
Глава 39
739600 дн. тому
Глава 40
739600 дн. тому
Глава 41
739600 дн. тому
Глава 42
739600 дн. тому
Глава 43
739600 дн. тому
Глава 44
739600 дн. тому
Глава 45
739600 дн. тому
Глава 46
739600 дн. тому
Глава 47
739600 дн. тому
Глава 48
739600 дн. тому
Глава 49
739600 дн. тому
Епілог
739600 дн. тому

Таяна

Грифель ковзав по паперу.  І чим більше деталей набував малюнок, тим більше здавався схожим на того, кого я бачила сьогодні в кабінеті королеви.

Так завжди.  З самого дитинства, я просто малюю, коли намагаюся зібратися з думками.  Воджу олівцем по папері, а виходить хтось або щось знайоме, наче я вже бачила його одного разу.  Але згадати не могла, коли саме і де.  І тільки цього разу... я точно знала, що ця страшна істота з мого видіння.  І від цього ставало моторошно.  Адже не може ж бути, що всі малюнки, всі людиноподібні чудовиська в моєму зошиті, прийшли мені в голову не просто так?  Чи може?

Я ще раз вдивилася в потворне обличчя на папері.  Демон?  Провидицям не викладали демонологію.  А жаль.  Мені б ці знання дуже знадобилися зараз.

Бій крил змусив мене здригнутися, але повернутися до справ насущних і більш приземлених.  А саме – до моєї роботи, на якій не завадило б втриматися хоч до першої оплати.

 – Обрадуй мене!  – попросила я, відкинувши зошита на столик і перевівши подих.

На душі було неприємне відчуття, немов я щось пропускаю, витрачаю час даремно.  Але що ще залишалося?!  Чекати, поки королева переконає або не переконає сина в тому, що я дійсно маю дар?  Він не повірить!

Але що тоді робити?

Видіння майбутнього даються нам не просто так, а щоб ми могли щось зробити, запобігти біді.  Навряд чи у мене це вийде.  Адже сама я ні на що не здатна.  А король... Король повірить кому завгодно, тільки не мені.

Значить, потрібно його переконати.  Інакше, я не тільки не зможу нічого зробити, а й просто збожеволію від цих галюцинацій, що осявали мене в самі невідповідні моменти.

А значить – потрібно розібратися з нареченими!  Боги, допоможіть мені не схибити!

Все ж на допомогу довелося вибрати двох фрейлін з королівського почту: худеньку терру Семайю і тарру Едену, яка вважає, що королева обов'язково повинна бути зрілою.  І зараз вони контролювали чи все гаразд у наречених і всього їм досить в виділених їм покоях.

Можна подумати, людині в житті багато чого потрібно.  Але тут я дізналася, що дуже багато.  Куди більше, ніж я могла собі уявити.  Що подушки з пухом білої гаги обов'язково слід замінити на подушки з пухом чорної гаги.  Можна подумати, є різниця.  Або це!  У цю пору року спати на шовкових простирадлах – прямий шлях до застуди.  Таке враження, що їх в ванну з льодом укладають.  У когось вікна виходять на сонячний бік, а вона любить поспати.  У когось навпаки, від цього у неї розвивається депресія.

Загалом, у мене вже голова йшла обертом.  А на посаді розпорядниці я всього лише півдня.

Звичайно, претендентки на обручку вінценосного жениха не всі такі.  Але чомусь ось такі розпещені істерички куди більше кидаються в очі, ніж виховані стримані терри.  На жаль.

А зараз я судорожно намагалася зрозуміти, що управляє кожною з дівчат.  Адже всі вони прийшли за чимось в королівський палац?

Що їм потрібно?  Влада?  Гроші?  Положення?  Марнославство?  Кохання?

Що рухає цими дівчатами ?!

 – Ну... що я можу тобі сказати?  Щир-ро співчуваю!  – відповів мені Корд, вмостившись на спинці стільця навпроти.  – Дамочки ті ще!

 – Як думаєш, хто з них настільки нескромна, що покине палац вже завтра?  – задумливо запитала я, обмахуючись жовтуватими листами характеристик учасниць відбору.  Абсолютно марними характеристиками.  Тому як, нічого особливого я про них не дізналася з цих писульок.  Крім загальних відомостей.

 – Складно сказати!  – переступивши з лапи на лапу, покрутив головою ворон.  – Але зверни увагу, мабуть, на терру Селестію з роду Елленкар.  Вона занадто... сама побачиш, загалом.  Але на ділі, я б все ж в першу чергу скинув з рахунків сильних магів.  Швидше за все, першими підуть ті, хто має активну магію.  Всі королеви у нас були з пасивним якимось даром.  Цілительки, побутові маги...

 – Віщуни?  – глузливо кинула я.

 – Була одна, здається, – тут же відповів Корд.  – Ти про неї теж чула.  Її величність Камелія.

 – Та, що передбачила війну і падіння короля Хаосу.  Хто про неї не чув?  Але... Схоже, нинішній король не дуже вже довіряє прогнозам.

 – На жаль, серед наречених твоїх колег немає.  А може і не жаль!

 – Припини, Корд.  Так би хоч було з ким розділити глузування його величності.  Він мене шарлатанкою обізвав!  Уявляєш?  Мене!  Дипломованого мага!

  – Він просто занадто молодий.  Все приходить з роками.  І розуміння теж.

 – Ох, якби, – тоді я змогла б йому розповісти про видіння.  Він точно знає, що і як потрібно робити.  – Політай сьогодні біля вікон короля, будь ласка!  Я не впевнена, що мій дар мене не підведе.  Його величність і так мені зовсім не вірить.

 – Він зр-розуміє, – каркнув ворон і, злетівши зі спинки стільця, випурхнув у вікно.

Ну ну!  Я, здається, досі бачу його сині, як нічне небо, очі, повні глузування.  І чомусь від цього у мене в грудях полум'я вирує.  Сноб!  Перший хто покине відбір... Здається, це буду я.

Я взяла в руки колоду бабусиних карт і чисто навмання витягла одну, подумки поставивши запитання.  В руці була карта із зображенням рудоволосої дівчини – королева жезлів.  Владолюбна і пихата.  Мить і зображення на карті попливло, змінилося, дівчина на карті обернулася і подивилася просто на мене.  А я від несподіванки впустила карту.

Це ще що за новина така?  Прикрила очі, похитала головою і підняла карту.  Вона була така ж як завжди.  І що це знову?  Відповідь на моє запитання чи галюцинації від втоми?

 – Терра Соулей, – вкотре за день ввалилася в мої кімнати худорлява блондинка Семайя.  – Всі дівчата відпочили і готові з'явитися на вечері.

В її голосі читалося нетерпіння.

Гаразд.  Саме час!

Через деякий час і десяток переходів, які мені так і не вдалось запам'ятати, ми вже стояли у великому просторому холі.

Дівчата завмерли мовчазними статуями, при моїй появі.  Стихли шепотки, що наповнювали зал якимось зміїним шипінням.

 – Добрий вечір, терри!  – молячись, щоб голос мене не підвів, заговорила я.  Дами у відповідь тільки велично кивнули.  – Бажаю вам удачі, адже саме зараз ви справите перше враження на, можливо, вашого майбутнього чоловіка.  Постарайтеся зробити так, щоб воно не стало причиною того, що ви покинете відбір, ледь він почався.

 – Повірте, ми вміємо поводитись на людях, – фиркнула одна з дівчат, виступивши вперед.  Терра Аманда Керенг.

Я на мить розгубилася.  Саме вона мені показалась на карті.  Здалася чи?..  Ворон вказував мені на іншу.  Правда він не сказав, що саме вона претендентка на виліт.  Добре, що у мене є час.

 – Щось по вам непомітно!  – різко осадила я дамочку.  – По-перше, я не договорила.  По-друге, вам слід пам'ятати про те, що я – розпорядниця, повірена короля, і по суті те, як ви зараз розмовляєте зі мною – це те, як ви говорили б з його величністю.  Не думаю, що він був би в захваті.

Дівчина скривилася, промовчала, але до уваги мої слова не взяла.  Ну, ось і чудово.  Значить не так вже я і бездарна, а карти іноді і правду мені говорять.

Я обвела поглядом дівчат, затримавши його на одній: спокійній, зібраній, серйозній.  Гідна претендентка і здається, майбутня фаворитка.  Подібні дами швидко приковують увагу чоловіків.

Щось всередині ворухнулося, стиснуло скроні, і я відвернулася.  Невже знову видіння?  До горла підступила нудота, але... нічого.  Цього разу нічого.

Двері відчинилися, і все прийшло в рух.  Наречені проходили в обідній зал під ніжну красиву мелодію, купалися в увазі придворних, стримано кивали присутнім.  Займали свої місця.

Я пройшла уздовж ряду наречених.  Завмерши в парі кроків від самої крайньої терри – тієї самої рудоволосої Аманди.

 – Ох, знали б дівчата, що за випробування придумав король, – пошепки поділилася я з застиглої в кроці від мене Семайею.  – Інформація на вагу золота.  Мені здається, будь-яка наречена б багато віддала, щоб дізнатися її раніше інших.

 – Правда?  Цікаво, що?  – очі моєї помічниці загорілися і вона вже сповнилася важливості, немов зберігала державну таємницю.  А рудоволоса Аманда застигла, явно прислухаючись нашої розмови.  От і прекрасно!

 – Він хоче подарувати своїм нареченим, щось особливе.  Будь-яке їхнє бажання!  Але вони повинні будуть придумати собі подарунок самі.  Король хоче перевірити межі їх фантазії і сміливість.

 – Ох!  – тільки й змогла сказати Семайя.

 – Так!  – кивнула я, зазначивши, що почула мене не тільки моя помічниця, але і руда наречена.

Ця всю ніч спати не буде – буде придумувати, що їй такого запросити у короля.  І відчуваю, придумає щось таке, від чого і королю стане не по собі.

От і славно!  Здається, я знаю, яке ім'я написати на листку в конверті.

×

Вітаємо,🎉

🎁 Спеціальний подарунок для Вас! 🥳

Зареєструйтесь зараз та отримайте 10% знижки на першу куплену книгу!