Теодор

 – Викликали, ваша величносте?  – ерр Алан Нортон вклонився, а потім з помітним зусиллям випростався і поправив окуляри, що з'їхали з носа.  Волосся іскрилося сріблом, обличчя поцятковане глибокими зморшками.  І погляд... Погляд ніби згас.

Не таким Теодор його пам'ятав.  Все ж роки і правда брали своє...

 – Так, ерр Нортон, – промовив Теодор і піднявся зі свого місця.  – Проходьте.

Ерр Алан завжди був на доброму рахунку в палаці.  Та й король Вільям вважав ерра Нортона швидше своїм другом, ніж слугою.

 – Хочу поговорити з вами про відбір, – його величність підійшов до вікна, відсунувши тюль і кинув швидкий погляд на наречених, що нібито випадково опинилися якраз навпроти вікон його кабінету.  – Будьте, будь ласка, в курсі всіх подій, ерре Нортоне.

Дівчата не поспішаючи прогулювалися парочками по доріжці, кидаючи томні погляди в бік вікон кабінету.  Кожній хотілося потрапити на очі його величності першою, щоб запам'ятатися.  І одна з них стане його дружиною, сяде на трон поруч з ним...

Теодор придивився, намагаючись виділити одну з дівчат.  Але всі вони були ніби... однаковими.  Тонна макіяжу, величезні сукні, тонкі талії, підкреслені корсетами, однаково дурні посмішки.  Ніби ляльки, які приїхали сюди для того, щоб якомога вигідніше "продатися", точніше сказати вигідно вийти заміж.  Адже ні для кого не було секретом, що наречені, які вибули з відбору ставали дружинами багатих і благородних еррів, які помітили їх ще на відборі.

Ні.  Теодорові не була потрібна така лялька.  Дружина повинна бути опорою і підтримкою королю.  Тією, на яку можна покластися в скрутну хвилину.  Але поки... поки його погляд не міг зупинитись хоча б на одній з дівчат.

 – Але її величність королева Торрія призначила нову розпорядницю, – трохи здивовано заговорив чоловік і знову поправив окуляри, але в його очах знову з'явилися знайомі іскорки.

 – Так, але я вас не усував, ерр Нортон.  Ви як і раніше є розпорядником на відборі.  І вам я довіряю.

 – Добре, ваша величносте!  Які будуть вказівки?

 – Потрібно простежити за проведенням першого випробування.  Мені ні до чого несподіванки і неприємності в крилі наречених.

– Прекрасно розумію ваші хвилювання!  – закивав ерр Нортон.  – Дівчата на відборі можуть вести себе вкрай непередбачувано в відчайдушних спробах завоювати хоч трохи вашої уваги.

Різкий ледь вловимий рух за вікном привернув увагу його величності.  Ніби на підтвердження слів ерра Нортона рудоволоса дівчина в смарагдовому вбранні, спритно підчепила шарфик своєї суперниці і смикнула.  А потім відступила, як ні в чому не бувало.  Мабуть, помітила у вікні силует короля і спробувала виставити одну з наречених в невигідному світлі.  Нічого не підозрювала дівчина тут же похитнулася і впала на доріжку.  Тут же навколо заметушилися слуги, нареченої почали охати і ахати.

Його величність насупився і відійшов від вікна.  Що ж, схоже, у нього з'явилася перша кандидатура на вибування.  Підлість – одна з тих рис, яких Теодор зневажав у людях.

 – Цього я й боюся, – його величність стиснув губи.  – Так само прошу вас простежити за террою Таяною.  Вона хм... недосвідчена, і їй явно не завадить ваша допомога.

 – Звичайно, як скажете, ваша величносте!  – знову кивнув ерр Нортон.

 – Дякую, Алан.  Можеш йти.

Теодор кинув погляд на зачинені двері його кабінету, відкинувся на спинку крісла і зробив ковток давно вистиглої, але все ще кави. Потрібно все ж збадьоритись.

Однією проблемою менше!  Алан простежить за цією самовпевненою і впертою піденянкою.  Швидше за все, її величність пообіцяла непогану оплату за її шарлатанство на відборі.  І для чого взагалі королева вибрала саме її?  Ця дівчина явно не була схожа на знамениту сваху, втім, у неї швидше за все і власного досвіду в справах сердечних не було.  Швидше за все, Торрія вже підібрала кандидатуру на роль майбутньої дружини і через цю так звану віщунку спробує виставити потрібну їй дівчину як єдину можливу дружину повелителя.  Інтриги завжди були улюбленою справою королеви.

Ні.  Цій ворожці явно не місце в палаці і на відборі, зокрема.  Вона явно погано уявляла, що її тут чекає і що таїть за собою світ палацових інтриг.  Її місце в одній з крамничок, де ворожать на судженого або читають майбутнє по брудних кружках.

Його величність зробив ще один ковток кави, а слідом спрямував погляд на кавову гущу, що залишилася на дні.  Теодора завжди бавили ці гадання.  Ну яке відношення кавова гуща має до його майбутнього?  Найчистішої води шарлатанство!  Ні, король не заперечував можливості заглянути в майбутнє, найсильніші маги дійсно могли це зробити, але явно не через «знаки»!  Навіть найсильнішим віщунів було видно лише один з варіантів майбутнього.  Адже те, що трапиться, залежить від черги прийнятих рішень, а не від осаду на дні чашки...

Все це цілковитий обман.

Теодор рвучко підвівся зі свого місця, маючи намір відправитися в бік порталів і зв'язатися з Сайласом.  Але варто було йому тільки підійти до дверей, як вони відчинилися і прямо перед ним з'явилася її величність.  Стривожена і навіть трохи розтріпана, що було рідкістю, вона стрімко увійшла в кабінет і перевела подих.

 – Тео!  Теодор!  – очі королеви гарячково блищали.  – У мене до тебе серйозна розмова!

 – Слухаю, мамо, – Теодор напружився і завмер, очікуючи почути щось надзвичайне.

 – У Таяни було видіння!  – королева Торрія вимовила це знизивши голос.

І Теодор полегшено видихнув.  Ну звичайно!  Зараз почнеться вистава, якого його величність і очікував!

 – Відносно моєї майбутньої дружини?  – він посміхнувся, – Вона, нарешті, назвала те саме ім'я, і ​​ми можемо завершувати відбір вже сьогодні?

 – Що?  – її величність насупилася, а потім коротко хитнула головою.  – Ні звичайно!  Видіння стосувалося храму в пустелі Хасамархі!

Король тут же скинув всю свою веселість.  Цього ще не вистачало!  Щоб ця так звана «провидиця» лізла в справи державної ваги!

 – Невже?  – Теодор виразно зігнув брову, намагаючись нічим не видати своїх справжніх почуттів.

 – Так!  – голос королеви Торрії дзвенів від напруги.  – Таяна бачила, що там станеться щось жахливе в день осіннього рівнодення!

Теодор не повірив в цю нісенітницю ні на секунду.  Скоріше вже, ця дівчина підслухала за дверима кабінету останні новини або зачепилася поглядом за документи, що лежали на його столі.  Ось тільки навіщо їй це?  У Теодора з'явилися нехороші підозри.

 – І що ж жахливого має статися?  – в голосі короля почулися крижані нотки.

 – Це їй не відомо, – її високість почала нервово бродити по кабінету, притиснувши руки до грудей.  – Спочатку цей замах!  Потім крижаний демон в столиці!  Взагалі немислима річ!  А тепер ще й це!

На мить запанувала мовчанка.  Його величність важко зітхнув, відійшов до свого робочого столу, а слідом підхопив з нього один з паперів.

– Мамо, ваша ворожка всього лише кмітлива шарлатанка з хорошим слухом і зором, – Теодор продемонстрував матері записи зі згадуванням пустелі Хасамархі, – І це видіння вона вигадала, щоб втертися до вас і до мене в довіру!  Для чого?  Заради грошей, які ви їй пообіцяли за роботу, зрозуміло.  Вона звичайна шарлатанка!

 – Ні, Тео!  – королева Торрія не вгамовувалася.  – Ти не бачив її обличчя, коли вона розповідала!  У неї дійсно є дар!  Як же ти не розумієш?

 – Значить, вона ще й гарна актриса.  Я забороняю їй лізти в справи та розслідування корони, – чітко карбуючи слова заговорив Теодор.  – Я дав їй шанс проявити себе як розпорядницю відбору наречених, не більше того.  Дав завдання.  І якщо вона з ним не впорається, то покине палац.  Я не маю наміру терпіти тут весь цей цирк!  А зараз, вибач, мамо, але у мене важливі справи!