Теодор

 -... з усього цього випливає, що, схоже, хтось із місцевих приніс жертву демонам.  Окультисти, хай їм грець, – Сайлас поклав на стіл перед його величністю папери з донесеннями пустельного патруля.  – Але розлом поки не вдалося виявити.  Може, його і немає зовсім?

Його величність стиснув губи і відкинувся на спинку крісла, барабанячи пальцями по масивному столу з червоного дерева.  А потім послабив комір сорочки.  Події ночі, сутичка з демоном не пройшли для нього безслідно.  Але Теодор всіляко намагався відволіктися від поганих думок.

Обстановка в кабінеті його величності з самого ранку видалася напруженою.  Зам'яти наслідки сутички з Ашхаісом патрулю, звичайно ж, не вдалося.  І судячи з повідомлень, місто повнилося незліченними чутками про події цієї ночі.

Та ще цей донос з пустелі не давав спокою його величності...

 – У будь-якому випадку, потрібно перевірити.  Патрулям у мене немає довіри.  Візьмеш з собою кращих вартових.  Тримай мене в курсі.  Як тільки з'ясуєте точне місце розташування, терміново дай мені знати, – чітко і сухо промовив володар Ніліндерії.  – І постарайтеся обійтися без зайвого шуму.

 – Розумію, ваша величність, – коротко кивнув перший радник, який, втім, теж виглядав не дуже після безсонної ночі.  – Ні до чого плітки про демонів, розломи.  Я можу йти?

 – Іди, Сайлас.  Тільки давай без твоєї самодіяльності.  Нам не потрібні жертви.

 – Зрозумів!  – перший радник дещо винувато посміхнувся і піднявся з місця.  – Ах іще!  Вся інформація про ваших наречених в папках на столі.  Я передав їх розпорядниці відбору, але подумав, що ви теж захочете заглянути.

Зараз його величності найменше хотілося вивчати інформацію про дівчат.  Він і без цих папок знав, що всі вони найвельможніші, добре освічені, молоді і красиві.  Як це було і на всіх попередніх королівських відборах наречених, які влаштовували для його предків.  Такою була традиція, яку не порушували вже кілька століть.  Шлюби з кохання були нечуваною розкішшю для монарших осіб.  Адже головною метою цього шлюбу був сильний спадкоємець благородної крові.  Втім, була й інша мета.  Королева посилювала магію короля, але як це працює, Теодор поки так і не зрозумів, а батько відмовився розповісти йому.  Зронивши лише одного разу, що він і так все дізнається, адже це почуття ні з чим не переплутаєш.

– Нехай вони мене здивують, – Теодор хмикнув.  – Стривай, з яких це пір у нас в палаці з'явилася розпорядниця відбору?  Я доручив займатися справами відбору Алану.

 – А, ви не в курсі?  – Сайлас здивовано підняв брови.  – Ваша мати представила нам юну дівчину, яка візьме на себе цю важку ношу.  До слова, дівчина з півдня!  Гарненька така...

Сайлас тут же поспішно запнувся, а його величність насупив брови і стиснув губи.  Тільки цього йому зараз не вистачало.  Юної дівчини, яка буде плутатися під ногами!

 – Дівчину?  Чому я не чув нічого про це?!  Чудова новина, – зазначив його величність, і по холодному тону його голосу було зрозуміло, наскільки ця новина була "чудовою".

Розмову перервав наполегливий стукіт у двері.  І після впевненого «Увійдіть», двері різко відчинилися.  І на порозі з'явилася королева Торрія.  Велична, граціозна, стрімка, вона рішуче увірвалася в кабінет сина, дзвінко стукаючи каблуками по мармуровій підлозі.  Смарагдова атласна сукня підкреслювала колір її очей, і Теодор помітив, що мати мабуть на честь відбору, нарешті, зняла траурний одяг, який вона носила ось уже півроку.  Сайлас тут же схилив голову перед монаршою особою.

 – Можеш йти, – відпустив свого радника Теодор, а потім піднявся зі свого місця, вітаючи мати.

Сайласові двічі повторювати не потрібно було.  Він мовчки прослизнув повз королеву і зник за дверима.

 – Сьогодні знаменний день!  Справжнє свято для всього королівства!  Як зараз пам'ятаю свій перший приїзд до палацу.  Адже я теж була однією з наречених, яких вважали гідними.  Сподіваюся, більше ніякі неприємності не затьмарять твої майбутні заручини... – королева не поспішаючи пройшла вперед, в її очах читалося задоволення.  – Я вже знайома з декількома нареченими.  Чудові дівчата!  Всі красуні, добре виховані, кращі випускниці академій!

 – Вірю на слово!  – Теодор якось холодно відреагував на захоплення матері, – Сайлас сказав, що ти найняла якусь розпорядницю?

– Так!  – королева задоволено кивнула.  – Саме тому я тут!

 – І чим же тебе не влаштував Алан?  – Теодор стиснув губи.

Він не міг терпіти, коли щось робиться за його спиною.  Навіть якщо в цьому замішана його власна мати.

 – Алан без окулярів не бачить далі власного носа!  – справедливо відмітила королева Торрія.  – Так, за часів правління твого батька він був кращим, але зараз... Час взяв своє, Теодоре!  Він занадто старий, на жаль!  Я хочу, щоб справами відбору займався професіонал!

 – Юна дівчина?  Професіонал?  – його величність виразно зігнув брову, ясно даючи зрозуміти, що не вірить в компетентність всіляких дівчат.

 – Вона бачить більше, ніж ти думаєш!  Бачить людей наскрізь, а це дуже важливо в справах вибору майбутньої дружини, вже повір моєму досвіду!  – королева Торрія пересмикнула плечима, а потім заговорила, трохи підвищивши голос: – Генрі!  Нехай Таяна увійде!

Масивні двері в кабінет його величності знову відчинилися, але вже менш пафосно.  А на порозі з'явилася невисока худенька чорнява южанка.  На засмаглій шкірі зараз був помітний легкий рум'янець, погляд темних великих очей був спрямований вперед.  І Теодор вже бачив її!  Сьогодні вранці, якраз, коли особисто перевіряв патрулювання, саме ця дівчина стрибнула під копита коней.

Втім, цього й слід було очікувати.  Неуважна, розсіяна, незібрана.  Кого ще мати могла привести до палацу?

 – Ваша величносте!  – вона плавно пройшла вперед і слідом присіла в реверансі.

 – Теодор, я рада тобі відрекомендувати мою хорошу знайому, кращу випускницю столичної магічної академії терру Таяну Соулей, – проголосила королева-мати таким тоном, наче представляла якогось дорогого почесного гостя.  – Сподіваюся, що вона стане тобі прекрасною помічницею.

 – Це жарт?  – напружено поцікавився король.

Помічник у нього був лише один.  Сайлас.  А ця дівчина, будь вона тричі найкращою випускницею, явно не набралася ще достатньо життєвого і магічного досвіду.  Занадто юна!

 – В жодному разі. Хіба я можу так жартувати? – королева як ні в чому не бувало коротко хитнула головою.  – У тери Соулей відмінні рекомендації.  І я більш ніж впевнена, що з цією роботою ніхто не впорається краще неї.

 – Дякую вам, мамо, – його величність ледь помітно кивнув.  – Це дуже... дбайливо з вашого боку.

 – Завжди рада тобі допомогти, сину, – посміхнулася королева, зробивши вигляд, що не помітила невдоволення ні в голосі, ні на обличчі короля.  – В такому разі, залишу вас.  У мене з'явилося багато справ з прибуттям такої кількості гостей.

Її величність кивнула синові, підбадьорливо посміхнулася дівчині і вийшла з кабінету так само стрімко, як і з'явилася тут, але зберігаючи гідність.  В цьому була вся королева Торрія – швидка, діяльна, хитра... інтриганка.

Ось тільки Теодору зараз було зовсім не до інтриг!

 – Що ж, Таяно, – його величність заговорив, зберігаючи видимість спокою.  – Ви, мабуть, найкраща сваха королівства, якщо моя мати звернулася за допомогою саме до вас.  Сподіваюсь, до роботи ви ставитеся з більшою неуважністю, ніж до переходу проїжджої частини.  Може, у вас проблеми із зором?  – дівчина спалахнула, шумно перевела подих, явно стримуючи відповідь, що рвалась з її уст, але промовчала.  – Ви можете звернутися до придворного лікаря.  А зараз... спробуйте мене здивувати.  З чого б ви почали відбір?  Чекаю на ваші пропозиції!

Терра перевела подих і підняла погляд.  Очі в неї були гарні, як у багатьох жінок з півдня: темні такі, що притягають, і з якимось особливим вогнем.

 – Почати, напевно, варто зі знайомства.  – піднявши брову запропонувала вона.  Голос у неї теж був приємний, чаруючий, змушував прислухатися до того, що вона говорить.  Як у чаклунки з дитячих казок.  – Ваші наречені до вечора відпочинуть і будуть готові виблискувати на вечері в честь їхнього приїзду.  Зазвичай перша думка про людину істинно правильна.  Вона може змінюватися під впливом обставин, але внутрішнє чуття завжди підказує краще, ніж спроба зрозуміти.  А вже потім можна і взятися за випробування.  Вважаю, що для початку потрібно визначитися, якою б ви хотіли бачити майбутню дружину...

 – Як я і припускав, у вас лише віддалене уявлення про те, що таке відбір наречених, – його величність перервав міркування своєї нової нав'язаної помічниці.  – Раджу вам хоча б ознайомитися з тим, як проходили попередні відбори.  Я чув, що ви найкраща випускниця академії.  І який же факультет ви закінчили?

Голос повелителя Ніліндерії звучав оманливе м'яко.  Дівчина трохи розгубилася від різкої зміни теми розмови, але відповіла, насупившись:

 – Пророкувань і прорікань.  Рік тому отримала диплом...

 – Прекрасно, – посміхнувся Теодор.  – Тоді передбачте мені, Таяно, хто з наречених переможе, і покінчимо з відбором.  Раз вже ви бачите більше, ніж ми всі.

 – Це так не працює, – трохи насторожилася і напружилася дівчина.  – Мені необхідно хоч поспілкуватися з учасницями... та й...

 – Заварити каву і заглянути в кришталеву кулю?  – виразно вигнув брову його величність.

Цей концерт йому набрид.  Ну яка з цієї юної "віщунки" розпорядниця відбору?!  Але і вигнати дівчину прямо зараз Теодор не міг.  Це б означало, що він проявить неповагу до матері.  Та й взагалі, давно його величність не бачив королеву Вітторію в такому прекрасному настрої.

Ні.  Ця дівчина повинна покинути палац з власної волі.

 – Карти можна ще, – піднявши підборіддя і розуміючи, що король не дуже серйозно сприйняв новину про її магічні здібності, додала Таяна зберігаючи залишки самовладання.

 – Одним словом, шарлатанство – підвів підсумок Теодор.  – Вам не вдалося мене здивувати.

 – Якщо дар не активний, і маг не може кидатися бойовими пульсарами, то він, по-вашому, шарлатан?  – вона обурилася щиро, з усім своїм південною запалом.  – В такому разі у нас в академії цілий факультет шарлатанів.  З дипломами.

 – По-моєму, Таяно, – вкрадливо заговорив його величність, і в його голосі зазвучали іронічні нотки.  – майбутнє занадто мінливе, щоб його було можливо передбачити.  Все в руках мага, що пише свою історію життя.  Тому ваш так званий дар всього лише... обман.

Теодор різко й рвучко скоротив відстань, що розділяла їх, відчувши терпкий аромат її парфумів, і спрямував свій погляд в обличчя дівчини.  Вона знову спалахнула, стиснула руки в кулаки, немов боролася сама з собою.  Ось зараз вона піде.  Зараз одним головним болем стане менше...

Але ні!

 – Можливо, – на подив, вона не відвела погляду, а потім випалила.  – Але тим не менше, всі включаючи великих магів давнини чомусь весь час прагнули побачитися з провидицею.  Мабуть, любили, коли їх обманюють.

Смілива.  Нестримана, але вміє за себе постояти.

 – Добре, – його величність так само різко відсторонився і попрямував до свого столу.  – Дам вам шанс.  Розкиньте карти, загляньте в кришталеву кулю... Або що вам там ще потрібно.  І займіться першим випробуванням для наречених.  Потім ви напишете на листку паперу ім'я тієї дівчини, яка покине палац першою, покладіть листок ось в цей конверт і запечатайте його.  Спробуєте вгадати... Прошу вивидіння, передбачити.  Я відкрию конверт після і перевірю ваш так званий дар.

Дівчина завмерла, в її очах спалахнуло щось... немов вона приймала виклик.  І це веселило його величність. Це обіцяє бути цікавим!

 – Побажання щодо випробування будуть?  – спокійно запитала вона.  – Якою ви б хотіли бачити свою дружину?  Найважливіша якість, ваша величносте?

Справжня королева повинна посилити дар короля.  Але розповідати першій зустрічній дівчині маленький секрет королівського роду Теодор не планував.  Тому постукавши пальцями по стільниці сказав перше, що спало на думку:

 – Мабуть, почнемо зі скромності.

 – Дуже добре!  – посміхнулася дівчина, схиливши голову.  – Тоді я тут же приступаю до виконання завдання.  З вашого дозволу, ваша величносте.

 – Приступайте!  – махнув король, відпускаючи розпорядницею відбору.