Налаштування
Розмір шрифту:
Інтервал:
Колір
тексту:
фону:
Коментарі

Авторизуйтесь, якщо бажаєте залишити коментар

Авторизація Реєстрація
Олена Гуйда
Ворожка королівського відбору

Зміст книги: 50 розділів

Спочатку:
Глава 1
739424 дн. тому
Глава 2
739424 дн. тому
Глава 3
739424 дн. тому
Глава 4
739424 дн. тому
Глава 5
739424 дн. тому
Глава 6
739424 дн. тому
Глава 7
739424 дн. тому
Глава 8
739424 дн. тому
Глава 9
739424 дн. тому
Глава 10
739424 дн. тому
Глава 11
739424 дн. тому
Глава 12
739424 дн. тому
Глава 13
739424 дн. тому
Глава 14
739424 дн. тому
Глава 15
739424 дн. тому
Глава 16
739424 дн. тому
Глава 17
739424 дн. тому
Глава 18
739424 дн. тому
Глава 19
739424 дн. тому
Глава 20
739424 дн. тому
Глава 21
739424 дн. тому
Глава 22
739424 дн. тому
Глава 23
739424 дн. тому
Глава 24
739424 дн. тому
Глава 25
739424 дн. тому
Глава 26
739424 дн. тому
Глава 27
739424 дн. тому
Глава 28
739424 дн. тому
Глава 29
739424 дн. тому
Глава 30
739424 дн. тому
Глава 31
739424 дн. тому
Глава 32
739424 дн. тому
Глава 33
739424 дн. тому
Глава 34
739424 дн. тому
Глава 35
739424 дн. тому
Глава 36
739424 дн. тому
Глава 37
739424 дн. тому
Глава 38
739424 дн. тому
Глава 39
739424 дн. тому
Глава 40
739424 дн. тому
Глава 41
739424 дн. тому
Глава 42
739424 дн. тому
Глава 43
739424 дн. тому
Глава 44
739424 дн. тому
Глава 45
739424 дн. тому
Глава 46
739424 дн. тому
Глава 47
739424 дн. тому
Глава 48
739424 дн. тому
Глава 49
739424 дн. тому
Епілог
739424 дн. тому

Таяна

 – Ти нестерпна!  Безвідповідальна!  І... просто... о боги, я навіть слів підібрати не можу, – сичачи через зуби слова, вичитувала мене сестра, ледь гості покинули наш дім.  – Я так старалася.  Думала, ти, нарешті, візьмешся за розум.  Так ні!  Ти знову влаштувала циркову виставу!  Коли ти встигла натренувати цей загробний-тужливий голос?  Навіть у мене мороз по шкірі.  Жах.  Скажи, Таяна, невже не можна було обійтися без усіх своїх цих... штучок.

Сестра була зла.  Підозрюю, що вона подумки вже вибрала мені і вінчальну сукню, і будиночок, в якому ми б щасливо жили з ерром Копером.  І навіть імена нашим майбутніму дітям і кішкам придумала.

А я знову її глибоко розчарувала.  Правда, каятися мені зовсім не хотілося.

 – Це не штучки, а моя робота, Анно, – похитавши головою, пояснила я, збираючи з журнального столика у вітальні мамин сервіз.  Все ж сестра покладала на цей вечір великі надії, раз не пошкодувала єдину пам'ятну річ, що залишилася від наших батьків.  – І нічого такого я не зробила...

 – Угу... – скривилася Анна, поставивши чашечку на тацю.  – Тобто ти вважаєш нормальним зображати, що у тебе різко і зовсім несподівано було видіння, в якому ти бачила його суджену?  Блондинку в синій сукні.

Звичайно, блондинку.  І, звичайно ж, в синій сукні.  Саме це я радила вдягнути безнадійно закоханій в ерра Копера террі Воткер.  Тому мені слід було тепер тільки запастися терпінням і спостерігати, як будується нова щаслива родина, збуваються мрії юної дівчини.  Правда, судячи з погляду тарри Копер, нареченому права вибору вже не надається.  Але що вже... краще любляча терра, ніж злопам'ятна я.

Тарра Копер вже готова була одружити сина з ким завгодно, лише б віднадити від гулящої вдови з жахливою репутацією.  І якщо ерр і буде чинити опір, авторитету матері вистачить приструнити не тільки його хіть, але припинити найменші погляди в бік тарри Шульц.

Мені його навіть шкода стало трохи.

– Доля, – філософськи простягла я, кинувши останню серветку поруч з чайником, чашками і блюдечками, і сіла на диван.  – І точно не моя, Анно.  Пробач.

Сестра важко зітхнула і теж опустилася в крісло навпроти.

 – Тая... ти не розумієш.  Я хочу... як краще, – уривчасто початок вона, ретельно підбираючи слова.  – Тобі потрібен захист.  Слабкій жінці складно одній в цьому світі.  І тобі слід було б прислухатися...

 – В такому разі, тобі чоловік потрібніший, – втомлено відмахнувшись від її слів, сказала я.  – Але чомусь ти не поспішаєш вискакувати заміж.  Хоч ерр Себерт вже не перший день заглядає до нас запитатись про твоє самопочуття і дізнатися чи не потрібна нам допомога по господарству.  Але чомусь ти не звертаєш на його зусилля ніякої уваги.

 – Ти сама розумієш, що це неможливо, – схопилася сестра, залившись фарбою.  Але після знову взяла себе в руки та сіла на місце.  – Я не можу…

 – Чому ж?  Вдові не заборонено виходити заміж, якщо вона не королева.  Так що все можливо!  Але давай все ж залишимо цю тему.  Вона мене вже порядком втомила.  До речі!  Про що я взагалі з тобою хотіла поговорити, – змінивши обридлу тему заміжжя і шлюбів, згадала більш цікаву новину я.  – У мене чудові новини.  Я знайшла постійну роботу.  І вирішила наші з тобою фінансові проблеми.  Вистачить і на навчання Сема і просто на безбідне існування.  Анно, в нашому житті, нарешті, почалася біла смуга!

Брови сестри різко злетіли вгору, а погляд відбивав всю ступінь недовіри до моїх слів.

 – Сподіваюся, нам не доведеться пояснюватися з міською вартою?  Це законно?

 – Ти мене за кого приймаєш?  – натурально образившись, обурилася я.  – Знаєш же, що я не стала б зв'язуватися з нелегальною магічною практикою.

 – В такому разі, навіть уявити не можу, що саме ти збираєшся робити.  Кому потрібні твої ці... ворожіння.  Там же з десяти слів – три літери правди.  І то…

Так і знала, що вона не повірить.

Мені страшенно хотілося розповісти про візит королеви, але я вчасно прикусила язика, пригадавши обіцянки не тріпатися на кожному розі.

 – Це робота на... корону, – обережно привідкрила я страшну таємницю.  – Але я не можу сказати, в чому вона полягає.  Навіть тобі.  Вибач.

Тепер у погляді Анни чітко читалося занепокоєння.

 – Дуже сподіваюся, що це... безпечне завдання, – підбираючи слова, уточнила сестра, розуміючи, що якщо робота дійсно пов'язана з королівською родиною, то розповісти про неї я не зможу.  Хто знає, королева Торрія могла і накласти на мене якийсь закляття, яке задушить мене, ледь я розкрию рот.  Ніхто не дає ніяких гарантій.  Тому, щоб уникнути, краще промовчати.

 – Безпечніше не придумаєш, дорогенька, – посміхнулася я.  – І абсолютно нескладне.

Що може бути небезпечного в посаді розпорядниці королівського відбору?  Правда, я слабо уявляла себе нянькою дорослим дівчатам на виданні.  Особливо тим, що марять короною, популярністю, владою, багатством і балами.  Прошу зауважити, що поняття «любов» в цей ряд я навіть не ставлю.  Не варто паплюжити високе почуття сусідством з настільки приземленими речами.  Та й не віриться мені, що пані, що рвуться на королівський відбір, мріють про любов.

 – Дуже хочу на це сподіватися, – кивнула сестра.  – Але краще б ти вийшла заміж, продала лавку передбачень...

 – Ох!  Та не починай ти знову... – вскочила я, порядком втомившись від всіх цих настанов.  – Я любити хочу, розумієш?  Кохати!  – але зрозумівши, що цим тільки ятрю душевні рани єдиної і улюбленої сестри, зітхнула і додала: – А ще хочу повечеряти і лягти таки спати.  День видався...

 – Так, зараз щось приготую.  Дітей немає вдома, і я абсолютно розледачіла, – закивала Анна, підхопивши тацю і попрямувавши на кухню.

І без дару віщунки було зрозуміло, що думає вона зовсім про інше.  Зараз, напевно, крадькома витирає сльозу, згадуючи покійного чоловіка і щасливе життя з ним.  Звичайно, вона хотіла і для мене такого ж тепла і любові, спокійне і розмірене життя.

Але нажаль…

Я підхопила подарований мені ерром Копером, ну або його мамою, букет червоних троянд, щоб відставити вазу на підвіконня і...

Знову видіння.

Хмарка пари зривається з відкритих губ... Морозна кірка покриває пелюстки червоної троянди, перетворюючи її в утикану голками крижану квітку... Незнайомі блакитні очі стають чорними... Вогненний спалах...

Пальці ослабли, і ваза, вислизнувши, вдарилася об килим, з глухим стуком розлетілася на друзки.

Друге видіння за день.  І знову якась нісенітниця... Як мені розтлумачити видіння, якщо я навіть поняття не маю, чому вони мені приходять.

Зараз непогано було б зв'язатися зі своїм викладачем по віщуванням.  Подякувати їй за рекомендацією, а заодно розпитати, що все це може означати.  Але пізніше.  Та й... що питати?

Всі провидиці, як одна твердять, що в своїх видіннях кожна розбирається самостійно.  Тому як означати вони можуть що завгодно.  Іноді, на це йде не один рік.  Та й це не факт, що десь віщунка не схибить і не витлумачить своє пророцтво неправильно.  Тому пророцтво не сама почесна магія.  Так що... все сама.

Але це терпить.

 – Таяна!  Вечеря готова!  – повернув мене на землю голос сестри.

Прокляття, а ще осколки прибрати.  І квіти... може, викинути їх?  Не подобаються вони мені!

Чорт з ними!  Нехай стоять.

 

Уже далеко за північ, коли місто заснуло, а я все ще крутилася, немов замість перини мені підклали мішок з цвяхами, я все-таки не витримала, і викинула дбайливо перенесені сестрою в мою спальню квіти прямо у вікно.

Як не дивно, навіть дихати стало відразу легше.

Місто потонуло в темряві ночі.  Осінній холод лягав на вулиці першим приморозком.  Занадто рано в цьому році морози.  І дуже вже вони колючі.  Чомусь пригадалася утикана крижаними голками троянда.

Може ж бути, що видіння і мороз якось пов'язані?  Чи я вже починаю придумувати?

Я зітхнула, вдивляючись в темряву.  Хоч в око стрель!  І тільки десь на заході небо палахкотіло від блискавиць.  І я не могла погляд відірвати від, раз у раз вибухаючого то червоним, то синім, неба.  Серце калатало в грудях сильніше і частіше.  Немов там відбувалося щось важливе для мене.

Але хто б мені сказав, що саме?