Налаштування
Розмір шрифту:
Інтервал:
Колір
тексту:
фону:
Коментарі

Авторизуйтесь, якщо бажаєте залишити коментар

Авторизація Реєстрація
Олена Гуйда
Ворожка королівського відбору

Зміст книги: 50 розділів

Спочатку:
Глава 1
739433 дн. тому
Глава 2
739433 дн. тому
Глава 3
739433 дн. тому
Глава 4
739433 дн. тому
Глава 5
739433 дн. тому
Глава 6
739433 дн. тому
Глава 7
739433 дн. тому
Глава 8
739433 дн. тому
Глава 9
739433 дн. тому
Глава 10
739433 дн. тому
Глава 11
739433 дн. тому
Глава 12
739433 дн. тому
Глава 13
739433 дн. тому
Глава 14
739433 дн. тому
Глава 15
739433 дн. тому
Глава 16
739433 дн. тому
Глава 17
739433 дн. тому
Глава 18
739433 дн. тому
Глава 19
739433 дн. тому
Глава 20
739433 дн. тому
Глава 21
739433 дн. тому
Глава 22
739433 дн. тому
Глава 23
739433 дн. тому
Глава 24
739433 дн. тому
Глава 25
739433 дн. тому
Глава 26
739433 дн. тому
Глава 27
739433 дн. тому
Глава 28
739433 дн. тому
Глава 29
739433 дн. тому
Глава 30
739433 дн. тому
Глава 31
739433 дн. тому
Глава 32
739433 дн. тому
Глава 33
739433 дн. тому
Глава 34
739433 дн. тому
Глава 35
739433 дн. тому
Глава 36
739433 дн. тому
Глава 37
739433 дн. тому
Глава 38
739433 дн. тому
Глава 39
739433 дн. тому
Глава 40
739433 дн. тому
Глава 41
739433 дн. тому
Глава 42
739433 дн. тому
Глава 43
739433 дн. тому
Глава 44
739433 дн. тому
Глава 45
739433 дн. тому
Глава 46
739433 дн. тому
Глава 47
739433 дн. тому
Глава 48
739433 дн. тому
Глава 49
739433 дн. тому
Епілог
739433 дн. тому

Таяна

Вечір опускався на столицю по-осінньому стрімко.  Немов хтось укутав темною ковдрою маленькі двоповерхові будиночки, підсвітив магічним світлом вітрини магазинів, запалив ліхтарі.  По бруківці носилися карети і диліжанси, а від річки тягло не свіжістю, як влітку, а сирою вогкістю.  Від чого страшно хотілося пересмикнути плечима і прискорити крок.  Але тягнучи сумку з продуктами і подарунками для племінників не особливо побігаєш.

З дитинства не люблю осінь.  Вона на мене навіває смуток і зневіру.

Але сьогодні мені не хотілося сумувати.

Своїм візитом її величність Торрія вирішила більшість проблем, що скупчилися і з'їдали мій спокій.

В першу чергу, судячи з того, що вона мені обіцяла в двадцять разів більше, ніж я заробляла в найвдаліший місяць в крамниці передбачень, мої матеріальні проблеми практично вирішені.  Залишиться тільки віддати лихвареві борг і заплатити за минулий рік навчання Семмі в Етсверскій академії магії.  Та й за рік, що залишився заодно теж.  До закінчення навчального закладу йому рукою подати, а Анні буде куди спокійніше знати, що не потрібно шукати кошти, щоб Семмі не викинули на вулицю без такого бажаного диплома.

Моїй сестричці і без того нелегко.  Вона ледве зводила кінці з кінцями, після смерті чоловіка.  Троє дітей випивали з неї не тільки всі фінанси, а й душевні сили, почергово влипаючи в різного роду неприємності.

Але чомусь своїм першочерговим завданням вона вважала виштовхати мене заміж.  Так би мовити – забезпечити безбідне майбутнє під опікою сильного заможного чоловіка.  Тому як бабусину лавку вона вважала марною тратою часу і дитячими пустощами.  А прийнятне рішення наших загальних проблем – заміжжя.

Я всіляко намагалася довести їй протилежне, але виходило погано.  На жаль, єдина людина, яку мені не вдавалося обвести навколо пальця – моя єдина, улюблена, дуже турботлива сестриця.  Надто вже добре вона мене знала.

Але тепер у мене була можливість переконати її в своїх виняткових талантах.  А разом з цим, відпадала друга проблема – вимушене заміжжя.  До якого мене схиляла Анна.

З одного боку я розуміла її прагнення забезпечити моє майбутнє, так як у неї життя не особливо склалася.  Точніше, воно розсипалось разом зі смертю чоловіка.  Так, щасливому шлюбові Тео і Анни заздрили і ставили його в приклад.  Але мабуть, наврочили.  Тому що помер Тео раптово, залишивши сестру розбитою і розгубленою.

Сама вона заміж не збиралася, прикриваючись тим, що вдова з трьома дітьми нікому не потрібна.  Але підозрюю, що справа була не в цьому.  Тео все ж замінити в її серці не вдасться нікому і ніколи.  І Анна завжди буде порівнювати кожного претендента на її руку з її ідеальним покійним чоловіком.

На жаль або на щастя, я теж хотіла любові.  Ні, я не була мрійниця і аж ніяк не чекала принца на білому коні, але все ж хотіла кохати і бути коханою.  Нормальне бажання, мені здається.

Хвіртка в невеликий дворик з фруктовим садом і розарієм була прочинена.  Що само по собі мене насторожило.  Зазвичай сестра не відрізнялася безпечністю.  Молода вдова з трьома дітьми – мало кому спаде на думку поживитися за її рахунок.

Другою ознакою недоброго була тиша.  Ви можете собі уявити будинок в якому двоє маленьких дітей і тиша?  Отож бо.  А двійнята Гаррі і Роберт не відрізнялися спокійним слухняним характером.  Кожен день вони придумували собі заняття.  І гуркоту і крику від цієї парочки було, як він цілого імперського взводу.

Я завмерла, намагаючись пригадати хоч пару захисних або атакуючих заклинань.  Але чомусь згадалося тільки замовляння для росту волосся і нігтів.  Втім, у мене в сумочці ще завалявся артефакт для самозахисту, але як саме він діє я й гадки не мала.  Це був подарунок Анни до Дня народження.  І носила я його з собою тільки для її спокою.

– Таяна!  Таяна, нарешті!  Ну, де тебе носило, дорогенька?!  – вискочивши на ганок заторохкотіла сестра.  – Ми вже почали хвилюватися!

Якось мені складно було уявити, з чого хвилюватися про мене.  З огляду на те, що додому я повернулася хіба що на півгодини пізніше звичайного.  І то тільки тому, що зробила забіг по магазинах і зі смаком витратила зароблений гонорар.  Точніше частина щедрої плати, що отримала від терри Воткер.  Оплату від королеви я і зовсім відклала.  Анні вони будуть дуже доречними.

Але сестра і правда виглядала дивно.

Взагалі, ми були з нею разюче схожі: зовнішність південки передалася нам обом від мами, тій від бабусі, а бабусі, підозрюю, від її матері.  Як і здібності до прорікання.  Ми обидві були темними – волосся, величезні очі.  Неблагородно смаглява шкіра, занадто пухкі губи і тонкий ніс.  Все це не вписувалося в загальні уявлення про красу.  У моді взагалі були кучеряві блондинки.  Як терра Воткер.

Але ні мене ні Анну наша немодна зовнішність не турбувала.  Мене через те, що мені просто було плювати, а Анні просто ніколи було замислюватися ще й про це.  До того ж вона повторювала, що заміжжя не для неї і вся її життя – діти.  Хоч їй куди більше йшла роль заміжньої сімейної тарри, що піклується про чоловіка і дітей.  І взагалі, їй ледь виповнилося тридцять п'ять...

 – Трохи затрималася на роботі, – обережно пояснила я, боязко озираючись на всі боки в пошуках причин її ненормального поведінки.  – А власне, що сталося?  І де діти?

 – У Сари, – відповіла сестра, вчепившись в мою руку і трохи ні силоміць тягнучи мене в будинок.  Сара – сестра покійного Тео, єдина, хто спілкувався з моєю сестрою-безприданницею, але навіть вона недолюблювала хлопців.  – Вони там заночують сьогодні.

Навіть так!

Я ледь не впустила сумку з покупками.  Але прилаштувавши її під вішалкою в передпокої, смукнула за рукав сестру, маючи намір з'ясувати причини її ненормального поведінки.

 – Не хочеш пояснити мені, що взагалі відбувається?  – пошепки запитала я.

 – Зараз сама все побачиш!  – таким тоном, наче приготувала найбажаніший подарунок, відповіла Анна.

І більше ні слова не давши мені сказати, потягла мене до вітальні.  Боюся уявити, що там мене чекало, раз навіть дітей сестра зволила відправити до нелюбої тіточки.

І виявилося, не дарма боялася.  Тому що чекала мене тарра Копер в компанії свого сина ерра Копера, за яким безнадійно зітхала терра Воткер.

Літня манірна тарра нагородила мене зарозуміло-зневажливим поглядом, вже явно подумки звинувачуючи мене чорти в чому.  Такий погляд роками тренувати потрібно.  Зльоту і не зобразиш при необхідності.

Прокляття!  Сподіваюся, це не те, про що я зараз подумала!

 – Таяна, тарра і ерр Копери, – представила нас Анна, хоч ми і так начулися один про одного.

І навіть перетиналися на чаюванні у тарри Ремер.  Правда, виключно на рівні вітань і представлень один одному.  Зізнаюся, мене цікавили плітки і новини про жителів міста виключно з професійної необхідності.  Ніколи не знаєш, хто завтра постукає в двері моєї лавки і яка плітка виявиться рятівною соломинкою в черговому "прогнозі".

 – Рада зустрічі, – не проявляючи особливої ​​радості повідомила я.  – Чим зобов'язана?  Проясню відразу, на дому: не ворожу, порч не знімаю, відворотів не роблю.  Це псує загальну енергетику будинку.  А тут живуть діти.  Самі розумієте... Приходьте завтра до мене в лавку.

 – Таяна!  – засичала Анна.

 – Ми в особистій справі, – скривившись відповіла матуся нудьгуючого і байдужого до всього ерра Копера, таким тоном, наче робила мені послугу вже тим, що зі мною розмовляла.  – Моєму синові потрібна дружина.  І ви нам підходите.

Ось як... тільки цього мені і не вистачало.