Налаштування
Розмір шрифту:
Інтервал:
Колір
тексту:
фону:
Коментарі

Авторизуйтесь, якщо бажаєте залишити коментар

Авторизація Реєстрація
Нідейла Нельте
Бажання дракона

Зміст книги: 65 розділів

Спочатку:
Пролог
136 дн. тому
1
136 дн. тому
2
135 дн. тому
3
134 дн. тому
4
133 дн. тому
5
132 дн. тому
6
131 дн. тому
6-2
129 дн. тому
***
129 дн. тому
7
128 дн. тому
***
127 дн. тому
8
126 дн. тому
8-2
125 дн. тому
9
124 дн. тому
9-2
123 дн. тому
10
123 дн. тому
***
122 дн. тому
11
121 дн. тому
11-2
119 дн. тому
12
118 дн. тому
12-2
116 дн. тому
13
114 дн. тому
14
112 дн. тому
14-2
109 дн. тому
15
107 дн. тому
15-2
105 дн. тому
16
102 дн. тому
16-2
100 дн. тому
17
98 дн. тому
17-2
95 дн. тому
18
93 дн. тому
***
91 дн. тому
19
89 дн. тому
20
87 дн. тому
20-2
85 дн. тому
21
82 дн. тому
21-2
80 дн. тому
22
78 дн. тому
22-2
75 дн. тому
23
73 дн. тому
23-2
71 дн. тому
24
68 дн. тому
24-2
66 дн. тому
25
64 дн. тому
25-2
62 дн. тому
26
60 дн. тому
26-2
58 дн. тому
27
53 дн. тому
27-2
49 дн. тому
28
47 дн. тому
28-2
42 дн. тому
29
36 дн. тому
30
34 дн. тому
31
32 дн. тому
32
29 дн. тому
33
26 дн. тому
34
23 дн. тому
35
20 дн. тому
36
17 дн. тому
37
15 дн. тому
38
13 дн. тому
39
10 дн. тому
40
8 дн. тому
41
6 дн. тому
42
3 дн. тому

Піднявшись з ліжка, я сунувся було до вікна. Але шум та крики, що долинали звідти, не викликали жодного бажання виглядати.

Тож спочатку вирішив провести ранкові процедури.

У вікно визирнув пізніше, витираючи рушником. Ще без сорочки, але вже в штанах, тож усе культурно.

Воно виходило на широку вулицю, наприкінці якої виднілася багатолюдна площа.

Вночі, коли попутна повозка довезла нас сюди, я не встиг до пуття роздивитися місто. Назва теж нічого мені не сказала – але схоже, воно було побільше того, в якому знайшла притулок купа гномів.

– Це він?! – заволала якась дівчина, тицьнувши пальцем у мій бік.

– Оу! Який торс!

– Прес! Прес! – підхопили інші.

Я одразу зачинив вікно та штори. Це ще що таке?

Може, вони на когось іншого показували?

Ззаду з'явився дух. Сміючись, він тримався за опуклий животик під синім каптаном:

– Раджу тікати!

– Чому? – нахмурився я.

– Дивись! – він кивнув на вікно.

Я обережно висунув носа на вулицю. Натовп дівчат мчав до нашої таверни.

– Що Джонні влаштувала? – важко зиркнув я на духа. Сумнівів, що тут причетна моя супутниця, не виникло.

– Виконує свій обов'язок! – дух ніяк не міг угамуватися.

– Який? – я от анітрохи не поділяв його веселощів.

– Подружній, – дух перейшов на зовсім непристойний іржач.

Внизу пролунав гул і тупіт. Мабуть, дівчата проривалися на мій поверх.

Швидко накинув сорочку, піджак, окинув кімнату поглядом, чи нічого не залишив, і обережно поліз у друге вікно. Що виходило на іншу вулицю. Де натовпу здичавілих дівчат поки не спостерігалося.

– Ух, скільки вправності! Мабуть, не один раз так збігав! – хрюкав почервонілий від сміху дух, пролітаючи крізь стіну.

Зависнув, паршивець, прямо за моєю спиною і коментував кожен рух!

– Просто стежу за своєю фізичною формою, – кинув я на нього невдоволений погляд, переповзаючи виноградною лозою за кут і зістрибуючи на дорогу провулка.

– Ага, все місто вже знає про твій чудовий прес! – пішов на нове коло реготу дух.

Чим вони таким займалися з ранку?

Я обережно рушив на другий кінець провулка, щоб вирулити на сусідню вулицю. Звідусіль лунали гучні жіночі крики. І тупіт підборів об каміння. Здається, після сьогоднішнього дня цей звук викликатиме у мене нервовий тик.

Тихо визирнув з-за повороту. Дами в сукнях, біжучі, мене не помічали, слава дракону.

Зате я помітив щось цікаве. Величезну червону вивіску, що сяяла на всю вулицю магічними переливами:

«Шукаємо обрану. Підходь до головної площі. Обраною може стати будь-хто з вас. Досвід, робота, освіта, вік не важливі».

– Що означає не важливі? – вирвалося перше і, по суті, не найголовніше.

Збоку від мене знову корячився від сміху дух.

– Як Джонні взагалі змогла це все організувати? – запитань у голові зібралося більше, ніж відповідей.

– О, це було неперевершено!

– Ти явно щось передсмакуєш, – похмуро зиркнув я на нього.

Збив прицільним фаєрболом – ого, я і так вмію! – плакат і пішов у бік площі.

Ну як, пішов. Почав пробиратися нетрями і темними провулками, бо погляди, якими мене оглядали перехожі, особливо дівчата, мені ой як не подобалися.

– Кишені перевір, – з передсмаком натякнув дух.

Я ляснув себе по кишені, і одразу ж усвідомив.

Гаманець. Паршивка стягла так старанно мною приховану фінансову подушку. Єдину, між іншим!

Забрала усі гроші! От же ж. Сподіваюся, не спустить на якусь хрінь.

Або цей плакат... А на сусідніх вулицях такі самі?!

– Вона мені мститься за зменшення, так? – без особливої надії спитав у духа.

Відповів тихий смішок.

– А ще казав, що шляхетний дух.

– І чим я тобі не шляхетний? – одразу надувся напіврослик.

– Тим, що благородні так не гигочуть над нещастям інших.

– І де ж тут нещастя?

– А нащо мені обрана? Раптом і справді знайде.

– А хіба не це умова зняття закляття? – здивувався дух.

– Це можливість насолоджуватися життям, поки перебуваєш у пошуку!

– Ти такий упевнений, що з істинною буде погано? – мені здалося, чи в голосі духа пролунали нотки співчуття?

– Не знаю, – чесно відповів. Не пам'ятаю чому, але впевнений, що ніякої істинної зустрічати я не хотів. Як і весілля.

У пам'яті одразу залунав зачіпливий сміх Джонні, коли вона перепила гном’ячої наливки. Тряхнув головою, відганяючи зайві думки.

Зараз треба зрозуміти, що за галас затіяла моя компаньйонка і як з нього вилізти.

До головної площі я добрався швидко – вона знаходилася саме тут за рогом. Усі найближчі вулиці вели до неї, тож заблукати навіть тролю було б складно.

Джонні! Вийшовши на площу, я мало не застогнав. Дівчисько зуміло зняти невелику сцену – точно за залишок моїх заощаджень! І тепер промовляла з неї в посилений магією кристал:

– Підтягуємося, живіше-живіше! Нам треба знайти обрану, будь-кому з вас може повезти!

Це що за відбір наречених такий?!

Не вирулюючи з провулка, я рушив до сцени обхідними шляхами. Щоб зайти ззаду, з-за лаштунків.

Куліси були дрібні і злегка подерті, прикриті магією, зате весь натовп жадаючих дів залишився з іншого боку.

– Джонні! – шикнув я.

– Збираємось, збираємось! – радісно змахнувши руками, крикнула дівчина у кристал-підсилювач. – Наречений скоро буде тут!

– Джонні! – я намагався шепнути трохи голосніше, гарчання прорвалося якось само собою.

Продовжуючи усміхнено скалитися, Джонні бочком присунулася до куліс.

– Починаємо за п'ять хвилин! – крикнула радісно і пірнула до мене.

– Ти що влаштувала? – вхопивши за зап'ястя, я стягнув її з драбинки вниз, на землю.

– Істинну тобі шукаю, що ж іще? Хіба ти не для того в місто перебрався?

Бійкий погляд чесно-чесних зелених очей... І навіть вилаятися не виходить. Натомість хочеться схопити в оберемок і дати драпака. Подалі від божевілля.

Яке вона ж, між іншим, і влаштувала!

– Так, – почав я, але нас раптом перервав оклик:

– Рауро?!

Джонні сіпнулася, обернулася. Я теж глянув у той бік.

Друзі, на цю книгу ми теж плануємо відкрити пердплату і будемо дуже вдячні за вашу підтримку! Як і обіцяли, всі, хто залишили коментар під цією книгою, зможуть обрати промик на одну з наших книг. Зараз на буктонс їх всього три: “Бажання дракона”, “Одруження наосліп”, “Віддай свої крила”. До речі, залишивши коментар під іншими книгами, ви теж зможете виграти промокод.

Якщо ви залишали коментар і хочете отримати промокод, будь ласка, напішіть тут же в коментарях вашу пошту і яку книгу хотіли б прочитати безкоштовно. Сьогодні останній день акції!