Налаштування
Розмір шрифту:
Інтервал:
Колір
тексту:
фону:
Коментарі

Авторизуйтесь, якщо бажаєте залишити коментар

Авторизація Реєстрація
Нідейла Нельте
Бажання дракона

Зміст книги: 63 розділів

Спочатку:
Пролог
128 дн. тому
1
128 дн. тому
2
127 дн. тому
3
126 дн. тому
4
125 дн. тому
5
124 дн. тому
6
123 дн. тому
6-2
121 дн. тому
***
121 дн. тому
7
120 дн. тому
***
119 дн. тому
8
118 дн. тому
8-2
117 дн. тому
9
116 дн. тому
9-2
115 дн. тому
10
115 дн. тому
***
114 дн. тому
11
113 дн. тому
11-2
111 дн. тому
12
110 дн. тому
12-2
108 дн. тому
13
106 дн. тому
14
104 дн. тому
14-2
101 дн. тому
15
99 дн. тому
15-2
97 дн. тому
16
94 дн. тому
16-2
92 дн. тому
17
90 дн. тому
17-2
87 дн. тому
18
85 дн. тому
***
83 дн. тому
19
81 дн. тому
20
79 дн. тому
20-2
77 дн. тому
21
74 дн. тому
21-2
72 дн. тому
22
70 дн. тому
22-2
67 дн. тому
23
65 дн. тому
23-2
63 дн. тому
24
60 дн. тому
24-2
58 дн. тому
25
56 дн. тому
25-2
54 дн. тому
26
52 дн. тому
26-2
50 дн. тому
27
45 дн. тому
27-2
41 дн. тому
28
39 дн. тому
28-2
34 дн. тому
29
28 дн. тому
30
26 дн. тому
31
24 дн. тому
32
21 дн. тому
33
18 дн. тому
34
15 дн. тому
35
12 дн. тому
36
9 дн. тому
37
7 дн. тому
38
5 дн. тому
39
2 дн. тому
40
0 дн. тому

Раура

Прокидалася я навіть гірше, ніж учора. Почувалася пом'ятою і ніби з бодуна.

Піді мною відчувався теплий, м'який рельєф. Трохи поялозила, вкладаючись зручніше.

Подушка видала дивне мукання.

Я підскочила, як ошпарена. Тепер я стояла в кімнатці якогось невеличкого готелю. Хоча, судячи з запахів, все ж таки таверни. А ось мукаюча подушка піді мною – була ніким іншим, як Наварном.

Як це я на ньому опинилася? Нічого не пам'ятаю!

Втім, сукня на мені... і навіть черевики! Він же роздягнений до пояса. Хм, а торс-то, мгм... навіть дуже...

Так, ні, ця м'язова розкіш дістанеться не мені, а його справжній дружині. Значить, і слини пускати нема чого.

Відвернувшись, я озирнулася. Одне не надто широке ліжко, порожня тумба, стілець, що покосився. Двері у ванну. Зате цілих два вікна у двох сусідніх стінах.

От жучара! Грошей у нього нема! Відчувала ж, що прибріхує!

Що взагалі сталося вчора? Пам'яталися лише окремі шматки.

Весілля. Гноми. Гноми? Ворожка...

Потрібно вже закінчувати з цими пригодами. Точно! Гадалка. Що вона там казала? Допомогти знайти цьому гному-переростку обрану, і тоді пам'ять повернеться? Значить, цим я зараз і займуся.

За вікном тільки-но починало світати. Повинна встигнути.

Але спочатку огляну кишені цього перерослика щодо гаманця. Якось же сплатив він за кімнату.

– А що це ти робиш? – запитав над вухом дух. Я мало не підскочила від несподіванки.

– Добуваю їжу, чого голосиш?

– Дивлюся, що ти надумала.

– Отже, ви з ним заодно?

– Не знаю, – чесно почухав маківку дух. – Я наглядач за порядком.

– Ось наглядай, щоб Наварн порядком виспався. Йому сьогодні обрану обирати, – намацавши важкий мішечок, я тихенько вийшла з кімнати.

Щоб за секунду повернутися. Все ж вмитися і привести себе до ладу після гном'ячої пиятики треба обов'язково.

І тільки потім, причесана та посвіжіла, знову вийшла надвір.

План був готовий у всіх деталях.

Ернаран

Розбудив мене дивний шум за вікном. Але я не надавав йому значення. Солодко потягнувшись, із насолодою валявся. Повів рукою поруч. Але не намацав Джонні.

Різко сів.

Дранус! Я ж учора поклав її собі на груди, щоби не втратити! Не в кишені ж залишати.

– Джонні? Гей, ти де, Джонні?

Як у лихоманці я оглядав ліжко, подушку, кожну складку ковдри, під ліжком. Її ніде не було.

Лишайна лусочка! Тільки не кажіть мені... що я її розчавив?! І навіть мокрого місця не лишив?

Схопився за голову, намагаючись переварити це.

– Ти чого розкис? – з'явився переді мною дух, у підозріло гарному настрої.

– Джонні, – хрипко почав я, не уявляючи, як закінчити.

– Виглянь на вулицю, – хитро посміхнувся дух.

– Джонні там?

– О-о! Ти навіть не уявляєш, наскільки, – заржав дух і намилився втекти.

– Вона жива?

– Звісно, – здивувався дух, а потім хитро додав: – Поки що.

– В сенсі?

– Виглянь і сам зрозумієш, – тепер дух точно зник. Що там у них відбувається?