Налаштування
Розмір шрифту:
Інтервал:
Колір
тексту:
фону:
Коментарі

Авторизуйтесь, якщо бажаєте залишити коментар

Авторизація Реєстрація
Нідейла Нельте
Бажання дракона

Зміст книги: 61 розділів

Спочатку:
Пролог
124 дн. тому
1
124 дн. тому
2
123 дн. тому
3
122 дн. тому
4
121 дн. тому
5
120 дн. тому
6
119 дн. тому
6-2
117 дн. тому
***
117 дн. тому
7
116 дн. тому
***
115 дн. тому
8
114 дн. тому
8-2
113 дн. тому
9
112 дн. тому
9-2
111 дн. тому
10
111 дн. тому
***
110 дн. тому
11
109 дн. тому
11-2
107 дн. тому
12
106 дн. тому
12-2
104 дн. тому
13
102 дн. тому
14
100 дн. тому
14-2
97 дн. тому
15
95 дн. тому
15-2
93 дн. тому
16
90 дн. тому
16-2
88 дн. тому
17
86 дн. тому
17-2
83 дн. тому
18
81 дн. тому
***
79 дн. тому
19
77 дн. тому
20
75 дн. тому
20-2
73 дн. тому
21
70 дн. тому
21-2
68 дн. тому
22
66 дн. тому
22-2
63 дн. тому
23
61 дн. тому
23-2
59 дн. тому
24
56 дн. тому
24-2
54 дн. тому
25
52 дн. тому
25-2
50 дн. тому
26
48 дн. тому
26-2
46 дн. тому
27
41 дн. тому
27-2
37 дн. тому
28
35 дн. тому
28-2
30 дн. тому
29
24 дн. тому
30
22 дн. тому
31
20 дн. тому
32
17 дн. тому
33
14 дн. тому
34
11 дн. тому
35
8 дн. тому
36
5 дн. тому
37
3 дн. тому
38
1 дн. тому

Видихнувши, я глянула на хлопця. Крім зелених очей і широких плечей, Івін мав розкішне хвилясте волосся. Не довге, як і личить воїну, але густе та золотаво-каштанове.

Похмурості погляду додавала різка лінія вилиць і щільно стиснуті губи.

Не випускаючи моєї руки, він підвів мене до дивана і всадив. Ельф одразу вмостився поруч, знову випромінюючи доброзичливість.

– Класно ти його квіткою, – посміхнувся. – Раура точно так не вміє. Треба буде взяти на озброєння.

– Потім візьмеш, – хмикнув Івін, відходячи до вікна.

Виглянув назовні, склавши руки на грудях. Після розвернувся до нас:

– Розповідай, Фей.

– Нічого не знаю. Слуг підслухала: у королівському палаці почався переполох. Молодята мали вийти до церемоніальної зали після ритуальної передвесільної розмови. Але не вийшли. Сабен, палацовий дух королівської сім'ї, теж зник. Начебто король намагався його закликати. А я... відчула закляття по крові. Хтось закляв мою сестру. Мабуть, і принца також.

– Як вам взагалі спало на думку водити за ніс принца! – у серцях засварився Івін.

– Бо знаєш, – схопилася я, – мене не питали, чи я хочу за нього заміж!

– І чим тобі принц не догодив? – не зрозумів Івін. Схоже, у це Раура друзів не присвятила.

– Тому що букет венеричних болячок – єдиний букет, який здатна подарувати його гуляща високість! І давати йому весільну клятву – це зв'язати себе назавжди ненависними узами! Ми з Раурою розробили цілу систему. В кінці вона вимовляє клятву від мого імені, тому клятва не має сили ні для мене, ні для неї. Все мало пройти гладко!

– Схоже, сестра нашої Раури не менш божевільна, ніж вона сама, – хитнув головою Івін, окинувши мене дуже дивним поглядом.

Здається, це прозвучало скоріше як комплімент, ніж як образа.

– З чого ви вирішили, що високість гуляща? – флегматично розірвав наші вилискування поглядами Санді.

– Ми з Раурою його бачили, – буркнула я, не надто бажаючи видавати все.

З іншого боку, якщо я сюди прийшла за допомогою, немає сенсу щось приховувати. Сестра ручалася за своїх хлопців, навіть наполягала, щоб у разі чого я зверталася до них.

– Принца? – здивувався Івін.

– Ми з нею зустрічалися в «Кривому орку» одного разу, – знизала я плечима.

Так, не найкраще місце для дівчат, що підтвердили трохи очманілі погляди хлопців. Але з Раурою не страшно! Навіть навпаки, цікаво. Ми з нею взагалі лишень нещодавно дізналися про існування одна одної.

– Ну і побачили його високість, – продовжувала я.

– Його високість молодшого принца Ернарана Астенда? – уточнив ельф.

– У тебе пристрасть до повних імен? – хмикнула я.

– Охорона принца нізащо не пустила б його до такого закладу. Ти впевнена? – перепитав Івін.

– Впевнена! А охорона навряд чи знає чим, коли та де зайнятий його високість. Мабуть, все більше за його старшим братом, наслідним принцом стежать. І взагалі, він був під личиною і кадрив дівчину під вигаданим ім'ям!

– І чому ти впевнена, що це принц? – продовжував докопуватися Івін.

Видихнувши, я опустилася назад на диван. Помовчала, наважуючись. Після промовила:

– На мене не діють ілюзії. Бачу під личинами. Дуже рідкісний дар. І за те, що ви про нього дізналися, вас належить вбити.

– Ризикни, – запропонував Івін.

– Померти від руки такої прекрасної дами... – почав було ельф, подавшись до мене з придихом.

– Я ж копія твоєї подруги! – обурилася я.

– Не порівнюй.

– Зрозуміло, чому тебе хотіли отримати в королівську родину, – задумливо промовив Івін, не звертаючи уваги на витівки дружка. – Ти пам'ятаєш ім'я, яким представлявся принц?

– Наварн Аатанд, – відповіла я. О так, добре його запам'ятала!

– Ну... – простягнув ельф, посміхнувшись. – Майже Ернаран Астенд. Підібрав собі схоже.

– Що ж, ми з Санді підемо в «Кривого орка», дізнаємося про цього Наварна, – ухвалив Івін.

– Я з вами! – здійнялася я, не даючи йому залишити мене тут.

Івін зміряв мене пильним поглядом, але заперечувати не став.

– Взагалі-то, – витончено підняв брову ельф, теж підводячись, – знаю я одного пронозу гнома з таким ім'ям. Пропоную одразу піти до нього.

– Гнома? – здивувалася я. – Не міг же принц гуляти під личиною гнома?