Налаштування
Розмір шрифту:
Інтервал:
Колір
тексту:
фону:
Коментарі

Авторизуйтесь, якщо бажаєте залишити коментар

Авторизація Реєстрація
Енжі Собран
Заміж? Не піду!

Зміст книги: 50 розділів

Спочатку:
Пролог
72 дн. тому
Розділ 1
125 дн. тому
Розділ 2
125 дн. тому
Розділ 3
100 дн. тому
Розділ 4
100 дн. тому
Розділ 5
100 дн. тому
Розділ 6
100 дн. тому
Розділ 7
100 дн. тому
Розділ 8
100 дн. тому
Розділ 9
100 дн. тому
Розділ 10
100 дн. тому
Розділ 11
100 дн. тому
Розділ 12
100 дн. тому
Розділ 13
100 дн. тому
Розділ 14
100 дн. тому
Розділ 15
100 дн. тому
Розділ 16
100 дн. тому
Розділ 17
100 дн. тому
Розділ 18
100 дн. тому
Розділ 19
100 дн. тому
Розділ 20
100 дн. тому
Розділ 21
72 дн. тому
Розділ 22
72 дн. тому
Розділ 23
72 дн. тому
Розділ 24
72 дн. тому
Розділ 25
71 дн. тому
Розділ 26
71 дн. тому
Розділ 27
71 дн. тому
Розділ 28
65 дн. тому
Розділ 29
62 дн. тому
Розділ 30
62 дн. тому
Розділ 31
62 дн. тому
Розділ 32
61 дн. тому
Розділ 33
61 дн. тому
Розділ 34
61 дн. тому
Розділ 35
61 дн. тому
Розділ 36
61 дн. тому
Розділ 37
61 дн. тому
Розділ 38
61 дн. тому
Розділ 39
61 дн. тому
Розділ 40
61 дн. тому
Розділ 41
61 дн. тому
Розділ 42
61 дн. тому
Розділ 43
61 дн. тому
Розділ 44
61 дн. тому
Розділ 45
61 дн. тому
Розділ 46
61 дн. тому
Розділ 47
61 дн. тому
Розділ 48
61 дн. тому
Розділ 49
61 дн. тому

Шенрайзен арх Танелас

Командор завмер на секунду в коридорі, дивуючись своєму вчинку. Носити адептів йому ще не доводилося. Але ж ця справа спочатку здалася не вартої його уваги і часу. Просто потрібно було трохи відволіктися і розвіятися, тому пропозицію колишнього наставника збити пиху з нинішніх адептів він розглядав як розвагу. Та й допомогти хотілося, а з його даром бачити істину навіть кільце правди не потрібно. Ось і погодився на цю авантюру – знайти амулет Спотворення.

І тут перший же підозрюваний – кволий і при цьому до неможливості зухвалий хлопець, що постійно ухилявся, ще й вирішив, що може з ним грати. І справа з розряду байдужих перейшла в особисті. Йому кинули виклик. Від нього посміли приховувати правду. Від нього! Від того, хто не дарма носить прізвисько Прізор.

Командор посміхнувся. Хлопчисько явно не знає, з ким зв'язався. Ну нічого, він йому швидко все пояснить. Часу буде більш ніж достатньо.

– Командор! – гучний окрик наставника, змусив зупинитися: – Що з Номером П'ять?

– Де його магіки?

– Біля Джерела.

– Покличте цілителя. Терміново! – віддав розпорядження рудому хлопцю, який нерішуче затримався біля входу.

– Цілитель зайнятий. Розвідзагін потрапив в засідку, повернулося всього троє. Ледве живими.

Переглянувся насторожено з наставником. Те, що відбувалося, подобалося йому все менше. Занадто багато збігів.

– Іди, Дунодон, – відпустив ректор хлопця.

Командор опустив тіло хлопчини на диван. Зовсім ще хлопчисько, а гонору... Відчуваючи, як ніби в бездонний колодязь, витікає з адепта енергія (ще трохи і вигорить дотла), прибравши щити, влив трохи своєї сили.

– Хто він? – зірвався з вуст марне питання, коли і його потік сили канув у небуття. А його самого обпалило дивним почуттям впізнавання. Того самого, що буває при магічному резонансі.

Ректор похитав головою. Навіть він не завжди знав, хто ховається за тією чи іншою ілюзією. Все заради безпеки світу. Світу, що тримається на силі кількох династичних родів. Про це мало, хто знав. І ще менше пам'ятали, хто такі Предтечі.

Фенір і цербер стрімко влетіли в кімнату, моментально оточивши безвольне тіло. Потік енергії зріс, а потім все раптово обірвалося, поглинувши половину резерву командора і майже повністю спустошивши магіків.

Командор скинув догори брови і подивився на ректора.

– І про це теж я хотів переговорити з тобою, Шен, – втомлено зауважив наставник. – Недобре твориться в Корверноці. Мало того, що в цьому відбірковому турі аж дві дівчини, так ще й Геджавір.

Шен посміхнувся. Дівчата в Корверноці вчилися ще в бутність його прадіда. Нехай ніхто й ніколи в цьому не зізнається навіть під тортурами. Але жіночу енергію важко сплутати, особливо коли виникає магічний резонанс у мало не половини адептів та магістрів. Через що останні і носять спеціально розроблені амулети. Добре, що адепти через юність не сильно в цьому розбиралися, а магістрам не потрібні проблеми з недосвідченими бовдурами. Та й дівчата здавалися ще на нульовому етапі. Ті ж, хто вцілів та пережив перше півріччя навчання, йшли після першої ж практики в болотах Ізерхілла. Лише одного разу в історії Корвернока дівчина закінчила повний курс разом з хлопцями та увійшла в коло тих, хто знає таємницю. І навіть пройшла подальше навчання ставши однією з Вищих.

– Що робитимеш, Селл?

– Доповім раді Вищих, – відповів ректор, поглядаючи на тіло на дивані.

– Він спить, – посміхнувся командор, відзначаючи стурбованість наставника.

– Ще одна загадка. Як йому вдалося прихопити двох магіків і фамільяра?

– Є ідеї?

– Тільки, якщо він раптом виявиться нею. Сам же знаєш, що дівчата магічно сильніше чоловіків, – хмикнув ректор, – і на відміну від нас не потребують провідника.

Командор кивнув. Це було проблемою всіх архів. До ради Вищих могли увійти лише ті, хто знайшли провідника. Тільки завдяки провідникові розкривалася сила повністю. Дар це чи прокляття їх раси ніхто не знав. Але так повелося ще у світі їх прабатьків, з якого вони колись прийшли, уклавши угоду з тутешніми богами. Тридцять три поранених,  арха, що стікали кров'ю, – ось і все що залишилося від колись могутньої раси. Чоловіків, які втратили найдорожче, що у них було – своїх жінок. Новий світ в обмін на захист пообіцяв не лише домівку, але і можливість продовжити рід, вибравши відповідного провідника. Багаті й сильні воїни швидко прибрали до своїх рук владу, створивши тридцять три королівські династії. І провідники потекли в палаци річкою – багатьом жінкам хотілося легкого забезпеченого життя, а вони так бажали воскресити расу, що не зупинялися ні перед чим. 

Все складалося чудово, поки не збунтувалася дочка Нікара – Ніктія, відгукнувшись на благання матері, що втратила дитину. Щоденники сучасників тих подій не донесли до них, що саме сталося тоді. Одні запевняли, що це була дівчина, яка збожеволіла від горя, коли її дитина померла в утробі, не отримавши достатньо сили від батька. Інші стверджували, що вона збожеволіла від ревнощів, коли застукала свого обранця з черговим провідником. Треті, що король забрав її від улюбленого чоловіка і насильно зробив своєю, змушуючи виносити спадкоємця. Четверті, що вона просто сказилася і тому підпалила палац разом з усіма, хто перебував у ньому.  

Хай там як, але, вже палаючи у вогні, вона звернулася до Ніктії, благаючи не про захист, а насилаючи прокляття на всю расу архів і їх рід до десятого коліна. Ніктія втрутилася і  стала спостерігати за архами, що ніби й не помітили смерті дівчини. А коли з'ясувалося, що дівчина була не одна і неподобство вчинене з нею – буденність, сповнилася люті. У гніві вона обмежила можливість дівчат мати дітей одним єдиним обранцем. Та й спадкоємцям сили архів заборонила вступати у зв'язки з іншими провідниками – одна єдина вибиралася тепер в партнери на все життя. Род, що викликав гнів Ніктії, так і згас на корені, не залишивши нащадків.

І відразу вони відчули наскільки складніше утримувати баланс у світі, захищати його від зовнішніх загроз, втративши одного зі своїх. Тоді і створили вони раду Вищих, а прабатьки зв'язали свої душі, викликавши Предтеч. І створили Корвернок – академію, що позбавляє зарозумілості і відкриває таємниці народження гідним.

У перші роки навчання проходили всі без винятку. Принци і принцеси вчилися разом, осягали силу. Тоді-то вони і дізналися, що нехай фізично чоловіки і сильніше, але  жінки набагато перевершують їх магічно. І магіки, симбіонти з вивороту цього світу, охочіше відгукуються саме на жіночу енергію.

Втім, жінки не прагнули чогось досягати. Виходили заміж, народжували дітей, а їх магіки танули позбавлені магічної підтримки й розвитку. І ще одна Рада Вищих прийняла рішення заборонити жінкам навчатися магії та проходити Вибір. Ті й не заперечували, слухняно схиливши голови, зайнялися домашніми справами та дітьми.

Командор смикнув кулон, розриваючи тонкий ланцюжок. Ілюзія на мить затягнувся серпанком, тремтінням пробігла обличчям хлопчини, що безтурботно спав на дивані, але риси обличчя залишилися тими ж.

– У нього урміус, Шен. Він маг ілюзій, – прокоментував його дії ректор.

– Але він зовсім без сил.

Селл розвів руками:

– Або це його обличчя, або сил у нього ще достатньо. Краще скажи, що будемо робити зі зниклим розвідзагоном?

– Я вже розпорядився. Їх шукають. Але щось підказує мені, що це марно. Прийшов час розплати і нам пора виконати те, що обіцяли Предтечі. Інакше повториться те, що сталося понад двадцять років тому.

– Тоді тільки дивом уцілів рід СКсайдемантл.

– І Геджавір, – додав командор.

Ректор згідно кивнув. Те, що рід Геджавір вижив, добре. Те, що його нащадок був на Виборі і знайшов магіка, просто відмінно. Але що у нього в голові і припустити страшно. Раптом спадкоємець вирішиться мстити? І вони замість союзника в боротьбі із зовнішнім злом знайдуть ще одного супротивника? Як же вони помилилися тоді, вирішивши, що Геджавір їх зрадив. Лише через роки Шен дошукався до правди і виправдав ім'я роду перед радою Вищих.

– Не знаєш, хто з дітей це може бути?

Селліран арх Чандеел похитав головою:

– У Арлестзена було троє дітей. Старша дочка Лаузаеда, їй було років одинадцять. І сини Бенемет і Джартверзін – восьми та п'яти років.

– Було б добре, якби вижили всі, – зауважив командор.

– Добре, але малоймовірно. У будь-якому випадку, у спадкоємців є привід для помсти – це Рада Вищих за звинуваченням СКсайдемантла прирекла їх батька на смерть.

– Трей був в загоні?

Ректор кивнув. Командор вже давно поклав око на перспективного хлопця, сподіваючись після навчання переманити того до свого загону. І пильно стежив за його життям. Як, втім, і за іншими перспективними адептами. Тими, що вже за рік стануть на захист світу, утримуючи рубіж від проникнень породжень хаосу. А за пару десятиліть займуть місце в Раді Вищих.

– Навряд чи це випадково, – буркнув командор, відходячи до вікна.

– У світлі всього цього Рада буде наполягати на тому, що б ваша десятка знайшла провідників, – змінив тему ректор.

Шен застогнав:

– І чому ти не зупинив мене, друже? Міг би сказати, чим це все обернеться. І я б залишився викладати в академії...

– Думаєш, це легко? – розсміявся Селл. – Втім, можу влаштувати. Заодно і уникнеш пошуків провідника.

– А що? Це ідея. Пошлюся на пошуки амулета та необхідність розслідування. Все краще, ніж бігати на оглядини.

– Ти ж знаєш свою Пра. Вона вже давно жадає отримати спадкоємців.

– Не так вже й давно, – скривився командор.

– Всього-то десяток років… – з посмішкою простягнув ректор.

– Сім, – хмикнувши, виправив Шен. – Їй вистачило терпіння дочекатися, доки я закінчу академію.

– Велика різниця…

– Тобі то що переживати, Селл? Від тебе провідника ніхто не зажадає.

– Якщо мої припущення вірні, Шен, то провідники знадобляться всім. Особливо сильним. Щось назріває. І це щось підібралося зовсім близько…