Налаштування
Розмір шрифту:
Інтервал:
Колір
тексту:
фону:
Коментарі

Авторизуйтесь, якщо бажаєте залишити коментар

Авторизація Реєстрація
Енжі Собран
Заміж? Не піду!

Зміст книги: 50 розділів

Спочатку:
Пролог
64 дн. тому
Розділ 1
117 дн. тому
Розділ 2
117 дн. тому
Розділ 3
92 дн. тому
Розділ 4
92 дн. тому
Розділ 5
92 дн. тому
Розділ 6
92 дн. тому
Розділ 7
92 дн. тому
Розділ 8
92 дн. тому
Розділ 9
92 дн. тому
Розділ 10
92 дн. тому
Розділ 11
92 дн. тому
Розділ 12
92 дн. тому
Розділ 13
92 дн. тому
Розділ 14
92 дн. тому
Розділ 15
92 дн. тому
Розділ 16
92 дн. тому
Розділ 17
92 дн. тому
Розділ 18
92 дн. тому
Розділ 19
92 дн. тому
Розділ 20
92 дн. тому
Розділ 21
64 дн. тому
Розділ 22
64 дн. тому
Розділ 23
64 дн. тому
Розділ 24
64 дн. тому
Розділ 25
63 дн. тому
Розділ 26
63 дн. тому
Розділ 27
63 дн. тому
Розділ 28
57 дн. тому
Розділ 29
54 дн. тому
Розділ 30
54 дн. тому
Розділ 31
54 дн. тому
Розділ 32
53 дн. тому
Розділ 33
53 дн. тому
Розділ 34
53 дн. тому
Розділ 35
53 дн. тому
Розділ 36
53 дн. тому
Розділ 37
53 дн. тому
Розділ 38
53 дн. тому
Розділ 39
53 дн. тому
Розділ 40
53 дн. тому
Розділ 41
53 дн. тому
Розділ 42
53 дн. тому
Розділ 43
53 дн. тому
Розділ 44
53 дн. тому
Розділ 45
53 дн. тому
Розділ 46
53 дн. тому
Розділ 47
53 дн. тому
Розділ 48
53 дн. тому
Розділ 49
53 дн. тому

Біля Джерела було шумно. І багатолюдно. І якось відчайдушно тоскно. З подивом спостерігала за тим, як збирається великий натовп. Я й припустити не могла, що в цьому світі, в якому й держав трохи більше пари десятків може бути стільки принців. Сотня не менше. Ну, нехай у кожного принца по два-три побратими або дзеркальних, як їх тут називають. Але все одно їх усіх тут напрочуд багато. Особливо, зважаючи на те, що розкид між старшим курсом і молодшим всього лише років п'ять. Невже королівські сім'ї такі численні?

Всі ці думки промайнули в голові, поки я, спантеличено оглядаючи натовп, вишукувала знайомі обличчя. Трея, наприклад. Якого з самісінького ранку не могла докликатись...

Поява ректора для мене стала несподіванкою. Він немов матеріалізувався з повітря. І тут же, немов за помахом чарівної палички, затих голосний натовп.

– Ви всі знаєте про трагедію, яка спіткала наш світ кілька століть назад й призвела до того, що на незалежній території була створена академія Корвернок. Військова академія, навчатися в якій могли юнаки з королівських династій. Без загрози для їхнього життя. Цієї ночі безпека академії знову була поставлена ​​під сумнів.

Ректор замовк, даючи нам осмислити сказане, а через кілька секунд, перекриваючи збуджені шепотіння, продовжив:

– Крім того, вчора Вибір пройшов маг, особистість якого нам встановити не вдалося. Єдине, що ми дізналися – він належить до роду Геджавір...

І знову затих, даючи можливість принцам обговорити сказане. А судячи з вигуків, що лунали з усіх боків, обговорити їм було що. Їм, на відміну від мене, назване ім'я роду щось та говорило.

– ...один з проклятих...

– Невже на землях Фашіде, хтось вижив?

– І що тепер буде?

– Демони знову нападуть?

Долітали до мене сповнені тривогою питання, що перекривалися одним поступово наростальним гулом.

– Війна, – звучало в цьому гулі. Хтось вимовляв це слово з передчуттям, хтось з острахом, а хтось кидав так байдуже, немов у цьому світі війна була чимось таким же звичайним, як на Землі сутичка бешкетників на сусідній вулиці.

– Тихо, – припинив цей гул ректор. – Доки нічого страшного не сталося. Правителі вже зібрали Раду і послали запит Предтечам.

– Нас відправлять додому? – вигукнув хтось.

– Ні. Всі ви залишитеся в академії. Ми посилили захист. До того ж є ймовірність, що Геджавір ще в Корверноку, тому всі ви після зборів пройдете перевірку на родову приналежність.

– Але так ви порушите одне з непорушних правил академії, – перебив Селлірана Чандеела хлопець, що тримався трохи осторонь від натовпу.

– Чимось доводиться жертвувати, – знизав плечима ректор, немов це рішення і йому далося нелегко.

І я могла це зрозуміти. Якщо згадати, що говорив Трей, то таємниця приналежності до королівської династії один з основоположних принципів навчання. Чи мало якому королю за допомогою рук побратимів свого спадкоємця захочеться знищити кронпринца іншого королівства. Чула ж я вже про схожий випадок, що стався лише чверть століття тому. І нехай змова не вдалася, а замовника так і не знайшли, але шуму наробив.

– Ви не можете так з нами вчинити, – заперечив все той же хлопець.

– Ми погодили це питання з правителями і дійшли до висновку, що це єдина можливість знайти зловмисника, – ректор підняв руку вгору, перериваючи новий потік обговорень і заперечень. – Крім того, ми виявили, що вчора в Джерелі хтось запозичив амулет Спотворення. Раджу повернути його негайно.

Відвернувшись від ректора, я раптом помітила Фоксі, що причаїлася в темному кутку. Вона смикалася та виглядала перелякано. Повільно стала пробиратися до неї крізь натовп.

– Чому немає старшого курсу? – запитав хтось.

Я зупинилася, завмерши в очікуванні відповіді.

– На світанку вони з магістрами вирушили на кордон Фашіде.

Серце сповільнило свій біг та, ухнувши, зірвалося вниз. Про Фашіде від Трея я чула тільки раз. Начебто після того, що сталося, там ніхто не живе. Ніхто не мати сил впоратися з вулканами та пустельними бурями, що вийшли з-під контролю. А ось названі демонами могли. Точніше династія, що споконвічно правила у тих землях. І була повністю знищена в Чорній війні. І, здається, Геджавір їх родове ім'я. Але я можу помилятися. Потрібно терміново потрапити в бібліотеку, а поки дістатися до Фоксі.

– Це я... – варто було мені опинитися поблизу, приголомшила мене подруга, ховаючи винуваті очі.

– Що ти?

– Я взяла артефакт, – злякано озираючись на всі боки, прошепотіла мені на вухо подруга.

– Навіщо? – здивувалася я.

– Він... – зам'ялася дівчина, а за мить потому продовжила: – попрохав....

І таке це «він» було багатозначне, немов я тільки за цією фразою я мала зрозуміти, хто саме «він». Погляд Фоксі  втупився в спину Громили і я присвиснула.

– І де він? Потрібно терміново повернути його на місце.

– Пропав, – приречено випалила подруга, розводячи руками.

А я намагалася зрозуміти, як Фоксі примудрився потрапити в таку халепу. Відколи вона спілкується з Громилою і його компанією? Чому сліпо виконала його «прохання»? Що тепер робити? Де шукати амулет? Як стерти магічний слід Фоксі, щоб її не впізнали? І взагалі чим я можу їй допомогти?

– ...якщо до вечора амулет не повернеться на законне місце. Всі без винятку пройдуть допит в кільці правди, – долетів до мене голос відповідає комусь ректора.

Пересмикнула плечима. Так... Вляпалася ти, Білочка. Чую викриється скоро твоя головна таємниця. І тоді заслання до діда та заміж...

І ніякого навчання. А головне ніякої магії.