Налаштування
Розмір шрифту:
Інтервал:
Колір
тексту:
фону:
Коментарі

Авторизуйтесь, якщо бажаєте залишити коментар

Авторизація Реєстрація
Енжі Собран
Заміж? Не піду!

Зміст книги: 50 розділів

Спочатку:
Пролог
64 дн. тому
Розділ 1
117 дн. тому
Розділ 2
117 дн. тому
Розділ 3
92 дн. тому
Розділ 4
92 дн. тому
Розділ 5
92 дн. тому
Розділ 6
92 дн. тому
Розділ 7
92 дн. тому
Розділ 8
92 дн. тому
Розділ 9
92 дн. тому
Розділ 10
92 дн. тому
Розділ 11
92 дн. тому
Розділ 12
92 дн. тому
Розділ 13
92 дн. тому
Розділ 14
92 дн. тому
Розділ 15
92 дн. тому
Розділ 16
92 дн. тому
Розділ 17
92 дн. тому
Розділ 18
92 дн. тому
Розділ 19
92 дн. тому
Розділ 20
92 дн. тому
Розділ 21
64 дн. тому
Розділ 22
64 дн. тому
Розділ 23
64 дн. тому
Розділ 24
64 дн. тому
Розділ 25
63 дн. тому
Розділ 26
63 дн. тому
Розділ 27
63 дн. тому
Розділ 28
57 дн. тому
Розділ 29
54 дн. тому
Розділ 30
54 дн. тому
Розділ 31
54 дн. тому
Розділ 32
53 дн. тому
Розділ 33
53 дн. тому
Розділ 34
53 дн. тому
Розділ 35
53 дн. тому
Розділ 36
53 дн. тому
Розділ 37
53 дн. тому
Розділ 38
53 дн. тому
Розділ 39
53 дн. тому
Розділ 40
53 дн. тому
Розділ 41
53 дн. тому
Розділ 42
53 дн. тому
Розділ 43
53 дн. тому
Розділ 44
53 дн. тому
Розділ 45
53 дн. тому
Розділ 46
53 дн. тому
Розділ 47
53 дн. тому
Розділ 48
53 дн. тому
Розділ 49
53 дн. тому

Ізабелла Фетисова, уроджена арх СКайдемантл

Сказане пошепки розбіглося залом, підхоплене притихлими адептами, що з інтересом спостерігали за подіями. Засперечалися, заголосили обурено ті, що пройшли сьогодні Вибір. Присутні тут куратори та старшокурсники натягнули на обличчя єхидні посмішки, приготувавшись з усією увагою стежити за подіями...

– Попкорну не вистачає, – буркнула собі під ніс і привітно посміхнулася, помітивши замислений погляд Зейна, що обернувся до мене.

Гомін наростав, студенти сперечалися все голосніше, запекліше. Попереду мене непомітно виросли відразу дві спини. Скривилася, розмірковуючи над цією загадкою, і протиснулася між ними.

– Я ж не дівчинка, – випалила, придушивши бажання показати язика братові, що докірливо подивився на мене.

Ректор, що доволі довго з поблажливою посмішкою спостерігав за драмою, яка розпалювалася перед ним, заклично постукав по мармуровій колоні. Почекав пару секунд і голосно запитав:

– Номер Двадцять Три, якщо не помиляюся?

– Хамлаін арх Голеннтаз арх Підрамон, кронпринц Пефраука, – сповнений пихи та гордості величаво кивнув принц.

– Ви пропустили мою вступну промову? Або куратор не пояснив вам складні для засвоєння моменти? – запитальний погляд ректора ковзнув по групі чоловіків, зупинившись на незнайомому мені викладачеві. – Що ж для тих, хто на косоголі* повторюся. В Академії Корвернок немає титулів і рангів, будь ви хоч тричі архом, тут ви всі рівні. Тому ваше ім'я мені знати ні до чого, – тихіше промовив Селліран Чандеел і смішки стихли як за помахом чарівної палички. – Що стосується вашої заяви, то дозвольте дізнатися, як саме у вас відібрав феніра адепт номер П'ять? Я не бачу на вас ран. Зброю на Вибір було не пронести. Невже, налякав вас урміусом? – нова хвиля реготу прокотилася по залі.

Ректор посміхнувся і знову уривчасто стукнув по колоні:

 – Я бачу, ви всі втомилися, та й час вже за північ, а на світанку вас чекає тренування. Втім, мені все ж доведеться вас трохи затримати й прояснити деякі моменти. Сьогодні ви всі пройшли випробування Вибором. Хтось обирав сам, когось обирали, але опинитися тут ви могли тільки в тому випадку, якщо вибір збігався. На першому завдані кожен з вас отримав річ, яка несе необхідні йому знання.

На цих словах я знайшла очима принца-подушку та усміхнулася, згадавши «Правила поведінки принців», немов зрозумівши, про що я думаю, хлопець скривився.

– На другому завдані ви всі отримали якусь здатність, розкривши свій дар, – піднявся зацікавлений гул. – Давайте, не будемо сьогодні затримуватися довше, ніж потрібно, – підняв руку ректор, закликаючи до тиші: – завтра вам все детально пояснять викладачі та куратори, а якщо залишаться питання, я до ваших послуг. На третьому – ви отримали в дар магічну річ, відтворену для вас магією творення. На четвертому – вам відкрилася історія вашого роду, давши підказку. І на останньому уроці ви познайомились з магічною істотою – магіком, вашим вірним другом та  компаньйоном. Всі ви знаєте, що магіка можна привчити, лише назвавши його справжнє ім'я, яке вам відкриє напівсвіт, – посипалися підтвердження: – Так ось, Номер Двадцять Три, як звуть феніра?

– Я не маю промовляти вголос його істинне ім'я, – насупившись, випалив незадоволений принц.

– Не маєте, – кивком голови підтвердив ректор, – але покликати ви можете його і подумки. Покличте! – наказав суворо.

Принц розгубився, очі забігали в пошуках підказки, але підказати було нікому. Зупинилися на мені:

– Це він завадив мені дізнатися ім'я та встановити ментальний зв'язок! – тицьнувши в мене пальцем, заверещав принц.

– Номер П'ять покличте феніра, – перекрикуючи сум'яття, що виникло знов, розпорядився ректор.

Але мені навіть кликати не довелося і фенір, і цербер моментально опинилися поряд зі мною. І якщо пташеня встало за спиною, то цербер покірно ліг біля моїх ніг.

– Ось воно навіть як, – окинувши зацікавленим поглядом нашу композицію, посміхнувся Селліран Чандеел і, відвернувшись до принца, продовжив: – Вибери вас фенір, Номер Двадцять Три, і він би вже стояв поруч з вами. Магіки не речі, їм не можна наказати. Але вам не варто засмучуватися: випробування Вибором ви можете пройти і в наступному році, – принц відкрив рот, збираючись заперечити, але на диво не вилетіло ані звуку. – А тепер всі спати. Тренування ніхто не скасовував. Магіки сьогодні ночують в ваших кімнатах, щоб зв'язок закріпився, а вранці ви їх відведете до побратимів. І не забудьте погодувати. З усіма питаннями та складнощами до кураторів!

І не чекаючи поки замовкнуть обговорення, ректор покинув Джерело. Викладачі потягнулися услід за ним. Ми теж не стали затримуватися та під пильним поглядом Роелка Іроама, що запитально вигнув темні брови, втекли кожен до своєї кімнати.

Я навіть питанням, як цербер та фенір в кімнату влізуть не поцікавилась. І якби Фоксі не хотілося обговорити те, що сталося, а брату дізнатися подробиці, біля своїх дверей попрощалася з усіма. 

Лише йдучи, Трей торкнувся рукою однієї з голів цербера, і я помітила як перетікає з його пальців магічний потік:

– Тобі не вистачить сил на трьох, – пояснив він, і мене знову огорнуло теплою хвилею рідної магії.

«Спи, сестричка, солодких снів», – побажав Трей, посилаючи мені уявну усмішку і обійми.

Послала йому відповідь, вперше шкодуючи про необхідність дотримуватися конспірації. 

І чому тут так не люблять принцес?

 

* Косоголі – шаблезубі ведмеді. У давні часи існувала особлива каста воїнів на косоголях. Їх мощі заздрили, в бою їм не було рівних, але у звичайному житті про їх «кмітливість» ходили легенди.