Налаштування
Розмір шрифту:
Інтервал:
Колір
тексту:
фону:
Коментарі

Авторизуйтесь, якщо бажаєте залишити коментар

Авторизація Реєстрація
Енжі Собран
Заміж? Не піду!

Зміст книги: 50 розділів

Спочатку:
Пролог
64 дн. тому
Розділ 1
117 дн. тому
Розділ 2
117 дн. тому
Розділ 3
92 дн. тому
Розділ 4
92 дн. тому
Розділ 5
92 дн. тому
Розділ 6
92 дн. тому
Розділ 7
92 дн. тому
Розділ 8
92 дн. тому
Розділ 9
92 дн. тому
Розділ 10
92 дн. тому
Розділ 11
92 дн. тому
Розділ 12
92 дн. тому
Розділ 13
92 дн. тому
Розділ 14
92 дн. тому
Розділ 15
92 дн. тому
Розділ 16
92 дн. тому
Розділ 17
92 дн. тому
Розділ 18
92 дн. тому
Розділ 19
92 дн. тому
Розділ 20
92 дн. тому
Розділ 21
64 дн. тому
Розділ 22
64 дн. тому
Розділ 23
64 дн. тому
Розділ 24
64 дн. тому
Розділ 25
63 дн. тому
Розділ 26
63 дн. тому
Розділ 27
63 дн. тому
Розділ 28
57 дн. тому
Розділ 29
54 дн. тому
Розділ 30
54 дн. тому
Розділ 31
54 дн. тому
Розділ 32
53 дн. тому
Розділ 33
53 дн. тому
Розділ 34
53 дн. тому
Розділ 35
53 дн. тому
Розділ 36
53 дн. тому
Розділ 37
53 дн. тому
Розділ 38
53 дн. тому
Розділ 39
53 дн. тому
Розділ 40
53 дн. тому
Розділ 41
53 дн. тому
Розділ 42
53 дн. тому
Розділ 43
53 дн. тому
Розділ 44
53 дн. тому
Розділ 45
53 дн. тому
Розділ 46
53 дн. тому
Розділ 47
53 дн. тому
Розділ 48
53 дн. тому
Розділ 49
53 дн. тому

Пару хвилин я вишукувала в цій штовханині знайомі обличчя, але нікого так і не побачила. Зате зрозуміла, що кілька принців стовпилися біля двох, які валяли один одного в пилу. Нагадавши собі про те, що коли б'ються двоє – третій зайвий, вже хотіла обійти групку вболівальників сьомою дорогою, але тут  з'їхав каптур одного з забіяк та майнула запилена, але від цього не менш впізнавана верхівка принца Джана-Кульбабки.

На мить пригальмувала, оцінюючи ситуацію. Попри невеликий зріст та відсутність купи м'язів, Джан був в рази гнучкіше і стрімкіше, щоб уже зараз можна було однозначно заявити про перемогу. Громіздкому супротивнику просто нічого було протиставити верткому Кульбабці, що спритно вислизнув з чергового захоплення. І техніка його бою мені подобалася – було  в ній щось брюслієвське і джекічанське. Мені до такого ще рости і рости.

Завмерла від захвату, коли Джан спритно провів серію непомітних у своїй блискавичній швидкості ударів та плавно перетік в чергову позицію.

Двоє принців, що спостерігали за бійкою, зробили крок вперед, обмінюючись швидкими поглядами. Придивившись, впізнала задирак з їдальні, а переможений, отже, Громила... Ех, не хотіла ж втручатися, але троє на одного якось не спортивно.

– О, Джан, ось ти де. Розважаєшся? – підходячи ближче, покликала я Кульбабку, застережливим поглядом нагородивши парочку. – І що за привід?

– Та так. Не могли вирішити, хто перший через річку перебереться, – відповів мені Джан, обтрушуючи пил з одягу легким помахом руки.

– Це через ось цю? Чи що? – кивнула я в сторону річки. – І як зібралися перебиратися?

– Та на човні. Он стоїть, – вказав один зі спостерігачів за бійкою принців, виростаючи поруч з нами.

– М-мм, – ледве стримала сміх я, помітивши дерев'яний човник, що причаївся в кущах. – Ну, так нехай пливуть першими. Раз їм не страшно, – запропонувала, озираючись на всі боки, але не знаходячи нічого, що хоча б віддалено нагадувало те, чим можна скористатися для переходу.

– Ти серйозно? Хочеш, щоб вони першими пройшли останнє випробування? – звивши брови, запитав Джан, а я раптом замислилася про ступінь освіченості місцевих принців.

– Вони не пройдуть, – спокійно зауважила я, розмірковуючи про такі очевидні прогалини в освіті.

Поки ми з Джаном перемовлялися, парочка встигла підхопити попід пахви третього (все ж добряче його Кульбабка обробив) і бігом кинулася до причаленого на березі човна.

– Стійте, – закричала я, побачивши, що вони навсправжки мчать назустріч вогненній лаві. – Та, стійте ж, придурки, – вилаялася з досади, коли один з них повернувся і зігнув руку в знайомому жесті.

Потрібно буде у Трея запитати, це мене послали або подякували зараз, а то мало які складнощі перекладу можуть виникнути.

– Та зупиніться ж! – вигукнула я, зриваючись з місця і несучись туди, де хлопці вже влаштовували в човен свого друга.

Добігла я, до того моменту як вони, позеленівши від натуги, почали зіштовхувати човен у воду. Відштовхнула одного вже готового зробити крок в лаву на пісок. Джан, якимось дивом опинився поряд, штовхнув другого.

– Витягуємо його. Швидко! – розпорядилася я, крокуючи в уже наполовину спущений човен, ніс якого зайнявся яскравим полум’ям.

Смикнула за руку величезне тіло ...

– Не чіпай мене!

– Ідіот! Згоріти живцем вирішив? – вилаялася крізь зціплені зуби, борючись з Громилою, що відмахувався від мене.

Хтось огрів його по голові, і той миттю обвис, а я хитнулася і трохи не сіла. Важенний бугай. Хтось перехопив, утримуючи мене міцною рукою.

Вистрибувала вже з охопленого вогнем човна, опаливши ноги:

– На пісок його! Крутите, – збиваючи вогонь зі штанів, волала я, бачачи, що по Громилові полум'я злітає просто з космічною швидкістю.

А я-то сподівалася – у вогні не горить, у воді не тоне...

Загасивши штанини, озирнулася. Громила лежав і стогнав, парочка хлопців, в одному з яких я впізнала недавнього радника, що, мабуть, допомагали в евакуації, світили обгорілими штанцями. Човен же зайнявшись подібно сухому хмизу, догорав в стороні.

– Що це було? – запитав один з принців і всі як по команді вилупилися на мене.

– Вам, що вчителі не розповідали, що потрапивши в рідку лаву можна згоріти за лічені секунди?

– Лаву? – перепитало відразу кілька голосів, переводячи погляд з мене на річку.

– Лаву, – повторила я.

– Але при чому тут лава, якщо це звичайна вода? – поцікавився хтось невпевнено.

– Вода? – прийшла моя черга дивуватися.

– Вода, – повторив Джан, задумливо роздивляючись моє обличчя.

Від цього пильного погляду стало ніяково. На хвилину навіть здалося, що Кульбабка здогадався про те, хто я така насправді.

– Ти бачиш крізь ілюзії, – констатував він після невеликої затримки.

Пересмикнула плечима. Я зараз ні в чому не була впевнена. А кожна зайва хвилина перебування в цьому місці наштовхувало на бажання терти ніс і повторювати за Алісою:

– Все дивніше та дивніше.