Налаштування
Розмір шрифту:
Інтервал:
Колір
тексту:
фону:
Коментарі

Авторизуйтесь, якщо бажаєте залишити коментар

Авторизація Реєстрація
Енжі Собран
Заміж? Не піду!

Зміст книги: 50 розділів

Спочатку:
Пролог
73 дн. тому
Розділ 1
126 дн. тому
Розділ 2
126 дн. тому
Розділ 3
101 дн. тому
Розділ 4
101 дн. тому
Розділ 5
101 дн. тому
Розділ 6
101 дн. тому
Розділ 7
101 дн. тому
Розділ 8
101 дн. тому
Розділ 9
101 дн. тому
Розділ 10
101 дн. тому
Розділ 11
101 дн. тому
Розділ 12
101 дн. тому
Розділ 13
101 дн. тому
Розділ 14
101 дн. тому
Розділ 15
101 дн. тому
Розділ 16
101 дн. тому
Розділ 17
101 дн. тому
Розділ 18
101 дн. тому
Розділ 19
101 дн. тому
Розділ 20
101 дн. тому
Розділ 21
73 дн. тому
Розділ 22
73 дн. тому
Розділ 23
73 дн. тому
Розділ 24
73 дн. тому
Розділ 25
72 дн. тому
Розділ 26
72 дн. тому
Розділ 27
72 дн. тому
Розділ 28
66 дн. тому
Розділ 29
63 дн. тому
Розділ 30
63 дн. тому
Розділ 31
63 дн. тому
Розділ 32
62 дн. тому
Розділ 33
62 дн. тому
Розділ 34
62 дн. тому
Розділ 35
62 дн. тому
Розділ 36
62 дн. тому
Розділ 37
62 дн. тому
Розділ 38
62 дн. тому
Розділ 39
62 дн. тому
Розділ 40
62 дн. тому
Розділ 41
62 дн. тому
Розділ 42
62 дн. тому
Розділ 43
62 дн. тому
Розділ 44
62 дн. тому
Розділ 45
62 дн. тому
Розділ 46
62 дн. тому
Розділ 47
62 дн. тому
Розділ 48
62 дн. тому
Розділ 49
62 дн. тому

До залу дісталися так швидко, немов за нами гналася купка привидів з вампірами за компанію. Ну, або хтось поспішав накивати п'ятами від стукнутої на всю голову мене. 

Мені навіть цікаво стало, а його пропозиція ще в силі або він вже передумав віддавати мені руку і серце? 

На цій думці стрункий ряд моїх міркувань збився, і я перейшла до філософського питання: чому саме руку і серце, якщо в більшості випадків чоловіки пропонують зовсім інше, а останній орган зазвичай і зовсім не залучається? З рукою ладно, там все начебто зрозуміло, а серце точно потрібно замінити.

Чи то коридори вийшли довгими, чи то заданий карооким темп був для мене сильно швидким, але, коли відчинилися чергові двері, я зупинилась, трохи захекавшись. 

І так і застигла з відкритим ротом, вражено втупившись на середньовічний бій на мечах. Не просто бій, а магічний – перемежований барвистими вихорами, яскравими спалахами, різноколірними фаєрболами й сковувальними ланцюгами – напрочуд гарне, повне веселкових барв шоу.

«І небезпечне для маленької беззахисної мене», – падаючи на підлогу та стрімко перекочуючись, щоб ухилитися від чорного батога, констатувала я. 

– Бель! Що ти тут робиш? – очманіло запитав принц, підбігаючи до мене та здіймаючи мене до гори.

– Бібліотеку шукаю, – струшуючи невидимий пил, буркнула я, женучи страх, що охопив душу. 

– У підземеллі? – ще більше здивувався братик. Хоча куди вже більше?

– Там, куди мене послали, – випалила і, вирішивши, що двом смертям не бувати, а одного розсердженого Трея я як-небудь переживу, підняла очі.

– Хто послав? – грізно звів брови насуплений принц.

– Лакей, але я могла і заблукати, – відмахнулася від спалахнулого було бажання настукати на слугу, який презирливо фиркав на мене, братові. Мстити я воліла самотужки та й вірила, що помста –  страва, яку краще подавати холодною.

Брат уважно подивився на мене, так пильно, що я зніяковіла, і махнув рукою своєму противнику:

– Я перервусь. Проводжу Бель до бібліотеки.

– Не треба, – відступилася я, згадуючи, що академія-то не просто магічна, а ще й бойова, – я б не відмовилася потренуватися, а ще краще... спаринг? 

Принц скептично подивився на мене, кинув оцінювальний погляд на моє вечірнє плаття:

– В цьому?

– Можна і в цьому, – зосереджено стулила очі, уявляючи своє кімоно з чорним поясом. Задоволено фиркнула, коли відкривши очі, виявила, що все вдалося на славу.

– Навіть так...

Кілька миттєвостей принц вивчав мої босі ноги, а потім махнув рукою, запрошуючи в центр залу. Ступила на холодну кам'яну підлогу, засмучена відсутністю татамі. І, як і на сніданку з біговою доріжкою, воно само собою матеріалізувалося під ногами.

– Ваша високість, ви не можете... – втрутився блондин, виростаючи стіною між мною іта принцом.

– Повір мені, Зейн, можу, – посміхнувся брат.

«Ти що його приворожила? Він  вже, який день ходить сам на себе не схожий», – подумки поцікавився Трей

«Угу, пристав як банний лист».

«Який лист?»

«Липучий. Не відволікайся. Краще прибери цю стіну».

– Відійди, – додав принц вимогливої владності у свій голос.

І Зейн тут же підкорився, роблячи крок в сторону. Відійшов трохи й завмер настороженим хижаком в засідці, готовим кинутися в бій за першої необхідності.

«Це він що? Мене захищати зібрався?» – захоплено пронеслося в голові.

Помітила глузливу посмішку Трея, що підслухав мої думки, і затихла в очікуванні чергової шпильки.

«Тебе-тебе. Ти ж у нас маленька, слабенька, беззахисна»

«Не треба мене захищати. Я дівчина самодостатня», – вклонилася, традиційно вітаючи противника.

«Самодостатня?» – уточнив принц незнайоме слово, поступаючись мені правом першого удару.

Терпіти не можу, коли так роблять, надаючи перевагу контратакувальному стилю. Навіть в шахах завжди вибираю чорні, вичікуючи та спостерігаючи за супротивником.

«Трей, ти можеш зупинити на скаку коня та увійти в хату, що палає?»

«Можу», – здивовано відповів принц, підозріло мружачи зелені очі.

«Ось і я можу. Тільки не робитиму. Бо для цього є спеціально навчені принци», – задерикувато підморгнула задоволена проказою і тут же зробила випад, проводячи першу серію злитих вибухових ударів.

Відскочила від противника, дотримуючись дистанції. Ухилилася від випаду, зігнувшись. Увернулася від удару в живіт. Провела невдале підсікання та завдала акцентованого удару в щелепу.

– Упс, – зупинилася вичікувально, кружляючи навколо Трея.

Той, потерши щелепу, нахабно посміхнувся мені, зробив обманний випад вперед та спритно провів непомічене мною підсікання, поваливши на татамі мене. 

Стрімко вивернулася з захвату і, піднявши ноги, ножицями охопила талію брата, і завалила, переводячи боротьбу в партер. Блискавично перекотившись, ривком встала навпроти Трея, чекаючи поки він підніметься.

А далі все закрутилося у стрімкому хороводі. Принц більше не панькався зі мною, не жалів, завдавав удар за ударом. Настільки швидкі, що я ледь встигала увернутися. А інколи й не встигала. Та й сам Трей пропустив вже парочку.

Гатили ми один одного довго, поступово втрачаючи сили. В якийсь момент, мій кулак влетів братові в сонячне сплетіння, змушуючи серце тривожно здригнутися.

– Трей? – перериваючи бій, підлетіла я до брата, що зігнувся. – Ти як? Покликати лікаря? 

Принц сміючись, різко розігнувся і, провівши підсікання, навис наді мною.

– Я переміг! Бачила б ти себе зараз, – вдоволено зареготав він. – Злякалася, що покалічила спадкоємця і тепер голова злетить з плечей?

– Дурень, – ображено відштовхнула брата, намагаючись вгамувати відгомони тривоги та страху, що оселилися в душі.

Піднялася на ноги й зосередилася на тому, щоб повернути назад сукню. Повернула, тільки не ту, в якій була, а громіздке щось, напнуте на мене служницею.

– Дозвольте я подивлюся, леді арх Фетисов, – перервав мої спроби створити комфортний одяг Зейн.

Чоловіча рука застигла над відкритим вирізом декольте, не торкаючись, рушила уздовж нього, стираючи синяк, що вже намітився нижче ключиць, і завмерла в улоговинці, що  виднілася, між піднятими корсетом півкулями. 

Дихання тут же збилося. Судомно ковтнула, намагаючись вгамувати серце, що сполохано вистрибувало з грудей. Невчасно згадуючи, що пахну я не розами, а потом. 

Рука зрушила правіше, перебираючись на праве плече, а мені відчайдушно захотілося її перехопити та притиснути до грудей, дозволяючи себе пестити. 

Тортури недотиками тривали недовго, але весь цей час я ошелешено ловила мурашки лібідо, що прокинулося так невчасно, і намагалася вгамувати метеликів у животі.

– Ось і все, – хрипло пробурмотів чоловік і відступив на крок.

Я ж, набувши несподівану боязкість, бгала пальцями пишну спідницю, не наважуючись підняти очі.

– Ти чого притихла, Бель? – наблизившись, захвилювався брат. – Вдарилася? Зейн, щось пропустив? Де болить? – розчулено перепитував він, потрапляючи у свою ж пастку.

– Попався! – провела я захват, ховаючи за сміхом іскорки збудження і ледь стримуваного бажання.