Вже знайомий мені кабінет зустрів мене широко розчиненими дверима. Зробивши крок, хотіла продовжити свій минулий, раптово перерваний огляд, але не вийшло. Мене безпардонно згребли в обіймах та притиснули до широких грудей.

– Здрастуй, щастя моє, – безцеремонно піднявши моє підборіддя, покрутили обличчя з боку в бік: – Красуня. Копія твоя ельфійська бабка. Знаєш, я був закоханий у неї – красуню Амресі. І ти хочеш, щоб я відправив тебе в цей розсадник ласолюбних юнаків, у яких ще хить мудрує? І якби ж то просто хлопці. Але там же суцільні принци – еліта нашого світу.

– От і добре. Познайомлюся з майбутнім чоловіком, так би мовити, у звичних обставинах, – вивільнилася я з обіймів. – Що? Рано чи пізно, але питання про шлюб принцеси все одне встане, – зітхнула приречено, – а мезальянсу ніхто не допустить.  Казки про Попелюшку гарні тільки в казці та зовсім не цікаві, коли Попелюшка –  чоловік.

– Чому? – здивувався брат, який свого часу цих самих казок і начувся. Від мене.

– Тому, що чоловікам потрібно самостверджуватися, бути кращим і підкорювати галактику. А жебрака, що прийшов до палацу, кожен буде тикати в його невідповідне походження і в те, що лише завдячуючи дружині він опинився серед обраних. І завжди будуть дивитися зверхньо, не забуваючи нагадати хто він та звідки. Витримають такий пресинг одиниці. Більшість же або зіп'ється, або почне самостверджуватися коштом слабшого, дружини наприклад. Не готова перевіряти цю теорію на практиці. Та ще менше готова бути свідком та співучасником падіння коханого чоловіка, – пояснила, обходячи чоловіків та нахабно влаштовуючись в зручному кріслі. Хай пробачають, а я ще і досі не оговталась. 

– І все одно, я проти, – заперечив Трей, нависаючи наді мною.

– Трей, ну ти й правда хочеш, щоб я вчилася в пансіоні шляхетних дівчат? І чому мене там навчать? Танцювати? Так це не проблема – за плечима сім років танцювальної школи. Продемонструєш потрібні па і питання вирішиться. Грати на музичних інструментах? Мені ведмідь на вухо наступив. Тож можу лишень катувати слухачів за наявності музичного інструменту.  Ти ж пам'ятаєш мою епопею з бажанням грати на скрипці?

– Це коли ти обірваною струною трохи очей вчителю вибила? – посміхнувся брат, згадуючи мою істерику з цього приводу.

– Я ненавмисно. Просто не можна так з дітьми: дати інструмент й заборонити розбирати, – знизала плечима. – Хто ж знав, що єдині штучки, що крутяться, кілки, як я згодом дізналася, крутити не можна.

– Вчать там не тільки цьому, а й вмінню вести господарство, підтримувати світську бесіду і багато чому іншому, – перервав наше занурення в спогади імператор.

– Ваша імператорська величність, у мене за плечима Оксфорд – один з найстаріших університетів мого світу, і думаю, в деяких питаннях я знайду, чим здивувати навіть ваших радників. Зрозумійте, це не примха навіженої дівчини, це зважене рішення. Я нічого не знаю про ваш світ, і все що мені залишається – це вчитися тому, що інші досліджували все своє життя. Ще й за прискореною програмою. Єдина невелика перевага – розповіді Трея про світ. Але щоб відчувати себе впевненою мені потрібна освіта. І були б тут змішані школи, питання б взагалі не стояло, – озвучила я власні аргументи та міркування.

Пів року тому, коли відгриміли іспити, і я останнього разу переступила поріг альма-матер, екстерном отримавши диплом бакалавра, повертатися коли-небудь до навчання я не планувала. Сидіти над підручниками, проводити безсонні ночі за написання чергової курсової – не те, до чого я прагнула. Навпаки, я мала намір уникнути цього всіма можливими способами. 

І ось зараз сама прагну повернутися до академічного життя і муштри. А то, що буде муштра, я навіть не сумнівалася. Яка воєнна академія обходиться без тренувань до сьомого поту, механічної дисципліни й несвідомого заучування технічних прийомів? Але ж воєнну еліту вчать не лише цьому? Та й Трей казав про Корвернок як про магічну академію, саме тому туди треба і мені.

– Припустимо, ти потрапиш в Корвернок і ми представимо тебе моїм кузеном, але тебе ж загноблять через те, що ти напівкровка. Вуха не сховаєш! – продовжував вмовляти мене брат.

– Ну, вибач, що батьківські гени всі витратилися на тобі, а на мені відпочили, дозволивши вирости вухам, – звично огризнулася я.

– Іззі, ми ж можемо просто запросити до палацу вчителів, – припинив нашу перепалку імператор. – А якщо ти не хочеш жити в палаці, можеш пожити в будь-якому сімейному замку.

– В ізоляції? І як я соціалізуюся? – скептично пирхнувши, відкинула я взагалі-то дуже розумну пропозицію. – І все ж краще – Бель. Звичніше, – щиро посміхнулася  дідові, пом'якшуючи різкий випад.

– Чому тобі так хочеться в Академію?

– Не знаю, – зізналася я. – Мені хочеться навчитися себе захищати – я не звикла бути слабкою. Хочеться вміти керувати своєю магією – вона лякає мене. Хочеться познайомитися з новими людьми, а я не вмію дружити з дівчатами. Скільки себе пам'ятаю, завжди була заводієм серед хлопців. Та й на еліту цього світу подивитися хочеться, збити пиху з деяких снобів, – посміхнулася. – А ще мені лячно розлучатися з Треєм. Здається, що ми повинні бути разом, тому що наближається щось, з чим ми поодинці не впораємося. Передчуття якесь, – розвела руками. Та й просто не хочеться розлучатися з єдиним, кому довіряю та з ким почуваюся у безпеці.  

Імператор слухав уважно, не відводячи своїх проникливих зелених очей від моїх блакитних. Дослухавши, постукав пальцями по столу, вибиваючи якийсь одному йому знайомий ритм.

– Гаразд. Ти можеш творити ілюзії, як я вже встиг побачити. Та й артефакт зміни образу в скарбниці є. З цим проблем не виникне, і навіть вуха сховаємо, – посміхнувся він своїм думкам. – Проте якщо хтось дізнається, що принцеса Маркона, вчилася з чоловіками... – не доказав, поморщився. Але і цього було достатньо, щоб я зрозуміла: проблеми будуть не стільки у мене, скільки в імперії.

– Дякую-дякую, – радісно заверещав, обійняла діда, кинувши переможний погляд на Трея. 

– Дурненька, я ж тебе захистити хочу. Ти собі не уявляєш те пекло, в яке вплуталася, – поморщившись на мою щиру радість, зверхньо зізнався брат.

Я лишень посміхнулася переможно: знаю я цих хлопців, напридумують проблем, аби тільки дівчата їх іграшки не чіпали.