Налаштування
Розмір шрифту:
Інтервал:
Колір
тексту:
фону:
Коментарі

Авторизуйтесь, якщо бажаєте залишити коментар

Авторизація Реєстрація
Енжі Собран
Заміж? Не піду!

Зміст книги: 50 розділів

Спочатку:
Пролог
64 дн. тому
Розділ 1
117 дн. тому
Розділ 2
117 дн. тому
Розділ 3
92 дн. тому
Розділ 4
92 дн. тому
Розділ 5
92 дн. тому
Розділ 6
92 дн. тому
Розділ 7
92 дн. тому
Розділ 8
92 дн. тому
Розділ 9
92 дн. тому
Розділ 10
92 дн. тому
Розділ 11
92 дн. тому
Розділ 12
92 дн. тому
Розділ 13
92 дн. тому
Розділ 14
92 дн. тому
Розділ 15
92 дн. тому
Розділ 16
92 дн. тому
Розділ 17
92 дн. тому
Розділ 18
92 дн. тому
Розділ 19
92 дн. тому
Розділ 20
92 дн. тому
Розділ 21
64 дн. тому
Розділ 22
64 дн. тому
Розділ 23
64 дн. тому
Розділ 24
64 дн. тому
Розділ 25
63 дн. тому
Розділ 26
63 дн. тому
Розділ 27
63 дн. тому
Розділ 28
57 дн. тому
Розділ 29
54 дн. тому
Розділ 30
54 дн. тому
Розділ 31
54 дн. тому
Розділ 32
53 дн. тому
Розділ 33
53 дн. тому
Розділ 34
53 дн. тому
Розділ 35
53 дн. тому
Розділ 36
53 дн. тому
Розділ 37
53 дн. тому
Розділ 38
53 дн. тому
Розділ 39
53 дн. тому
Розділ 40
53 дн. тому
Розділ 41
53 дн. тому
Розділ 42
53 дн. тому
Розділ 43
53 дн. тому
Розділ 44
53 дн. тому
Розділ 45
53 дн. тому
Розділ 46
53 дн. тому
Розділ 47
53 дн. тому
Розділ 48
53 дн. тому
Розділ 49
53 дн. тому

Принц з'явився, а ось коня в Академію не пустили.

– Що трапилося? – влетів переляканий Трей і не один, а з підкріпленням у вигляді двох своїх нерозлучних товаришів.

– Е–е... Як би нічого... – забарилася я, радіючи тому, що встигла повернути назад медальйон, і постала у вигляді такого собі дурнуватого хлопця.

«Ти сам прийти не міг? – вилаялася подумки, не знаючи, як тепер себе вести: – Мені ось це тіло потрібно відтранспортувати в мою кімнату».

«Чому у твою?» – обурився братик.

«Потім по секрету розповім, а поки придумай, як позбутися Анда та Зейна, а то якось дивно буде, якщо ти потягнеш хлопця до мене в кімнату, немов я останній слабак».

«Можна подумати, що ні!»

«Я дівчисько, мені можна пробачити», – фиркнула я, поки Трей підставивши плече, перетягнув вагу принцеси на себе. Ледве стримала гучний видих полегшення.

– Анд, Зейн, це мій безглуздий кузен Ізігард арх СКайдемантл, – представив мене хлопцям брат.

– Можна просто Іззі, – пробурмотіла я, за що тут же отримала докірливий погляд від Трея.

«Припини стріляти очима в Зейна, а то він вирішить, що ти цікавишся хлопцями», – осадив мене брат.

– Так ти розкажеш, що сталося? – запитав вголос, відволікаючи мене від роздумів, коли саме я стріляла очима.

«Я і цікавлюсь ними!» – огризнулася я, так і не зрозумівши, що Трей мав на увазі, адже нічого такого я точно не робила. В усякому разі свідомо. 

Ех, треба було більше часу проводити з хлопцями, а то видам себе своєю поведінкою... Ну, не навчена я чесати дупу, лаятися, як портовий вантажник, презирливо висміювати дівчат та харкати. А що ще роблять хлопці? І якщо в їдальні та на заняттях я могла видати себе за нелюдимого придуркуватого парубка, то в близькому спілкуванні вся моя конспірація могла накритися мідним тазом. От я у Фоксі. 

– Я з ним трохи поцапався, довелося повчити уму-розуму, – не придумала я нічого кращого, як представити все бійкою: – А тепер не знаю, що з ним робити. У вас з бійками як? Строго? 

Трей просто звалив принцесу собі на плече і, не промовивши жодного слова, попрямував на вихід.

– Трей, куди ти його тягнеш? – поцікавився Анд, коли ми пройшли в житловий корпус.

– Я повинен пояснювати? – скинув брову вгору брат, виразно дивлячись на друга.

– Зазвичай ти це робиш, – втрутився в розмову Зейн. – Так й безтямні тіла зазвичай без пояснень не тягаєш.

– Не хочу, щоб кузену дісталося за бійку. Тому просто відтягну це тіло в його кімнату, а там нехай сам розбирається.

– Але чому саме ти?

– Тому, що цей дурник не вміє робити відведення очей. А тягни він тіло коридорами, сам знаєш, що було б.

Подальший шлях пройшов в тиші, якщо не брати до уваги ментальні нотації Трея, з приводу моєї безрозсудної поведінки і спілкування з хлюпиками.

«Ти чого злий такий?» – не втрималася я від запитання.

«Перший день, Білочка, а ти вже встигла знайти собі пригоди. Я вже боюся, що буде далі».

«Це не я їх знайшла, братик. Це вони мене знайшли, а я просто нічого не могла зробити. Скажи, а ти впевнений, що у вашій суто принцевій академії Корвернок ніколи не було принцес?»

«Білочка, тут спільні душові на полігоні. Складно приховати відсутність того самого».

«Капець... Як я про це не подумала... А як же?»

«Ось і я не згадав одразу, а сьогодні після тренування... Є правда один вихід, але не впевнений, що він нам підходить».

«Що за вихід?»

«Артефакт досить сильний, щоб створити повністю реальну ілюзію. Ось тільки ти повинна представляти, що потрібно створити. І я...» – зніяковів брат.

«Гм... – перервала я незручне мовчання, що повисло між нами: – За це можеш не перейматися. Я досить добре це можу собі уявити. Навіть червоніти, і залипати не буду на потужні торси, – розреготалася я, зрозумівши, через що так сильно хвилювався брат, і моментально посерйознішала, згадавши про проблему, що мирно сопіла носом на його плечі: – Тільки... а в нас є ще один такий артефакт?»

«Ні. Але тобі й одного вистачить».

«Мені-то вистачить, а от у принцеси на твоєму плечі з артефактом проблеми».

«Принцеси?» – здивувався брат і мало не впустив свою дорогоцінну ношу.

«Принцеси, – підтвердила я. – Я, тому тебе і кликала».