Спочатку:
На сторінку книги
Хлопець нав'язливою тінню слідував за мною. Лише в аудиторії трохи забарився, але почувши пару колючих смішків, розгублено завмер біля уподобаного мною столу.
– Сідай, чого вже там, – фиркнула я, прибираючи зі стільця свої речі.
Хлопець, злякано стискаючись від кожного гучного звуку, спішно впав на стілець.
– Я Фоксі… – почав було він, і замовчав, побачивши викладача, який стрімко увійшов до аудиторії.
Майже відразу повисла напружена тиша.
Викладач, окинув нас усіх важким пильним поглядом, особливо затримавшись на нас з хлопчиною, клацнув пальцями і, не даючи нам часу на роздуми почав лекцію.
– Мене звуть магістр Деранал Кінелвін, – назвався викладач, як і куратор, ігноруючи приставку, що вказувала на його можливе місце в суспільстві. – Всі ви знаєте, що у магії особливо важлива концентрація. У багатьох з вас здібності вже прокинулися, але я бачу і тих, чия магія ще не ініційована.
Недоречні глузливі смішки, що почулися з останнього ряду, викликали подив та чергову зарубку «запитати у Ніка». Втім, зосереджений пронизливий погляд викладача, трохи вивернута в очікуванні чорна брова і смішки стихли.
– Якщо комусь не цікаво, я не тримаю, – посміхнувся магістр. – Але, не склавши іспиту, жоден з вас не пройде підготовчий етап, – попередив він і, вже не звертаючи уваги на хлопців, продовжив: – Отже, концентрація. Може, хтось із вас розповість нам, що це таке і чим вона така важлива?
За спиною хтось підняв руку, викликаючи в мене стійке дежавю, я ніби повернулася до школи, і отримавши схвального кивка викладача взявся відповідати. Втім дзвінкий голос, що віщав, я не чула, буквально залипнувши на вивченні магістра.
Молодий, років тридцять не більше, хоча з віком тут все не так читаємо, як в нас. Високий, широкоплечий, з різкими правильними рисами обличчя, в яких проглядалася порода, він був красивий якоюсь хижою мужньою красою. Прямий рівний ніс, глибокі мигдалеподібні очі в пухнастому обрамленні густих чорних вій, вузькі вилиці... А ці чітко окреслені губи? Я готова була заприсягтися, що варто йому посміхнутися і на щоках з'являться ямочки. Чоловік був настільки привабливим, що хотілося підійти і зазирнути в його бездонні очі, аби з'ясувати якого вони кольору...
Похитала головою, дивуючись власним думкам та бажанням. Якщо тут всі магістри такі, то не дивно, що дівчат не приймають. Вони ж тільки й будуть що милуватися.
Хтось торкнув мене за рукав, і я перевела погляд на притихлого поруч хлопчину. Погляд зачепився за доглянуті пальці з безбарвним манікюром, відмітив трохи манірні рухи, тонкі зап'ястя... Так, важко йому доведеться в академії. Надто сильно проглядається жіночість. Цікаво, він сам це усвідомлює? Он як на магістра втупився з трохи відкритим ротом і захопленим поглядом...
І що мені з ним робити? Цього я теж врятувала. Нехай і не від смерті, але судячи з усього скоро ситуація погіршиться. Не знаю, як в самій академії, але на підготовчому курсі всі ці принци нагадували зграйку оскаженілих мажорів впевнених у своїй безкарності. А що робить зграя, коли знаходить жертву?
Немов відчувши, що я відволіклася, викладач грізно подивився на мене. Запитально підняла брову, ретельно прислухаючись до слів.
– Повторіть, що я сказав, адепт....
– Номер п'ять, магістр, – підказала я, моментально підскакуючи зі стільця і затягуючи тим самим час. – Концентрація – це особлива зосередженість на досягненні мети, – промовила чітко, здивувавшись словам, що самі собою спливли в голові голосом магістра.
– Що ж здатність до ментальної магії у вас однозначно є, адепт п'ять, – хмикнув викладач, – але вголос я говорив не це, тому на наступне заняття ви мені підготуєте доповідь про різницю між концентрацією та спостереженням, – і в інтонації, з якою він вимовив останні два слова, мені почулася прихована насмішка.
Магістр вже відвернувся від мене і як ні в чому небувало продовжив свою лекцію.
На стілець вмостилася повністю спантеличена. Але думати про слова, що в'їлися в підкірку мозку, не стала. Відклала на потім, повністю зосередившись на лекції.
