Налаштування
Розмір шрифту:
Інтервал:
Колір
тексту:
фону:
Коментарі

Авторизуйтесь, якщо бажаєте залишити коментар

Авторизація Реєстрація
Енжі Собран
Заміж? Не піду!

Зміст книги: 50 розділів

Спочатку:
Пролог
123 дн. тому
Розділ 1
176 дн. тому
Розділ 2
176 дн. тому
Розділ 3
151 дн. тому
Розділ 4
151 дн. тому
Розділ 5
151 дн. тому
Розділ 6
151 дн. тому
Розділ 7
151 дн. тому
Розділ 8
151 дн. тому
Розділ 9
151 дн. тому
Розділ 10
151 дн. тому
Розділ 11
151 дн. тому
Розділ 12
151 дн. тому
Розділ 13
151 дн. тому
Розділ 14
151 дн. тому
Розділ 15
151 дн. тому
Розділ 16
151 дн. тому
Розділ 17
151 дн. тому
Розділ 18
151 дн. тому
Розділ 19
151 дн. тому
Розділ 20
151 дн. тому
Розділ 21
123 дн. тому
Розділ 22
123 дн. тому
Розділ 23
123 дн. тому
Розділ 24
123 дн. тому
Розділ 25
122 дн. тому
Розділ 26
122 дн. тому
Розділ 27
122 дн. тому
Розділ 28
116 дн. тому
Розділ 29
113 дн. тому
Розділ 30
113 дн. тому
Розділ 31
113 дн. тому
Розділ 32
112 дн. тому
Розділ 33
112 дн. тому
Розділ 34
112 дн. тому
Розділ 35
112 дн. тому
Розділ 36
112 дн. тому
Розділ 37
112 дн. тому
Розділ 38
112 дн. тому
Розділ 39
112 дн. тому
Розділ 40
112 дн. тому
Розділ 41
112 дн. тому
Розділ 42
112 дн. тому
Розділ 43
112 дн. тому
Розділ 44
112 дн. тому
Розділ 45
112 дн. тому
Розділ 46
112 дн. тому
Розділ 47
112 дн. тому
Розділ 48
112 дн. тому
Розділ 49
112 дн. тому

Наступні кілька днів перетворилися на низку неприємних занять з братом та спроби уникнути зустрічей з двома майже нареченими. І якщо в першому був хоч якийсь прогрес, то в другому мене ніби спеціально зіштовхували з ними лобами. Тільки зустрічі з Андом проходили ввічливо відсторонено, а з Зейном... вести світські розмови було архіскладно. У кожній фразі, у кожному слові мені чувся еротичний підтекст, вульгарна недомовленість і двозначність. Вся моя воля і витримка перетворилася в натягнуту струну – смикни трохи сильніше і нападу на чоловіка, зіб'ю його з ніг та приступлю до розпусних дій сексуального характеру. Якесь жахливе марево...

Не витримавши тортур, поскаржилася братові, завбачливо не повідомляючи ім'я об'єкта мого переслідування. Той уважно вислухавши, запросив лікаря, а потім і діда. В результаті вимушена дотримуватися цнотливість принцеса охазяйнувалася ще одним артефактом, що приглушує потяг. На моє запитання про лібідо, яке, вочевидь, збісилося, мені туманно відповіли, що я досягла магічного повноліття і саме тому мені пора заміж.

Що таке це саме горезвісне повноліття я вже докладно вивчила в книгах – неконтрольований магічний резонанс з обраним магією партнером, генофонд якого найбільше відповідає твоїй потребі мати здорових та магічнообдарованих нащадків. Ось тільки в цьому світі це рідкісне і навіть незвичайне явище, тому що дівчат віддають заміж раніше, а пов'язавши своє життя з чоловіком, вони втрачають можливість резонувати з кимось окрім нього. З чоловіками все, як і в нашому світі, – вони полігамні, крім того випадку, коли пов'язують своє життя з резонансним партнером, тоді вся пристрасть зациклюється на парі.

З усього прочитаного зрозуміла одне – магія зробила вибір за мене і вибрала мені в чоловіки відповідну кандидатуру.

Я ж дозволити собі необачно закохатися не могла. Досить, проходили. Це боляче і гидко, особливо коли тебе зраджують або майбутній чоловік раптом виявляється не тим, кого ти собі уявила – рожеві окуляри б'ються з тріском і осколки часто потрапляють в очі. 

Тому я знову, як і пару років тому, повторила свою обіцянку бути обачною і не довіряти першому зустрічному. І другому також. 

Шкодувала я лише про одне: в цьому світі збереження цнотливості було необхідною умовою народження дітей. Тільки той чоловік, з яким проведе свою першу ніч дівчина, може стати батьком її дітей і то тільки за умови, що перша ніч пройде після церемонії благословення.

Загалом, права вільного вибору дівчат просто позбавили – затиснув в кутку шляхетну леді і все вона позбавлена можливості народжувати, а чоловік може спокійно жити далі, правда теж без дітей – магія і їх суворо карала за необачність. Навіть поспівчувала місцевим хлопцям, влізла якась дівчина в ліжко, приховала факт дівоцтва і все – приречений померти без спадкоємців. І як вони тільки ще не вимерли?

Дітей я не хотіла. Поки що. Настільки, що навіть промайнула думка, а може ну його все: відірвуся на повну. То, що я принцеса, залишалося таємницею – тінь на імператорську сім'ю не кину, зате розгулятися можна... 

Але потім згадала небагатьох знайомих жінок, що зробили аборт і шкодують про наслідки. І вирішила, що потерплю. Зрештою, я розумна людина, а не тварина, і сила волі у мене точно є. Ось, сказала собі, що ні в кого не закохаюся, значить, не закохаюся. Нічого відволікатися на всякі дурниці, коли потрібно вчитися.

На тлі цих роздумів і знань, я усвідомила причину гендерної нерівності – їхати в розсадник тестостерону та магічних резонансів, тепер здавалося мені не приголомшливою ідеєю, а надприродною необачною дурістю. Але зізнатися в промаху і відступити, вибираючи навчання в віддаленому маєтку, не хотілося. Тому останні перед від'їздом дні я провела в бібліотеці, відшукуючи способи допомогти мені вберегти дівочу честь в оточенні сотні-другої чоловіків.

Цьому нехай і трохи, але сприяла чута від однієї з батькових знайомих фраза: ні одному – ні нікому, а там, де побував один – можна й іншим. Ось таке воно військове братерство. Чесно, перевіряти на практиці не хотілося, вирішила покластися на її досвід все-таки полковник, їй видніше.

Стомлена, так і заснула сидячи в уподобаному закутку бібліотеки, схилившись над розкритою книгою.

– ...посперечалися... – увірвався тихий захоплений дівочий шепіт, перериваючи мій сон, – мей Сейліат...

– ...шльондру принца... ерг Джанлусі, – верескливо вторив йому другий.

Поморщилася від цього пронизливого звуку. Прислухалася, але голоси вже пішли. Втім, почутого було досить, щоб витравити з мене залишки недавнього сну. Посперечалися, значить. Зейн і Анд. Маг і Вершник. І об'єктом їхньої суперечки стала «шльондра принца», тобто я, єдина й неповторна. Що ж стосується сенсу суті спору, то, напевно, все тривіально, як і в нашому світі: хто швидше звабить і доб'ється взаємності. 

Глибоко зітхнувши, шумно видихнула. Заспокоїлася, взявши себе в руки. Розчаровуватися в людях, яким симпатизуєш завжди боляче. Особливо, якщо ти від них не очікуєш нічого, крім доброго ставлення. Зате оговталась від всяких “шкода” та намірів у бік об'єктів особистої зацікавленості.

Що ж, хлопці, ви заздалегідь програли, тому що «шльондри принца» не існує, а коли ми знову зустрінемося, я вже буду його молодшим кузеном. А я, так вже й бути, вбережу нас усіх від втрати можливих нащадків. Подякуєте колись згодом. 

З цими думками відправилася шукати брата, потрібно було дещо змінити в транспортуванні мене в академію, позаяк відправлятися з цими двома представниками чоловічого роду, я не хотіла. Та і доведеться приховати зникнення «шльондри», відправивши її в якийсь таємничий особняк.