Налаштування
Розмір шрифту:
Інтервал:
Колір
тексту:
фону:
Коментарі

Авторизуйтесь, якщо бажаєте залишити коментар

Авторизація Реєстрація
Енжі Собран
Заміж? Не піду!

Зміст книги: 50 розділів

Спочатку:
Пролог
73 дн. тому
Розділ 1
126 дн. тому
Розділ 2
126 дн. тому
Розділ 3
101 дн. тому
Розділ 4
101 дн. тому
Розділ 5
101 дн. тому
Розділ 6
101 дн. тому
Розділ 7
101 дн. тому
Розділ 8
101 дн. тому
Розділ 9
101 дн. тому
Розділ 10
101 дн. тому
Розділ 11
101 дн. тому
Розділ 12
101 дн. тому
Розділ 13
101 дн. тому
Розділ 14
101 дн. тому
Розділ 15
101 дн. тому
Розділ 16
101 дн. тому
Розділ 17
101 дн. тому
Розділ 18
101 дн. тому
Розділ 19
101 дн. тому
Розділ 20
101 дн. тому
Розділ 21
73 дн. тому
Розділ 22
73 дн. тому
Розділ 23
73 дн. тому
Розділ 24
73 дн. тому
Розділ 25
72 дн. тому
Розділ 26
72 дн. тому
Розділ 27
72 дн. тому
Розділ 28
66 дн. тому
Розділ 29
63 дн. тому
Розділ 30
63 дн. тому
Розділ 31
63 дн. тому
Розділ 32
62 дн. тому
Розділ 33
62 дн. тому
Розділ 34
62 дн. тому
Розділ 35
62 дн. тому
Розділ 36
62 дн. тому
Розділ 37
62 дн. тому
Розділ 38
62 дн. тому
Розділ 39
62 дн. тому
Розділ 40
62 дн. тому
Розділ 41
62 дн. тому
Розділ 42
62 дн. тому
Розділ 43
62 дн. тому
Розділ 44
62 дн. тому
Розділ 45
62 дн. тому
Розділ 46
62 дн. тому
Розділ 47
62 дн. тому
Розділ 48
62 дн. тому
Розділ 49
62 дн. тому

Перший крок виявився найскладнішим, але це був лише початок. Вирісши в багатотисячному місті, я терпіти не могла натовп і галасливі компанії. А тут все і відразу – три десятки пар очей завмерли в очікуванні мого невірного кроку, жесту, руху. Осудливих. Зневажливих. Я лише міцніше стиснула руку брата і посміхнулася йому звабливою посмішкою. 

В думках малювала як йду в шикарній сукні по червоній доріжці під руку з красенем за призом в номінації «Людина року». Не знаю, що далі пішло не так, тому що рухалася я із завзятістю криголама і під гаслом: «Бачу ціль – не бачу перешкод», але здивований, приголомшений шепіт все голосніше звучав тут і там, а перешкода у вигляді масивної спини брата, змусили пригальмувати й озирнутися. І навіть захоплено присвиснути від побаченого.

Зал став дійсно казковим – прикрашений яскравими вогнями, композиціями з квітів, стрічок та свічок. До обіднього столу вела червона килимова доріжка, що розстилалася прямо у нас під ногами. Брат був одягнений в білий смокінг з кокетливою червоною трояндочкою в петлиці, чорні штани та високі чоботи. А я... Я ступала в приголомшливій смарагдовій атласній сукні до підлоги. Повністю закритій. Лише мережива на рукавах і зоні декольте, яку так щедро воліла залишити відкритою служниця, та струмлива при кожному русі тканина, бентежили пильний чоловічий погляд.

Видихнула повністю задоволена собою, і злегка підштовхнувши в спину оторопілого Трея, з його допомогою влаштувалася за столом. По ліву руку від нього, в безпосередній близькості від трону, навпроти Трея сиділа молода та красива жінка, в якій я одразу ж впізнала неодноразово описану мені братом принцесу Асгеріс. Вона ледь помітно хитнулась мені на зустріч, але так і залишилась на місці, під застережливим поглядом брата.

«Більше так не роби», – докірливо пролунав в голові голос брата.

«Як?» – здивувалася я, озираючись на всі боки та вишукуючи свої можливі промахи.

«Не створюй ілюзій. Я розумію, що тобі важко контролювати свій дар. Але, сестричка, не можна демонструвати свої сили так очевидно», – прочитав мені нотацію Трей, відважуючи черговий комплімент своїй сусідці справа.

«Як тобі це вдається?» – не втрималася від запитання я, згадуючи однозадачність всіх знайомих мені чоловіків.

«Практика, Білочка», – але договорити нехай і подумки Трею не дав імператор, що стрімко та рішуче увійшов до їдальні.

Всі піднялися та схилили голови. Я слухняно відтворила цей рух, але не втрималась і відкрито посміхнулася імператору. В душі розливалося незнайоме тепло:

«А ти красуня», – пролунав м'який незнайомий голос, і ніби ласкава рука пробігла по голові, куйовдячи волосся.

«Завжди мріяла про діда», – майнула щаслива думка.

І тут же почула гуркітливий сміх. Кинула швидкий погляд на абсолютно спокійного імператора та здивовано вигнула брову.

«Здається, це сімейне», – пробурмотіла подумки, чухаючи підборіддя.

«Не здається!» – шикнули мені з обох боків.

– Як вам наш палац, леді арх Фетисов, – почав невимушену світську бесіду імператор.

– Ооо, він дуже величний та дивовижний, Ваша Імператорська Величність.

– Буду радий показати вам всі таємні закутки після сніданку.

– Із задоволенням прийму ваше запрошення, Ваша Імператорська Величність, – подумки гримасуючи, розшаркувалися я перед дідом.

– Залишимо формальності, можете називати мене просто імператор Салазар, Ізьябеліндора.

– Тоді ви можете звати мене просто Іззі, мій імператор, –  відповіла я, грайливо кліпаючи очима.

Імператор хмикнув та повернувся до принцеси. Я ж спостерігаючи за перемовинами цієї парочки, намагалася зрозуміти, чому імператор став мені дідом з першої посмішки, а Асгеріс так і залишилася далекою та недосяжною принцесою. Але ж вона була поруч, поки я хворіла, доглядала мене, дбала, а я їй навіть не посміхнулася. Серце заполонило почуттям провини, і я посміхнулася ельфійці. Так і не вирішивши, злюся я на неї або просто не можу довіритися жінці.

– Чим ви збираєтеся займатися далі, Іззі? – запитав мене чоловік, зліва від матері, і я з подивом впізнала в ньому свого нареченого номер один.

– Не знаю. Мені так багато хочеться дізнатися, подивитися, що я, напевно, відправлюся в подорож, якщо Треюшка складе мені компанію.

Згаданий мною Треюшка  ледь не вдавився, і мені довелося ввічливо постукати його по спині.

«Не називай мене так!»

«Так… Тлеюшка набагато краще звучить», – подражнила я, сміючись, з серйозного братика.

Ну от як їм з дідом вдається зберігати кам'яно-байдужі маски? Я так не вмію! Що ж доведеться вчитися.

«Я буду вчитися магії!» – голосно сповістила я про прийняте рішення діда і брата.

І вперше за ранок помітила, як застигла гримаса цілковитої байдужості, змінилася тривогою і занепокоєнням.

«Що? Що не так?» – здивувалася я.

«Розумієш, Білочка, – вкрадливо почав Трей, – у нас є тільки кілька місць, де навчають дівчат».

«Дозволь, вгадаю: слухняності, покірності, шанобливості й вмінню вести господарство», – пробурмотіла я, згадуючи монастирі й пансіони з земної історії.

«Майже. Але магії вчать тільки чоловіків. Це бойова академія Корвернок, на одному з островів на півдні Касата».

«Ух ти! Це ж просто чудово. Не люблю дівчат з ними так ... нудно»

«Принцеса не може вчитися в Корверноці», – категорично припинив нашу уявну суперечку дід.

«А я не принцеса!» – дратуючись через наявність гендерної нерівності у рідному світу, відрізала я.

«Білочка, але там навчання нестерпне. Повір, я знаю. Самому скоро туди вертатися».

«Життя в принципі нестерпне. Не дарма ж кажуть, що якби ми заздалегідь знали, що нам доведеться пережити, ніхто б не погодився народитися. Знання та вміння, Трей, це сила і влада, а для моєї безпеки, тим більше в ролі принцеси, вони потрібні подвійно. Невже, так складно купити мені чоловічий одяг, представити мене твоїм хиляком кузеном і дозволити мені дізнаватися нове?» – благально подивилася на брата, а потім переадресувала цей цуценячий погляд діду.

«Я подумаю», – хмикнув імператор.

І я в думках, радіючи, почала витанцьовувати переможний танець, активно розмахуючи кольоровими помпонами.

«Що це?» – поцікавився Трей, коли чергова дівчина в недозволенно короткій спідничці, зробила сальто і розтягнулася в шпагаті.

«Група підтримки».

«Вони майже оголені», – обурився брат.

«У нас всі так ходять», – знизала плечима я.

«І ти?» – ніздрі Трея гнівно роздувалися, а губи складалися в натягнуту посмішку, з якою він відповідав сусідці. Та видно почуття самозбереження позбавлена не була, тому що відскочила від усміхненого принца, геть забувши про флірт.

Подальший сніданок пройшов в тиші й без ексцесів під замислене мовчання діда та повільне закипання Трея, що все ще варився в ідеї мого вступу до академії. Я ж завбачливо мовчала, даючи їм можливість все обдумати та вирішити. Знала, що, трохи поміркувавши, вони згодом самі оцінять цю ідею. Тому що представляти мене в суспільстві зараз без знань небезпечно і для них, і для мене. А яка черга з претендентів на ласу спадкоємицю вишикується, знала з власного досвіду. І нехай світи різні, але бажання урвати додатковий шматочок влади через шлюб з принцесою залишається незмінним.

Досить, мені двох заручин, що зірвалися, на все життя. І якщо перший раз мене в себе закохали, прикидаючись тим, ким не були, то другий раз і зовсім збиралися видати заміж під якимись пігулками. А тут напевно є якісь привороти або інші магічні штуки, і в пастку потрапити без належних знань раз плюнути. Чи то я думала сильно голосно, чи то чоловіки дійшли до того ж висновку, але я неодноразово ловила на собі зосереджений погляд імператора і чула, як поступово вщухають емоції Трея.

Посміхнулася цим своїм думкам, відриваючи очі від тарілки, і натрапила на пильну увагу Анда і спокійно-задумливий погляд Зейна. Розтягла посмішку ширше, підморгнула, переможно піднімаючи келих. Анд скривився так, ніби вдавився лимоном, а Зейн привітно посміхнувся у відповідь.

Імператор відклав столові прилади:

– Дякую всім, хто розділив зі мною трапезу, мені було дуже приємно ваше товариство, – церемонно подякував зграйці придворних імператор і, не дослухаючись до захоплених відповідей, кинув: – Трейніксер, чекаю тебе з твоєю гостею у своєму кабінеті.

Ми з принцом теж ввічливо вклонилися придворним та вирушили наздоганяти імператора.