Налаштування
Розмір шрифту:
Інтервал:
Колір
тексту:
фону:
Коментарі

Авторизуйтесь, якщо бажаєте залишити коментар

Авторизація Реєстрація
Енжі Собран
Заміж? Не піду!

Зміст книги: 50 розділів

Спочатку:
Пролог
72 дн. тому
Розділ 1
125 дн. тому
Розділ 2
125 дн. тому
Розділ 3
100 дн. тому
Розділ 4
100 дн. тому
Розділ 5
100 дн. тому
Розділ 6
100 дн. тому
Розділ 7
100 дн. тому
Розділ 8
100 дн. тому
Розділ 9
100 дн. тому
Розділ 10
100 дн. тому
Розділ 11
100 дн. тому
Розділ 12
100 дн. тому
Розділ 13
100 дн. тому
Розділ 14
100 дн. тому
Розділ 15
100 дн. тому
Розділ 16
100 дн. тому
Розділ 17
100 дн. тому
Розділ 18
100 дн. тому
Розділ 19
100 дн. тому
Розділ 20
100 дн. тому
Розділ 21
72 дн. тому
Розділ 22
72 дн. тому
Розділ 23
72 дн. тому
Розділ 24
72 дн. тому
Розділ 25
71 дн. тому
Розділ 26
71 дн. тому
Розділ 27
71 дн. тому
Розділ 28
65 дн. тому
Розділ 29
62 дн. тому
Розділ 30
62 дн. тому
Розділ 31
62 дн. тому
Розділ 32
61 дн. тому
Розділ 33
61 дн. тому
Розділ 34
61 дн. тому
Розділ 35
61 дн. тому
Розділ 36
61 дн. тому
Розділ 37
61 дн. тому
Розділ 38
61 дн. тому
Розділ 39
61 дн. тому
Розділ 40
61 дн. тому
Розділ 41
61 дн. тому
Розділ 42
61 дн. тому
Розділ 43
61 дн. тому
Розділ 44
61 дн. тому
Розділ 45
61 дн. тому
Розділ 46
61 дн. тому
Розділ 47
61 дн. тому
Розділ 48
61 дн. тому
Розділ 49
61 дн. тому

Плентатися запорошеним снігом лісом було складно. 

Їй взагалі було важко ходити останні тижні, а долати снігові замети та кучугури просто неможливо. Ноги провалювалися в сніг по коліна, важкий живіт тягнув донизу, але вона гордо випрямляла спину та робила крок. Без сил, на чистій впертості, не помічаючи ані холоду, ані голоду, ані болю.

- Терпи, - шепотіла собі, зупиняючись біля чергового дерева. - Зачекайте, - вже м'якше просила вона, погладжуючи неслухняний живіт.

В її дітей було стільки життєвої сили, що вона просто не могла зупинитися і здатися. Дозволити їм померти так і не народившись? Ні, ніколи. Ельфійська принцеса Асгеріс СКсайдемантл, дружина третього принца Маркона, не могла позбавити єдиних спадкоємців коханого чоловіка того маленького шансу на життя, що в них ще залишався. 

Тільки ось хто б впізнав в замурзаній нетіпанці, на яку вона перетворилася, всіма улюблену красуню-принцесу?

Зітхнула, спершись на широкий стовбур, знову переводячи дихання. Погладила величезний живіт, подумки вмовляючи дітей зачекати ще. Ще трохи, зовсім трохи і вона добереться до Зіри, а та неодмінно допоможе їм народитися. 

Принцеса боялася сідати – знала, варто їй впасти або присісти і вона просто не встане, і тоді… все буде скінчено. І для неї. І для її коханого Тейна. І для Маркона. І для їх ненароджених дітей. Дітей, яких вони чекали з таким нетерпінням. Первістки третього сина, великого мага й ельфійки повинні були стати неперевершеними магами, сильними та непереборними.

Асгеріс вже зараз відчувала магічну силу дітей. А як інакше пояснити той факт, що самотня вагітна жінка, виживала в цих холодних лісах Елішдріса геть позбавлених магії? Ні, якби це був її Великий ліс, їй би на допомогу тут же прийшли всі його мешканці. А тут на допомогу могли прийти тільки косоголі*, підготувавши для неї найшвидший кінець.

Її світ зруйновано. У неї немає дому, їй нікуди йти, але вона обов’язково побудує новий, заради своїх дітей.

Чергові перейми кинули її до дерева, і вона вчепилася в стовбур, відчуваючи як хлинули гарячі патьоки по ногах.

«Почалося», - майнула в голові думка, коли знесилена болем принцеса впала на коліна.

Спогади про чоловіка, про ту радість з якою вони очікували на цю подію, накрили її з головою, і непрохані сльози зібралися в куточках очей. 

Перейми пройшли, і в очікуванні наступних, вона стягнула з себе теплий плащ. Розстелила його в снігу, зробивши невелику печерку-ямку – так, щоб якщо раптом вона знепритомніє, немовлята були зігріті теплим плащем і снігом з одного боку та її тілом з іншого. 

Нові перейми, змусили її робити все швидше – часу зовсім не залишилось. Малюк був наполегливим та рвався в цей світ, нікого не питаючи.

«Як же ви не вчасно, малята. І чому не народилися пару тижнів тому в палаці, на руках у свого батька? Він би так був вам радий. А тепер його немає в живих».

 Асгеріс одразу зрозуміла – Тейн помер. Відчула, як обірвалася ниточка, що пов'язала їх долі. Якби не діти, вона б померла у ту ж мить.

Нові перейми розірвали її зсередини, змушуючи тужитися. Здригнувшись від болю, принцеса не відразу усвідомила, що потуги стали сильнішими й частішими. Найболючіші спазми злилися в один безперервний потік болю – це десь знизу рвало родові шляхи немовля, прокладаючи собі дорогу в цей світ.

І лише, коли з останнім поштовхом відчула небувале полегшення, вона насилу підтягнулася на ліктях, сперлася спиною об дерево та підійняла маленький закривавлений згорток. Обтерла снігом слабке тільце, закутала в теплий плащ з головою. Перевірила ротик-носик, приклала до грудей, боячись не почути крику. Проте малюк, відкривши свої блакитні очі, тихенько і приречено зітхнув, ніби вся важкість світу впала на його плечі, і він прийняв її, упокорюючись власній долі.

 «Маленький», – заплакала принцеса, притискаючи дитину до себе. 

Малюк смішно зморщив носик, і заперечливо заголосив.

Черговий напад болю накрив Асгеріс зненацька. І вона з останніх сил, стиснувши зуби, поспіхом відклала хлопчика в підготовлену снігову виїмку.

Другі пологи пройшли швидше і легше – дитина була менше. Однак вимотали породілля, забравши решту сил, яких вистачило тільки на те, щоб підтягнути маленький згорток та покласти собі на груди, прикриваючи від холоду краєчком довгої сукні. І знепритомніти, так і не почувши першого крику.

 

* косоголі - шаблезубі ведмеді, довжина тіла 2-2,5 м, вага 400-450 кг.