Трейніксер арх СКайдемантл

Трей здригнувся. Так вразила його Бель, яка в паніці відсахнулася від нього. Шкода, що він не зміг стримати емоції та не показати той біль і злість, що, мабуть, відбилися в його очах. Невже він такий страшний? Проте жах в її очах виявився досить протверезним. Рвонув вперед, щоб утримати дівчину від падіння. Не встиг. Підхопив вже біля підлоги несвідоме тіло, притиснув до себе, намагаючись заспокоїти панічний страх і уповільнити серце, що метушливо відстукує в груді.

– Де ти її знайшов, Трей?

– В Елішдрісе, ми тільки-но звідти, – не став приховувати правди від діда принц.

А от з іншими зізнаннями варто почекати, знаючи підозрілість старого після подій минулого.

До кабінету увійшов один з охоронців і Трей поморщився: і коли тільки дід встиг  його викликати?

– Покличте Севірджа, нехай допитає дівчину, – наказав імператор.

Принц здригнувся від холодної владності його голосу. Так, у діда немає приводу довіряти Бель, але він не дозволить образити сестру. Нікому. Навіть діду. 

І раптом стало все одно, хто її мати. Це йому ще тільки належить з'ясувати, як і пережити неприємну розмову зі своєю матір'ю, викриваючи зраду коханого чоловіка. Останнього Трею хотілося уникнути, але це було неможливо – хіба, що заховати дівчину десь в казематах, а принц на таке був нездатний.

– Не думаю, що це буде доречно, Ваша імператорська величність, я можу повністю поручитися за дівчину, – довга битва поглядів і дід, нарешті, здався.

Хай там як, але і його запекле серце здригнулося від можливості знайти онуку. Нехай і незаконнонароджену. Занадто мало СКсайдемантлів залишилося в Норії і якщо щось трапиться з Треєм – рід обірветься.

– Залиште нас, – жестом вигнав усіх з кабінету імператор.

– Ти впевнений, Трей? Вона, як і ти, може претендувати на престол, а ми зовсім її не знаємо. Де вона виросла, хто виховував її весь цей час, чому вчив?  Її могли виростити вороги та спеціально підіслати, щоб знову захопити владу.

– Не могли, дід. Я не буду зараз розповідати все, це не моя таємниця і чесніше буде, якщо Бель сама з тобою поділиться. Але я можу гарантувати, що твоїй владі вона не загрожує, а якщо захоче замінити мене в ролі спадкоємця, то я їй із задоволенням поступлюся, – і він посміхнувся, уважно вивчаючи такі досконалі риси дівочого обличчя, згадуючи, як Білочка в дитинстві міркувала про бідних принцес та нещасних принців, які всім та завжди винні.

Спостерігаючи за онуком, імператор не упустив ні щемливої ніжності на обличчі кронпринца, з якою той дивився на сестру, ні бешкетних ямочок на щоках. Похитав головою, якщо онук так впевнений в дівчині, значить, знає про неї більше, ніж розповів. Що ж йому залишається тільки довіритися.

– Віднеси сестру, Трей, я запрошу лікаря, – задумливо пробурмотів він, міркуючи про те, як складно доведеться невістці, яка так і не прийшла до тями після втрати свого коханого.

Дорогою принц розгублено намагався придумати, що ж сказати матері. Як не образити її цією звісткою про зраду чоловіка? Але ж вони з Бель народилися з різницею в один день, а, отже, батько зраджував вже після весілля. Навіть йому при думці про можливу зраду і брехню батька, якого він ніколи не бачив, було боляче. Як же винесе це віддана дружина? Дружина, що ні на мить не забувала свого чоловіка. А якщо мама не прийме Бель, чи зможе він вибрати між ними? Залишити Бель, у якої нікого немає в цьому світі, або маму, для якої він світло у віконці?

Лікар вже чекав в підготовленій для гості смарагдовій кімнаті, і Трей лише посміхнувся, усвідомлюючи, що потрібно віддати розпорядження щодо кімнати в сімейному крилі. Але спочатку, він обговорить все з мамою. Не можна допустити, щоб вона дізналася такі новини від сторонніх.

– Я не знайшов серйозних ушкоджень. Дівчина виснажена, але більше емоційно, ніж фізично. Мабуть, зовсім недавно пережила події, що травмували психіку, та ще не оговталася. Я приготую заспокійливе і снодійне. І..., – лікар зам'явся і Трей, піднявши брову, кинув вимогливий погляд, змушуючи продовжувати, – потрібен хтось, хто допоможе стабілізувати потоки. Бажано чоловік.

Під пильним поглядом Трея, лікар зніяковів.

– Що ви хочете цим сказати? – гасячи злість, запитав принц.

– У неї почалася запізніла ініціація дару, і якщо поруч немає нікого з рідних, здатних перетягнути частину потоків, то тільки ...

– Я зрозумів, – відрізав Трей, не даючи договорити лікареві. – Вільні.

Додавати що-небудь не став, і одного погляду було достатньо, щоб той усвідомив всю необхідність тримати язик за зубами. Не дарма ж він уже п'ятий рік був придворним лікарем і довіреною особою імператора, замінивши старого Канітара.

Залишивши Бель під захистом свого магічного щита, відправився до матері. Чим раніше він їй все розповість, тим раніше його перестане хвилювати її реакція.

– Мама, – постукав він у кімнату принцеси Асгеріс.

І та миттєво відкрила, немов вартувала на нього біля дверей.

– Ти ще не спиш? – здивувався Трей, знаючи материнську любов до ранніх підйомів.

– Не спиться. Передчуття якесь, – пробурмотіла принцеса.

Трей здригнувся, розглядаючи тіні, що залягли під очима молодої й красивої золотокосої ельфійки. Задумався, не знаючи, як почати розмову, але так і не придумав:

– Я знайшов сестру.

– Сестру? – схвильовано перепитала жінка і тут же метушливо підскочила, заметушилася. – Де вона? З нею все в порядку? Йдемо до неї хутчіше!

– В смарагдовій кімнаті, – відповів шокований такою скороспішністю матері Трей, вимушений мало не бігом бігти по коридорах.

– Дівчинка моя, – прошепотіла принцеса Асгеріс, діставшись до кімнати та роздивляючись риси сплячої дівчини. – Що з нею? – запитала тривожно.

– Просто втомилася, – відповів Трей і тут же додав, надаючи словами вагомості: – Лікар її оглянув.

– Так схожа на бабусю, – здавалося, не чуючи його, прошепотіла принцеса.

– Ти знаєш, хто її мати? – здивувався Трей.

Асгеріс підвела задумливі очі на сина, дивуючись його питанню.

– Звісно, синку.

– Нам потрібно її знайти, у Білочки ініціація.

– Не треба, Трей. Ми вже всіх знайшли. Тепер наша дівчинка з нами й ми їй допоможемо.

– Наша? Мам, я шалено радий, що ти так легко сприйняла цю звістку, але ...

Принц силувався підібрати слова, але вони, як на зло, не спадали на думку. І де всі ці уроки риторики й дипломатії, коли вони так потрібні?

– Трей, син, придивись уважно до неї, – попросила мати, і він вимушено придивився до тонких рис обличчя сестри. – Подивися на цей ніс, рот, розріз очей, ледь помітну ямочку на підборідді. Я можу заприсягтися, що коли вона посміхнеться, у неї будуть батьківські ямочки на щоках.

– Так, вона схожа на батька, не сильно, але...

– Ні, Трей, вона, як я вже сказала, схожа на бабусю. На мою бабусю. Не знаю, що ти надумав син, проте ця дівчина – твоя сестра. Ви повинні були народитися разом в один день, але при пологах я втратила свідомість, а коли отямилась, зі мною поруч лишився тільки ти. Я не знала, що думати. Але в одне вірила завжди – моя дівчинка жива. І зараз я бачу тому підтвердження.

– Але ти не говорила... – розгублено скуйовдив волосся принц.

– Навіщо? Навіщо турбувати хлопчика звісткою про те, що у нього була сестра? Твій дід досі шукає Тейна, і якби дівчинка була жива, він би неодмінно натрапив на неї.

– Але… Дід теж не знає? – здогадався Трей.

– Ніхто не знав. Ти знаєш, що значить двійня в королівській родині? Двійня магів, пов'язана з самого, навіть не народження, зародку? Ви ж зброя один проти одного, а разом сила, з якою нікому не впоратися. Ми з вашим батьком вирішили приховати все до вашого народження.

– Вагітність близнятами ставила тебе під загрозу, – пробурмотів Трей, розуміючи, що у батьків були всі підстави так вчинити. – І нас.

– І вас, – луною повторила жінка, погладжуючи руку його сестри.