Налаштування
Розмір шрифту:
Інтервал:
Колір
тексту:
фону:
Коментарі

Авторизуйтесь, якщо бажаєте залишити коментар

Авторизація Реєстрація
Олена Гуйда
Подружжя мимоволі

Зміст книги: 41 розділів

Спочатку:
РОЗДІЛ 1.1
172 дн. тому
Розділ 1.2
172 дн. тому
Розділ 2.1
172 дн. тому
Розділ 2.2
147 дн. тому
РОЗДІЛ 3
147 дн. тому
РОЗДІЛ 4
147 дн. тому
РОЗДІЛ 5
147 дн. тому
РОЗДІЛ 6
147 дн. тому
РОЗДІЛ 7
147 дн. тому
РОЗДІЛ 8
147 дн. тому
РОЗДІЛ 9
147 дн. тому
РОЗДІЛ 10
147 дн. тому
РОЗДІЛ 11
147 дн. тому
РОЗДІЛ 12
147 дн. тому
РОЗДІЛ 13
147 дн. тому
РОЗДІЛ 14
147 дн. тому
РОЗДІЛ 15
147 дн. тому
РОЗДІЛ 16
147 дн. тому
РОЗДІЛ 17
147 дн. тому
РОЗДІЛ 18
147 дн. тому
РОЗДІЛ 19
147 дн. тому
РОЗДІЛ 20
147 дн. тому
РОЗДІЛ 21
147 дн. тому
РОЗДІЛ 22
147 дн. тому
РОЗДІЛ 23
147 дн. тому
РОЗДІЛ 24
147 дн. тому
РОЗДІЛ 25
147 дн. тому
РОЗДІЛ 26
147 дн. тому
РОЗДІЛ 27
147 дн. тому
РОЗДІЛ 28
147 дн. тому
РОЗДІЛ 29
147 дн. тому
РОЗДІЛ 30
147 дн. тому
РОЗДІЛ 31
147 дн. тому
РОЗДІЛ 32
147 дн. тому
РОЗДІЛ 33
147 дн. тому
РОЗДІЛ 34
147 дн. тому
РОЗДІЛ 35
147 дн. тому
РОЗДІЛ 36
147 дн. тому
РОЗДІЛ 37
147 дн. тому
РОЗДІЛ 38
147 дн. тому
ЕПІЛОГ
147 дн. тому

Тайраш

– Не хотів би затьмарювати свято, Тайраше, – заговорив вілієр, тільки-но вони залишилися наодинці і їх відокремив від чужих вух щільний звукоізолюючий купол. – Але сьогодні надійшло послання від короля Нотгберта. Він каже, що ти порушив кордони, прибувши до порту без дозволу та сповіщення. Обернувся на очах сотні свідків і піднявся в небо. Це так?

Тайраш різко видихнув. Тільки цього не вистачало.

– Тому були причини і необхідність, – відповів Раш, дивуючись, що так швидко відреагували на його вторгнення. Все ж таки він сподівався на довший термін. – Мене винесло стихійним порталом на березі моря. А потім спрацювали маяки, який я розставив на Шейлін, – змішуючи правду з брехнею, почав пояснювати начальник Таємного імперського розшуку, під прицілом гострого погляду свого повелителя. – Я мушу піднятися в небо. Інакше не встиг би, і моя дружина вирушила до Вічного вогню! Втім, ти й сам знаєш. Рахунок йшов на хвилини!

Вейрангар кивнув, приймаючи його пояснення.

– У будь-якому випадку, варто подбати про належні вибачення. Вважаю, не обійдеться без золота. Люди маніакально вірять, що ми спимо на горах золота і зобов'язані їм поділитися. Зроби їм приємне. Мир між нашими народами і так надто хиткий, щоб пиляти і без того тріскаючі підпори, – посміхнувся вілієр. – Принаймні, вони відповіли на наш лист, щодо людської магії, за допомогою якої скоєно замах!

– І? – напружився Тайраш.

– Вони заперечують свою причетність, звісно! – знизав плечима спадкоємець престолу. – Кажуть, що це безглузда спроба приготувати людське заклинання зі слабкою людською магією.

– Тобто наявність людської магії вони не заперечують?

– Швидше, обтічно натякають на те, що людську магію використав дракон. Тільки не можу уявити, щоб дракон робив замах на свого майбутнього повелителя. Та й не можуть дракони звертатися до темної магії.

– …Якщо ​​в їхніх жилах немає крові інших рас!.. – пробубнив собі під ніс Раш.

– Гадаєш?

– Лише припущення, яке ще слід перевірити!

Спадкоємець усміхнувся, і поплескав доброго друга по плечу.

– Займешся цим завтра. Нині приділили увагу дружині. Бачу, ваші стосунки налагодилися. І вона вже не так нестерпна тобі, як раніше!

Раш промовчав, тільки підібгав губи, зобразивши подобу посмішки.

– Гаразд! – Зрозуміло хмикнув вілієр. – Ви пробачте мені, якщо я покину вас трохи раніше? Займуся вигадуванням вибачень королю Нотгберна.

– Так! Я виділю вибачення найближчим часом, – посміхнувся Тайраш.

Купол зник. Вілієр вийшов надвір через задні двері і за мить уже в небо підіймався мідний дракон.

Тайраш кілька хвилин дивився на небо. Все це насторожувало. Магія людей, яка тільки такою здається. Лист короля, наче хтось тільки й чекав, коли можна буде обмовити драконів. І Раш почував себе незатишно, ніби він рухався шахівницею, ведений чужою волею.

– Раш, – почувся голос Іллейни від дверей, і Тайраш стрепенувся. – Здається, щось є!

Більше говорити нічого не треба було. Раш розвернувся і рвонув за підлеглою.

– Що саме і де? – на ходу уривчасто й різко запитав начальник.

– У підсобці. Мені здається, що це артефакт чи… – пояснила Лейна.

Раш кивнув і влетів у вказану підсобку. Вимірював, прислухаючись до магічних потоків, ловив відлуння, зчитуючи фон. І навіть не відразу усвідомив те, що відбувається, коли двері за його спиною зачинилися, а навколо його тіла обвилися жіночі руки.

– З глузду з'їхала? – Рикнув Раш, розвернувшись. – Ти обрала найневдаліший час для жартів.

Але Лейна притулилася до нього всім тілом, потяглася за поцілунком. Раш різко відхилився, розуміючи, що вродлива людська магічка більше не викликає в ньому ні краплі колишнього бажання.

– Ра-а-аш! – Простягла вона, обдаючи його гарячим диханням.

Аргрім невдоволено загарчав. І двері знову відчинилися, ледве за мить до того, як Тайраш спробував скинути руки збожеволілої колишньої коханки.

– Якого темного? – ніби грім гримнув голос Шейлі.

У грудях Тайраша цієї миті щось обірвалося. У горлі став ком, а по спині пробіг холод. У голові пульсувала одна надривна думка: “Як їй пояснити? Що вона подумала?”

Він нарешті скинув руки Лейни. І зробив крок уперед.

– Шейлін! – Власний голос здався якимсь безпорадним. Світ, наче перекинувся з ніг на голову.

– Значить, ось як ти дотримуєшся наших домовленостей? – У голосі дружини проривався драконів рик. – Боюся уявити, чим ви займалися, коли я цього не бачила! Чи не могли втриматися?

– Ти кажеш про те, чого не було! – гаркнув Раш, швидше від безпорадності. – Дай пояснити!

– Що? Що ти мені поясниш?

– Справді! – хмикнула Іллейна.

Даремно вона це зробила. У погляді Шейлін спалахнуло справжнє полум'я. Зіниця витяглася. Аргрім відгукнувся невдоволенням, тривогою, злістю...

І за мить спалахнув стелаж, поряд з Іллейною, після рукав її форменої куртки.

– Припини! Шейлі, – Тайраш кинувся до неї, міцно обійняв, притиснувши до себе, відчуваючи, як хлюпоче магія, намагаючись вирватися назовні.

“Лайрелін! Потрібно забрати їх звідси!” – пролунав стривожений голос Аргріма в голові.

Рашу не потрібні були пояснення. Перед внутрішнім поглядом з'явилося плато у Північних скелях. Чому саме воно? Важко було сказати. Може, тому що там уперше став на крило Аргрім.

– Він мав рацію! – прошипів раптово за плечем голос Лейни. – Ви заслуговуєте на те, що з вами відбувається!

Раш підібгав губи. Його колишня коханка мала право злитися. Але він ніколи їй нічого не обіцяв. І зараз, йому відверто було не до її озлобленого шепоту.

За півкроку від драконів відкрився портал, що мерехтів сріблом. Повіяло морозним вітром і снігом.

Плече обпік різкий біль за мить до того, як Раш поцупив Шейлі в гори. І якщо говорити правду, він не особливо звернув на це увагу. Тому що за цим магічним сплеском було ще одне – передчасний виліт дракониці. І залишається молитися всім богам драконів, щоб вона змогла піднятися в небо.