Налаштування
Розмір шрифту:
Інтервал:
Колір
тексту:
фону:
Коментарі

Авторизуйтесь, якщо бажаєте залишити коментар

Авторизація Реєстрація
Олена Гуйда
Подружжя мимоволі

Зміст книги: 41 розділів

Спочатку:
РОЗДІЛ 1.1
172 дн. тому
Розділ 1.2
172 дн. тому
Розділ 2.1
172 дн. тому
Розділ 2.2
147 дн. тому
РОЗДІЛ 3
147 дн. тому
РОЗДІЛ 4
147 дн. тому
РОЗДІЛ 5
147 дн. тому
РОЗДІЛ 6
147 дн. тому
РОЗДІЛ 7
147 дн. тому
РОЗДІЛ 8
147 дн. тому
РОЗДІЛ 9
147 дн. тому
РОЗДІЛ 10
147 дн. тому
РОЗДІЛ 11
147 дн. тому
РОЗДІЛ 12
147 дн. тому
РОЗДІЛ 13
147 дн. тому
РОЗДІЛ 14
147 дн. тому
РОЗДІЛ 15
147 дн. тому
РОЗДІЛ 16
147 дн. тому
РОЗДІЛ 17
147 дн. тому
РОЗДІЛ 18
147 дн. тому
РОЗДІЛ 19
147 дн. тому
РОЗДІЛ 20
147 дн. тому
РОЗДІЛ 21
147 дн. тому
РОЗДІЛ 22
147 дн. тому
РОЗДІЛ 23
147 дн. тому
РОЗДІЛ 24
147 дн. тому
РОЗДІЛ 25
147 дн. тому
РОЗДІЛ 26
147 дн. тому
РОЗДІЛ 27
147 дн. тому
РОЗДІЛ 28
147 дн. тому
РОЗДІЛ 29
147 дн. тому
РОЗДІЛ 30
147 дн. тому
РОЗДІЛ 31
147 дн. тому
РОЗДІЛ 32
147 дн. тому
РОЗДІЛ 33
147 дн. тому
РОЗДІЛ 34
147 дн. тому
РОЗДІЛ 35
147 дн. тому
РОЗДІЛ 36
147 дн. тому
РОЗДІЛ 37
147 дн. тому
РОЗДІЛ 38
147 дн. тому
ЕПІЛОГ
147 дн. тому

Шейлін

Рідний будинок зустрів мовчазною гостинністю. Лише Едана, що виявилася не дуже привітною кремезною темноволосою напівгномкою, блідою тінню прошмигнула повз вхід, коротко вклонившись, а потім продовжила наводити чистоту в холі. Мати, мабуть, повернулася до світського життя і прямо зараз носилась магазинчиками, закуповуючи нові вбрання для найближчих виходів у світ. Батько повернувся до роботи, Кейті до наступного літа пробуде в академії... Все так, як я й хотіла. Життя ніби звернуло у звичне русло. От тільки тепер я знаю, що все не так просто. І ніколи вже не буде, як раніше.

– Ти йдеш? – Раш, що піднявся на три сходинки вгору сходами, розвернувся. У кожному його жесті, кожному русі відчувалося нетерпіння. Він ніби гончак, який напав на слід і тепер йде до мети напролом.

І... Тепер переді мною ніби знову стояв той самий Тайраш з минулого, що з'явився на порозі нашого будинку в мій перший Весняний бал. Рішучий, зібраний, з палаючим поглядом.

– Так, – схаменувшись, я підібрала поділ спідниці і поспішила слідом за чоловіком. – Але ж ти мені так і не відповів! Що за орк?

Раш глянув на мене і скептично підібгав губи.

– Поки що я не чув від тебе таких цінних відомостей, щоб розкривати таємницю слідства. – зронив він, не приховуючи своєї безцінної думки щодо моєї участі в розслідуванні.

– А я не впевнена в тому, що ти не зачиниш мене вдома після того, як дізнаєшся, що зашифровано у записах.

– Шейлін, це не іграшки для юних дівчат, які мріють про пригоди, – вкотре взявся навчити мене Тайраш. – Це розслідування! Небезпечне розслідування! І це дуже-дуже серйозно!

– Можна подумати, я прошу відправляти мене до орка разом із твоєю… Лейною. Мені треба знати те, що відбувається. Хіба ти не розумієш, що я вже в цьому всьому й так замішана?

Впевнено звернула праворуч коридором у бік бібліотеки, але Раш упіймав мене за руку, розвернувши до себе обличчям і глянув прямо в очі. Брови зійшлися на переніссі, погляд серйозний як ніколи.

– До орка тебе буде складно відправити, хоч іноді дуже хочеться. Він мертвий, Шейлі. І смерті множаться. А я майже впевнений, що причина прихована тут, – і він вказав на мене, маючи на увазі, схоже, моє серце. – У Лайрелін! Хтось знав, що вона має прокинутися і намагався зробити все, щоб цього не сталося.

– У цьому й річ! – Я відсахнулася і штовхнула важкі двері бібліотеки від себе. – Я тобі одразу казала, що вона з'явилася не випадково! Але ж ти, як завжди, навіть слухати мене не захотів...

– Якщо я не дозволив тобі засунути голову в петлю, то це не означає, що я не розумів, що все це недарма! Яке ж ти… дитя! Точно така сама, як раніше – маленька, вперта, і сама не знаєш, чого тобі потрібно і хочеться! Якщо не отримаєш, що хотіла, що зробиш? Знову спалиш мені костюм?

Уся кров прилила до обличчя. Це був удар по болючому... Але ж він не знав! Не міг знати!

– Можу і не розрахувати сили! Спалю щось важливіше

– Я просто дивлюся на тебе і розумію, що ти з того часу зовсім не змінилася! Цілковито!

– Помиляєшся, Раше, – я зробила крок углиб бібліотеки, вдихаючи такий знайомий і рідний запах старих книг. Мені й самій не терпілося якнайшвидше знайти відповідь. – З того часу все змінилося. І ти навіть не уявляєш наскільки! Ми прийшли. Пообіцяй, що... будеш хоча б тримати мене в курсі! Це стосується і мене. Ти ж сам сказав...

– Добре. Гаразд, – він важко зітхнув за спиною. – Тільки якщо ти не будеш стрімголов бігти хапати злочинців зі шпилькою для волосся в руках!

– Залишу це задоволення тобі! Ти ж останні п'ять років був надто зайнятий, щоб ловити справжніх злочинців! – я йшла вздовж стелажів, вивчаючи корінці зі знайомими назвами.

Міфи та оповіді завжди стояли на верхній полиці, в глибині бібліотеки. Колись давно, ніби в іншому житті ми проводили тут вечори за грою у пошук скарбів. Але зараз сама книга вже була скарбом. “Сказання про втрачений вогонь” дитяча казка, в якій, можливо, було зашифровано щось важливе...

Пройшла вперед. Погляд зачепився за добре знайому яскраву обкладинку високо над головою. Добре, що нова покоївка, з її зростом, не дісталася бібліотеки. Інакше довелося б нишпорити тут цілу вічність. Хоча… судячи з рожевих палітурок, на місці моїх улюблених книг, тут все ж таки побувала мама. Я потяглася до книги. Ні, тут напевно потрібна драбинка...

А наступної миті відчула гаряче дихання, щойно торкнулося щоки. По шкірі прокотилося тремтіння.

– Я допоможу, – якось тихо і трохи хрипко промовив Тайраш, прямо над вухом.

І знову полум'я розросталося у грудях. Лайрелін? Знову вона? Вирівнюючи дихання, що збилося, підібгала губи і зробила крок убік.

– Прошу! – я видихнула, намагаючись не показувати свого сум'яття.

Тайраш одним рухом висмикнув потрібний том, повернувшись до мене. Його очі гарячково блищали і сам він ніби заражав своїм нетерпінням.

– Десята сторінка, п'ятий рядок знизу, – я нетерпляче заговорила цифри, які встигла завчити за час нашої поїздки.

– Шейлі-ін! Раш! Що ж ви не попередили про візит? – пролунав награно-радісний голос матері, що мені захотілося вилаятися, як раніше Тайраш.