Налаштування
Розмір шрифту:
Інтервал:
Колір
тексту:
фону:
Коментарі

Авторизуйтесь, якщо бажаєте залишити коментар

Авторизація Реєстрація
Олена Гуйда
Подружжя мимоволі

Зміст книги: 41 розділів

Спочатку:
РОЗДІЛ 1.1
125 дн. тому
Розділ 1.2
125 дн. тому
Розділ 2.1
125 дн. тому
Розділ 2.2
100 дн. тому
РОЗДІЛ 3
100 дн. тому
РОЗДІЛ 4
100 дн. тому
РОЗДІЛ 5
100 дн. тому
РОЗДІЛ 6
100 дн. тому
РОЗДІЛ 7
100 дн. тому
РОЗДІЛ 8
100 дн. тому
РОЗДІЛ 9
100 дн. тому
РОЗДІЛ 10
100 дн. тому
РОЗДІЛ 11
100 дн. тому
РОЗДІЛ 12
100 дн. тому
РОЗДІЛ 13
100 дн. тому
РОЗДІЛ 14
100 дн. тому
РОЗДІЛ 15
100 дн. тому
РОЗДІЛ 16
100 дн. тому
РОЗДІЛ 17
100 дн. тому
РОЗДІЛ 18
100 дн. тому
РОЗДІЛ 19
100 дн. тому
РОЗДІЛ 20
100 дн. тому
РОЗДІЛ 21
100 дн. тому
РОЗДІЛ 22
100 дн. тому
РОЗДІЛ 23
100 дн. тому
РОЗДІЛ 24
100 дн. тому
РОЗДІЛ 25
100 дн. тому
РОЗДІЛ 26
100 дн. тому
РОЗДІЛ 27
100 дн. тому
РОЗДІЛ 28
100 дн. тому
РОЗДІЛ 29
100 дн. тому
РОЗДІЛ 30
100 дн. тому
РОЗДІЛ 31
100 дн. тому
РОЗДІЛ 32
100 дн. тому
РОЗДІЛ 33
100 дн. тому
РОЗДІЛ 34
100 дн. тому
РОЗДІЛ 35
100 дн. тому
РОЗДІЛ 36
100 дн. тому
РОЗДІЛ 37
100 дн. тому
РОЗДІЛ 38
100 дн. тому
ЕПІЛОГ
100 дн. тому

Тайраш

Тайраш нервово поправив сорочку, застебнув манжети і завмер навпроти дзеркала.

Вечірня розмова, точніше та недомовленість, що зависла в повітрі, не давала йому спокою. Чи варто було припускати, що ця козулька все одно не заспокоїться? Чомусь Тайраш навіть не сумнівався, що вона обов'язково продовжить розпочате під будь-яким приводом. І це не влаштовувало начальника таємного імперського розшуку.

Раш покосився на записну книжку Лієра Бейріна, що залишилася на столі. Все ж таки багато Тайрашу ще не вистачало. І було б непогано, з'ясувати у Шейлін чи ще немає чогось... шматка карти, наприклад, якого не вистачало до батьківської карти. Або якихось ще записів про лієру Климентину, смерть якої ретельно приховував таємний розшук. Чому? Відповідь була у цій записній книжці. І Тайрашу вона не сподобалася зовсім. Але більше те, що тепер були всі підстави побоюватися за життя дружини.

Аргрім поводився сьогодні незвично тихо – навіть емоції його були швидше відлунням. Немов він, як і Раш, готувався до того, що має ось-ось статися. І здається, як і Тайраш – хвилювався.

– Вічний вогонь! – Процідив начальник таємного імперського розшуку, застебнувши на руці артефакт зв'язку.

Якийсь нервовий ранок. Може, тому що Раш планував наслідувати поради і настанови Володаря і встановити контакт між драконами.

Чому він так хвилювався? Чому? Ну, подумаєш – погладить вона його, може – поцілує! Що такого?!

Але в пам'яті тут же спливали відчуття Аргріма, його хвилювання, радість, емоції, що бентежили, якими фонила Лайрелін... І ставало якось незручно. Було дуже цікаво, а що відчувала Шейлін? Але ж не питати ж її! Захоче, сама розкаже!

Тайраш ще раз нервово обсмикнув сорочку.

– Ну, нікуди від цього не подінешся! – Заспокоїв він сам себе і, різко розвернувшись, попрямував до своєї дружини.

Перестрибуючи через сходинку, піднявся на другий поверх і швидко знайшов потрібні двері і, відразу ж відчинивши їх, увійшов усередину.

Минувши величезне ліжко, обране у кращого ремісника Сиріною Хеймар спеціально для пристрасного подружнього життя і продовження древнього драконячого роду, Тайраш смикнув штори, впускаючи рожеве світло ледь народженого сонця.

– Зовсім з глузду з'їхав?! – скрикнула Шейлін, підтягнувши ковдру до самого підборіддя і дивлячись на нього з такою ненавистю, що на місці Раша мала б залишитися купка попелу. І чоловік мимоволі залюбувався такою невимушеною, справжньою красою, відчув щось схоже на… бажання? Прокляття! – Геть! – сиплячи іскри, прогарчала вона.

– Немає часу чекати, коли ти прокинешся, одягнешся і підготуєшся. – прочистивши горло, повідомив дракон. – У мене роботи вище за дах. Так що швиденько наситимо драконицю і до вечора обидва вільні!

– Можеш бути вільним уже зараз! – вона гаркнула, підскочивши з ліжка і накинувши ковдру на плечі. На її щоках проступив рум'янець, брови зійшлися на переніссі, губи витягнулися в тонку нитку.

– Можна подумати, що це мені треба! – пробурчав Тайраш, наблизившись, але не зважившись до неї доторкнутися. Аргрім невдоволено прогудів на задвірках свідомості. – Від результату залежить те, як швидко ми один одного позбудемося. Тож сядь і давай починати!

– Ти вриваєшся до мене в кімнату без дозволу! – вона зробила крок уперед. – А якщо я не одягнена? Хам і нахаба! Вийди! Я переодягнусь.

– Ти моя дружина! Будеш обурюватися і ця кімната стане нашою! – схрестивши руки на грудях, нахабно посміхнувся Тайраш. – Можеш не переодягатися, мене все влаштовує.

– Чудово, – Шейлін процідила крізь зуби, скинула ковдру і заплющила очі. – Тоді приступай.

– Приступати доведеться тобі, – сівши на ліжко, просвітив її Тайраш. – Можу навіть сорочку зняти для покращення ефекту!

– Ти з усіма дівчатами такий брутальний? Чи беріг себе для дружини?! – Вона пересмикнула плічками.

Тайраш важко зітхнув, перехопив її руку і притяг до себе, натякаючи, що спершу не завадило б сісти на ліжко. Шейлін присіла на край, напружена і готова будь-якої миті схопитися і втекти. Лайрелін відгукнулася так само напругою і занепокоєнням.

– Заплющ очі! – попросив він, намагаючись говорити якомога спокійніше та м'якше. – І спробуй підпустити Лайрелін ближче до Аргріма.

Сам Тайраш дав волю своєму дракону, дозволив проступити його лусці на тілі – шиї, руках, обличчі. Його почуття та думки заповнили думки Раша, поступово витісняючи роздратування, заміняючи його інтересом.

– Розслабся, інакше вона теж буде напружена, і від цього не буде толку.

Шейлін шумно втягла повітря і прикрила повіки, завмерши як кам'яна статуя. Її щоки палали, а губи трохи тремтіли від роздратування. А за секунду підскочила на ноги і знову підхопила з підлоги ковдру, накинувши її на оголені плечі.

Аргрім невдоволено загарчав, а Тайраш, скинувши брову, поцікавився:

– Що знову не так?!

– Все не так. Ти вриваєшся в мою спальню, будиш мене, роздаєш вказівки... Знаєш, краще живитиму драконицю сама. І начхати, скільки на це часу піде!

Раш насупився. Може, й справді він трохи неправильно почав. Але він не мав часу. Напівудроу ще з вечора надіслав вісник на рахунок залицяльника Шейлін... чомусь при згадці цього сморчка, Раша обдавало роздратуванням – і він не міг сказати, що воно належало виключно Аргріму.

– Гаразд! Спробуємо інакше. Ти маєш п'ятнадцять хвилин на збори, і я чекаю тебе на задньому дворі.

Він підвівся з ліжка, поправивши манжети на сорочці, чим видав з головою свою нервозність.

– Думаю, що вправи на свіжому повітрі дадуть найкращий ефект.

І поки вона знову не вилила на нього купу шпильок і лайки, вийшов з кімнати, подавшись до кабінету.

– Прокляття! Все буде набагато складніше, ніж я навіть міг собі уявити! – процідив сам собі Тайраш, збігаючи сходами і на ходу хапаючи пиріжок з таці ошелешеної служниці.

– І вам доброго ранку! – прогуділа Амері йому в слід.

У такому настрої свого роботодавця ще ніколи не бачила.