Налаштування
Розмір шрифту:
Інтервал:
Колір
тексту:
фону:
Коментарі

Авторизуйтесь, якщо бажаєте залишити коментар

Авторизація Реєстрація
Олена Гуйда
Подружжя мимоволі

Зміст книги: 41 розділів

Спочатку:
РОЗДІЛ 1.1
125 дн. тому
Розділ 1.2
125 дн. тому
Розділ 2.1
125 дн. тому
Розділ 2.2
100 дн. тому
РОЗДІЛ 3
100 дн. тому
РОЗДІЛ 4
100 дн. тому
РОЗДІЛ 5
100 дн. тому
РОЗДІЛ 6
100 дн. тому
РОЗДІЛ 7
100 дн. тому
РОЗДІЛ 8
100 дн. тому
РОЗДІЛ 9
100 дн. тому
РОЗДІЛ 10
100 дн. тому
РОЗДІЛ 11
100 дн. тому
РОЗДІЛ 12
100 дн. тому
РОЗДІЛ 13
100 дн. тому
РОЗДІЛ 14
100 дн. тому
РОЗДІЛ 15
100 дн. тому
РОЗДІЛ 16
100 дн. тому
РОЗДІЛ 17
100 дн. тому
РОЗДІЛ 18
100 дн. тому
РОЗДІЛ 19
100 дн. тому
РОЗДІЛ 20
100 дн. тому
РОЗДІЛ 21
100 дн. тому
РОЗДІЛ 22
100 дн. тому
РОЗДІЛ 23
100 дн. тому
РОЗДІЛ 24
100 дн. тому
РОЗДІЛ 25
100 дн. тому
РОЗДІЛ 26
100 дн. тому
РОЗДІЛ 27
100 дн. тому
РОЗДІЛ 28
100 дн. тому
РОЗДІЛ 29
100 дн. тому
РОЗДІЛ 30
100 дн. тому
РОЗДІЛ 31
100 дн. тому
РОЗДІЛ 32
100 дн. тому
РОЗДІЛ 33
100 дн. тому
РОЗДІЛ 34
100 дн. тому
РОЗДІЛ 35
100 дн. тому
РОЗДІЛ 36
100 дн. тому
РОЗДІЛ 37
100 дн. тому
РОЗДІЛ 38
100 дн. тому
ЕПІЛОГ
100 дн. тому

Тайраш

Тайраш увійшов до ресторанчика слідом за дружиною. І, забарившись на порозі, вдихнув солодкий і теплий запах найкращих кондитерських виробів. Запах дитинства та щастя, коли родина збирається разом у нечастий батьківський вихідний. Запах шоколаду та легкої гіркоти, незмінно наступний за дорослішанням.

– Думаю, люба, нам чудово підійде кутовий столик! – кивнув він на порожній стіл навпроти величезного панорамного вікна, за яким кипіло столичне життя, як на картині, що ожила.

Шейлін потиснула оголеними плічками і попрямувала до вказаного столика. І Тайраш, трохи сповільнившись, згадуючи, як колись вони з батьком саме за цим столом обговорювали бажання Раша вступати до військової академії, подався за дружиною. Як же тепер він шкодував, що сперечався з батьком!

– Я тебе уважно слухаю, – Шейлін опустилася на стілець і відкинулася на спинку, схрестивши руки на грудях, ніби намагаючись приховати глибокий виріз сукні.

– Ти снідала? Не обідала так точно! – Запитав Раш підзиваючи жестом напівгномку офіціантку.

Дівчина, трохи вища, ніж її низенькі родичі, поспішила до їхнього столика, обриваючи розмову і викликаючи у дружини деяке роздратування. Раш усміхнувся, розуміючи, що, хай і ненавмисно, але дражнить її. Але йому подобалося, як вона злилася.

– Доброго дня, лієр та лієра! – Вклонившись, привіталася напівгномка і, невідомо звідки, вихопила блокнотик. Принаймні, магії Раш не відчув, як і не помітив, звідки взявся блокнот у маленьких ручках із пухкими пальчиками. – Що бажаєте скуштувати?

– Мила, ти вже визначилася?! – кивнувши на закрите меню, спитав Тайраш.

– Я буду те саме, що і ти, дорогий, – Шейлін свердлила поглядом чоловіка, всім своїм виглядом показуючи, що хоче швидше закінчити цей "вихід у світ".

– У такому разі, нам сирний суп із грінками, салат “Крейнар” та стейк середньої прожарки. Два келихи червоного “Біорне”, – Раш ляснув книжкою меню і додав: – На десерт шоколадний торт та зелений чай.

Напівномка кивнула і тут же зникла, щоб за кілька миттєвостей повернутися з двома келихами вина та столовими приладами.

– Ти це навмисне? – Шейлін підхопила келих і зробила ковток вина.

– Що навмисне? Я голодний! І ти, як нормальна дружина, мала б потурбуватися...

– А ти, як нормальний чоловік, не повинен був кидати мене вранці! – Вона скривилася і схиливши голову додала. – Що ти хочеш мені сказати. Я слухаю.

– Не драматизуй. Я був змушений відлучитися у справах. Інакше, я просто не зміг би тобі нічого до ладу пояснити. – Раш узяв у руки келих вина, кивнувши дружині і, клацнувши пальцями, накинув на них полог тиші. – Думаю, частково, ти вже зрозуміла, що сталося.

Шейлін, хай невпевнено, але ствердно кивнула. А Раш усміхнувся. Складно не зрозуміти, коли у твої думки вривається хтось ще зі своїми поглядами на все, що відбувається. Коли чужі емоції захльостують. Але найщасливіший момент, що запам'ятовується на все життя, все ж таки виліт дракона і перший політ. І це ще доведеться відчути Шейлі.

– Це сталося через Аргріма? Вони... – вона закусила губу і замовкла, мабуть, боячись закінчити своє припущення.

– Думаю, частково – так! Поклик сильного дорослого дракона, стрес, Ренгаль… Все разом спровокувало сильний викид емоційний і, гадаю, магічний. Але що до того, пара вони... – Тайраш зробив багатозначну паузу, зробивши ковток вина, і помітивши, як Шейлін мимоволі повторила його жест. – Це буде зрозуміло тільки коли вона встане на крило! Тільки доросла дракониця здатна відчути пару. Як дракон, не може в дитині, що не вилетіла, побачити ту єдину.

Шейлін підібгала губи, задумавшись.

– Скажи… Що відчув Аргрім?

– Вона дуже відкрита дівчинка, – посміхнувся Тайраш, згадавши сум'яття та щастя свого дракона. Здається, він уже давно перестав сподіватися і був так само збентежений пробудженням дракониці, як і Тайраш. – Поки малюк не може контролювати емоції і якби не Ренгаль, то вже вся Імперія знала б про неї... До речі, ти не збираєшся давати їй ім'я?

Дружина знову замислилась, наче прислухаючись до внутрішнього голосу. Так, Тайраш також обговорював це питання з Аргрімом. Правда, він вибирав ім'я дракону набагато пізніше, тому що на будь-яке він відгукувався хвилею обурення та незгоди.

– Та, що летить до сонця, – видихнула Шейлі, посміхнувшись. – Лайрелін, – вона відставила порожній келих і спрямувала свій погляд на чоловіка. – Ти знаєш, чому саме я? Чому я єдина?

Тайраш знизав плечима. Йому й самому цікаво було знати – як так сталося, що дракониця прокинулася саме у його дружини. І чи не зробили помилку предки, віддаючи жінок заміж надто рано? Хоча… Мати вийшла за батька у тому віці, коли вже юність лише ностальгійний спогад. І без жодного натяку на можливість знайти крила.

– Це доведеться з'ясувати! Але я хотів би поговорити про інше. – Раш зам’явся, але все ж таки продовжив. – Лайрелін вразлива. Дуже слабка. І наш обов'язок – захистити її, поки вона сама не зможе про себе подбати. Я б не хотів, щоб вона загинула через твою дурість чи недоречну гордість.

Шейлін спалахнула, але в цей момент з'явилася офіціантка, спритно розставила на столі тарілку з їжею і знову зникла.

– Ти пропонуєш мені десять років провести під дахом твого будинку? Це буде досить розсудливо?

– Ні звичайно! Я пропоную об'єднатися, щоб допомогти Лайрелін стати на крило і почути поклик справжньої пари. І тоді лети на всі чотири боки. АЛЕ! Поки вона ще слабка і маленька – ти слухатимеш мене, робитимеш як я кажу і не шурхатимеш по підворіттях, ризикуючи позбавити саму себе крил.

Формулювання вийшло таке, що Шейлін зблідла, а Аргрім загарчав, відчуваючи хвилю страху від малюка Лайрелін. Раш же прикусив язика, розуміючи, що в чомусь може і перегнув палицю. Але його дружина якось інакше не розуміла.

– І в чому полягає твоя допомога? Кричати на мене щодня? Щоб дракониця жила у страху?

– Якби вона боялася мене, то не відгукнулася б спочатку. Тому не вигадуй того, чого немає! – роздратовано кинув Раш. – Лайрелін потрібен обмін енергією з сильним дорослим драконом. І… Аргрім готовий надати тобі свою допомогу! Чи тобі повернути твого напівдракона, поки дроу ще хоч щось від нього залишив?

– Мій батько досить сильний дракон. І також може мені допомогти.

Раш подивився на неї якось... дивно, побарабанив по столу. І все-таки сказав:

– Розумієш ... Твій батько не зможе живити твою драконицю. Просто тому, що… Кращий контакт для обміну – поцілунки або на крайній кінець контакт шкіри до шкіри. Хіба ти не відчуваєш її захоплення, коли я тебе цілую? – Аргрім відчував. Ще як відчували і сам тішився, як молодик. – Батько не підходить, Шейлін! Зовсім ніяк! А цілуватися з чужими драконами я просто не дозволю. Як-не-як – ти Хеймар! І моя дружина! І так! Владика наказав тримати в таємниці пробудження Лайрелін. І цим же наказом – ми тепер не зможемо позбутися один одного, поки ти не встанеш на крило. Тож у твоїх же інтересах бути розсудливою!

Шейлін випустила з рук столові прилади та відсунулась від столу. Її щоки спалахнули. Дихання збилося. Мить – і її трохи помутнілий він вина, але все ж розгніваний погляд вп'явся в Раша.

– Раз так! У мене є умова, Тайраше! – вона зволікала, не спускаючи погляду з чоловіка. – Забери позови проти мого батька.

– Якщо ти обіцяєш поводитися, як нормальна дракониця і не суперечити мені – я обіцяю що за відсутності нових доказів – заберу позови! Домовилися?

– А я маю вибір? – Шейлін шумно втягнула повітря. – Сподіваюся, що коли Лайрелін стане на крило, я не побачу твоєї нахабної морди більше ніколи.

– Навзаєм! – посміхнувся Тайраш. – Домовилися! От і чудово! Давай обідай. Тобі потрібні сили. А повечеряти нормально не вийде – бо ми запрошені до палацу. На вечерю у родинному колі повелителя. Я не впевнений, що ти зможеш проковтнути хоч шматок, коли в тобі в рот заглядають усі, кому не ліньки. Я, наприклад, не можу. Тому… Смачного, люба. І не забувай, що наш попередній договір сили не втратив!